Рішення

від 04.04.2019 по справі 541/2724/18

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2724/18

Номер провадження 2/541/267/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 квітня 2019 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі головуючого судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

при секретарях - Калініченко Л.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району, про визнання права власності на земельну частку (пай), в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

27.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду із вище зазначеним позовом.

При судовому розгляді справи позивачка ОСОБА_1 пояснила, що 16 грудня 1989 року померла її мама ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно у виді земельної частки (паю) площею 3,55 в умовних кадастрових гектарах, що була виділена їй в процесі паювання земель колишнього КСП ім. Чапаєва і яка розташована в адміністративних межах ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району. Вказана земельна ділянка належала її матері на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0047465. Оскільки на момент смерті, матір проживала разом з нею в АДРЕСА_1 (приїхала на початку листопада 1989 року та померла 16 грудня 1089 року), то вона, позивачка, є особою, яка прийняла спадщину. На момент смерті матір була зареєстрованою та проживала разом із сестрою позивачки ОСОБА_4 в с. Кибинці Миргородського району, але в зимовий період проживала з нею, позивачкою по справі в АДРЕСА_1. ЇЇ сестра ОСОБА_4 померла у 2012 році та спадщину після її смерті прийняв онук ОСОБА_5. Вона бажає оформити після смерті матері ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай), але позбавлена можливості це зробити, оскільки у неї відсутній правовстановлюючий документ про право на земельну частку (пай), зважаючи на що нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Просить суд визнати за нею право власності на земельну частку (пай) площею 3,55 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 16 грудня 1989 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району ОСОБА_6 позов не визнала. Пояснила, що ОСОБА_3 на час смерті була зареєстрованою та постійно проживала разом з дочкою ОСОБА_4 в с. Кибинці Миргородського району. В належній позивачці квартирі АДРЕСА_2 спадкодавець гостювала, тобто знаходилася тимчасово, на зимовий період, а отже, місцем її постійного проживання є с. Кибинці Миргородського району. Позивачка не прийняла спадщини після смерті ОСОБА_3, а отже не має права на земельну частку (пай). Крім того, звертає увагу суду на ту обставину, що Державний акт на право колективної власності на землю бувшому КСП ім. Чапаєва видано 22 листопада 1995 року, а право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства на дату видачі державного акта на право колективної власності на землю, відповідно до списку, що додається до цього державного акта. Просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Така ж позиція викладена представником ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району в направленому на адресу суду відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає що заявлений позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 16 грудня 1989 року померла ОСОБА_3, мати позивачки, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв (а.с. 4,5).

З довідки ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району вбачається, що ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з дочкою ОСОБА_4, що вбачається з даних по господарської книги №8 за 1986-1990 роки (а.с.25).

З акту підтвердження фактичного місця проживання на території міста Миргород, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 тільки в зимовий період доглядала свою матір ОСОБА_7, тобто суд приходить до переконання, що спадкодавець ОСОБА_3 на час смерті гостювала у позивачки ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 (а.с.7-8).

Відповідно до ст.ст. 524, 525, 527, 548, 549 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

З інформації Полтавського обласного нотаріального архіву вбачається, що спадкова справа після смерті 16 грудня 1989 року ОСОБА_3 не заводилася (а.с. 53).

Позивачкою ОСОБА_1 не подано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що вона зверталася після смерті матері до нотаріальної контори з приводу спадкування майна, чи вступила в управління або володіння спадковим майном після смерті матері.

Отже, позивачка ОСОБА_1 не є особою, яка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3.

Згідно з нормами ст. 25 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та ст. 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" право на земельну частку (пай) може бути об'єктом спадкування.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність КСП, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам" право на земельну частку мають члени КСП в тому числі пенсіонери,які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом зазначеної норми право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були членами цього підприємства.

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК України (1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 у таких випадках особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП, включення до списку осіб, долучених до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Як вбачається з матеріалів справи ( а.с.48-49) Державний акт на право колективної власності на землю ОСОБА_8 ПЛ№25 видано Колективному сільськогосподарському підприємству імені Чапаєва 22 листопада 1995 року на підставі рішення ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району від 23 серпня 1995 року.

ОСОБА_3 померла 16 грудня 1989 року , тобто до отримання КСП ім. Чапаєва Державного акту на право колективної власності на землю. З її смертю припинилося її членство в КСП, а отже вона не мала права на земельну частку (пай), зважаючи на що це право не ввійшло до спадкового майна, та позивачка такого права не може успадкувати, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

Факт прийняття спадщини, чи факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час смерті останнього, не встановлювався в судовому порядку.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на земельну частку (пай). В той же час об'єктивних доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець ОСОБА_3 мала у власності земельну ділянку суду не надала.

Керуючись ст.ст. 524, 525, 527, 548, 549 ЦК України 1963 року, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 245, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (37600, АДРЕСА_4, РНОКПП 140011901) до ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району (37654, с. Кибинці, вул. Михайлівська, 137, ЄДРПОУ 24827767), про визнання права власності на земельну частку (пай), в порядку спадкування.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_8