Рішення

від 02.04.2019 по справі 918/71/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/71/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " БЕСТКОР"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство "Агропереробка"

про стягнення боргу 205 148,85 грн.

Секретар судового засідання : Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін :

від позивача : ОСОБА_2

від відповідача : ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " БЕСТКОР" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство "Агропереробка" про стягнення заборгованості 205 148,85 грн., з яких 176 310,77 грн. - основний борг, 754,00 грн. - 3% річних, 1 410,48 грн. - інфляційні втрати, 9042,53 грн. - пеня, 17 631,07 грн. - штраф. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору поставки №70 від 02.11.2016 р., а саме розрахувався не своєчасно та не повністю за отриману паперово-картонну продукцію. Тому покликаючись на ст.625 ЦК України, та умови Договору позивач нарахував відповідачу штраф, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 07.02.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 26.02.2019 р.

22 лютого 2019 року від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство "Агропереробка" надійшов письмовий відзив на позов (арк.с. 40-41). У останньому відповідач визнає позов у частині основного боргу. Проте вважає, що строк для оплати коштів за отриманий товар сторонами чітко не встановлювався. Вважає відсутність своєчасної оплати за товар наслідком взаємної домовленості сторін. Відтак, не визнає позов у частині нарахованих пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, та просить у цій частині у позові відмовити.

Ухвалами від 26.02.2019 р. та 26.03.2019 р. розгляд справи відкладався.

У процесі розгляду справи у суді відповідачем неодноразово подавалися докази погашення суми основного боргу. Відповідні клопотання про долучення до справи таких доказів відповідач надав через канцелярію суду 22.02.2019 р., 25.03.2019 р., 02.04.2019 р.

02 квітня 2019 року від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 176 310,77 грн. основного боргу у зв'язку із його повним погашенням. Також просить повернути з державного бюджету судовий збір у сумі, пропорційній до розміру основного боргу, що існував на момент звернення до суду.

Судове засідання по розгляду спору по суті відбулося 02.04.2019 р. Представник позивача надав пояснення, згідно яких підтримав позов у частині стягнення із відповідача 754,00 грн. - 3% річних, 1410,48 грн. - інфляційні втрати, 9042,53 грн. - пені, 17 631,07 грн. - штрафу. В частині 176 310,77 грн. основного боргу просить закрити провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України.

Представник відповідача підтримав позицію позивача у частині необхідності закриття провадження у справі у зв'язку з погашенням суми основного боргу. В решті вимог відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити частково. При цьому суд керувався наступним.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " БЕСТКОР" (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство "Агропереробка" (Покупець) 02.11.2016 року було укладено Договір поставки № 3 (арк.с. 12-15).

Згідно з пунктом 1.1. даного Договору Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця паперово-картонну продукцію (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар.

Найменування та кількість Товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1. Договору).

За умовами Розділу 4 Договору "Ціна та порядок розрахунків" ціна на Товар є договірною і вказується в накладних. Оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну партію на умовах передоплати 50% вартості партії Товару, та 50% оплати за 1 (один) день до поставки Товару на підставі виставленого Продавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Відповідно до п.5.4. Договору поставки за прострочення терміну оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми. За прострочення оплати товару понад 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен факт прострочки.

Згідно п.9.1. Договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між Сторонами. Якщо до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не заявить у письмовій формі про своє бажання розірвати Договір, то він продовжує діяти на кожний наступний рік на тих самих умовах.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору поставки №70 позивач здійснив поставку товарів на загальну суму 346 099,91 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними №РН-0000170 від 26.06.2018 р. на суму 182 735,52 грн., №РН-0000175 від 02.07.2018 р. на суму 42 900,00 грн., №РН-0000187 від 12.07.2018 р. на суму 33 523,20 грн., №РН-0000209 від 02.08.2018 р. на суму 6 912,00 грн., №РН-0000310 від 29.10.2018 р. на суму 2 106,00 грн., №РН-0000355 від 06.12.2018 р. на суму 77 923,19 грн. (арк.с.16-21). Також підтверджено товарно-транспортними накладними та відомостями про вантаж (арк.с. 22-33).

Відповідач у свою чергу здійснив оплату товару частково на суму 169 789,14 грн. Таким чином, станом на день подання даного позову до суду за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 176 310,77 грн. Зазначена обставина підтверджується розрахунком розміру заборгованості, який визнаний судом правильним. Вказане також визнали представники сторін у судовому засіданні.

Керуючись п.5.4. Договору поставки, з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, позивач нарахував 9 042,53 грн. - пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період 07.12.2018 р. - 28.01.2019 р.; також нарахував 17 631,07 грн. - штрафу 10% від вартості неоплаченого товару.

Покликаючись на ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 754,00 грн. - 3% річних, 1410,48 грн. - інфляційних втрат за період 07.12.2018 р. - 28.01.2019 р.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив повну оплату суми основного боргу у розмірі 176 310,77 грн. У якості доказів цього подано копії платіжних доручень за період 20.02.2019 р. - 27.03.2019 р. (арк.с. 43-45, 58-72, 83-84), та банківські виписки (арк.с. 86-105).

Таким чином станом на 02.04.2019 р. відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 176 310,77 грн. провадження у справі №918/71/19 у цій частині підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вказано у ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Щодо нарахованих позивачем сум пені у загальному розмірі 9 042,53 грн. за період 07.12.2018 р. - 28.01.2019 р., суд звертає увагу, що у даному випадку вірним є нарахування пені на заборгованість з оплати товару по кожній накладній окремо, а не наростаючим підсумком, як здійснив позивач. Оскільки нарахування такої санкції починається з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а припиняється через 6 місяців, тому для її обрахунку слід враховувати борг по кожній накладній окремо, та нарахування починати з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, разом з тим припинити - через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, невірним є обрахування пені за час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

Позивач не подав суду обґрунтованого обрахунку пені, нарахованої за невчасне виконання умов Договору, з відображенням інформації щодо усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отримані товари.

Наданий позивачем розрахунок пені, що міститься на аркуші справи 04, не може бути прийнятий судом як правильний та обґрунтований, оскільки у ньому не відображено усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отриманий товар, із посиланням на накладну, по якій саме відбулася оплата. Крім того, не конкретизовано по яких накладних здійснювалися погашення боргу та у яких сумах, лише наявна вказівка на яку загальну суму боргу нараховано пеню, що - як вказувалося вище, не є правильним.

Тому враховуючи викладені обставини суд зауважує, що позивачем невірно здійснено обрахунок пені. При цьому суд не вбачає можливим у цій частині здійснити власний обрахунок даної санкції для перевірки правильності її нарахування позивачем, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - відображення наявності основної суми заборгованості по кожній накладній окремо, по якій ця сума боргу повинна бути погашена; усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отримані товари тощо.

Відтак, заявлена ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " БЕСТКОР" до стягнення з відповідача пеня 9 042,53 грн. - задоволенню не підлягає.

Відносно нарахованого позивачем штрафу 17 631,07 грн. у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, який передбачений п.5.4. Договору поставки, - суд вказує наступне.

Згідно статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За загальним правилом кваліфікуючою ознакою штрафу є, зокрема, обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та має одноразовий характер нарахування.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок штрафу та визнано його обгрунтованим та арифметично правильним.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оскільки борг існував за червень-грудень 2018 р., та під час розгляду справи був повністю погашений, вбачається короткостроковість виникнення боргу. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 17 631,07 грн. штрафу. Також нараховано передбачені ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати. Слід зауважити, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим.

Дотримуючись балансу інтересів сторін, та з огляду на короткостроковість виникнення боргу, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу до 50% від заявленої суми 17 631,07 грн., та стягнути його в сумі 8 815,54 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 815,53 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, визнано його правильним та обгрунтованим. Тому у частині вимог позивача про стягнення з відповідача 754,00 грн. - 3% річних та 1 410,48 грн. - інфляційних втрат позов слід задоволити.

Зважаючи, що у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 176 310,77 грн. провадження у справі №918/71/19 підлягає закриттю, позивач просить повернути з державного бюджету судовий збір у сумі, пропорційній до розміру основного боргу, що існував на момент звернення до суду, на підставі ч.1 п.5 ст.7 ЗУ "Про судовий збір".

Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Враховуючи викладене, судовий збір, сплачений позивачем в розмірі 2 644,66 грн. підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " БЕСТКОР" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство "Агропереробка" слід задоволити частково, у частині стягнення 8 815,54 грн. - штрафу, 754,00 грн. - 3% річних та 1 410,48 грн. - інфляційних втрат. Закрити провадження у справі в частині основного боргу 176 310,77 грн. Відмовити в позові в частині стягнення 8 815,53 грн. - штрафу та 9042,53 грн. - пені.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 94,64%. Тому, відповідач повинен відшкодувати позивачеві витрати по сплаті судового збору в сумі 164,94 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство "Агропереробка" (35360, Рівненська область, Рівненський район, вул.Ярослава Гашека, 120, код ЄДРПОУ 22572180) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БЕСТКОР" (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Гребінки, 12, код ЄДРПОУ 39312642) - 8 815,54 грн. - штрафу, 754,00 грн. - 3% річних, 1410,48 грн. - інфляційних втрат, 164,94 грн. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 8 815,53 грн. - штрафу та 9 042,53 грн. - пені.

4. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 176310,77 грн. основного боргу.

5. Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БЕСТКОР" (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Гребінки, 12, код ЄДРПОУ 39312642) - 2644,66 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №405 від 28.01.2019 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/71/19. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "05" квітня 2019 року.

Суддя Бережнюк В.В.