Рішення

від 26.03.2019 по справі 911/2503/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2503/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група , м. Київ

до Спільного українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бітунова Україна , Київська область, м. Бровари

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1, Київська область, м. Бровари

про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: М.М.Закордонець

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група №766УСГ від 06.11.2018 року (вх.№2599/18 від 12.11.2018 року) (далі - позивач) до Спільного українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бітунова Україна (далі - відповідач) про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 7658,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування у сумі 7658,90 грн. - збитків за страховим випадком, а саме, дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 02.02.2016 року о 08 годині 45 хвилин на 89 км. а/д Р-13 Чернігів-Городня-Сеньківка за участю транспортного засобу Ман TGS , державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом VPS CN50 державний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням водія ОСОБА_1 та належить ТОВ Синергія Оіл та транспортного засобу Ман 18.480 , державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом VPS державний номер НОМЕР_4, що належить ТОВ Пропан-сервіс і перебував під керуванням ОСОБА_3

Оскільки, ОСОБА_1 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах із Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бітунова Україна , позивач вважає, що в даному випадку необхідно застосувати норми ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, а саме: - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, якою і є Спільне українсько-австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бітунова Україна .

Ухвалою суду від 16.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2503/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.12.2018 року.

До суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення №766УСГ від 30.11.2018 року (вх. №33911/18 від 05.12.2018 року), в яких позивач повідомив, що не вбачає необхідності у залученні до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1, оскільки, на момент скоєння ДТП він був працевлаштований на підприємстві відповідача, а тому, рішення у даній справі не може вплинути на його права та обов'язки.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2018 року повідомив, що ним не отримано позовну заяву та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2018 року проти заявленого клопотання представника відповідача не заперечував.

Крім того, представники сторін у судовому засіданні 18.12.2018 року подали спільне клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2503/18 на тридцять днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 05.02.2019 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №29/01-19/1 від 29.01.2019 року (вх. №1900/19 від 30.01.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує. З оглянутого судом відзиву вбачається, що до нього не додано доказів надіслання копії відзиву на адресу позивача. В обґрунтування викладених у відзиві заперечень відповідач зазначив, що згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки, а саме до ПАТ Страхова компанія Скайд , як страховика цивільно-правової відповідальності, винної у ДТП особи, на підставі полісу №АЕ/700201. Тому, відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем у даній справі.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 05.02.2019 року повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року відкладено розгляд справи на 19.02.2019 року та відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1, зобов'язано третю особу надати письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог та письмові пояснення з приводу правових підстав знаходження за кермом транспортного засобу Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом VPS CN50 д.р.н. НОМЕР_2 02.02.2016 року. Крім того, позивача зобов'язано надіслати третій особі копію позовної заяви з доданими до неї додатками та надати суду докази надіслання; надати письмові пояснення та докази, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, письмові пояснення учасника ДТП та протокол адміністративного правопорушення, інші докази, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем; обґрунтувати, з посиланням на норми чинного законодавства, підстави звернення до суду з даним позовом саме до відповідача, а не до ПАТ Страхова компанія Скайд , як зазначає відповідач.

До суду від представника позивача надійшло клопотання №766УГС від 18.02.2019 року (вх. №3409/19 від 19.02.2019 року) про відкладення розгляду справи. Водночас, вимоги ухвали суду від 05.02.2019 року позивач не виконав, обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконання вимог суду не надав.

Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.02.2019 року без поважних причин не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду не виконала.

Відповідач у судовому засіданні 19.02.2019 року проти поданого представником позивача клопотання заперечував.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №3463/19 від 19.02.2019 року) про долучення документів до матеріалів справи.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив №766УГС від 25.02.2019 року (вх. №4152/19 від 28.02.2019 року) та заява №766УСГ від 25.02.2019 року (вх. №4153/19 від 28.02.2019 року) про залучення до участі у справі в якості третьої особи - особи, визнаної винною у скоєнні ДТП - ОСОБА_1.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що він виконав свій обов'язок перед потерпілим відшкодувавши завдані відповідачем збитки і як наслідок отримав право вимоги до винної у скоєнні ДТП особи, якою, на думку позивача, є саме відповідач. Також, позивач посилається на те, що з 31.05.2016 року ПАТ Страхова компанія Скайд втратило статус асоційованого члена Моторного (транспортного) страхового бюро України, в той час як сплата страхового відшкодування відбулась 21.06.2017 року. Крім того, посилаючись на правову позицію висловлену Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 року у справі №6-2587цс15 позивач зазначив, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

До суду від відповідача надійшли додаткові пояснення №15/03-19/1 від 15.03.2019 року (вх. №5209/19 від 15.03.2019 року).

Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267503668 у судове засідання 19.03.2019 року без поважних причин не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду не виконала.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2019 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідач у судовому засіданні 19.03.2019 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях та просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.03.2019 року оголошено перерву у розгляді справи по суті до 26.03.2019 року.

Позивач, належним повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 26.03.2019 року не з'явився та надіслав клопотання №766УСГ від 25.03.2019 року (вх.№5847/19 від 25.03.2019 року) про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання 26.03.2019 року без поважних причин не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду не виконала.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2019 року підтримав раніше поданий відзив та додаткові пояснення та просив у позові відмовити в повному обсязі.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 26.03.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві, 02.02.2016 року о 08 годині 45 хвилин на 89 км. а/д Р-13 Чернігів-Городня-Сеньківка сталась дорожньо-транспортна пригода, що відбулась за участю транспортного засобу Ман TGS , державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом VPS CN50 державний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням водія ОСОБА_1 та належить ТОВ Синергія Оіл та транспортного засобу Ман 18.480 , державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом VPS державний номер НОМЕР_4, що належить ТОВ Пропан-сервіс і перебував під керуванням ОСОБА_3

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2016 року у справі №361/1623/1636116 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, внаслідок порушення ним вимог Правил дорожнього руху України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. У постанові також зазначено, що ОСОБА_1 працює водієм у СП ТОВ Бітунова .

Майнові інтереси ТОВ Пропан-Сервіс , пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - напівпричіп-цистерна VPS CN44LPG, державний номер НОМЕР_4, що перебував під керуванням водія ОСОБА_3, застраховано згідно з договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2802-00080 від 21.04.2015 року, укладеним між власником вказаного транспортного засобу - ТОВ Пропан-Сервіс та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група .

З позовної заяви вбачається, що до позивача звернувся страхувальник - ТОВ Пропан-Сервіс із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування з наданням необхідних документів.

Позивачем складено страховий акт №ДККА-49051 від 21.06.2017 року та розрахунок суми страхового відшкодування від 21.06.2017 року у розмірі 7658,90 грн.

На підставі вказаних документів позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 7658,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11840 від 21.06.2017 року.

Позивачем на адресу відповідача надіслано лист №766/УСГ від 13.02.2018 року з вимогою сплатити 7658,90 грн. Однак, зазначений лист залишено відповідачем без відповіді.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах із Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бітунова Україна та виконував свої трудові, службові обов'язки. Позивач вважає, що в даному випадку необхідно застосувати вимоги ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, а саме: - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, якою і є відповідач.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1 та 2 ст.1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Стаття 1194 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Так, згідно положень ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п.2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч.3 і 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Аналогічні роз'яснення містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки .

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 листопада 2016 р. у справі №6-1693цс16).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Факт наявності між володільцем та особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби України тощо).

Позивач, в якості підтвердження трудових відносин ОСОБА_1 та відповідача - Спільного українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Бітунова Україна послався на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2016 року у справі №361/1623/163116. Однак, вказаний доказ не є належним доказом, який підтверджує трудові відносини ОСОБА_1 з відповідачем. При цьому, у зазначеній постанові Броварського міськрайонного суду Київської області не встановлювались обставини щодо перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із відповідачем, а лише у вступній частині постанови, на підставі протоколу про адміністративного правопорушення, зазначено, що він працює в СП ТОВ Бітунова водієм .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року у справі №911/344/18.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення та докази, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, письмові пояснення учасника ДТП та протокол адміністративного правопорушення, інші докази, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах. Однак, позивачем вимоги суду не виконано, витребувані документи та докази суду не надано, обґрунтованих пояснень стосовно неможливості надання витребуваних доказів також не надано.

Для повного та всебічного вирішення спору за ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_1 та зобов'язано його надати письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог та письмові пояснення з приводу правових підстав знаходження за кермом транспортного засобу Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом VPSCN50 д.р.н. НОМЕР_2 02.02.2016 року. Однак, третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судові засідання не з'явилась, вимоги ухвали суду не виконала.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та зазначалося представником відповідача під час розгляду справи, відповідач - Спільне українсько-австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бітунова Україна не є власником транспортного засобу - Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричепу VPSCN50 д.р.н. НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП.

Згідно довідки №84944562 (вих.№568вх/124/13/2017 від 10.11.2017 року), транспортний засіб Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп VPSCN50 д.р.н. НОМЕР_2, належить ТОВ Синергія Оіл , а компанія де застраховано такі транспортні засоби - ПАТ Страхова компанія Скайд згідно Полісу АЕ7004201 (термін дії до 11.12.2016 року) та Полісу АЕ7004808 (термін дії до 19.12.2016 року).

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач - Спільне українсько-австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бітунова Україна не є володільцем джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричепу VPSCN50 д.р.н. НОМЕР_2, а тому, відсутні правові підстави покладення на нього обов'язку зі сплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Таким чином, оскільки, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1, який керував транспортним засобом Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом VPSCN50 д.р.н. НОМЕР_2 в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 02.02.2016 перебував в трудових відносинах з відповідачем та виконував свої трудові, службові обов'язки, а також те, що транспортний засіб Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп VPSCN50 д.р.н. НОМЕР_2 належить відповідачу, господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування заявленої до стягнення позивачем матеріальної шкоди. Суд також, позбавлений можливості встановити, чи здійснював ОСОБА_1 під час скоєння ДТП свої трудові (службові) обов'язки, що має значення для правильного вирішення спору, оскільки, ні позивачем ні, третьою особою відповідні належні докази не подано.

Крім того, як встановлено судом, згідно довідки №84944562 (вих.№568вх/124/13/2017 від 10.11.2017 року) транспортний засіб Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп VPSCN50 д.р.н. НОМЕР_2 належить ТОВ Синергія Оіл , а компанія, де застраховано такі транспортні засоби - ПАТ Страхова компанія Скайд згідно Полісу АЕ7004201 (термін дії до 11.12.2016 року) та Полісу АЕ7004808 (термін дії до 19.12.2016 року).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортних засобів Ман TGS д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа VPSCN50 д.р.н. НОМЕР_2 станом на 02.02.2016 року була застрахована у ПАТ Страхова компанія Скайд на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ №7004201 та АЕ №7004808.

Згідно ст. 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про страхування , страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 Цивільного кодексу України, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до ПАТ Страхова компанія Скайд - страховика за Полісом АЕ 7004201 щодо виплати страхового відшкодування.

Так, відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Статтею 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов`язані: вжити заходів для невідкладеного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди (п.33.1.2).

Статтею 38 цього ж Закону встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпунктах 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Таким чином, з викладеного вбачається, що обов'язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. При цьому, зобов'язаною особою, внаслідок заподіяних ОСОБА_1 у результаті ДТП збитків, є страховик - ПАТ Страхова компанія Скайд .

В той же час, судом встановлено та підтверджено позивачем у судовому засіданні 29.03.2019 року (підтверджується звукозаписом судового засідання), що позивач не звертався до ПАТ Страхова компанія Скайд із заявою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу, та відповідно не отримував відмову страховика у виплаті страхового відшкодування. Представник позивача зазначив, що ПАТ Страхова компанія Скайд була позбавлена членства в МТСБУ, однак будь-яких документальних доказів, які б підтверджували таку інформацію, позивачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 на час настання страхового випадку, була застрахована у ПАТ Страхова компанія Скайд на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ7004201, тому, у даному випадку, позивач мав самостійно звернутись до ПАТ Страхова компанія Скайд про виплату страхового відшкодування за полісом. Саме страховик ПАТ Страхова компанія Скайд після виплати страхового відшкодування має право регресної вимоги до особи, яка завдала шкоди, у разі наявності для цього правових підстав, визначених Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України Про страхування , з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні, в межах суми страхового відшкодування, виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України Про страхування , до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання, бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Враховуючи викладене, в тому обсязі доказової бази, яка надана позивачем під час розгляду даної справи, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог про стягнення 7658,90 грн. сплаченого страхового відшкодування, а тому, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група №766УСГ від 06.11.2018 року (вх.№2599/18 від 12.11.2018 року) (03038, м. Київ, Солом'янський район, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ А, код ЄДРПОУ 30859524) до Спільного українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бітунова Україна (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Симоненка Василя, буд. 4, код ЄДРПОУ 31256895) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення 7658,90 грн. сплаченого страхового відшкодування відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.04.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць