Рішення

від 05.11.2018 по справі 405/5843/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/5843/17

Провадження №2/405/1292/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Шумейко Ю.В., Береді Я.І.

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу № 405/5843/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, дочірнього підприємства Шпагатно-вірьовочні вироби товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства МІК , товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства МІК про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК , ТОВ ВП МІК про стягнення боргу, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою (позивача) користь пеню за договором позики від 31.12.2010 року в розмірі 32 000,00 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК , ТОВ ВП МІК на свою (позивача) користь пеню за договором позики від 11.03.2011 року в розмірі 32 000, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним (позивачем) та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики від 31 грудня 2010 року, за умовами якого він (позивач ОСОБА_1О.) надав ОСОБА_3 позику в сумі 2 200,00 ОСОБА_4, строком до 31 жовтня 2014 року, при цьому, підтвердженням факту отримання ОСОБА_3 коштів по договору позики від 31.12.2010 року є розписка ОСОБА_3 про отримання ним грошових коштів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/11733/14-ц від 20.07.2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 позику за зазначеним вище договором позики від 31.12.2010 року в сумі 51 297,56 грн. (2 200,00 ОСОБА_4 по курсу НБУ 1 ОСОБА_4 - 23,31707 грн. станом на 02.07.2015 року), яке (рішення) виконане частково. ОСОБА_3 повернуто частину позики в розмірі 1 000,00 ОСОБА_4.

Крім того, вказав, що пунктом 6.2. договору позики від 31.12.2010 року передбачено, що якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу, а також пеню у розмірі 5 % відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням того, що позика в повному обсязі не повернута в строки, встановлені договором позики від 31.12.2010 року, станом на 13.10.2017 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед ним (позивачем) по нарахованій пені становить 691 383,00 грн., з розрахунку: відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України на 13.10.2017 року 100 ОСОБА_4 становить 3,157,8052 українських гривень, у зв'язку з чим 37 884,00 грн. (1 200,00 ОСОБА_4 залишок позики) х 5 % (розмір пені згідно п. 6.2. Договору позики) х 365 днів = 691 383,00 грн.

При цьому, позивач зазначив, що на даний час він має намір частково стягнути пеню в розмірі 32 000,00 грн.

Також позивач зазначив, що між ним (позивачем ОСОБА_1О.) та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей 11 березня 2011 року, за умовами якого він (ОСОБА_1О.) надав ОСОБА_3 позику в сумі 40 000,00 грн., строком до 31 жовтня 2014 року, при цьому, підтвердженням факту отримання ОСОБА_3 коштів по договору позики від 11.03.2011 року є розписка ОСОБА_3 про отримання ним грошових коштів.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_3, що виникають з зазначеного Договору позики від 11.03.2011 року було укладено договори поруки № 1/1-П та № 1/2-П від 07.11.2011 року, за якими ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК та ТОВ ВП МІК виступили поручителями ОСОБА_3 по Договору позики від 11.03.2011 року.

При цьому, за умовами договорів поруки ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК та ТОВ ВП МІК на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання солідарно відповідати перед Позивачем по зобов'язанням відповідача ОСОБА_3, які виникають з умов Договору позики від 11.03.2011 року в повному обсязі, в строки та на умовах, обумовлених Договором позики від 11.03.2011 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/11733/14-ц від 20.07.2015 року стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_1 позику за Договором позики від 11.03.2011 року в сумі 40 000,00 грн., при цьому дане рішення суду виконане частково, та ОСОБА_3 повернуто частину позики в розмірі 20 000,00 грн.

Вказав, що відповідно до п. 6.2. договору позики від 11.03.2011 року якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу, а також пеню у розмірі 5 % відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням того, що позика в повному обсязі не повернута в строки, встановлені Договором позики від 11.03.2011 року, станом на 13.10.2017 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед позивачем по нарахованій пені становить 365 000,00 грн., з розрахунку: 20 000,00 грн. (позика) х 5 % (розмір пені згідно п. 6.2. Договору позики) х 365 днів = 365 000,00 грн.

При цьому, позивач вказав, що на даний час він має намір частково стягнути пеню в розмірі 32 000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.10.2017 року відкрито позовне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

При цьому, відзначається, що 15 грудня 2017 року набрав чинності в новій редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Цивільний процесуальний кодекс України.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, на підставі чого подальший розгляд зазначеної цивільної справи здійснюється за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та в його інтересах представник ОСОБА_2 (діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 22 квітня 2014 року) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та в його інтересах представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, заперечували щодо задоволення позову, підтримали поданий відзив на позов, на обґрунтування якого зазначено, що дійсно в 2010 та 2011 роках відповідач ОСОБА_3 укладав договори позики з позивачем, оскільки вони тривалий період життя приятелювали, постійно відпочивали разом з сім'ями, у зв'язку з чим при підписанні вищезазначених договорів він (відповідач) не звертав увагу на розмір неустойки та штрафних санкцій, оскільки був впевнений, що він виконає вимоги щодо даних зобов'язань вчасно та в повному обсязі. Окрім цього, був ще один договір, згідно якого він (відповідач) отримував від позивача грошові кошти, але стороною договору була його (позивача) сестра ОСОБА_5.

В 2012-2013 роках його (відповідача) фінансовий стан значно погіршився, оскільки на той час криза світової фінансової системи набула глобальних масштабів, і його (відповідача) бізнес зовсім перестав приносити прибуток. Окрім цього в нього (відповідача) народилася дитина, тобто в той період в нього на утриманні знаходилось 3-оє дітей, при цьому, він знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-ох річного віку.

Враховуючи дані обставини з настанням строку повернення коштів 31 жовтня 2014 року він дійсно був змушений констатувати факт неможливості виконання зобов'язання вчасно і в повному обсязі. При цьому, він пояснив, що виконає умови договорів позики при першій фінансовій можливості.

05.06.2015 року він (відповідач) частково виконав свої зобов'язання та віддав позивачу 1000 ОСОБА_4 та окремо 20000 грн., тобто його зобов'язання виконані частково.

Крім того, 16.02.2017 року він (відповідач) особисто повернув позивачу усі кошти згідно всіх трьох договорів позики, та в підтвердження сплати боргу позивачем йому (відповідачу) передано три розписки про отримання коштів та відсутність претензій до нього як до боржника по грошовому зобов'язанню, зокрема, була надана одна розписка від сестри позивача та дві розписки від позивача особисто, у зв'язку з чим він (відповідач) зазначив, що позивач вводить суд в оману, зазначаючи, що ним (відповідачем) не виконано зобов'язання по поверненню коштів. При цьому, позивач у позовній заяві не зазначає, що кошти в рахунок часткового погашення боргу йому передані 05.06.2015 року, до винесення рішення по суті, а саме до 20.07.2017 року. До того ж у позовній заяві позивач зазначає, що залишок боргу за договором позики від 31.12.2010 року становить 1200 ОСОБА_4, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 37 884, 00 грн., хоча фактична суму боргу становить 27980,56 грн. (сума боргу по рішенню суду 51297,56 грн. за вирахуванням 23 317 грн. (сума добровільно повернутої частини позики).

Також відповідач вказав, що визначений позивачем розмір неустойки є непомірно великим, оскільки станом на 27.09.2018 року його (відповідача) фактична заборгованість перед позивачем становить 47 980,56 грн., а позовні вимоги позивача складають 64000 грн.

Чинним законодавством передбачено право суду зменшити розмір неустойки, про що зазначено у статті 551 Цивільного кодексу України. Зокрема, у частині 3 статті 551 ЦКУ зазначається, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даній ситуації, є наявним той факт, що сума неустойки перевищує суму фактичного боргу, окрім того є об'єктивні обставини, що унеможливили виконання умов договорів вчасно. Наявність світової економічної кризи негативно відобразилась на його (відповідача) фінансовому стані, вартість утримання бізнесу збільшилась у декілька разів, курс валют виріс в декілька разів, дохід від підприємницької діяльності різко знизився. Окрім цього, він (відповідач), як власник товариства, має іпотечний кредит на комплекс будівель у ПрАТ Райффайзен банк Аваль в сумі біля двох мільйонів гривень, щодо якого відбувається примусове стягнення з 2012 року. Ці фактори істотно вплинули на процес та умови виконання договорів позики.

При цьому, вказав, що криза світової фінансової системи є загальновідомим фактом, а тому, згідно із ч. 3 ст. 82 ЦПК України цей факт не потребує доказування.Крім того, зазначив, що він, як відповідач визнає факт існування боргових зобов'язань і має не меті виконати їх при першій фінансовій можливості, але вважає суму неустойки непомірно великою та вважає за доцільне взяти в якості розміру неустойки подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Дана неустойка відповідно до чинного законодавства повинна бути нарахована за останній рік до моменту звернення до суду, у зв'язку з чим розмір неустойки за договором позики від 31.12.2010 року становить 7 471 грн. та за договором позики від 11.03.2011 року, - 5 340,28 грн.

Представники відповідачів ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК та ТОВ ВП МІК в судове засідання не з'явилися, судом повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду справи, причини неявки не відомі, заяви, клопотання, відзив на позов (заперечення), - відсутні.

Заслухавши в судовому засіданні сторін та їх представників, зваживши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, та є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, та не заперечувалося сторонам по справі, що між позивачем ОСОБА_1, як Позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_3, як Позичальником, 31 грудня 2010 року було укладено договір позики, за яким Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику позику, а останній зобов'язується повернути Позикодавцю позику у визначені в даному Договорі строк і порядок (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність 2 200,00 ОСОБА_4, що еквівалентно 24 024, 00 грн. за курсом (10,92 грн./ОСОБА_4), за яким ПАТ КБ ПриватБанк придбаває долари США у своїх відділеннях в м. Кіровограді, станом на день укладення договору. Зазначену вище суму грошових коштів Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю готівкою в строк до 31 жовтня 2014 року. У випадку зменшення курсу гривні по відношенню до долару США Позичальник повертає Позикодавцю суму гривень еквівалентну сумі 2 200 ОСОБА_4 за курсом, за яким ПАТ КБ ПриватБанк придбаває долари США у своїх відділеннях в м. Кіровограді, станом на день повернення позики, неустойки та збитків.

На підтвердження отримання у позику коштів, про що зазначено в п. 3.1 Договору, позичальник ОСОБА_3 надав розписку від 31.12.2010 року, відповідно до якої останній підтвердив факт, що отримав від позикодавця ОСОБА_1 31.12.2010 року в позику грошові кошти в розмірі 2 200 ОСОБА_4, та зобов'язався повернути отримані у позику кошти в повному обсязі та штрафні санкції за користування позики на умовах та в строки, зазначені в договорі позики.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1, як Позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_3, як Позичальником, 11 березня 2011 року було укладено договір позики, за яким Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику позику, а останній зобов'язується повернути Позикодавцю позику у визначені в даному Договорі строк і порядок (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність 40 000,00 грн., що еквівалентно 5 031,00 доларів США за курсом (7,95 грн./дол. США), за яким ПАТ КБ ПриватБанк придбаває долари США у своїх відділеннях в м. Кіровограді, станом на день укладення договору. Зазначену вище суму грошових коштів Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю готівкою в строк до 31 жовтня 2014 року. У випадку зменшення курсу гривні по відношенню до долару США Позичальник повертає Позикодавцю суму гривень еквівалентну сумі 5 031,00 доларів США за курсом, за яким ПАТ КБ ПриватБанк придбаває долари США у своїх відділеннях в м. Кіровограді, станом на день повернення позики, неустойки та збитків.

На підтвердження отримання у позику коштів, про що зазначено в п. 3.1 Договору, позичальник ОСОБА_3 надав розписку від 11.03.2011 року, відповідно до якої останній підтвердив факт, що отримав від позикодавця ОСОБА_1 11.03.2011 року в позику грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн., та зобов'язався повернути отримані у позику кошти в повному обсязі та штрафні санкції за користування позики на умовах та в строки, зазначені в договорі позики.

Окрім того, на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором позики від 11 березня 2011 року, 07 листопада 2011 року між ОСОБА_1, як Позикодавцем, ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК , як Поручителем, та ОСОБА_3, як Позичальником було укладено договір поруки № 1/1-П та між ОСОБА_1, як Позикодавцем, ТОВ ВП МІК , як Поручителем, та ОСОБА_3, як Позичальником було укладено договір поруки № 1/2-П, відповідно до умов яких Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед Позикодавцем по зобов'язанням Боржника, а також за будь-якого нового боржника в разі переведення боргу (заміни боржника) за договором позики, які виникають у змов Договору позики від 11 березня 2011 року, укладеного Позикодавцем і Боржником, в повному обсязі, в тому числі за виконання: зобов'язань Боржника по поверненню позики за Договором позики; зобов'язань Боржника по сплаті пені, штрафів та інших зобов'язань, що виникають з умов Договору позики (п. 1.2 Договорів поруки).

Крім того, відповідно до п. 3.1 Договорів поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником, взятих на себе зобов'язань по Договору позики, Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Позикодавцем на всю суму заборгованості, визначену Позикодавцем на дату подання позовної заяви, у відповідності до ст. 554 ЦК України.

При цьому, судом відзначається, що вищевказані обставини про наявність між сторонами договірних відносин, а також неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за договором поруки в частині повернення позики в порядку і строки, встановлені Договором позики, були встановленні заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.07.2015 року, яке набрало законної сили 28.08.2015 року, та яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК , ТОВ ВП МІК про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 51 297,56 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК , ТОВ ВП МІК на користь ОСОБА_1 борг в сумі 40 000 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до звичаїв ділового обороту у випадку належного виконання грошового зобов'язання розписка повертається боржникові з відповідною відміткою про виконання.

При цьому, під час судового розгляду справи судом встановлено і зазначене підтверджено сторонами по справі, що відповідачем ОСОБА_3 частково було повернуто позику за Договором позики від 31.12.2010 року в розмірі 1000 ОСОБА_4, та за договором позики від 11.03.2011 року частково повернуто позику в розмірі 20 000 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Окрім того, відповідно до п. 6.2 Договорів позики від 31.12.2010 року та 11.03.2011 року, якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу, а також пеню у розмірі 5 відсотків від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, та штраф у розмірі 36 відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 пеню (частково) за договором позики від 31.12.2010 року в розмірі 32 000 грн., розрахувавши зазначений розмір пені наступним чином 37 884,00 грн., (1 200,00 ОСОБА_4 - залишок позики) х 5% (розмір пені згідно з п. 6.2 Договору позики) х 365 днів = 691 383,00 грн., та за договором позики від 11.03.2011 року просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 пеню (частково) в розмірі 32 000 грн., розраховуючи загальний розмір пені, як 20 000,00 грн. (залишок позики) х 5% (розмір пенсі згідно з п. 6.2 Договору позики) х 365 днів = 365 000 грн.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ЦК України).

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 щодо повернення ним (відповідачем) 16.02.2017 року позивачу ОСОБА_1 коштів відповідно всіх укладених між ними договорів позики, та необґрунтовано завищений позивачем, у зв'язку з викладеним, розмір неустойки у вигляді пені, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи, при цьому докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування, достатніми, тобто такими, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а також допустимими, тобто такими, що можуть бути підтверджені певними засобами доказування, більш того, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене вище, судом відзначається, що за принципом змагальності, визначеним в ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, в порушення вищевказаних процесуальних норм відповідачем ОСОБА_3 не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження вищевказаних обставин, на яких ґрунтуються його (відповідача) заперечення щодо позову позивача ОСОБА_1, зокрема, щодо повернення позивачу в повному обсязі коштів за договорами позики.

Крім того, зазначені твердження відповідача ОСОБА_3 спростовуються також матеріалами виконавчих проваджень та інформацією Подільського ВДВС міста Кропивницького ГТУЮ в Кіровоградській області, і, зокрема, постановами про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.11.2017 року, від 09.08.2018 року та від 21.11.2017 року відповідно, винесених державним виконавцем Фортечного ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, ВПАР УДВС ГТУЮ в Кіровоградській області та Подільського ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області, за якими виконавчий лист № 405/11733/14-ц, виданий 22.09.2015 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 51 297,56 грн.; про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК , ТОВ ВП МІК на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 40 000 грн., повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на яке можна звернути стягнення.

Окрім того, як вбачається з інформації ВПВР УДВС ГТУЮ в Кіровоградській області від 19.05.2017 року за вих. № 10310 на адресу керівника ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК ОСОБА_3, останній 20.04.2017 року звернувся до Відділу із зверненням щодо завершення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 405/11733/14-ц від 22.09.2015 року Ленінського районного суду м. Кіровограда, мотивуючи тим, що фізичною особою ОСОБА_3 погашено заборгованість по вказаному виконавчому документу, що підтверджується розпискою від 16.06.2017 року ОСОБА_5 та 2-ма розписками від 16.02.2017 року ОСОБА_1, разом з тим, до Відділу 27.04.2017 року від ОСОБА_1 надійшла заява від 27.04.2017 року, згідно з якою ОСОБА_1 нічого не відомо щодо вказаних розписок та ним не підтверджується виконання в повному обсязі зазначеного рішення суду, на підставі чого відсутні підстави, для завершення виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Більш того, не підтверджено шляхом подання суду належних доказів, і видання розписок від 16.02.2017 року позикодавцем ОСОБА_1, відповідачем ОСОБА_3 і під час судового розгляду справи, у зв'язку з чим судом відзначається, що доказування відповідно до положень ЦПК України, не може ґрунтуватися та припущеннях.

Не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю і вимога відповідача ОСОБА_3 про зменшення на підставі ст. 551 ЦПК України і розміру неустойки, враховуючи, що позивачем розраховано розмір неустойки, зокрема, за договором позики від 31.12.2010 року в розмірі 691 383,00 грн. та фактично заявленою сумою пені в розмірі 32 000 грн. та за договором позики від 11.03.2011 року розраховано розмір пені - 365 000,00 грн., та фактично заявлена сума пені в розмір 32 000 грн., а також судом не встановлено, враховуючи і відсутність належних доказів, наявність інших істотних обставин, за існуванням яких судом вирішується питання про зменшення розміру неустойки.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги, що строк повернення відповідачем ОСОБА_3 боргу за договорами позики від 31.12.2010 року та 11.03.2011 року, визначений в договорах, та який становить 31 жовтня 2014 року, минув, відповідач в повному обсязі борг за договорами позики не повернув, що встановлено заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.07.2017 року, чим порушив право позивача як позикодавця за договорами позики на повернення вказаних коштів, і залишок коштів за договором позики від 31.12.2010 року становить 1 200 ОСОБА_4, та за договором позики від 11.03.2011 року становить 20 000 грн., при цьому, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з положень ст.ст. 1046-1049 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, та розглядаючи зазначену цивільну справу на підставі ст.ст. 12, 13 ЦПК України в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що відповідач ОСОБА_6 як позичальник, не виконав в повному обсязі зобов'язання перед позивачем ОСОБА_1, як позикодавцем, щодо повернення суми позики за зазначеними договорами позики від 31.12.2010 року та 11.03.2011 року, а також приймаючи до уваги укладені між сторонами 07 листопада 2011 року Договори поруки № 1/1-П, № 1/2-П, якими забезпечувалися виконання позивальником ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики від 11.03.2011 року, враховуючи також ч. 3 ст. 13 ЦПК України, за якою учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на його (позивача) користь суми неустойки у вигляді пені за договором позики від 31 грудня 2010 року у розмірі 32 000 грн. за період з 13.10.2016 року по 13.10.2017 року, та про стягнення з відповідачів ОСОБА_3, ДП Шпагатно-вірьовочні вироби ТОВ ВП МІК , ТОВ ВП МІК в солідарному порядку на його (позивача) користь суми неустойки у вигляді пені за договором позики від 11 березня 2011 року у розмірі 32 000 грн. за період з 13.10.2016 року по 13.10.2017 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, що складаються з судового збору, понесені позивачем ОСОБА_1 при пред'явленні позову до суду в розмірі 640 грн. 00 коп., підлягають стягненню з відповідачів по 213 грн. 33 коп. з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, дочірнього підприємства Шпагатно-вірьовочні вироби товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства МІК , товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства МІК про стягнення боргу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, пеню за договором позики від 31 грудня 2010 року за період з 13 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2017 року в розмірі 32 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, дочірнього підприємства Шпагатно-вірьовочні вироби товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства МІК , код ЄДРПОУ 31276508, товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства МІК , код ЄДРПОУ 06686955, солідарно на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, пеню за договором позики від 11 березня 2011 року за період з 13 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2017 року в розмірі 32 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, дочірнього підприємства Шпагатно-вірьовочні вироби товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства МІК , код ЄДРПОУ 31276508, товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства МІК , код ЄДРПОУ 06686955, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, судовий збір в розмірі по 213 грн. 33 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України , в редакції Закону України №2147- VІІІ від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_7