Рішення

від 26.03.2019 по справі 911/2650/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/2650/18

Суддя Черногуз А.Ф. за участі секретаря Браги Л.К. розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбудсервіс №3" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 37649283)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний науково-дослідний центр "Екотайм" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 40182321)

про стягнення боргу, втрат від інфляції, пені та 3% річних за договором оренди приміщення №10/01/17-1 від 10.01.2017,

за участю представників:

позивача: Крисенко А.Є. (ордер ДН № 043557);

відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 27.11.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбудсервіс №3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний науково-дослідний центр "Екотайм" про стягнення боргу, втрат від інфляції, пені та 3% річних за договором оренди приміщення №10/01/17-1 від 10.01.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

20.12.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали господарського суду Київської області від 04.12.2018, подано клопотання б/н від 20.12.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2018 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 21.01.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Позові вимоги обґрунтовані наступним:

- 10.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалбудсервіс №3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний науково-дослідний центр "Екотайм" укладено договір оренди приміщення № 10/01/17-1;

- відповідно до акту приймання-передачі від 10.01.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування приміщення типу ангар загальною площею 360 кв.м.;

- відповідач сплачував орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 247867,00 грн.

В судовому засіданні 21.01.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, в порядку ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви б/н від 27.11.2018 без руху, запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви б/н від 27.11.2018 шляхом надання суду доказів наявності у нього права власності на складське приміщення типу ангар загальною площею 360 кв. м, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район., м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8.

22.01.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача на виконання ухвали від 21.01.2019 надійшло клопотання б/н від 22.01.2019 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуті недоліки позовної заяви б/н від 27.11.2018. Виходячи з цього, суд постановив ухвалу від 25.01.2019 про продовження розгляду справи № 911/2650/18 у підготовчому провадженні, проведення підготовчого засідання призначено на 04.02.2019.

01.02.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засіданні 04.02.2019 представники сторін не з'явились, суд відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, задовольнив клопотання позивача б/н 01.02.2019 про відкладення розгляду справи, відклав проведення підготовчого засідання на 18.02.2019.

В судовому засіданні 18.02.2019 суд заслухав представника позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.03.2019.

В судовому засіданні 12.03.2019 суд заслухав представника позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 26.03.2019.

18.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано пояснення щодо розрахунку ціни позову.

В судовому засіданні 26.03.2019 суд заслухав представника позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач повідомлявся про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами суду, що надсилались на адресу місцезнаходження відповідача та повернулись на адресу суду з відмітками за закінченням терміну зберігання , не зареєстровано (вх. № 2872/19 від 25.01.2019, вх. № 3003/19 від 28.01.2019, вх. № 4366/19 від 05.02.2019, вх. № 8600/19 від 12.03.2019, вх. № 8601/19 від 12.03.2019).

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Отже, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалбудсервіс №3" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний науково-дослідний центр "Екотайм" (орендар) укладено договір оренди приміщення № 10/01/17-1, за змістом п.п. 1., 1.1. якого орендодавць передає, а орендар приймає в тимчасове користування складське приміщення типу ангар загальною площею 360 кв.м. Адреса приміщення: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8.

Приміщення, що орендується, повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем до 10.01.2017. Термін оренди приміщення складає один рік, а саме: з 10.01.2017 до 10.01.2018, з правом пролонгації (п.п. 3.1., 4.1. договору).

За змістом положень п.п. 5.1., 5.2. договору орендна плата сплачується готівкою або в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату до 15 числа поточного місяця за минулий місяць.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на наслідках порушення відповідачем договірних зобов'язань, в частині сплати орендної плати, а спірні правовідносини виникли з договору оренди, до них відповідно застосовуються положення Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до акту приймання-передачі від 10.01.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування приміщення типу ангар загальною площею 360 кв.м. (копія акту, підписаного сторонами, міститься в матеріалах справи).

З наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання з передачі майна в оренду.

Сторонами підписано акти надання послуг за оренду приміщення типу ангар загальною площею 360 кв.м. за період з січня 2017 року по січень 2018 року згідно яких орендна плата за вказаний період склала 187200,00 грн (копії підписаних сторонами актів містяться в матеріалах справи).

Водночас, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату існуючої заборгованості № 19/02 від 19.02.2018.

Відповідач у відповідь на вказану претензію звернувся до відповідача з відповіддю на претензію, в якому просив розстрочити виконання зобов'язань за договором шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

23.02.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди приміщення №10/01/17-1 від 10.01.2017, за умовами якої сторони продовжили термін оренди до 10.01.2019, відповідач підтвердив факт існування у нього заборгованості зі сплати орендних платежів у сумі 159200,00 грн, сторони погодили графік погашення вказаної заборгованості з кінцевим терміном - 31.07.2018. Крім того. Сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 31.01.2018, згідно якого заборгованість відповідача склала 159200,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду, зазначає, що відповідач умови вказаної додаткової угоди не виконав, заборгованість у повному обсязі не погасив, крім того, орендну сплату за період з лютого 2018 року по вересень 2018 року не сплачував.

Позивачем надано суду акти надання послуг за оренду за період з лютого 2018 року по травень 2018 року, проте вказані акти відповідачем не підписані. Акти за період з червня 2018 року по вересень 2018 року позивачем взагалі не надано. Водночас, оскільки ані законом, ані умовами договору не передбачено складання таких актів для оформлення правовідносин, що виникли з договору оренди, то суд не приймає вказану обставину до уваги.

Отже, позивач, звертаючись з позовом, зазначає, що ним за період оренди з січня 2017 року по вересень 2018 року нараховано відповідачу орендну плату у загальному розмірі 302400,00 грн. Вказана сума відповідає фактичним обставинам справи та не спростована відповідачем.

Водночас, відповідач, в порушення умов договору, сплатив орендну плату лише частково, у загальній сумі 54533,00 грн. Вказаний факт підтверджується довідкою № 794 від 17.12.2018, наданою Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України (міститься в матеріалах справи).

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди № 10/01/17-1 від 10.01.2017 за період з січня 2017 року по вересень 2018 року складає 247867,00 грн боргу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, що кореспондується з ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву або контррозрахунку суми боргу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 247867,00 грн боргу є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30127,49 грн втрат від інфляції, 6561,00 грн 3% річних, 68459,84 грн пені.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.1. договору передбачено відповідальність орендаря за прострочення сплати орендних платежів у вигляді пені в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позивачем розраховано пеню, виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, що узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Водночас, суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив наступне. Позивачем нараховано пеню на всю суму заявленої заборгованості (з наростаючим кожного місяця розміром заборгованості) за період з 16.02.2017 по 29.10.2018. Вказаний розрахунок є невірним, виходячи з того, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Положеннями вказаної статті передбачено, що період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Перебіг такого періоду починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.

Отже, пеня за несвоєчасну сплату орендних платежів мала розраховуватись позивачем, виходячи з суми зобов'язання за кожний місяць з моменту настання прострочення зобов'язання та обмежуючись шістьма місяцями нарахування по зобов'язанням окремо за кожний місяць оренди.

Суд здійснивши власний розрахунок пені у межах заявленого позивачем періоду, проте за кожний місяць оренди та обмежуючись шістьма місяцями нарахування встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 39475,44 грн пені.

Щодо розрахунку втрат від інфляції, то він також є невірним, а вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 21261,86 грн.

Розрахунок 3% річних позивачем також здійснено не правильно, а їх розмір є більшим ніж заявлено позивачем, проте, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог з власної ініціативи, то вказана вимога підлягає задоволенню повністю у сумі 6561,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний науково-дослідний центр "Екотайм" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 40182321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбудсервіс №3" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 37649283) 247867,00 грн боргу, 21261,86 грн втрат від інфляції, 6561,00 грн 3% річних, 39475,44 грн пені, а також 4727,48 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене та підписане 05.04.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз