Постанова

від 05.04.2019 по справі 472/1267/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.04.19

22-ц/812/554/19

Єдиний унікальний номер судової справи № 472/1267/18

Провадження № 22-ц/812/554/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 квітня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі прокурора - Цвікілевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 09 січня 2019 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Тустановським А.О. за заявою першого заступника прокурора Миколаївської області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А

У листопаді 2018 року перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах Держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, ОСОБА_2про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, витребування земельної ділянки.

Одночасно з позовною заявою, прокурор подав заяву, в якій посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову,просив забезпечити позов шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та встановити заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, у разі її поділу чи об'єднання з іншими ділянками); заборонити ОСОБА_2 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 09 січня 2019 року вищезазначену заяву про забезпечення позову задоволено:

-накладено арешт на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області;

-заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками);

-заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

З відзиву наданого прокурором вбачається, що він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Прокурор у суді апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Держгеокадастру, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В силу ст.372 ЦПК України справу розглянуто за буз їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи прокурором подано до суду позов про визнання незаконними та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру в Миколаївській області №14-3827/14-17-СГ від 11 квітня 2017 року, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а наступним наказом №14-8685/14-17-СГ від 17 червня 2017 року затверджено проект землеустрою та надано у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, скасування відомостей про реєстрацію права власності на неї та витребування у ОСОБА_2 вищевказаної земельної ділянки у власність держави.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 на час звернення з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність спірної земельної ділянки, своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства реалізував у 2016 році. Так, на підставі наказу Головного управління Дергеокадастру у Хмельницькій області від 25 травня 2016 року №22-12903-СГ йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а за наказом від 27 травня 2016 року №22-13176-СГ він отримав безоплатно у власність дві земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2га кожна(кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3), що розташована на території Городнянської сільської ради Шепетівського району та Грушківської сільської ради Камянець - Подільського району Хмельницької області відповідно, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено відповідний запис за №14925204 від 03 червня 2016 року та №14834986 від 02 червня 2016 року.

Проте, на підставі наказу Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області від 11 квітня 2017 року 14-3827/14-17-СГ йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства в межах Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, а наступним наказом від 17 червня 2017 року №14-8685/14-17СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

04 серпня 2017 року за нотаріально посвідченим договором ним відчужену спірну земельну ділянку ОСОБА_2, про що у Державному реєстрі речових прав вчинено відповідний запис.

З вищевикладеного вбачається, що між сторонами дійсно існує спір, зокрема щодо законності отримання спірної земельної ділянки та її витребування.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.5ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ( далі - Постанова) роз'яснено, що суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов'язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України , заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Прокурором крім вимог про скасування рішень ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, скасування державної реєстрації права на вищевказану земельну ділянку, заявлено вимоги стосовно витребування земельної ділянки.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені заходи забезпечення позову пов'язані з предметом спору у даній справі.

При цьому, невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Посилання апеляційної скарги щодо необґрунтованості заявником підстав для забезпечення позову колегія суддів відхиляє та зазначає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилання ОСОБА_2 на те, що на даний час відсутні наміри відчужувати спірне майно колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у такому випадку відсутні підстави для заперечення проти забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо невжиття судом заходів зустрічного позову колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Так, згідно з ч.1ст.154 ЦПК України метою цього інституту є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі , ILA,1996 зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану status-quo між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

Крім того, згідно з ч.6 ст.154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Таким чином, клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення в даному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 09 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 05 квітня 2019 року.