Рішення

від 22.03.2019 по справі 915/904/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Справа № 915/904/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Мавродієвої М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з'явився;

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

(02160, м.Київ, просп.Соборності, буд.15, код ЄДРПОУ 30262667),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського

підприємства «Степ» (57121, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Кринички,

вул.Перемоги, буд.27А, код ЄДРПОУ 32778023),

про : стягнення 322139,37 грн,-

в с т а н о в и в:

15.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н б/д (вх.№10318/18), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Степ» заборгованість в розмірі 322139,37 грн, з яких: 75647,30 грн пені, 75544,24 грн штрафу, 170947,83 грн відсотків річних, нарахованих за порушення відповідачем зобов'язань по Договорам поставки №АП-08-0013 від 06.02.2017, №АП-08-0041 від 28.02.2017, №АП-08-0193 від 03.05.2017, №АП-08-0480 від 17.10.2017 з урахуванням Додаткових договорів до них, щодо здійснення своєчасної оплати поставленого товару.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством «Степ» було укладено Договори поставки №АП-08-0013 від 06.02.2017, №АП-08-0041 від 28.02.2017, №АП-08-0193 від 03.05.2017, №АП-08-0480 від 17.10.2017 та Додаткові договори до них, за умовами, яких позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач зобов'язався сплатити в строк встановлений договорами та додатковими договорами до них. Всупереч умовам договорів відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару відповідно до графіку оплат. Неналежне виконання з боку відповідача умов договорів стало підставою для нарахування пені, штрафу та відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» б/н б/д (вх.№10318/18 від 15.08.2018) повернуто позивачу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2018 у справі №915/904/18 задоволено, ухвалу скасовано та передано справу №915/904/18 на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.12.2018.

27.12.2018 суд ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 31.01.2019.

Ухвалою суду від 31.01.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.02.2019.

15.02.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення штрафних санкцій за Договорами поставки б/н від 15.02.2019, в якому останній зазначає, що у визначений строк оплати за Договорами та додатковими угодами він частково проводив платежі, але у зв'язку з тим, що на підприємстві склались непередбачені обставини, а саме: водій підприємства скоїв ДТП, у результаті чого пошкодив транспортні засоби, підприємство було вимушено відшкодувати шкоду потерпілим у ДТП. Заборгованість за зазначеними Договорами та Додатковими угодами виникла з об'єктивних причин. Відповідач повідомив позивача про виникнення труднощів, при цьому підприємство не відмовлялось від виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, але у визначений договором строк оплату провести не мало можливості. Станом на 09.07.2018 сума заборгованості в розмірі 396600,43 грн виплачена повністю, заборгованість відсутня. Відповідач зазначає, що визначена у позові сума штрафних санкцій складає 322139,37 грн, при цьому, сума поставленого товару за Договорами та Додатковими договорами складає 546696,31 грн. Тобто сума неустойки більше 50% вартості поставленого товару за Договорами. Посилаючись на ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 та мотивувальну частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, відповідач вважає, що нарахована сума штрафних санкцій 322139,37 грн є надмірною та стягнення з підприємства зазначеної суми буде несправедливо непомірним тягарем та стягнення зазначеної суми поставить ТОВ СП «Степ» у скрутне матеріальне становище. Тому відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних на 95%.

15.02.2019 від відповідача також надійшло клопотання б/н від 15.02.2019 (вх.№2349/19 від 15.02.2019) про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому він просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій у розмірі 322139,37 грн на 95%.

20.02.2019 суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 06.03.2019.

04.03.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н б/д (вх.№3335/19 від 04.03.2019), в якій позивач виклав свої заперечення на доводи викладенні у відзиві відповідача. Позивач зазначає, що прохання відповідача про зменшення на 95% розміру штрафних санкцій та відсотків річних є безпідставним та задоволенню не підлягає.

06.03.2019 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 11.03.2019.

Ухвалою суду від 11.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2019.

22.03.2019 від позивача на електрону пошту суду надійшло клопотання б/н б/д (вх.№4607/19 від 22.03.2019), в якому він просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові та відповіді на відзив, в заяві.

Під час розгляду справи, представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, а також в клопотанні та в заяві.

У судовому засіданні 22.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

06.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством «Степ» (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір поставки №АП-08-0013 (надалі - Договір №АП-08-0013), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, надалі товар згідно переліку (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2. Договору №АП-08-0013 вартість товару на дату укладення цього договору становить 134552,75 грн у т.ч.ПДВ 20%.

У відповідності до п.1.3. Договору №АП-08-0013 вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п.2.2., при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору.

Згідно п.1.5. Договору №АП-08-0013 кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п.1.1. даного договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшені, що оформлюються додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати.

Пунктами 4.3., 4.4. Договору №АП-08-0013 сторони погодили, що одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну, згідно норм Податкового кодексу України; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Відповідно до п.4.5. Договору №АП-08-0013 підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п.4.3. цього договору документів.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2018, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1. Договору№АП-08-0013).

Між сторонами до Договору №АП-08-0013 від 06.02.2017 були укладені Додаткові договори, які є його невід'ємними частинами: №АП-08-0013ДС1 від 10.02.2017; №АП-08-0013ДС2 від 28.02.2017; №АП-08-0013ДС3 від 28.02.2017; №АП-08-0013ДС4 від 06.03.2017; №АП-08-0013ДС5 від 31.03.2017; №АП-08-0013ДС6 від 31.03.2017; №АП-08-0013ДС7 від 14.04.2017; №АП-08-0013ДС8 від 20.04.2017; №АП-08-0013ДС9 від 11.05.2017; №АП-08-0013ДС10 від 17.05.2017; №АП-08-0013ДС11 від 19.08.2017; №АП-08-0013ДС12 від 29.08.2017; №АП-08-0013ДС13 від 20.09.2017 (т.1 а.с.95-107).

За вказаним договором з урахуванням додаткових договорів до нього позивач зобов'язався поставити товар на суму 420918,77 грн, а відповідач зобов'язався сплатити вказану суму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору №АП-08-0013 з урахуванням додаткових договорів до нього, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 420918,77 грн, згідно наступних видаткових накладних: №АП-08-0034 від 02.03.2017 на суму 5863,60 грн; №АП-08-0035 від 02.03.2017 на суму 92448,75 грн; №АП-08-0083 від 16.03.2017 на суму 42104,00 грн; №АП-08-0084 від 16.03.2017 на суму 5206,00 грн; №АП-08-0085 від 16.03.2017 на суму 25525,50 грн; №АП-08-0086 від 16.03.2017 на суму 13056,00 грн; №АП-08-0097 від 20.03.2017 на суму 47872,00 грн; №АП-08-0142 від 04.04.2017 на суму 28560,00 грн; №АП-08-0143 від 04.04.2017 на суму 19040,00 грн; №АП-08-0214 від 19.04.2017 на суму 24479,00 грн; №АП-08-0231 від 24.04.2017 на суму 16947,00 грн; №АП-08-0274 від 11.05.2017 на суму 16632,00 грн; №АП-08-0288 від 17.05.2017 на суму 31535,00 грн; №АП-08-0442 від 19.08.2017 на суму 8995,20 грн; №АП-08-0472 від 04.09.2017 на суму 36120,00 грн; №АП-08-0505 від 20.09.2017 на суму 6534,72 грн (т.1 а.с.108-123).

Відповідно до погодженого Договором №АП-08-0013 графіку оплати товару, покупець повинен був оплатити.

За Договором №АП-08-0013 оплата мала бути здійснена у два етапи: 20% відповідно до дати зазначеної у відповідному Додатковому договорі, кінцевою датою розрахунку за Договором №АП-08-0013 є 20.10.2017.

Всупереч умовам Договору №АП-08-0013 відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару відповідно до графіку, встановленого даним договором.

В свою чергу відповідачем було здійснено оплату за Договором №АП-08-0013 у загальній сумі 480784,18 грн, що підтверджується Довідкою з банку про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача на суму 84183,75 грн та платіжними дорученнями: №26 від 23.05.2018 на суму 310000,00 грн; №81 від 06.07.2018 на суму 70000,00 грн; №82 від 09.07.2018 на суму 16600,43 грн (т.1 а.с.138-140, 144).

Таким чином, за Договором №АП-08-0013 утворилася переплата в розмірі 59865,41 грн.

28.02.2017 між сторонами було укладено Договір поставки №АП-08-0041 (надалі - Договір №АП-08-0041), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачеві, а відповідач зобов'язується прийняти й оплатити наступний насіннєвий матеріал, надалі товар згідно переліку (п.1.1.) (т.1 а.с.124-125).

Згідно Договору №АП-08-0041 позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар на суму 43199,85 грн, а відповідач зобов'язувався сплатити вказану суму.

На виконання умов Договору №АП-08-0041 позивач поставив відповідачу товар на суму 43199,85 грн, що підтверджується видатковою накладною №АП-08-0096 від 20.03.2017 на зазначену суму (т.1 а.с.126).

Відповідно до погодженого Договором №АП-08-0041 графіку оплати товару, оплата повинна була бути здійснена у два етапи: 20% не пізніше 05.03.2017, кінцевою датою розрахунку за Договором №АП-08-0041 є 20.10.2017.

Всупереч умовам Договору №АП-08-0041 покупець допустив прострочення оплати поставленого товару відповідно до графіку, встановленого Договором №АП-08-0041.

03.05.2017 між сторонами було укладено Договір поставки №АП-08-0193 (надалі - Договір №АП-08-0193), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступний насіннєвий матеріал, надалі товар на загальну суму 20159,93 грн (т.1 а.с.127-128).

На виконання умов Договору №АП-08-0193 позивач поставив відповідачеві товар на суму 20159,93 грн, що підтверджується видатковою накладною №АП-08-0251 від 04.05.2017 на вказану суму (т.1 а.с.129).

Згідно п.2.1. Договору №АП-08-0193 відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п.1.2 Договору не пізніше 20.10.2017.

Всупереч умовам Договору №АП-08-0193 відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений йому товар.

17.10.2017 між сторонами було укладено Договір поставки №АП-08-0480 (надалі - Договір №АП-08-0480), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин згідно переліку на загальну суму 5628,00 грн (т.1 а.с.130-132).

Між сторонами до Договору №АП-08-0480 від 17.10.2017 були укладені Додаткові договори, які є його невід'ємними частинами: №АП-08-0480ДС1 від 20.10.2017; №АП-08-0480ДС2 від 20.10.2017 (т.1 а.с.133, 134).

На виконання умов Договору №АП-08-0480 позивач поставив відповідачеві товар на суму 19349,76 грн, що підтверджується видатковими накладними: №АП-08-0526 від 18.10.2017 на суму 5628,00 грн; №АП-08-0529 від 23.10.2017 на суму 8576,16 грн; №АП-08-0530 від 23.10.2017 на суму 5145,60 грн (т.1 а.с.135-137).

Відповідно до погодженого Договором №АП-08-0480 графіку оплати товару, покупець повинен був здійснити оплату всієї суми на товар не пізніше 20.10.2017, згідно Додаткових договорів - до 25.10.2017.

Всупереч умовам Договору №АП-08-0480 з урахуванням Додаткових договорів покупець допустив прострочення оплати поставленого товару відповідно до графіку оплат, встановленого Договором №АП-08-0480.

Позивачем у позовній заяві підтверджено, що ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 546696,31 грн, які станом на дату подання позову відповідачем сплачені. Відповідачем вказані обставини підтверджені.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача сум пені, штрафу та відсотків річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.662, ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Позивач стверджує в позовній заяві, що відповідач свій обов'язок по оплаті отриманого товару виконував несвоєчасно.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст.86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.691, ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК України.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про своєчасність виконання ним договірних зобов'язань перед позивачем.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст.230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно п.5.2. Договорів покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з п.5.4. Договорів у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2, більше ніж 10 (десяти) днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні штраф у розмірі 15% від ціни Договору.

На підставі п.п.5.2., 5.4. Договорів та ст.230 ГК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

У відповідності із наведеними умовами та в зв'язку із простроченням платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 75647,30 грн за Договорами за період з 21.10.2017 по 09.07.2018 та штраф у розмірі 75544,24 грн.

Детальний розрахунок пені та штрафу наявний в матеріалах справи (т.1 а.с.90-91). Розрахунки пені та штрафу судом перевірено; відповідачем контррозрахунку штрафних санкцій не надано.

Окрім пені та штрафу, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки річних.

Відповідно до п.5.5. Договорів сторони прийшли до згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 (дев'яноста) календарних днів.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п.5.5. Договорів та приписів ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача відсотки річних за період з 21.10.2017 по 23.01.2018 в розмірі 170947,83 грн.

Відповідачем розрахунки не заперечені та не спростовані.

Судом розрахунки відсотків річних перевірені та встановлена їх правомірність.

У відзиві на позов та в клопотанні б/н від 15.02.2019 (вх.№2349/19) відповідач, посилаючись на положення ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 та мотивувальну частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, просить суд врахувати, що нарахована сума штрафних санкцій 322139,37 грн є надмірною та стягнення з підприємства зазначеної суми буде несправедливо непомірним тягарем для підприємства та стягнення зазначеної суми поставить ТОВ СП «Степ» у скрутне матеріальне становище.

Позивач проти зменшення розміру пені у відповіді на відзив б/н б/д (вх.№3335/19 від 04.03.2019) заперечує, посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, тому зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді пені та штрафу. Стосовно твердження відповідача, що позивач не поніс збитків, так як оплата основного боргу відбулася, позивач зазначає, що кінцевий термін оплати за Договорами становить 20.10.2018. ТОВ «Хімагромаркетинг» являється ексклюзивним імпортером багатьох видів засобів захисту рослин (ЗЗР), які продаються сільськогосподарським виробникам. Відповідно продажі у позивача починаються в кінці зими та на початку весни, коли агровиробники розпочинають закупівлю ЗЗР під посівні. Саме така прив'язаність до сезону зумовлює, що позивач імпортує свою продукцію взимку. Через виникнення простроченої дебіторської заборгованості у позивача утворюються збитки, оскільки для оплати ЗЗР закордонним партнерам, перевезення та розмитнення виникає необхідність брати кредит у банку. Відповідно збитками являються відсотки, які оплачуються за користування грошовими коштами, нотаріальні послуги, страхування заставного майна, робота працівників. Відповідно, твердження відповідача, що позивач не поніс збитків, являється суб'єктивним та невірним, та не може використовуватися як підстава для зменшення розміру штрафних санкцій. Окрім того, позивач звертає увагу, що відповідач просить Зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій у розмірі 322139,37 грн на 95% . Це формулювання є докорінно невірним, оскільки 170947,83 грн з даної суми являються відсотками річними, а останні не є відповідальністю, але є платою за користування чужими коштами.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши викладені у клопотанні, заявах відповідача та позивача обставини суд дійшов наступних висновків.

На час подання позовної заяви, 09.07.2018 підприємство ТОВ СП «Степ» сплатило заборгованість перед позивачем за спірними договорами у сумі 546696,31 грн у добровільному порядку, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від виконання свого обов'язку по договорах поставки.

Нараховані позивачем суми штрафних санкцій дійсно складають більше 50% суми поставленого товару.

Відповідачем надані суду докази скоєння водієм підприємства ДТП та сплати відповідачем потерпілим шкоди, в підтвердження чого суду надані копії наступних документів: наказ №80 від 30.05.2016 про прийняття на роботу водія ОСОБА_1, який скоїв правопорушення; постанова Миколаївського районного суду Миколаївської області у справі №480/2008/17 від 10.01.2018 про притягнення водія до відповідальності; довідка про стан позичкової заборгованості СГ ТОВ «Степ» №190206SU12042309 від 06.02.2019. Дані обставини, на думку суду свідчать про наявність об'єктивної перешкоди для своєчасного розрахунку з позивачем.

Відповідачем, в підтвердження скрутного фінансового стану також надані суду докази існування у підприємства станом на 20.10.2017 заборгованості за кредитними договорами з ПАТ Укргазбанк на загальну суму 8876236,25 грн; заборгованість перед постачальниками ТОВ МПП Ерідон у сумі 1092480,0 грн, перед ТОВ Бізон тех 2006 у сумі 273814,21 грн, перед ТОВ Хімагромаркетинг у сумі 396600,42 грн.

Від позивача на адресу суду надійшла заява б/н від 16.03.2019 (вх.№4284/19 від 18.03.2019), в якій він заперечив проти заявленого клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій та зазначив про наступне. Вся продукція ТОВ Хімагромаркетинг ввозиться з-за кордону та, відповідно, контрагентам позивача являються нерезиденти України. У міжнародних господарських правовідносинах невчасна оплата за продукцію тягне більшу відповідальність та подальше небажання зарубіжних партнерів далі співпрацювати. Тому, у зв'язку з частим простроченням оплат від сільськогосподарських підприємств (покупців позивача), позивачу доводиться також брати кредити для своїх витрат. Позивач зазначає, що на даний момент у нього наявні декілька кредитів у АТ ПУМБ на суми 20000000,00 грн (п.1.1. Кредитного договору №КІЕ-Кл-3521 від 09.11.2017) та 50000000,00 грн (п.1.2. ст.1 Додаткової угоди №27 від 18.10.2018 до Кредитного договору №123-09/КР-SEL від 04.03.2011). За останніми змінами по даних договорах (п.1.7. Додаткової угоди №27 від 18.10.2018 до Кредитного договору №123-09/КР-SEL від 04.03.2011) п.7.2.1. Кредитних договорів встановлюється процентна ставка за користування кредитом становить 21,5% річних. Окрім того, реальна відсоткова ставка вища, оскільки крім прямих відсотків річних сплачуються комісії, страхується заставне майно, нотаріальні послуги, фактична робота працівників та інші супутні витрати.

Слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів того, що залучення підприємством кредитних коштів зі сплатою процентів відбулось саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов спірних договорів.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача відсотків в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів, а також певної частини штрафних санкцій, у повній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірних договорів.

Застосування такого правового наслідку, як нарахування пені, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не є засобом збагачення. Стягнення ж з відповідача пені та штрафу у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Однак, з урахуванням кризової ситуації, яка склалася в країні і призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення, суд вважає, що існують об'єктивні підстави для зменшення розміру стягуваної пені, з урахуванням інтересів позивача, на 70% - до 22694,19 грн та зменшення штрафу на 70% - до 22663,27 грн.

Судовий збір, відповідно до п.1) ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 210, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Степ» (57121, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Кринички, вул.Перемоги, буд.27А, код ЄДРПОУ 32778023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м.Київ, просп.Соборності, буд.15, код ЄДРПОУ 30262667, р/р 26001962502974 в ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851) 22694,19 грн пені, 22663,27 грн штрафу, 170947,83 грн відсотків річних та 4832,09 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 01.04.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва