Рішення

від 03.04.2019 по справі 927/185/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/185/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/185/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДН ТРАНС

вул. М.Рибалка, 32/1, м. Хмельницький, 29019

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Петренко Ігоря Анатолійовича

АДРЕСА_1

про стягнення 44485 грн 76 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Лозінський М.В. представник, довіреність від 22.05.2018

від відповідача: Петренко І.А. особисто

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю ДН ТРАНС подано позов до Фізичної особи-підприємця Петренка Ігоря Анатолійовича про стягнення 44485 грн 76 коп. за договором про надання транспортних послуг №03/09/11 від 09.11.2018, а саме: 42252,00 грн боргу, 2004,76 грн пені, 229,00 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання транспортних послуг №03/09/11 від 09.11.2018 щодо вчасної оплати за виконане позивачем перевезення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 03.04.2019. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2019, за клопотанням позивача, судове засідання 03.04.2019 призначено в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Хмельницькому окружному адміністративному суду.

У судове засідання 03.04.2019 прибули уповноважений представник позивача та відповідач.

Представник позивача у судовому засіданні усно повідомив про часткову сплату відповідачем заборгованості після відкриття провадження у справі у розмірі 20000,00грн та про намір надати суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20000,00грн боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні відповідач підтвердив сплату боргу позивачу у сумі 20000,00грн та подав клопотання від 03.04.2019 про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень №18 від 21.03.2019 на суму 10000,00 грн та №19 від 26.03.2019 на суму 10000,00 грн в підтвердження часткової оплати боргу.

Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача від 03.04.2019 про долучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, а документи долучено до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов не надав, усно заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, повідомивши, що проведення оплат за надані позивачем послуги залежить від розрахунків замовника з відповідачем.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням проведеної відповідачем часткової сплати боргу після відкриття провадження у справі.

У частині 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, вирішуючи спір за наявними матеріалами, господарський суд встановив:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одержаного на запит суду, станом на 06.03.2019 за критерієм пошуку ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в реєстрі значиться фізична особа-підприємець Петренко Ігор Анатолійович, місце проживання: АДРЕСА_1.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09.11.2018 між Фізичною особою-підприємцем Петренко Ігорем Анатолійовичем (відповідач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДН ТРАНС (позивач, перевізник) укладено договір про надання транспортних послуг №03/09/11 (далі - договір), відповідно до умов якого перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором та експедитор бере на себе зобов'язання оплачувати послуги перевізника в порядку і на умовах, викладених в даному договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2, 1.3. договору конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення, які є невід'ємними частинами даного Договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень. Заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена підписами перевізника і експедитора. Сторони визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного або електронного зв'язку через мережу Інтернет.

Згідно з п. 2.1.5 договору експедитор зобов'язаний оплатити перевізникові вартість транспортних послуг, яка зазначається у заявці-замовленні на перевезення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2018 між сторонами підписано та скріплено відбитками печаток договір-заявка № 01-03/09/11 на здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до умов договору-заявки, зокрема: п. 1. маршрут перевезення - Ргаtо (Італія) - Чернігів (Україна); п. 2. дата та час завантаження - 13-14.11.2018; п. 6 кількість/ тип/ об'єм а/м - 1 а/м тент, 22т; п. 7 марка, номер а/м, дані посвідчення водія і телефон НОМЕР_3 ОСОБА_3; п. 8.1 адреса завантаження/контактні особи/телефон - 1) Lanificio Menchi Tessuti, Traversa ІІ Crocifisso 24/B, Prato (PO); 2) Via Seano,89/І, 51030 Quarrata (PT) ОСОБА_4; 3) Via San Paolo 401, 59100 Prato (PO); п. 8.2 Вантажовідправник - 1) Regina Coeli SRL 2) LOMS SAS CHIMICA 3) Filatura Vangi SRL; п. 9.1. адреса розмитнення - Чернігівська область, Чернігівський район, с. Рівнопілля, Гомельське шосе, буд. 6; п. 9.2 вантажоодержувач - ТОВ Італтекс Меріон ; п. 9.3 адреса розвантаження - вул. Івана мазепи, 66, м. Чернігів; п. 10 термін доставки 19-20.11.2018; п. 11 сума фрахту - 2800 Євро; п. 12 умови оплати - б/н в грн по курсу НБУ на день завантаження.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору перевезення, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору перевезення та договору транспортного експедирування.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, що підтверджують міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 569124 та №652432, двосторонній акт здачі-прийняття виконаних робіт №647/1 від 21.11.2018, який підписаний позивачем та відповідачем без зауважень та скріплений печатками сторін.

В акті здачі-прийняття виконаних робіт №647/1 від 21.11.2018 сторонами вказано, що акт складений про те, що згідно договору-заявки №01-03/09/11 від 09.11.2018 до договору №03/09/11 від 09.11.2018 автомобілем НОМЕР_2/НОМЕР_4 в термін з 14.11.2018 по 21.11.2018 було здійснено міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Прато (Італія) - Чернігів (Україна), вартість виконаних робіт - 88028,00 грн, ПДВ 0% - 0,00грн, роботи виконані в повному обсязі, експедитор до перевізника претензій не має.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата здійснюється на підставі рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного Договору.

Згідно з п. 4.4 договору оплата здійснюється протягом 10 днів після отримання рахунку перевізника. Банківські витрати по переведенню коштів перевізнику відносяться на рахунок експедитора , якщо інше не передбачено заявкою-замовленням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 11.12.2018 направлено на адресу відповідача рахунок №647/1 від 21.11.2018 на оплату 88028,00 грн, що підтверджується експрес-накладною №59000385139569 від 11.12.2019.

Як вбачається з роздруківки з офіційного сайту Нова Пошта , поштове відправлення №59000385139569 отримано 12.12.2018.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний , святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.3. договору, відповідач зобов'язаний оплатити надані позивачем послуги до 24.12.2018, оскільки останній день строку оплати припадає на 22.12.2018, яке є вихідним днем - субота, 23.12.2018 вихідний день - неділя, а перший за ними робочий день є 24.12.2018.

Відповідач 22.12.2018 частково розрахувався за надані позивачем послуги та сплатив на рахунок позивача 45776,00 грн з призначенням платежу плата за перевезення зг. рахунку №647/1, без ПДВ , що підтверджується банківською випискою Звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_5 ДН ТРАНС, ТОВ з 22.12.2018 по 22.12.2018 (а.с. 21).

За таких обставин, відповідач оплату наданих позивачем послуг своєчасно в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за ним на день звернення позивача до суду із позовом утворилась заборгованість у розмірі 42252,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено 20000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №18 від 21.03.2019 на суму 10000,00 грн та №19 від 26.03.2019 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу плата за перевезення зг. рахунку №647/1, без ПДВ .

Зазначені обставини підтверджені представником позивача у судовому засіданні, який повідомив про намір подати клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20000,00грн боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору. В той же час представник позивача наполягав на задоволенні решти позовних вимог на суму 24485,76 грн щодо їх стягнення з відповідача.

Як свідчать матеріали справи, на час проведення судового засідання від позивача не надходило клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20000,00грн боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що на час розгляду справи відповідачем самостійно сплачено 20000,00 грн боргу і спір в цій частині між сторонами врегульований. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу 20000,00 грн з оплати за надані послуги з перевезення підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 2004,76 грн пені за період з 23.12.2018 по 27.02.2019.

Відповідно до ст. ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 4.4. договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання.

При перевірці виконаного позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем невірно встановлено початок перебігу періоду нарахування пені з 23.12.2018. без урахування приписів ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України.

З огляду на умови договору та вище зазначені приписи Цивільного кодексу України прострочка виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу виникла з 25.12.2018, оскільки останнім днем оплати рахунку №647/1 від 21.11.2018 було 24.12.2018.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що нарахована позивачем сума пені не перевищує дійсного розміру пені за період з 25.12.2018 по 27.02.2019, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 229,00 грн 3% річних за період прострочення оплати наданих послуг з 23.12.2018 по 27.02.2019.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак судом встановлено, що позивачем невірно обраховано суму 3% річних в розмірі 229,00 грн, заявлених до стягнення із відповідача, з огляду на те, що нарахування відсотків річних повинно здійснюватися з 25.12.2018.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що належна до стягнення сума 3% річних з відповідача за прострочення оплати за розрахунком суду за період з 25.12.2018 по 27.02.2019 становить 225,73 грн, в стягненні 03 грн 27 коп. має бути відмовлено з огляду на безпідставність позовних вимог в цій частині.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач відзив на позов не надав, вимоги позивача не оспорив та не спростував їх належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги вище наведене, часткове погашення відповідачем боргу після відкриття провадження у справі, враховуючи матеріали справи та доведеність позивачем порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за надані послуги з перевезення вантажу, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 22252,00 грн боргу, 2004,76 грн пені, 225,73 грн 3% річних, є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

За приписами п. 9 ст. 129 у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, суд доходить висновку, що судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у повному обсязі покладається на відповідача.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, п.2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №927/185/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДН ТРАНС до Фізичної особи-підприємця Петренко Ігоря Анатолійовича в частині стягнення 20000 грн 00коп. боргу.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДН ТРАНС до Фізичної особи-підприємця Петренко Ігоря Анатолійовича про стягнення 44485 грн 76 коп. за договором про надання транспортних послуг №03/09/11 від 09.11.2018, задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петренко Ігоря Анатолійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДН ТРАНС (вул. М.Рибалка, 32/1, м. Хмельницький, 29019, ідентифікаційний код 32452015) 22252грн 00 коп. боргу, 2004 грн 76 коп. пені, 3% річних 225грн 73коп. та 1921 грн 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ДН ТРАНС в стягненні з Фізичної особи-підприємця Петренко Ігоря Анатолійовича 03грн 27 коп. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 05.04.2019.

Суддя Н.Ю.Книш