Ухвала

від 04.04.2019 по справі 917/380/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/380/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2018 у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Колос до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконною та скасування відмови, поновлення договорів оренди землі, визнання договорів поновленими,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2019 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області звернулося із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 (колегія суддів у складі: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2018 (суддя Кульбако М.М.).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є.В.- головуючий, Мачульський Г.М., Кушнір І.В.

Колегія суддів ураховує висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до Ухвали від 23.02.2018 у справі №910/1396/16 щодо можливості розгляду касаційної скарги у паперовій формі, яка подана безпосередньо до Верховного Суду, з урахуванням того, що з 05.02.2018 в Суду наявний доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для перевірки представництва сторін та доступ до єдиної системи діловодства спеціалізованого суду, що забезпечує можливість отримання касаційним судом електронної копії судового рішення, а також зважаючи на право суду касаційної інстанції на витребування справ у паперовій формі із судів нижчих інстанцій в силу частини 1 статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 288 ГПК України.

Відповідно до статті 288 ГПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовуються у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Відповідно до пункту 7 частини 1, пункту 1 частини 4 статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду прийнята 21.02.2019, її повний текст складений 26.02.2019. Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеного судового рішення в касаційному порядку, припадав на 18.03.2019.

Касаційну скаргу подано 22.03.2019, тобто скаржником пропущено строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для подання касаційної скарги.

В касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в якому скаржник зазначає про те, що оскаржувана постанова була отримана 05.03.2019. Як доказ отримання оскаржуваної постанови від 21.02.2019, додає до касаційної скарги копію першої сторінки оскаржуваної постанови з власною відміткою вхідного номера.

Суд вважає підстави пропуску неповажними, оскільки наданий доказ - копія оскаржуваної постанови з власною відміткою - є неналежним, з огляду на те, що дана відмітка проставляється власноруч Скаржником, який є зацікавленою особою, а не незалежним органом.

При цьому, з урахуванням правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в ухвалі від 23.02.2018 у справі № 910/1396/16, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, процесуальний закон надає можливість звернення з касаційною скаргою, як безпосередньо до суду касаційної інстанції, так і через суд апеляційної інстанції.

Оскільки скаржник обрав спосіб звернення з касаційною скаргою безпосередньо до суду касаційної інстанції, яка надходить до суду без матеріалів справи, у Суду відсутня можливість з доданих до касаційної скарги матеріалів дослідити та встановити дату направлення і отримання оскаржуваної постанови.

Частиною 3 статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням зазначеного, для встановлення факту, чи була касаційна скарга подана в межах строку, скаржнику потрібно надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належні докази отримання оскаржуваної постанови (копія конверту суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо).

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 01.01.2018 у розмірі 1 762 гривні.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

При поданні позовної заяви судовий збір сплачений у розмірі 15 858,00 грн.

Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 15 858, 00 * 200 % = 31 716,00 грн та надати суду оригінал документу про сплату судового збору у вказаному розмірі.

Крім того, Верховний Суд, звертає увагу на те, що Листом Державної казначейської служби України №05-12/1731-6167 від 18.06.2018 повідомлено нові реквізити рахунку для зарахування до Державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним судом:

- Рахунок отримувача: 31219207026007;

- Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102,

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір" (Верховний Суд, 055);

- Символ звітності банку: 207

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Разом з тим до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору в повному обсязі. Водночас у касаційній скарзі зазначено про те, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" з урахуванням судом майнового стану сторони.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З урахуванням вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір" Суд не вбачає підстав для про відстрочення, зменшення або звільнення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належні докази сплати судового збору у розмірі 31 716,00 грн, на відповідні реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом з підтвердженням зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині 2 статті 174 ГПК України строк на усунення заявником недоліків касаційної скарги.

Відповідно до частини 4 статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому, підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду,

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без руху до 04.05.2019.

2. Встановити Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір