Рішення

від 04.04.2019 по справі 420/6562/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6562/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - Писанюк Є.І. (за довіреністю),

представник відповідачів - Бугаєнко Т.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Туристичний комплекс ДЕЛЬФІН (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 38-А) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Туристичний комплекс ДЕЛЬФІН до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнених позованих вимог (а.с. 221), просить суд:

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та Головного управління ДФС в Одеській області щодо невизнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (реєстраційний № 9271647065 від 25.09.2018 року) та уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (реєстраційний № 9300684872 від 25.09.2018 року).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та Головне управління ДФС в Одеській області, визнати уточнені декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 та 2017 рік, поданими в день їх фактичного надходження, а саме 25.09.2018 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відмова у прийнятті уточнюючих податкових декларацій № 9271647065 від 25.09.2018 року та № 9300684872 від 25.09.2018 рок порушує право Позивача на подання уточнюючих декларацій, яке передбачено Податковим кодексом Україи.

05.02.2019 року, представником Відповідачів було надано відзив на позов (а.с. 186-190). В обґрунтування відзиву зазначено, що Позивача було повідомлено про невизнання звітності, податкових (уточнюючих) декларацій з податку на прибуток підприємств за 2016 та 2017 роки (реєстраційний номер № 9271647065 та № 9300684872 від 25.09.2018 року) як податкової декларації, у зв'язку із поданням декларацій з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - V зі змінами та доповненнями, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідачів заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Заяви, клопотання учасників справи.

11.02.2019 року від Позивача надійшла письмова відповідь на відзив Відповідача, в якій Позивач, наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 202-204).

26.03.2019 року від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 221).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Обставини справи.

ТОВ ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН (надалі за текстом: Позивач ) у відповідності до вимог Податкового кодексу України неодноразово подавало до ДПІ у Суворовському pайоні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі за текстом: Відповідач ) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 та 2017 роки.

Так, 22.02.2018 р. Позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі направив уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 р. № 9271354045 від 22.02.2018 р. із додатком. Відправлення та отримання Відповідачем вказаної податкової декларації підтверджується квитанцією №2 від 22.02.2018 року.

Листом № 2876/10/15-32-12-12-10 від 28.02.2018 р., Відповідач не визнав вище вказану звітність як податкову декларацію, так як була надана з порушенням п.48.3. ст.48 Податкового кодексу України.

03.03.2018 р. Позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі направив податкову уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 р. № 9271373858 від 03.03.2018 р. із додатком. Відправлення та отримання Відповідачем вказаної податкової декларації підтверджується квитанцією №2 від 03.03.2018 р.

Листом № 3590/10/15-32-12-12-10 від 07.03.2018 р., Відповідач не визнав вище вказану звітність як податкову декларацію, так як була надана з порушенням п.48.3. ст.48 Податкового кодексу України.

03.03.2018 р. Позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі направив податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 р. № 9299588893 від 03.03.2018 р. (уточнюючу) із додатком РІ. Відправлення та отримання Відповідачем вказаної податкової декларації підтверджується квитанцією №2 від 03.03.2018 р..

Листом № 4026/10/15-32-12-12-10 від 16.03.2018 р., Відповідач не визнав вище вказану звітність як податкову декларацію, так як була надана з порушенням п.48.3. ст.48 Податкового кодексу України.

Позивач повторно засобами електронного зв'язку в електронній формі подало наступні податкові декларації з податку на прибуток підприємств:

- за 2016 р. № 9271468141 від 14.05.2018 р. (уточнююча) із додатком, що підтверджується квитанцією №2 від 14.05.2018р.;

- за 2017 р. № 9300230343 від 14.05.2018 р. (уточнююча) із додатком, що підтверджується квитанцією №2 від 14.05.2018р.

Листом Відповідача № 7581/10/15-32-12-12-10 від 17.05.2018 р., відмовлено у визнанні уточнюючих податкових декларацій, поданих 14.05.2018 р. як податкових декларацій з повторним посиланням на порушення п.48.3. ст.48 Податкового кодексу України.

25.09.2018 р. Позивач знов засобами електронного зв'язку в електронній формі подав наступні податкові декларації з податку на прибуток підприємств:

- за 2016 р. № 9271647065 від 25.09.2018 р. (уточнююча) із додатком, що підтверджується квитанцією та №2 від 25.09.2018 р.;

- за 2017 р. № 9300684872 від 25.09.2018 р. (уточнююча) із додатком, що підтверджується квитанцією №2 від 25.09.2018 р.;

На адресу Позивача надійшов лист Відповідача № 14005/10/15-32-12-10-10 від 28.09.2018 р., яким Відповідач повідомив, що уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9271647065 від 25.09.2018 р. (уточнююча) та за 2017 рік № 9300684872 від 25.09.2018 р. (уточнююча) надані з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового Кодексу України, тобто не містять всіх обов'язкових реквізитів.

23.10.2018 р. Позивач знов засобами електронного зв'язку в електронній формі надіслав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9271682481 від 23.10.2018 р. (уточнюючу) із додатком, що підтверджується квитанцією №2 від 23.10.2018 р.

У відповідь на адресу Позивача надійшов лист Відповідача № 15238/10/15-32- 12-10-10 від 26.10.2018 р., яким Відповідач повідомив, що уточнююча декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9271682481 від 26.10.2018 р. (уточнююча) надана з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового Кодексу України, тобто не містить всіх обов'язкових реквізитів.

Таким чином, Відповідач, фактично неодноразово відмовив Позивачу у прийнятті податкових декларацій, а тому, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.48 Податкового кодексу України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

48.3. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 49.8. статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Висновки суду.

Судом встановлено, що в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік та за 2017 рік Позивач вказав всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Верховний Суд у своїй Постанові від 27.11.2018 р. у справі № 826/8145/16 дiйшов висновку, що відповідно до пунктів 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, стадія прийняття податкової декларації податковим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює лише візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Тобто, за умов дотримання Позивачем порядку заповнення та подання податкової декларації, з урахуванням положень ст.ст. 48 та 49 Податкового кодексу України (Надалі - ПКУ), Відповідач не мав права не визнавати уточнюючі податкові декларації.

Так, Позивач дотримав всіх вимог закону щодо заповнення та подання податкових уточнюючих декларацій з податку на прибуток за 2016р. та за 2017р., а відмова Відповідача в прийнятті таких податкових декларацій є неправомірною.

У випадку, якщо податкову декларацію заповнено неправильно (із порушенням вимог п. 48.3 і 48.4 ПКУ), контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити платника податків про відмову прийняти його декларації із зазначенням причин такої відмови (такі вимоги закріплені у п. 49.11 ПКУ, а також у п. 4.14 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС від 14.06.12 р. № 516, далі - Методрекомендації № 516). У додатку № 6 до Методрекомендацій № 516 наведено довідник причин відмови, у якому ці причини згруповано під різними кодами. Проте у у листах ГУ ДФС в Одеській області не було належним чином, відповідно до вказаних нормативних актів, зазначено про причину відмови.

Позивачем кожного разу, під час подання декларацій, було отримало першу і другу квитанції про прийняття декларацій. Факт отримання квитанцій, свідчить, що на час їх перевірки причини для їх неприйняття-невизнання були відсутні. Позивачу не було направлено другу квитанцію - про неприйняття декларації (такий порядок визначений у п. 12 розділу III Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 N 557), але ж у всіх квитанціях № 2 є відмітка, що декларації прийняті.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Надаючи тлумачення цієї норми міжнародного права в рішенні від 06 листопада 2008 року у справі Ісмаїлов проти Росії , Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути законним : у пункті 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення законів . Крім того, принцип верховенства права закріплений в усіх статтях Конвенції. Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

У випадку спірних відносин, визначених у даній позовній заяві, незаконні дії Відповідача щодо не визнання декларацій в подальшому можуть призвести до зміни сум податкових зобов'язань Позивача, тим самим буде порушено право на мирне володіння майном, яким в даному випадку є грошові кошти Позивача, що необгрунтовано повинні будуть направлятися на сплату податків. В результаті цього буде порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції щодо права Позивача мирно володіти своїм майном у якості грошових коштів.

Оскільки відмова Відповідача у прийнятті спірних податкових декларацій була безпідставною, необґрунтованою та вчиненою з порушенням способу передбаченого законодавством, суд вважае, що такі дії Відповідача повинні бути визнані неправомірними.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідачів, визнати уточнені декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 та 2017 рік, поданими в день їх фактичного надходження, 25.09.2018 року, то вона теж підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої вимоги.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Туристичний комплекс ДЕЛЬФІН (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 38-А) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та Головного управління ДФС в Одеській області щодо не визнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (реєстраційний № 9271647065 від 25.09.2018 року) та уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (реєстраційний № 9300684872 від 25.09.2018 року).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та Головне управління ДФС в Одеській області визнати уточнені декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 та 2017 рік, поданими в день їх фактичного надходження, 25.09.2018 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Туристичний комплекс ДЕЛЬФІН (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, код ЄДРПОУ 32431592) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39578136), сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Туристичний комплекс ДЕЛЬФІН (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, код ЄДРПОУ 32431592) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646), сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.04.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.