Постанова

від 02.04.2019 по справі 698/119/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/543/19Головуючий по 1 інстанції - Баранов О.І. Категорія: 351000000 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)

Суддів Бородійчук В.Г., Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач - Звенигородська місцева прокуратура

відповідач - ОСОБА_3

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Слюсар І.О.

розглянувши у м. Черкаси у письмовому провадженні апеляційну скаргу заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Слюсара І.О. на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року, постановленої під головуванням судді Баранова О.І. у залі Катеринопільського районного суду Черкаської області 25 січня 2019 року об 11 год., у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним, -:

в с т а н о в и в :

27 лютого 2018 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Зубенко С. в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок проведеної перевірки встановлено факт незаконного набуття права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у порушення вимог ст. 134 Земельного Кодексу України щодо конкурсного порядку набуття прав на землю державної власності.

15 липня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району на земельну ділянку площею 60,2 га.

Наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 22 липня 2014 року № 23-2216/14-14-СГ ОСОБА_3 видано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 60,2 га. В подальшому наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 12 грудня 2014 року № 23-5746/14-14-СГ вказаний вище проект землеустрою затверджено.

23 січня 2015 року на підставі наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області від 12 грудня 2014 року № 23-5746/14-14-СГ, між останнім та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 60,2498 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 1 998 843,75 грн., яка розташована в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, зареєстрованого 27 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду № 23-5746/14-14-СГ від 12 грудня 2014 року незаконним, а укладений на його підставі договір оренди від 23 січня 2015 року недійсним, оскільки вказані дії призвели до отримання відповідачем ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок без обов'язкового дотримання конкурсних процедур, всупереч вимогам діючого законодавства України.

Позивач зазначає, що згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 96456067 від 06 вересня 2017 року до подачі ОСОБА_3 заяви про отримання вищевказаної земельної ділянки в оренду, їй вже було надано в оренду для ведення фермерського господарства 4 земельні ділянки загальною площею 23,8794 га в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району кадастровий номер НОМЕР_2 площею 9,9916 га, вид угідь - пасовища; кадастровий номер НОМЕР_3, площею 5,5693 га, вид угідь - пасовища; кадастровий номер НОМЕР_5, площею 6,9131 га, вид угідь - пасовища; кадастровий номер НОМЕР_4, площею 1,4054 га, вид угідь - рілля.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03 березня 2014 року ОСОБА_3 засновано фермерське господарство Багата Хата , отже ОСОБА_3 повторно отримала земельну ділянку в оренду, уникнувши земельних торгів.

Позивач, вважаючи, що укладений договір оренди порушує не лише вимоги закону, а й права держави на законне розпорядження її землями у законному порядку, просить визнати незаконним наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду № 23-5746/14-14-СГ від 12 грудня 2014 року; визнати недійсним договір оренди, укладений 23 січня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 60,2498 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 1998843,75 грн., розташованої в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району, який зареєстрований 27 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Катеринопільського районного управління юстиції Шелест Ю.М. (індексний номер рішення 21030758) та скасувати державну реєстрацію права оренди.

Ухвалою від 25 січня 2019 року позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним залишено без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.7 Закону України Про судовий збір повернуто Прокуратурі Черкаської області (код 02911119) через Головне управління Державної казначейської служби України м. Черкаси сплачений згідно платіжного доручення від 21.02.2018 року № 217 судовий збір у розмірі 3524 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про залишення без розгляду позовних вимог, Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Слюсар І.О. оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права в частині невідповідності висновків суду обставинам справи.

Посилається на те, що відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовом (ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

За змістом рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 та положень ст. 56 ЦПК України інтереси держави є оціночним поняттям. Прокурор чи його заступник на підставі законодавства самостійно визначає у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В скарзі вказується, що внаслідок незаконної передачі земельної ділянки відбулось порушення інтересів держави, права власності Українського народу на землю, закріпленого у Конституції України. Пред'явлення даного позову спрямоване на відновлення порушення права державної власності та забезпечення конституційного права кожному громадянину користуватися ними у встановлений законом спосіб.

Також посилається, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наділено правом розпоряджатися державними землями і зобов'язано реалізувати таке право виключно в межах та виключно на підставі діючих законів. Оскільки серед пред'явлених вимог є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, то прокурор не може діяти в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, яким видано даний наказ, з приводу якого розглядається спір. У зв'язку з тим, що процесуальним законом не передбачено одночасного визначення учасника справи в якості позивача і відповідача, висновок суду першої інстанції про неможливість прокурора набути статусу позивача за цим позовом помилковий, як помилковим є і посилання суду у своєму рішенні на ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Враховуючи викладене, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури просить скасувати ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

01 квітня 2019 року на адресу Апеляційного суду Черкаської області надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу. У відзиві ОСОБА_3, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та національне законодавство зазначає, що підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов. За змістом частини 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру лише у двох випадках прокурор може бути позивачем: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження або у разі відсутності такого органу. І у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Вважаючи, що підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави відсутні, просить апеляційну скаргу заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у письмовому провадженні з повідомленням, але без участі сторін у суді апеляційної інстанції .

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 4 ст. 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є судове рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлена судом першої інстанції ухвала зазначеним вище вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 15 липня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60,2 га в оренду для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району (а.с.12).

Наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 22 липня 2014 року № 23-2216/14-14-СГ ОСОБА_3 видано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 60,2 га (а.с.13).

Наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 12 грудня 2014 року № 23-5746/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 60,2498 га в оренду гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (а.с.14-15).

23 січня 2015 року на підставі наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області від 12 грудня 2014 року № 23-5746/14-14-СГ, між останнім та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 60,2498 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 1 998 843,75 грн., розташованої в адміністративних межах Шостаківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (а.с.32-42).

27 квітня 2015 року зазначений договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.18).

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_3 21 січня 2014 року та 21 липня 2014 року були надані в оренду для ведення фермерського господарства 4 земельні ділянки загальною площею 23,8794 га в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району кадастровий номер НОМЕР_2 площею 9,9916 га, вид угідь - пасовища; кадастровий номер НОМЕР_3, площею 5,5693 га, вид угідь - пасовища; кадастровий номер НОМЕР_5, площею 6,9131 га, вид угідь - пасовища; кадастровий номер НОМЕР_4, площею 1,4054 га, вид угідь - рілля (а.с.19-25).

Відповідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03 березня 2014 року ОСОБА_3 зареєстровано фермерське господарство Багата Хата , ідентифікаційний номер 39119424 (а.с.28-31).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, а також справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 03 березня 2014 року ОСОБА_3 заснувала фермерське господарство Багата Хата . Відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство" Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець, а тому апеляційний суд вважає, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України - ч. 1 ст. 2 ЗУ Про фермерське господарство . У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство, що передбачено ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство".

За приписами ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

За змістом ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Аналізуючи приписи статей 1, 5, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, тому земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року по справі № 348/992/16-ц, яку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при застосуванні відповідних норм права.

Судом встановлено, що 21 січня 2014 року ОСОБА_3 отримала в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки, а 03 березня 2014 року зареєструвала фермерське господарство Багата Хата ідентифікаційний номер 39119424, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 377 ЦПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-21 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Ухвалою суду першої інстанції позов був залишений без розгляду з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, так як суд вважав, що прокурором не надано доказів участі у справі як позивача.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню лише щодо скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки відсутні підстави для задоволення вимог скарги та направлення справи для продовження розгляду.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи, не звернув уваги, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права, то апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог з відповідачів на користь позивача, стягнувши частково сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 480 грн. з Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та 480 грн. з ОСОБА_3 на користь позивача.

Колегія суддів апеляційного суду роз`яснює сторонам по справі, що даний спір підлягає вирішенню в господарському суді в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. п. 1 ч.1 ст. 255, п. 4 ч. 1 ст. 374, 377, 367, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Слюсара І.О. - задовольнити частково.

Ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним - скасувати, прийняти нову постанову, якою закрити провадження у даній справі.

Стягнути частково сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 480 грн. з Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та 480 грн. з ОСОБА_3 на користь позивача - Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області.

Роз'яснити сторонам по справі, що даний спір підлягає вирішенню в господарському суді у порядку господарського судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, в порядку та за умов визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.