Рішення

від 21.03.2019 по справі 915/1823/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Справа № 915/1823/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.;

представників позивача: ОСОБА_2, дов. №10/01/19 від 10.01.2019,

ОСОБА_3, дов. №31/03/18 від 31.01.2018,

представника відповідача: ОСОБА_4, дов. №47/01-18/01 від 21.01.2019,

представника III особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом : Приватного підприємства Електролюкс

(юридична адреса: 55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Київська, буд.9;

адреса представника ОСОБА_3Г: 55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, пр.-т Незалежності, буд.4),

до відповідача : ОСОБА_5 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (юридична адреса: 54030, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.42),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (юридична адреса: 54055, м.Миколаїв, пр.-т Центральний, буд.141-В),

про : стягнення заборгованості в розмірі 233196,41 грн, -

в с т а н о в и в:

20.12.2018 Приватне підприємство Електролюкс звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 17.12.2018, в якій просить стягнути з ОСОБА_5 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 у справі №915/223/16.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 у справі №915/223/16 з відповідача стягнуто 581100,31 грн заборгованості згідно договору підряду на виконання будівельних робіт №69 від 12.12.2013; 13570,05 грн. заборгованості згідно договору на пусконалагоджувальні роботи №89 від 18.12.2013; 4052, 30 грн. - 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання згідно договору підряду на виконання будівельних робіт №69 від 12.12.2013; 94,63 грн - 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання згідно договору на пусконалагоджувальні роботи №89 від 18.12.2013; 6972,48 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань згідно договору підряду на виконання будівельних робіт №69 від 12.12.2013; 162,82 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань згідно договору на пусконалагоджувальні роботи №89 від 18.12.2013 та 9089,29 грн судового збору.

Станом на день подання позову, рішення суду по справі №915/223/16 не виконано, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника - ОСОБА_5 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, тому за невиконання грошових зобов'язань за рішенням суду позивачем нараховані збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2018 позовну заяву Приватного підприємства Електролюкс залишено без руху. Вказаною ухвалою Приватне підприємство Електролюкс надано строк для усунення недоліків в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2018 у справі №915/1823/18, від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшли документи за супровідним листом б/н від 10.01.2019.

Ухвалою суду від 21.01.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2019.

Відповідач в відзиві №70/01-18/01 від 05.02.2019 проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими в частині нарахування позивачем матеріальних втрат на інфляційну складову боргу та 3% річних, які були стягнуті рішенням по справі 3915/233/16, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням судового рішення, тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

Позивачем у відповіді на відзив б/н від 18.02.2019 підтримано позовні вимоги та зазначено, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставини, які зазначені у позовній заяві.

Представник III особи у судове засідання 21.03.2019 не з'явився, пояснення по суті позовної заяви до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника III особи.

Під час розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 21 .0 3.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.12.2013 між ПП «Електролюкс» (підрядник) та ОСОБА_5 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (замовник) було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт №69.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 по справі №915/223/16 з відповідача стягнуто 581100,31 грн заборгованості по договору підряду на виконання будівельних робіт №69 від 12.12.2013; 13570,05 грн заборгованості по договору на пусконалагоджувальні роботи №89 від 18.12.2013; 4052,30 грн - 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання по договору підряду на виконання будівельних робіт №69 від 12.12.2013; 94,63 грн - 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання по договору на пусконалагоджувальні роботи №89 від 18.12.2013; 6972,48 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору підряду на виконання будівельних робіт №69 від 12.12.2013; 162,82 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору на пусконалагоджувальні роботи №89 від 18.12.2013 та 9089,29 грн судового збору.

На підставі зазначеного рішення Господарським судом Миколаївської області видано накази від 11.05.2016.

Позивач подав до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області заяви про прийняття до виконання вказаних наказів господарського суду Миколаївської області. Проте, рішення Господарського суду Миколаївської області не виконано до теперішнього часу у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника ОСОБА_5 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Оскільки стягнення боргу за рішенням суду не є належним виконанням грошового зобов'язання, то до фактичного перерахування грошових коштів позивачу, або зміни способу виконання рішення грошове зобов'язання не втрачає свого правового статусу не змінює походження та підстав виникнення та не припиняється.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Посилаючись на невиконання відповідачем рішення суду від 26.04.2016 по справі №915/223/16, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 187245,41 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання, нарахованих за період з червня 2016 року по жовтень 2018 року та 45951,00 грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.06.2016 по 27.11.2018.

Оскільки інфляційні втрати та 3% річних, нараховані згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та стягнуті рішенням суду від 26.04.2016, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, то нарахування на стягнуті судом грошові кошти інфляційних втрат та 3% річних за наступний період прострочення виконання (після винесення судового рішення) обґрунтовано здійснено позивачем.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не може вважатись підставою для відмови у позові, на що неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та "Бакалов проти України" від 30.11.2004.

Оцінивши в сукупності зазначені фактичні обставини та докази, перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_5 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.42; ідент.код 04013962; відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Приватного підприємства «Електролюкс» (55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Київська, буд.9; ідент.код 32242039; відомості про банківські реквізити відсутні) 187245,41 грн інфляційних втрат, 45951,00 грн - 3% річних та 3497,94 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 01 квітня 2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва