Рішення

від 19.03.2019 по справі 295/15470/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/15470/18

Категорія 54

2/295/270/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Перекупка І.Г..,

за участю секретаря судового засідання Поліщук К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14" Житомирської міської ради, третя особа Житомирська міська рада про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

16.11.2018 р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 8766,24 грн. та стягнути з Комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення. В обґрунтування позову позивач послалась на те, щоу період з 12.05.2009 року по 08.06.2018 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради. 08.06.2018 року був звільнений у зв'язку зі скороченням штату, згідно наказу № 34-к від 06.06.2018 року. Вказаним наказом, була також передбачена виплата вихідної допомоги, відповідно до ст. 44 КЗпП України та виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 38 календарних днів. Крім того, ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи АІ групи. З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум. Однак, в день звільнення позивача 08.06.2018 р., відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.І ст. 116 КЗпП України. Згідно довідки відповідача № 295 від 18.09.2018 року, заборгованість по виплаті заробітної плати відповідачем станом на 30.08.2018 року перед позивачем становить 8766,24 грн. До теперішнього часу заборгованість у зазначеному розмірі відповідачем позивачу не сплачена. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 8766,24 грн.

18.01.2019 р. відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що не визнає позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати та стягнення середнього заробітку за період затримки, оскільки вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду згідно статті 233 КЗпП України, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач в день звільнення, 08.06.2018 року, видано трудову книжку та копію наказу про звільнення № 34 від 06.06.2018 року, то тримісячний строк, протягом якого він міг звернутися до суду з вимогою про сплату середнього заробітку за час прострочення розрахунку спливає 08 вересня 2018 року. Натомість позивач звернулась до суду лише 16 листопада 2018 року, тобто на момент звернення до суду після того як ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав щодо повного розрахунку при звільненні пройшло більше ніж 5 місяців. Отже позивач прострочи звернення до суду.

У судове засідання позивач не з'явився, подавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не підтримує в повному обсязі. Крім того, надала письмові пояснення по справі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи те, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін

Судом встановлено, що відповідно записів в трудовій книжці, 12.05.2009 року ОСОБА_1 прийнято на посаду покрівельника 4 розряду згідно наказу № 54-к від 07.05.2009 року. (а.с. 4)

На підставі наказу № 10-к 01.02.2011 року переведений на посаду слюсара-сантехніка 4-го розряду. (а.с. 4 на звороті)

Згідно витягу з наказу № 34-к від 06.06.2018 року ОСОБА_2, слюсара-сантехніка 4-го розряду, звільнено 08.06.2018 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Бухгалтерії провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1, виплатити йому компенсацію за 38 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 12.05.2016 р. по 08.06.2018 р. та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітну зігідно ст.. 44 КЗпП України. (а.с. 9).

Відповідно до копії довідки директора КП ВЖРЕП № 14 Житомирської міської ради - ОСОБА_3 № 295 від 18.09.2018 року, заборгованість по виплаті заробітної плати підприємством станом на 30.08.2018 року перед ОСОБА_1 становить 8766,24 грн. (а.с. 5)

Згідно письмових пояснень представника Житомирської міської ради від 19.03.2019 року за № б/н, зазначено, що просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав. Житомирською міською радою - органом юридичної особи (засновником) прийнято рішення про припинення юридичної особи - КП ВЖРЕП №14 , у встановленому законодавством порядку, а саме рішення міської ради від 06.09.2016 №326 Про припинення окремих комунальних підприємств житлового господарства Житомирської міської ради шляхом приєднання . КП ВЖРЕП №14 проведено звільнення працівників з роботи в зв'язку зі скороченням штатів. Наказ про звільнення і про прийняття на роботу має право підписувати та особа, за якою закріплено таке право, в порядку, визначеному статутом підприємства. Тобто, директором КП ВЖРЕП №14 відповідно до Статуту комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради, затвердженого рішенням міської ради, прийнятий такий наказ на звільнення з роботи працівників підприємства, в т.ч. ОСОБА_1 Відповідно до умов контракту з керівником комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради, укладеного 12.01.2018 між Житомирським міським головою ОСОБА_4І та призначеним на посаду директором КП ВЖРЕП №14 ОСОБА_3, керівник зобов'язаний забезпечувати своєчасну і повну виплату заробітної плати працівникам. Керівник підприємства несе особисту відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства згідно із чинним законодавством України на підставі до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи, не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків установлених установчими документами та законом.

Положеннями Статуту КП ВЖРЕП №14 , затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 18.12.2017 № 860 передбачено, що КП ВЖРЕП №14 засноване на власності територіальної громади м. Житомира. Засновником підприємства є територіальна громада міста Житомира в особі Житомирської міської ради.

Пунктом 3.7 Розділу 3 Юридичний статус Підприємства Статуї визначено, що підприємство несе відповідальність за свої зобов'язання в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України.

Підприємство не несе відповідальності за зобов'язання Засновника. Засновник не несе відповідальності за зобов'язаннями Підприємства.

Відповідно до пп.5.6.11 п.5.6 Розділу 5 Управління Підприємство Статуту директор Підприємства несе особисту відповідальність за формування виконання фінансових планів та своєчасну виплату заробітної плати працівника Підприємства, ефективне і раціональне використання коштів підприємства.

Згідно з абз. 2 п. 8.3 Розділу 8 Господарська діяльність Підприємств Статуту джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності.

Таким чином, за наявні у КП ВЖРЕП №14 зобов'язання, зокрема з приводу своєчасності виплати заробітної плати та вихідної допомоги вивільненим працівникам під час реорганізації такого підприємства Житомирська міська рада, як засновник КП ВЖРЕП №14 не відповідає за йо зобов'язаннями.

Згідно з ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

КП ВЖРЕП №14 з 19.10.2018 перебуває в стані припинення (реорганізації) шляхом приєднання до КП ВЖРЕП №6 .

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України , при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно копії довідки директора КП ВЖРЕП № 14 Житомирської міської ради - ОСОБА_3 № 58 від 31.10.2018 року, дохід ОСОБА_1 за період з 01.04.2018 р. по 09.06.2018 р. склав 32486,49 грн., з них сукупний дохід за : квітень 2018 року - 7539,20 грн.; травень 2018 року - 7600,84 грн.; червень 2018 року - 17346,42 грн. (а.с. 10)

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р . в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 58 від 31.10.2018 року, середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 7570,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з роботи з 08.06.2018 року. Отже, для розрахунку середньоденної заробітної плати необхідно брати заробіток позивача за квітень та травень 2018 року, що відповідно становить 7539,20 грн. + 7600,84 грн. (а.с. 10) та кількість фактично відпрацьованих протягом цих місяців робочих днів: у квітні - 20, у травні - 20 днів. Середньоденна заробітна плата позивача буде становити 378,50 грн. (7539,20 грн. + 7600,84 грн.= 15140,04грн./40 днів = 378,50 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до ухвалення судом рішення пройшло 195 робочих днів, тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 73807,50 грн. (378,50 грн. х 195 робочих днів). Дана сума визначена без врахування податків та обов'язкових платежів.

Доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед працівником суду надано не було, належних доказів, на підтвердження того, що вказана довідка є недостовірною суду не надано.

Таким чином, суд вважає встановленим, що при звільненні позивача з ним не були проведені відповідачем остаточні розрахункові виплати.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості із заробітної плати, які зазначені позивачем у позовній заяві є обґрунтованими.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99г.). Повний розрахунок із звільненим працівником проводиться ні за вимогою цього працівника, а є обов'язком роботодавця та не може залежати від певних дій звільненої особи (особистого звернення, пред'явлення вимоги тощо).

Доводи представника відвідача про пропуск строку, передбаченого ст.233 КЗпП України , для звернення позивача до суду із вимогою про сплату середнього заробітку за час прострочення розрахунку суд вважає необґрунтованими з посиланням на наступне.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117 , 237-1цього кодексу (рішення від 22.02.2012р. № 4-рп / 2012 справа № 1-5/2012), невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Тому невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, позивач не прострочив час звернення до суду з вимогою сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки станом на 18.09.2018 р. відповідач мало заборгованість по сплаті заробітної плати в розмірі 8766,24 грн.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті на їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України .

На підставі викладеного, керуючись ст. 47, 83, 116, 117 КЗп України, ст. 13 , 141 , 206 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14" Житомирської міської ради, третя особа Житомирська міська рада про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 8766,24 грн.

Стягнути з Комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення в сумі 73807,50 грн., без врахування податків та зборів.

Стягнути з Комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради на користь держави судові витрати в сумі 1409,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач: Комунальне підприємство Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14 Житомирської міської ради (10004, м. Житомир, вул. Героїв Всеволода Петріва, 5, код ЄДРПОУ 13567317)

Третя особа: Житомирська міська рада (м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954)

Суддя І.Г. Перекупка