Рішення

від 20.03.2019 по справі 160/372/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Справа № 160/372/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Довгуль В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування вимог, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року №Ф-988-50/66 в розмірі 15 819,54 грн.

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № Ф-9880-50/66 від 08 лютого 2019 року про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ в розмірі 18 276,72 грн., штрафів, пені - в повному обсязі;

- визнати протиправними дії відповідача по формуванню та видачі по відношенню до нього вимоги № Ф-9880-50/66 від 08.02.2019 року про сплату недоїмки по ЄСВ в розмірі 18276,72 грн.;

- зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій по формуванню і видачі вимог №Ф-9880-50/66 про сплату йому недоїмки по ЄСВ, штрафів, пені, як заходів впливу та стягнення зазначених в ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він 03.09.2012 року отримав свідоцтво №2612 та працює на посаді адвоката адвокатського об'єднання Кулаков, Біднягін і партнери , та не здійснює діяльність самозайнятої особи чи незалежну професійну діяльність адвоката за межами своєї основної роботи, що підтверджується доданою копією його трудової книжки. В спірних правовідносинах, він, є працівником адвокатського об'єднання, а не самозайнятою особою і тому відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач не є платником єдиного внеску. Вказує, що, відповідач помилково не врахував, що якщо адвокат здійснює свою діяльність виключно у рамках трудових відносин з роботодавцем (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням), всі договори про надання правової допомоги укладаються від імені роботодавця, та оплата за послуги адвоката здійснюється від імені роботодавця, то такий адвокат не повинен ставати на облік в контролюючому органі, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Позивач також зазначив, що насправді він не зобов'язаний та не сплачував суми, яка зазначена у вимозі відповідача № Ф-9880-50/66 від 14 листопада 2018 року, рівно як і не зобов'язаний і не сплачував суми, яка зазначена відповідачем в цій вимозі в збільшеному розмірі 18 276,72 грн. від 08 лютого 2019 року, а отже, підстави для нарахування йому недоїмки по ЄСВ відсутні. Вважає, що відповідач помилково поширив на нього, як адвоката (працівника адвокатського об'єднання) положення ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач перебуває на обліку в Правобережному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Чечелівська ДПІ (Чечеловський район м.Дніпро) з 14.09.2012 року, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Станом на 01.02.2019 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по позивачу були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік у сумі 8 448 грн. граничний строк сплати до 02.05.2018 року;

- 1 квартал 2018 у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

- 2 квартал 2018 у сумі 2 457, 18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

- 3 квартал 2018 у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- 4 квартал 2018 року 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року.

Представник відповідача також зазначила, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464) та вказує, що згідно із пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою. Станом на 01.02.2019 року в ІКП обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464). За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.11.2018 року №Ф-988-50/66 та від 08.02.2019 року №Ф-988-50/66 є цілком законними та обґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією Адвокатури Дніпропетровської області 03.09.2012 р., як такий, що має право займатися адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом №2612 від 03.09.2012 р. та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.

Позивач перебуває на обліку в Правобережному управлінні Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Чечелівська ДПІ (Чечеловський район м.Дніпро) з 14.09.2012 року.

14.11.2018 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9880-50/66, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн. з посиланням на ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

08.02.2019 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9880-50/66, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн, штрафи 0,00 грн., пеня 0,00 грн., з посиланням на ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Позивач також пов'язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі по відношенню до нього вимоги № Ф-9880-50/66 від 08.02.2019 року про сплату недоїмки по ЄСВ в розмірі 18 276,72 грн. та просить суд зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій по формуванню і видачі вимог №Ф-9880-50/66 про сплату йому недоїмки по ЄСВ, штрафів, пені, як заходів впливу та стягнення зазначених в ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з пп.14.1.226. п.14.1. ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Інформація про найменування і місцезнаходження, організаційної форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України.

Відтак, обов'язок перебувати на обліку в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Згідно з частинами 2, 3 ст.9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Відповідно до пп.2 п.1 ст.7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для обов'язку сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Так, позивач протягом 2017-2018 років не здійснював незалежної професійної адвокатської діяльності та доходу від незалежної професійної діяльності не отримував. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Позивачем було подано до ДПІ у Чечеловському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області заяву від 10.01.2019 року про зняття з обліку ОСОБА_1 як самозайняту особу (адвокат) та зняти з обліку його як платника єдиного внеску, припинивши такий облік, яка отримана податковим органом 11.01.2019 р., однак станом на день розгляду справи по суті рішення за наслідками її розгляду не прийнято.

Таким чином, зазначені вище обставини, свідчить про відсутність у позивача обов'язку сплати єдиного внеску як самозайнятої особи, у розумінні законодавства про зайнятість населення.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 р. (справа №820/1538/17).

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За наслідками аналізу наведених норм права видно, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, в т.ч. адвокатську, вважається самозайнятою особою і вважається платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що така особа отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не індивідуально, як самозайнята особа, а як найманий працівник. Так, ОСОБА_1 перебував та перебуває у трудових відносинах на посаді адвоката, що підтверджується копією його трудової книжки. Зокрема, у період з 2012 р. по 2019 р. ОСОБА_1 працював та працює в Адвокатському об'єднанні Кулаков, Біднягін і партнери код ЄДРПОУ 36840880, про що зазначено і у Витязі з Єдиного реєстру адвокатів України відносно адвоката ОСОБА_1

Згідно наявних у матеріалах справи Індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2011-2018 роки (Форма ОК-7), довідки від 11.01.2019 року за вих. № 11/01-19 Адвокатського об'єднання Кулаков, Біднягін і партнери код ЄДРПОУ 36840880 видно, що роботодавцем позивача щомісячно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць. Всього за 2017 рік було перераховано єдиного внеску на суму 65 305,01 грн. За 2018 рік було перераховано 65 303,34 грн.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував його роботодавець Адвокатське об'єднання Кулаков, Біднягін і партнери , у позивача відсутній обов'язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, оскільки фактично він є найманим працівником адвокатського об'єднання, а не самозайнятою особою.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06)).

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування відповідачем недоїмки з єдиного внеску в сумі 18 276,72 грн. за період, коли позивач фактично не здійснював індивідуальну адвокатську діяльність як самозайнята особа, та не отримував доходу, а вказаний внесок за нього сплачував роботодавець, є протиправним.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані вимоги, діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.11.2018 року №Ф-988-50/66 та від 08.02.2019 року №Ф-988-50/66.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права щодо визнання протиправними дії відповідача по формуванню та видачі по відношенню до нього вимоги №Ф-9880-50/66 від 08.02.2019 року про сплату недоїмки по ЄСВ в розмірі 18276,72 грн. та зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій по формуванню і видачі вимог №Ф-9880-50/66 про сплату позивачу недоїмки по ЄСВ, штрафів, пені, як заходів впливу та стягнення зазначених в ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Суд зазначає що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому суд визнає протиправними та скасовує вимоги відповідача від 14.11.2018 року №Ф-988-50/66 та від 08.02.2019 року №Ф-988-50/66, як найбільш ефективний спосіб захисту, що повинен забезпечити поновлення порушеного права позивача, цей спосіб є адекватним наявним обставинам та суд відмовляє в задоволенні решти зазначених вище позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132,139, 241-246, 250 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.11.2018 року №Ф-988-50/66 та від 08.02.2019 року №Ф-988-50/66.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 29.03.2019 року.

Суддя Кучма К.С.