Ухвала

від 04.04.2019 по справі 757/435/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/435/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ТОВ «ОУК-26» в особі директора ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОУК-26» в особі директора ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018101060000063.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2018 року було задоволено клопотання у кримінальному провадженні №42018101060000063 та, серед інших суб`єктів господарської діяльності, накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ОУК-26» (ЄДРПОУ 41754830), яке використовує розрахункові рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкриті у АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478).

Вказують, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту грошових коштів на рахунках зазначених вище підприємств не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях КПК України. Зазначають, що відсутня обґрунтована підозра службовим особам зазначеного вище підприємства, а арешт коштів позбавляє товариство здійсненювати правомірну господарську діяльність.

У судове засідання заявник не з`явився, повідомлявися про день, місце і час розгляду клопотання, будь-яких заяв, щодо неможливості розгляду клопотання за його відсутності до суду не надав.

Прокурор у судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити без його участі, проти його задоволення заперечив.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться розслідування кримінального провадження № 42018101060000063, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2018 року задоволено клопотання прокурора та серед інших, накладено арешт на на грошові кошти ТОВ ТОВ «ОУК-26» (ЄДРПОУ 41754830), яке використовує розрахункові рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкриті у АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478).

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При накладенні арешту на грошові кошти зазначених вище товариств, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів.

За вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, заявник не довів, як того вимагає ч.2 ст.174 КПК України, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно на цій стадії досудового розслідування накладено обґрунтовано, оскільки постановою слідчого від 09.08.2018 року грошові кошти, на зазначених вище рахунках, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42018101060000063 та прокурором доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідування, іншого судом не встановлено.

Слідчий суддя враховує ту обставину, що майно, яке може мати ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Разом з тим, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Також слідчий суддя вважає необґрунтованими посилання заявників на відсутність підстав для накладення арешту у зв`язку із тим, що вона не має ніякого відношення до вчинення кримінального правопорушення, оскільки, такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження, а це, в свою чергу, не суперечить абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України. Крім того, до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Завдання суду полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна, тобто закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею не встановлено.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя, приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту не містить належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти на теперішній час відпала або арешт накладено необґрунтовано, а тому відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ТОВ «ОУК-26» в особі директора ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1