Рішення

від 07.03.2019 по справі 335/14454/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/14454/18 2/335/723/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство СИМВОЛ про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство СИМВОЛ про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи свої вимоги тим, що вінперебував у трудових відносинах з відповідачем, у зв'язку з порушенням роботодавцем вимог трудового законодавства, 16.08.2018 року позивач звільнився з посади машиніста автовишки та автогідропідіймача за власним бажанням, проте на момент звільнення позивачу не виплачена заробітна плата, яка складає, з вирахуванням податків, суму у розмірі 24644,77 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, посилаючись на те, що за період з 16.08.2018 року по 04.12.2018 року заборгованість по заробітній платі не сплачена, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті заробітної плати за період з 16.08.2018 року по 04.12.2018 року у розмірі 12 911,52 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 11.01.2019 року ухвалено провести друге судове засідання по справі, продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року розгляд даної цивільної справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву суду щодо позову не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, викладеної в його клопотанні, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги обставини, викладені позивачем по тексту позовної заяви, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону Про оплату праці ).

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці , своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Статтею 233 КЗпП України, частина 2, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 150 від 16.08.2018 року звільнено з посади машиніста автовишки та автогідропідіймача за власним бажанням.

Згідно довідки від 20.08.2018 року за вих. № 00000000038 виданої ПрАТ СТЕП Символ , сукупний дохід ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 16.08.2018 року складає 30 614 грн. 63 коп., утримання 5 969 грн. 86 коп., сума до виплати складає 24 644 грн. 77 коп.

Відповідно до ст. 1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін заробітна плата , який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Суд враховує, що відповідачем не спростована наявність заборгованості перед позивачем станом на момент розгляду справи, у зв'язку з чим приходить до висновку, що сума нарахованої, але фактично не виплаченої заробітна плати, у розмірі 24 644 грн. 77 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 ,середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачу надавався строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, але відзив до суду не надходив. Відповідачем не спростовано факт наявності заборгованість по заробітній платі перед позивачем та факту затримки у розрахунку позивачем з 16.08.2018 року по 04.12.2018 року, також відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки.

Приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 12 911 грн. 52 коп. з розрахунку: 111 годин (з 16.08.2018 по 04.12.2018 року) х 116,32 грн. (середньоденна заробітна плата).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 24 644 грн. 77 коп., та середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, який становить 12 911 грн. 52 коп. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство СИМВОЛ про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство СИМВОЛ (код ЄДРПОУ 20503714) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 24 644 грн. 77 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство СИМВОЛ на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 12 911 грн. 52 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство СИМВОЛ на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: Ю.В. Геєць