Рішення

від 01.04.2019 по справі 438/1312/18

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/1312/18

Номер провадження 2/438/96/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2019 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді Слиша А.Т.,

при секретарі Гадубяк О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава , ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить суд: визнати неправомірною та такою, що принижує честь, гідність, порушує право на недоторканність ділової репутації позивача інформацію що самоусунення позивача від виконання ремонтних робіт по підготовці школи до нового навчального року, поширену відповідачами, шляхом публікації статті з назвою Такого не повинно бути 17 серпня 2018р. у редакції народного часопису Нафтовик Борислава №68; зобов'язати відповідачів опублікувати спростування зазначеної інформації у спосіб, визначений чинним законодавством; стягнути з відповідачів на користь позивача по 5000 гривень моральної шкоди з кожного.

В обґрунтування позову посилається на те, що 17 серпня 2018р. у редакції народного часопису Нафтовик Борислава №68 була опублікована стаття з назвою Такого не повинно бути! , автором якої є ОСОБА_4. Дана стаття містить недостовірну та неправдиву інформацію відносно позивача, і її поширенням було порушено його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Поширення недостовірної інформації, а саме тверджень щодо того, що позивач, як директор ЗОШ №7, самоусунувся від виконання робіт щодо підготовки школи до нового навчального року, відправив технічних працівників у відпустку на початку ремонтних робіт за благодійні кошти, спокійно відпочивав у відпустці у той час, коли на ремонт було спрямовано більше півмільйона гривень, не сприяв та перешкоджав виконанню ремонтних робіт ініціативною групою. В цій статті також було поміщено твердження автора про те, що адміністрація школи пасивно спостерігає за ремонтними роботами порушують його права на честь, гідність та ділову репутацію.

Відомості про події та явища були перекручені у зазначеній статті, а саме, для надання пропозицій щодо розподілу благодійних коштів, які були зібрані після ювілею школи до складу ініціативної групи батьків було включено представника школи вчителя історії ОСОБА_5, який повинен був представляти думку школи у цьому процесі. Технічними працівниками школи, за розпорядженням директора школи, було проведено демонтаж каналізаційних труб, прибирання будівельного сміття після демонтажу, зварювальні роботи по ремонту металевої огорожі школи. Директор школи під час знаходження у своїй відпустці, працював на громадських засадах 14 липня 2018 року як помічник майстра по встановленню каналізаційних труб. А отже у межах можливостей надавав допомогу та сприяння при виконанні ремонтних робіт за благодійні кошти. Ремонтні роботи за благодійні кошти, які проводилися ініціативною групою, далеко не є всіма роботами по підготовці школи до нового навчального року. Тому директором школи проводилися поточні ремонтні роботи у межах наявних у школі матеріалів, закуплених відділом освіти Бориславської міської ради.

У даній статті негативно оцінено перебування директора у щорічній відпустці, у яку він іде згідно графіку відпустки, а також відправлення технічних працівників у відпустку на початку ремонтних робіт, яке розцінене як не сприяння ініціативній групі. Технічні працівники ідуть у щорічну відпустку згідно графіку, і директор відповідно до законодавства України не може примусово заборонити їм використати належну щорічну відпустку чи перенести її у зв'язку з ремонтними роботами за благодійні внески.

Отже, у вищезазначеній статті автор перекрутив факти, чим порушив право позивача не недоторканність ділової репутації позивача, оскільки зазначена стаття спотворила та принизила діяльність позивача з боку громадськості та суспільства. Позивачем 21.08.2018р. до відповідачів було подано заяву про спростування недостовірної інформації разом із листом-поясненням. Однак станом на сьогодні зазначена інформації не була спростована. Більше того відповідачами було опубліковано нову статтю з назвою Такого не повинно бути! , в яку вміщено лист-пояснення позивача разом із коментарем.

Приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи внаслідок неправомірних дій саме по собі є моральною шкодою, тому вважає, що сума 10000 гривень є мінімальною для відшкодування його душевних страждань пов'язаних з неправомірними діями відповідачів, а відтак є справедливою та розумною.

Ухвалою судді від 31жовтня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 23 листопада 2018 року за №961, позовні вимоги підтримали та надали пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просить відмовити у позові. Вважає, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає. Крім цього, дав пояснення, аналогічні змісту відзиву на позовну заяву та заяви-заперечення. Зокрема, пояснив, що 21 серпня 2018 р. позивач ОСОБА_1 передав заяву в редакцію з вимогою спростувати недостовірну інформацію, яка була розміщена на газетних шпальтах під назвою Такого не повинно бути! у №68 за 17 серпня 2018 року. Разом із заявою ОСОБА_1 передав підготовлену ним статтю-спростування, яку просив розмістити на газетних шпальтах. Його вимога була виконана. Оприлюднюючи на сторінках газети позицію ініціативної групи щодо ремонтних робіт за рахунок благодійних коштів в школі №7 м. Борислава редакція відразу наголосила, що дасть можливість висловити свою позицію з цього приводу і адміністрації школи, і відділу освіти Бориславської міської ради. Сам ОСОБА_1 у статті-спростуванні пише: Я хочу скористатись пропозицією редакції дати роз'яснення щодо проведення ремонту у ЗОШ № 7 . Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про цих не відповідають дійсності. Діяльність ініціативної групи була публічною, і кожного тижня на окремій сторінці у соціальній мережі Фейсбук оприлюднювався детальний звіт про хід виконаних робіт, у якому не було жодної згадки ні про адміністрацію школи, ні про її директора ОСОБА_1 У позовній заяві позивач стверджує, що інформація, викладена у статті Такого не повинно бути не спростована, хоча тут же вказує, що було вміщено його лист-пояснення. Інформація не підпадає під таку, котра принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1, а відображає обставини, які мали місце. Оприлюднюючи позицію ініціативної групи про виконання робіт у ЗОШ №7 за благодійні кошти редакція наголосила: Водночас хочемо повідомити адміністрацію ЗОШ №7 та начальника міського відділу освіти, що редакція у ситуації, що склалася, готова падати газетну площу для обґрунтування та роз'яснень своєї позиції з цього питання . Право на висловлення своєї позиції з питання хто і як працював в ЗОШ № 7 м. Борислава та за які кошти ОСОБА_1 використав.

Представник відповідача приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава ОСОБА_3, яка діє на підставі договору -доручення №55/М/18 від 04.12.2018, у судовому засіданні просила відмовити у позові з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала суду покази про те, що редакцією народного часопису Нафтовик Борислава у номері 68 від 17 серпня 2018 року була опублікована стаття Такого не повинно бути , автором якої є ОСОБА_4 Саме свідок та ОСОБА_5 - члени ініціативної групи звернулись до редактора часопису та автора статті ОСОБА_4, з метою спростування публікації даного часопису від 3 серпня 2018 року, в якому йшлось про причетність адміністрації школи до виконання ремонтних робіт за рахунок благодійних коштів. У статті від 17 серпня 2018 року часописом повністю відображена позиція свідка ОСОБА_6 про непричетність адміністрації школи, в тому числі позивача у справі, на той час директора школи ОСОБА_1 до ремонту школи за рахунок благодійних коштів. Позивач ОСОБА_1 фактично самоусунувся від ремонту школи за рахунок благодійних внесків.

Аналогічні покази, показам свідка ОСОБА_6, надав суду свідок ОСОБА_5

Суд, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, покази свідків, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України , спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ст.28 Конституції України , а також статті 297 і 299 Цивільного кодексу України надають кожному право на повагу до його гідності і честі, недоторканність ділової репутації, які ч.1 ст.201 ЦК відносяться до особистих немайнових благ .

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім`ї та права вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної збором, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації. Конституцією України , а саме ст.34 кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьблять її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно положень частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У відповідності до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У відповідності до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Крім того, пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Судом встановлено, що 17 серпня 2018р. редакцією народного часопису Нафтовик Борислава №68 була опублікована стаття під назвою Такого не повинно бути! автор ОСОБА_7, відповідач по справі.

У статті викладена позиція членів ініціативної групи з ремонту школи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо самоусунення адміністрації ЗОШ №7 , в тому числі позивача у справі, на той час директора школи ОСОБА_1 від ремонту школи за рахунок добровільно зібраних коштів.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, відповідачами було оприлюднено позицію ініціативної групи щодо ремонтних робіт за рахунок благодійних коштів в школі №7 м.Борислава, зокрема членів ініціативної групи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що адміністрація ЗОШ №7 не має жодного стосунку до розподілу коштів, визначення обсягів та виконання робіт з підготовки школи до нового навчального року. Діяльність ініціативної групи була публічною, і кожного тижня на окремій сторінці у соціальній мережі Фейсбук, одного із активістів ініціативної групи, вчителя історії цього навчального закладу ОСОБА_5, оприлюднювалися детальні щотижневі звіти про хід виконаних робіт, про що також було зазначено у цій статті.

Суд вважає, що поширена відповідачами інформація щодо позивача, що є предметом спору у даній справі, не являється недостовірною, а пов'язана з критичною оцінкою дій адміністрації ЗОШ №7. Зокрема в абзаці 4 статті вказано, що Адміністрація ЗОШ №7 не має жодного стосунку до розподілу коштів, визначення обсягів та виконання робіт з підготовки школи до нового навчального року та в абзаці 9, що Адміністрація ЗОШ №7 самоусунулася від виконання ремонтних робіт за благодійні пожертви . При цьому, суд звертає увагу, що чіткого посилання на дії позивача ОСОБА_1, як директора ЗОШ №7, щодо самоусунення від виконання робіт щодо підготовки школи до нового навчального року стаття не містить.

Відтак, зазначена у статті інформація є такою, що не містить фактичних даних, а є оціночними судженнями. Враховуючи викладене, суд вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначена відповідачами у статті інформація мотивована цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. Тому, поширена інформація не може вважатися такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1

Крім цього, у зазначеній статті редакцією було повідомлено адміністрацію ЗОШ №7 та начальника міського відділу освіти , що редакція у ситуації , що склалася , готова падати газетну площу для обґрунтування та роз'яснень своєї позиції з цього питання.

Як вбачається із статті з назвою Такого не повинно бути! , опублікованої 05 вересня 2018 року редакцією народного часопису Нафтовик Борислава №72, стаття містить пояснення директора ЗОШ №7 ОСОБА_1 щодо обґрунтування ситуації, опублікованої у статті 17 серпня 2018р. редакцією народного часопису Нафтовик Борислава №68.

Суд також звертає увагу на те, що крім ст. 32 Конституції України , яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, у ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Приймаючи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини , суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Належних та допустимих доказів того, що відповідачі поширили недостовірну інформацію стосовно позивача, судом не здобуто, позивачем не надано суду жодного належного доказу про те, що інформація, зазначена 17 серпня 2018р. редакцією народного часопису Нафтовик Борислава та її автором ОСОБА_4 у статті Такого не повинно бути! , є відомостями, які містять фактичні дані, оскільки у статті містяться висловлювання пов'язані з критичною оцінкою дій позивача (зокрема адміністрації ЗОШ №7), тобто є оціночними судженнями. При цьому, будь-яких доказів про поширення відповідачами недостовірної інформації, такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, позивачем суду не надано. Відтак, у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання неправомірної інформації, що принижує честь, гідність, порушує право на недоторканість ділової репутації та зобов'язання відповідачів спростування зазначеної інформації слід відмовити.

Крім цього, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (ст.30 Закону України Про інформацію ). Таким правом позивач ОСОБА_1 скористався, що вбачається із статті за назвою Такого не повинно бути! , опублікованої 05.09.2018 редакцією народного часопису Нафтовик Борислава №72.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що у позовних вимогах про стягнення моральної шкоди із відповідачів необхідно відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимог про зобов'язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію, що є неправомірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати. Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 60, 89, 141, 259 ч.6, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства Редакція народного часопису Нафтовик Борислава , ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Позивач ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач приватне підприємство Редакція народного часопису Нафтовик Борислава ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02474009.

Відповідач ОСОБА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2019 року.

Головуючий суддя А.Т. Слиш