Рішення

від 02.04.2019 по справі 914/2432/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2019 Справа №914/2432/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Трускавецької міської ради, м. Трускавець Львівської області,

до відповідача : ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт Сервіс Плюс» , м. Трускавець Львівської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт сервіс» , м. Трускавець Львівської області,

про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_3-представник ;

Від відповідача:ОСОБА_4 - адвокат;

Від третьої особи: не з'явився.

Суть спору: Трускавецька міська рада, м. Трускавець Львівської області, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов язання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт Сервіс Плюс» , м. Трускавець, повернути самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до нежитлової будівлі туалету (1А) загальною площею 123,2 кв. м по бульварі Торосевича, 5, у м. Трускавці, що знаходиться у межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, шляхом демонтажу самочинно добудованих до південно-західної сторони будівлі туалету сходів на другий (мансардний) поверх (зі сторони входу в незаконно реконструйоване приміщення туалету під кафе). Ухвалою суду від 04.02.2019 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт сервіс» , м. Трускавець Львівської області.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 р. у справі № 914/791/17, яке набрало законної сили 19.03.2018 р., зобов язано третю особу у справі повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до нежитлової будівлі (вбиральні) на бульварі Торосевича, 5, у м. Трускавці, що знаходиться у межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, шляхом демонтажу самочинно добудованих сходів на другий поверх будівлі. Господарським судом Львівської області 29.03.2018 р. видано наказ на примусове виконання рішення суду у справі № 914/791/17.

З 05.04.2018 р. новим власником нежитлової будівлі (туалету) площею 123,2 кв. м по бульвару Торосевича, 5, у м. Трускавці став відповідач у справі. Вказана обставина, на думку позивача, змушує його подати до Господарського суду Львівської області позовну заяву до нового власника нежитлової будівлі (туалету) про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до будівлі туалету на бульварі Торосевича, 5, у м. Трускавці, що знаходиться у межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, шляхом демонтажу самочинно добудованих сходів на другий поверх південно-західної сторони будівлі (зі сторони входу в незаконно реконструйовану вбиральню під кафе).

Позивач стверджує, що земельна ділянка у м. Трускавці по бульвару Торосевича, 5, не надавалась у користування, чи у власність ні відповідачу, ні третій особі у справі та є комунальною власністю.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об єктів нерухомого майна відсутні відомості щодо перебування у власності чи у користуванні відповідача земельної ділянки, на якій знаходиться нежитлова будівля - туалет 1А, площею 123,2 кв. м.

Позивач вважає, що засновник третьої особи у справі, будучи у свій час орендарем нежитлової будівлі площею 123,2 кв. м, яка перебувала у приватній власності ПрАТ Трускавецькурорт , здійснив самовільну її реконструкцію та добудував сходи на другий поверх будівлі, чим самовільно захопив земельну ділянку позивача. Право власності на таку реконструйовану будівлю не зареєстровано ані за відповідачем, ані за третьою особою у справі. Тому третя особа не набула жодних прав на добудоване майно та не могла передати їх відповідачу у справі.

Позивач посилається на норми ч. 1 ст. 73, ч. 4 ст. 76 ГПК України, ст. 376 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 12, 31 Закону України Про курорти , п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві від 21.01.2019 р. просить закрити провадження у справі № 914/2432/18. При цьому відповідач посилається на те, що позивач звертався з аналогічним позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт сервіс» , м. Трускавець Львівської області. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 р. у справі № 914/791/17, яке набрало законної сили, цей позов задоволено в частині позовних вимог про зобов язання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт сервіс» повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до нежитлової будівлі (вбиральні) на бульварі Торосевича, 5, у м. Трускавці, що знаходиться у межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, шляхом демонтажу самочинно добудованих сходів на другий поверх будівлі.

Відповідач вважає, що він є правонаступником ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс , який у свою чергу, є правонаступником ПрАТ Трускавецькурорт , не здійснював будь-якої незаконної реконструкції. Вказана обставина, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню.

Відповідач посилається на те, що 19.06.2018 р. державним виконавцем Трускавецького міського ВДВС ГТУ юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження № 56623471 на примусове виконання наказу № 914/791/17, виданого 29.03.2018 р. Господарським судом Львівської області. Проте позивачем 21.12.2018 р. подано заяву від 18.12.2018 р. вих. № 18/29-3029р про повернення виконавчого документа - наказу № 914/791/17.

Відповідач вважає, що він є правонаступником у спірних правовідносинах ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс , оскільки це товариство судовими рішеннями, які набрало законної сили, визнане правонаступником ПрАТ Трускавецькурорт .

Трускавецька міська рада у відповідності до вимог ст. 334 ГПК України не звернулась в суд із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ТзОВ Парк Резорт Сервіс її правонаступником ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс , а безпідставно подала заяву про повернення виконавчого документа.

Позов Трускавецької міської ради до відповідача подано з тих самих підстав та про той самий предмет як і до ТзОВ Парк Резорт Сервіс , хоча за цими вимогами уже ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, вважає відповідач, існують підстави, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України для закриття провадження у справі.

Відповідач у відзиві також наводить аргументи, які на його думку, засвідчують законність перебування у нього на праві власності нежитлової будівлі громадської вбиральні (туалету). Відповідач зазначає, що позовна заява подана Трускавецькою міською радою в зв язку із системними політичними переслідуваннями колишнього Трускавецького голови ОСОБА_5, який є засновником ПП АркоІнвестмент , яке у свою чергу є засновником відповідача.

Стислий виклад відповіді позивача на відзив.

Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що відповідач є правонаступником третьої особи у справі.

Позивач погоджується, що відповідач самостійно не здійснював реконструкцію будівлі, однак він є особою, яка самовільно займає земельну ділянку у зв язку із здійсненням цієї реконструкції попереднім користувачем.

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі, на думку позивача, задоволенню не підлягає, оскільки спір у справі № 914/791/17 не виник між тими ж особами, що й у справі № 914/2432/18.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.01.2019 р. прийнято позовну заяву Трускавецької міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.01.2019 р. повернуто Трускавецькій міській раді заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 04.02.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт сервіс» , м. Трускавець Львівської області та відкладено підготовче засідання у справі з підстав, наведених в ухвалі.

За результатами підготовчого засідання, проведеного 11.03.2019 р., суд відповідно до приписів ч. 2 ст. 185 ГПК України постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/2432/18 до розгляду по суті на 02.04.2019 р.

Ухвалою суду від 02.04.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс про зупинення провадження у справі.

Мотивувальна частина рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 р. у справі № 914/791/17, яке набрало законної сили, частково задоволено позов Трускавецької міської ради до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс , м. Трускавець, та зобов язано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт Сервіс» (третя особа у справі) повернути Трускавецькій міській раді (позивач у справі) самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до нежитлової будівлі (вбиральні) на бульварі Торосевича, 5 у м. Трускавці, що знаходиться в межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, шляхом демонтажу самочинно добудованих сходів на другий поверх будівлі.

На примусове виконання цього рішення суду Господарським судом Львівської області 29.03.2018 р. видано наказ (номер бланка 049075), а органом державної виконавчої служби 19.06.2018 р. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56623471, копія якої наявна у матеріалах справи.

Позивач (стягувач у справі № 914/791/17) звернувся 18.12.2018 р. до начальника Трускавецького міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з заявою про повернення виконавчого документа, а саме: наказу Господарського суду Львівської області № 049075 від 29.03.2018 р. на підставі ст. 37 Закону України Про виконавче провадження . В зв язку з надходженням згаданої заяви, орган державної виконавчої служби 20.12.2018 р. виніс постанову ВП № 56623471 про повернення виконавчого документа (наказу № 914/791/17), виданого 29.03.2018 р. стягувачу, в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження. Орган державної виконавчої служби у цій заяві також зазначив, що згаданий вище виконавчий документ може бути пред явлений до виконання в строк до 20.12.2021 р.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс 05.04.2018 р. набуло право власності на нежитлову будівлю туалету, 1 А, площею 123,1 кв. м. по бульвару Торосевича, 5, у м. Трускавці, що підтверджується Інформаційною довідкою 147000511 від 27.11.2018 р.

В зв язку з цим Трускавецька міська рада 28.12.2018 р. звернулась до Господарського суду Львівської області із позовною заявою, в якій просила зобов язати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс повернути раді самовільно заяйняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до нежитлової будівлі туалету (1А) загальною площею 123,2 кв. м по бульвару Торосевича, 5, у м. Трускавці, що знаходиться у межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, шляхом демонтажу самочинно добудованих до південно-західної сторони будівлі туалету сходів на другий (мансардний) поверх (зі сторони входу в незаконно реконструйоване приміщення туалету під кафе).

Суд з ясував, що позовні вимоги Трускавецької міської ради у справі № 914/2432/18 та у справі № 914/791/17 стосуються повернення тотожних земельних ділянок, тотожним шляхом, а також шляхом демонтажу одного й того самого самочинно добудованого об єкта. Вказане підтверджується змістом позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив у справі № 914/2432/18, рішенням та постановами судів апеляційної й касаційної інстанцій у справі № 914/791/17, а також визнано та підтверджено представниками позивача і відповідача у судовому засіданні 02.04.2019 р. з розгляду справи по суті.

Позивач мотивує порушення відповідачем його права тим, що відповідач хоч і не здійснював самовільну добудову спірних сходів, а за таких обставин і самовільне зайняття земельної ділянки, шляхом встановлення на ній спірних сходів, однак самовільно займає цю ділянку як особа, яка набула право власності на будівлю туалету по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавці, до якої самовільно добудовано сходи.

Суд встановив, що позивач дійшов висновків про порушення його прав відповідачем з огляду на те, що аналогічна ситуація мала місце при розгляді справи № 914/791/17. Судом апеляційної інстанції у справі № 914/791/17 (сторінка 7 постанови суду апеляційної інстанції) встановлено, що на момент розгляду цієї справи, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс хоч самостійно і не здійснювало реконструкцію будівлі, однак, є особою, яка самовільно займає земельну ділянку у зв язку з здійсненням цієї реконструкції попереднім користувачем будівлі туалету. Особа, яка здійснила самочинну добудову сходів була засновником ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс та орендарем нежитлової будівлі туалету площею 123,2 кв. м.

З огляду на викладене у постанові суду апеляційної інстанції, позивач дійшов висновку, що зміна власника приміщення туалету, хоча б і у передбачений законом спосіб та на законних підставах, невідворотно веде до зміни особи, яка порушує його право та зобов язана відновити це право шляхом демонтажу самочинно встановлених сходів. Позивач вважає, що оскільки змінився власник будівлі, до якої самочинно прибудовано сходи, які спричиняють самовільне зайняття земельної ділянки, то цей власник і повинен здійснювати демонтаж самочинно встановлених сходів і в такий спосіб звільняти самовільно зайняту земельну ділянку.

Наведений висновок позивача є хибним, з огляду на таке.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази того, що на момент прийняття рішення у справі № 914/791/17 існувало будь-яке інше судове рішення, яке набрало законної сили, та яким зобов язано будь-яку особу відновити порушене право Трускавецької міської ради на ту ж земельну ділянку та в тотожний спосіб (повернути самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до нежитлової будівлі (вбиральні) на бульварі Торосевича, 5 у м. Трускавці, що знаходиться в межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, шляхом демонтажу самочинно добудованих сходів на другий поверх будівлі.).

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази того, що шляхом набуття у встановлений законом спосіб права власності на нежитлову будівлю туалету, 1А, площею 123,2 кв. м, відповідач тим самим порушив права позивача на прилеглу до будівлі туалету земельну ділянку орієнтовною площею 0,0008 га, самовільно зайнявши її шляхом самочинної добудови до туалету сходів.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не наданні докази набуття відповідачем 2 у справі будь-яких майнових прав на самочинно добудовані сходи, шляхом демонтажу яких позивач просить суд зобов язати відповідача повернути раді самовільно зайняту ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс земельну ділянку.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази того, що відповідач у справі є правонаступником третьої особи у справі.

Права позивача на земельну ділянку захищені у судовому порядку шляхом прийняття Господарським судом Львівської області рішення у справі № 914/791/17, яке набрало законної сили. Це рішення суду відповідно до статті 129-1 Конституції України, є обов'язковим до виконання.

Відповідно до наведеної норми Конституції, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні приписи закріплено й у ст. 326 ГПК України.

В рамках судового контролю за виконанням судових рішень відповідно до приписів ст.ст. 339-345 ГПК України, позивач (стягувач у виконавчому провадженні у справі № 914/791/17) вправі звертатись із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Натомість, позивач добровільно звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого документа.

Позивач (стягувач у виконавчому провадженні у справі № 914/791/17) також вправі звертатись до суду із заявами про заміну боржника виконавчого провадження та про роз яснення судового рішення в порядку ст.ст. 245, 334 ГПК України, у випадку вибуття боржника у виконавчому провадженні або у випадку, коли рішення суду потребує роз яснень.

На день вирішення справи судом, рішенням суду у справі № 914/791/17 встановлено, яка саме юридична особа порушила права позивача на земельну ділянку, самочинно побудувавши сходи, та у який спосіб ці права підлягають захисту та відновленню. Вказані обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, доводи позивача, що саме відповідачем у справі № 914/2432/18 порушується його право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до нежитлової будівлі туалету (1А) по бульвару Торосевича, 5, у м. Трускавці, шляхом самовільної добудови на ній сходів на другий (мансардний) поверх туалету, спростовуються рішенням Господарського суду у справі № 914/791/17, яке набрало законної сили.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 р., яке згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судом як джерело права, право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Задоволення судом позову у справі № 914/2432/18 спричинило б затримку, утрудення виконання або й неможливість виконання рішення суду у справі № 914/791/17. На підставі судових актів у різних юридичних осіб одночасно б виник тотожний обов язок щодо вчинення однакових дій з метою поновлення прав позивача. При цьому буде неможливо встановити частку кожного із відповідачів у справах № 914/791/17 та № 914/2432/18 у виконанні обов язку з повернення позивачу самовільно зайнятої ними земельної ділянки орієнтовною площею 0,0008 га, яка прилягає до нежитлової будівлі туалету (1А) загальною площею 123,2 кв. м по бульвару Торосевича, 5, у м. Трускавці, що знаходиться у межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, шляхом демонтажу самочинно добудованих до південно-західної сторони будівлі туалету сходів на другий (мансардний) поверх будівлі. Так як рішенням суду у справі № 914/791/17 цей обов язок у повній мірі уже покладено на ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс .

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві, стосовно необхідності закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України судом до уваги не беруться. Згідно з цією правовою нормою господарський суд закриває провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. У матеріалах справи відсутнє та відповідачем суду не подано таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що подання позову зумовлене системними політичними переслідуваннями колишнього Трускавецького голови ОСОБА_5, оскільки такі не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, очевидно не відносяться до предмета спору та перевірка таких доводів в силу ст. 2 ГПК України не належить до завдань господарського судочинства.

При вирішенні спору, суд також виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

За змістом ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Земельне законодавство базується, зокрема, на принципах невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, а також забезпечення раціонального використання та охорони земель (ст.5 ЗК України).

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до п.3.4 Постанови Пленум ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р. за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відтак, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

За наведених обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі статті 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74,76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2; код ЄДРПОУ 26230588) до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Мазепи, 21Д, код ЄДРПОУ 41946205) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Парк Резорт Сервіс" (82200, м.Трускавець, бульвар Торосевича, 5, код ЄДРПОУ 40692653) відмовити повністю.

2. Судовий збір у справі покласти на Трускавецьку міську раду (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2; код ЄДРПОУ 26230588).

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до або через відповідний суд протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.04.2019 р.

Суддя Бортник О.Ю.