Рішення

від 03.04.2019 по справі 927/173/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/173/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/173/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства Ічнянський молочно-консервний комбінат

вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16703

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Наталка

вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013

про стягнення 176304 грн 69 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат, довіреність від 05.07.2018

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Приватним акціонерним товариством Ічнянський молочно-консервний комбінат подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Наталка про стягнення 176 304 грн 69коп. штрафу за договором позики №ПДФ 19/02 від 19.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору позики №ПДФ 19/02 від 19.02.2018 та додаткових угод до нього щодо вчасного повернення позики. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 03.04.2019, явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася.

В судове засідання 04.03.2019 прибув уповноважений представник позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400043176740, уповноваженого представника в судове засідання не направив.

У відповідності до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. За приписами п. 1 частини 3 вказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі його неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

21.03.2019 від відповідача на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 18.03.2019 №б/н з додатками, у тому числі з доказами своєчасного його направлення позивачу. В поданому відзиві відповідач зазначає, що станом на 05 лютого 2019 відповідачем виконано умови п.6.1. договору та погашено 20% позики, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №112 від 28 грудня 2018 року на суму 484 811,90 грн; №10 від 05 лютого 2019 року на суму 1 160 000,00 грн; №11 від 05 лютого 2019 року на суму 603 046,92 грн. Суд долучив поданий відповідачем відзив з додатками до матеріалів справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також враховуючи, що відповідач скористався своїм процесуальним правом щодо подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

01.04.2019 від позивача на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 28.03.2019 на відзив. В поданій відповіді на відзив позивач просить суд, зокрема, поновити Приватному акціонерному товариству Ічнянський молочно-консервний комбінат строк на надання відповіді на відзив. Окрім того, позивач зазначає, що зі змісту відзиву встановлюється, що відповідач підтверджує факт повернення частини позики у розмірі 2 247 858,82 грн, проте повернення частини позики було здійснено з порушенням встановленого строку, лише 05 лютого 2019 року. У зв'язку із чим у відповідача існує заборгованість зі сплати штрафу позивачу, в розмірі 176 304,69 грн. Суд долучив подану відповідь на відзив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.04.2019 представник позивача заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.

Суд задовольнив усне клопотання представника позивача про залишення без розгляду клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, яке сформовано у відповіді на відзив від 28.03.2019.

Оскільки відповідь на відзив подана позивачем з порушенням строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 04.03.2019, суд не приймає до розгляду подану позивачем відповідь на відзив від 28.03.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

19.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Ічнянський молочно-консервний комбінат (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Наталка (сторона-2, відповідач) укладено договір позики №ПДФ 19/02 (далі - договір), відповідно до умов якого сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 грошові кошти на безпроцентній основі, а остання зобов'язується використати позику за цільовим призначенням і повернути її у визначені даним договором порядку і строки (п. 1.1. договору).

05.05.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про те, що у зв'язку із зміною типу Публічного акціонерного товариства Ічнянський молочно-консервний комбінат з публічного на приватне та відповідно зміни найменування Публічного акціонерного товариства Ічнянський молочно-консервний комбінат , виникла необхідність внести зміни до Договору позики № ПДФ 19/02 від 19.02.2018 та усіх укладених до нього додатків та/або додаткових угод, а саме в преамбулі, по тексту Договору змінити з Публічне акціонерне товариство Ічнянський молочно-консервний комбінат (скорочене найменування - ПАТ ІМКК ) на Приватне акціонерне товариство Ічнянський молочно-консервний комбінат (скорочене найменування - ПрАТ ІМКК ).

Згідно з п. 2.1. договору метою надання позики є поповнення обігових коштів сторони-2 для здійснення господарської діяльності у відповідності до його статутних цілей та завдань.

Відповідно до п. 3.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 22.02.2018, сторона- 1 надає стороні-2 у відповідності до цього договору, позику в граничному розмірі до 12 000 000,00 грн яка є відновлюваною до граничного розміру.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що у разі повернення стороною-2 частини позики стороні-1, сторона-1 знову може надавати стороні-2 позику до граничного розміру зі строком повернення визначеного в п. 5.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 11 239 294,12 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №812509432 від 19.02.2018 на суму 10 000,00 грн, №812509602 від 22.02.2018 на суму 2 400,00 грн, №812510126 від 21.12.2018 на суму 5 000,00 грн, №8125101579 від 30.03.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №8125101726 від 03.04.2018 на суму 1 600 000,00 грн, №8125101728 від 03.04.2018 на суму 5 618 000,00 грн, №8125102161 від 12.04.2018 на суму 997 474,12 грн, №8125105901 від 26.07.2018 на суму 4 220,00 грн, №8125111818 від 18.12.2018 на суму 2 200,00 грн.

Відповідно до умов пункту 1 додаткової угоди №3 від 21.12.2018 до договору позики №ПДФ 19/02 від 19.02.2018, сторони підтверджують, що станом на 21.12.2018 року сторона-1 надала стороні-2 позику на загальну суму 11 239 294, 12 грн.

У відповідності до п. 5.1 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 21.12.2018 позика надається стороні-2 терміном до 31.12.2019 та підлягає поверненню в порядку визначеному у п. 6.1 договору.

Згідно з п. 6.1. договору, в редакції додаткової угоди №3 від 21.12.2018, сторона-2 зобов'язується повернути стороні-1 отриману суму позики на поточний рахунок останнього в наступному порядку: 20 % від загальної суми позики у розмірі 2 247 858,82 грн підлягають поверненню в строк до 28.12.2018 року; 30 % від загальної суми позики у розмірі 3 371 788,24 грн підлягають поверненню в строк до 30.06.2019 року; 50 % від загальної суми позики у розмірі 5 619 647,06 грн підлягають поверненню в строк до 31.12.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання п. 6.1. договору, в редакції додаткової угоди №3 від 21.12.2018, відповідачем перераховано на рахунок позивача 2 247 858,82 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 112 від 28.12.2018 на суму 484 811,90 грн, №10 від 05.02.2019 на суму 1 160 000,00 грн, № 11 від 05.02.2019 на суму 603 046,92 грн, та визнається позивачем і відповідачем.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що платежі щодо повернення частини позики у сумі 1 763 046,92 грн були здійснені відповідачем з порушенням порядку визначеного в 6.1. договору.

Відповідно до п. 6.3. договору позика вважається повернутою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-1.

За приписами п. 4, 5, 6 додаткової угоди №3 від 21.12.2018 до договору позики №ПДФ 19/02 від 19.02.2018 сторони домовились викласти пункт 7.1. договору у наступній редакції: 7.1. У випадку порушення стороною-2 порядку повернення позики, вказаному у п. 6.1. цього договору, сторона-2 зобов'язана сплатити стороні-1 неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків від несвоєчасно повернутої позики, частини позики протягом 20 робочих днів з дня направлення стороною-1 стороні-2 претензії (п.4). Сторони домовились виключити пункти 7.1.1., 7.1.2. договору (п.5). Сторони домовились викласти пункт 7.2. договору у наступній редакції: 7.2. У разі порушення строку(терміну) повернення позики, вказаному у п. 6.1. цього договору, більше ніж на 180 календарних днів, сторона-2 сплачує стороні-1 додатково штраф у розмірі 20 відсотків від розміру не повернутої суми позики (п.6).

Як свідчать матеріали справи, позивачем 29.12.2018 вручено відповідачу претензію №12/18-7022 від 29.12.2018, в якій позивач вимагає негайно повернути частину позики у розмірі 1 763 046,92 грн та сплатити неустойку у вигляді штрафу згідно з п. 7.1. договору у розмірі 176 304,69 грн (а.с. 18).

Крім того, позивачем 05.02.2019 цінним листом з описом вкладення направлено на адресу відповідача претензію №02/19-427 від 04.02.2019, в якій повідомляє, що 29.12.2018 відповідачем отримана претензія №12/18-7022 від 29.12.2018 про негайне повернення частини позики у розмірі 1 763 046,92 грн та про сплату неустойки у вигляді штрафу у розмірі 176 304,69 грн, проте кошти так і не надійшли. За таких обставин, позивач повторно вимагав негайно повернути частину позики в розмірі 1 763 046,92 грн та сплатити неустойку у вигляді штрафу згідно з п. 7.1. договору у розмірі 176 304,69 за реквізитами вказаними в претензії.

Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, за порушення строків повернення частини позики, позивачем на підставі п. 7.1 договору нараховано до стягнення 176 304,69 грн штрафу (10% від несвоєчасно повернутої позики в сумі 1 763 046,92 грн).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимоги позивача щодо стягнення 176 304,69 грн штрафу за порушення порядку повернення позики, вказаному у п.6.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 21.12.2018, відповідачем не спростовані.

Оскільки матеріалами справи доведено порушення відповідачем порядку повернення частини позики у сумі 1 763 046,92 грн, а відповідачем не спростовані вимоги щодо стягнення штрафу, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 176 304,69 грн штрафу, є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі покладається на відповідача.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Ічнянський молочно-консервний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Наталка про стягнення 176304 грн 69 коп. штрафу за договором позики №ПДФ 19/02 від 19.02.2018 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Наталка (вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013, ідентифікаційний код 35315770) на користь Приватного акціонерного товариства Ічнянський молочно-консервний комбінат (вул.Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, ідентифікаційний код 00381152) 176304 грн 69 коп. штрафу та 2644 грн 58 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 05.04.2019.

Суддя Н.Ю.Книш