Рішення

від 04.04.2019 по справі 826/17497/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2019 року № 826/17497/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс доГоловного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 31 липня 2018 року №КВ/439/656/АВ/ТД,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ/439/656/АВ/ТД від 31 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс безпідставно застосовано штраф, оскільки гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допущені до роботи на підставі належно оформлених трудових відносин з ними та з обов'язковим надісланням повідомлень до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття зазначених працівників на роботу. Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями вказаних осіб, якими повністю спростовуються висновки акту інспекційного відвідування.

Крім того, представник позивача стверджує, що відповідачем надіслано повідомлення про розгляд справи з порушенням вимог пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржувана постанова прийнята правомірно, оскільки за результатами проведення інспекційного відвідування встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс використовує найману працю без укладення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до наданих договорів, відсутня інформація про обсяг виконуваних робіт, укладеного між сторонами, та як наслідок вказує на те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

Також представник відповідача стверджує, що Головним управлінням в межах законодавчо визначеного строку було надіслано лист №43/2/18/10628 від 24 липня 2018 року про розгляд справи про накладення штрафу.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій повідомив, що наявні матеріали справи повністю спростовують хибні посилання відповідача на ненадання йому документів про працевлаштування гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, представник позивача зауважив, що відповідачем не надано доказів надання пояснень вказаними працівниками під час проведення інспекційного відвідування та відеофіксацію вказаної процедури. Також представник позивача наголосив на порушенні відповідачем порядку надіслання повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 16 травня 2018 року по 06 липня 2018 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області на підставі службового посвідчення №656, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено відповідний акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ/439/656/АВ.

За результатами інспекційного відвідування встановлено, що:

- у порушення вимог частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України, Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс трудові договори не укладено в письмовій формі (у випадках, встановлених частиною 1 статті 24 Кодексу законів про працю України).

Під час проведення інспекційного відвідування встановлено відсутність документів, що підтверджують укладення трудових договорів з працівниками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. При цьому, згідно наданих пояснень вказаних працівників, вони працюють в Товаристві з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс .

За результатами проведення інспекційного відвідування встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс використовує найману працю без укладення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення інспекційного відвідування до перевірки надано цивільно-правові договори на осіб, які виконують будівельні роботи за адресою: місто Київ, вулиця Калнишевського, 10 та 7, укладених від 02 травня 2018 року та із зазначеним закінченням терміну дії договору - 31 травня 2018 року.

Відповідно до наданих договорів відсутня інформація про обсяг виконуваних робіт укладеного між сторонами та як наслідок вказує на те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться в них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Враховуючи, що запитувана інформація відносно виконання працівниками будівельних робіт за адресою: місто Київ, вулиця Калнишевського, 10 (7) - підтверджуючих документів, які свідчать про укладення трудового договору між Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс та працівниками, які виконували будівельні роботи за зазначеною адресою, під час проведення інспекційного відвідування, а саме - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відсутні, вбачаються не легалізовані трудові відносини;

- у порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівники у Товаристві з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час інспекційного відвідування Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс не надано документів, які б підтверджували укладення трудових відносин з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, тобто Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс не дотримано вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо укладення трудового договору з працівниками;

- у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс не подано повідомлення про прийняття працівників на роботу, а саме - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яке подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановленою формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку станом на 16 травня 2018 року - не подано. Документи щодо спростування зазначеного під час проведення інспекційного відвідування - відсутні.

Примірник акта інспекційного відвідування представник позивача отримав 06 липня 2018 року та підписав такий акт із зауваженнями.

06 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна компанія Плюс надало заперечення на акт інспекційного відвідування листом №0907/1 (вх. №14813/Б/18 від 10 липня 2018 року), в додаток до яких надав копії повідомлень про прийняття працівника на роботу, копії трудових договорів та копії трудових книжок ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також звітів форми Д4 за квітень-травень 2018 року.

Листом від 16 липня 2018 року №43/2/18/1035Н Головне управління Держпраці у Київській області повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс , що розглянуло зауваження (заперечення) на акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 06 липня 2018 року №КВ/439/656/АВ, повно та об'єктивно досліджено доводи, викладені у зауваженні на зазначений акт та встановлено, що під час інспекційного відвідування були досліджені питання в рамках трудового законодавства України з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці та постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Повідомленням від 24 липня 2018 року №43/2/18/10628 відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс про дату та місце розгляду справи про накладення штрафу.

31 липня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ439/656/АВ/ТД/ФС-343, на підставі якої на Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс накладено штраф у розмірі 446 760,00 грн.

Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390 (далі - Порядок №390).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Згідно абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).

Судом встановлено, що висновки інспектора праці під час інспекційного відвідування стосовно порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015 року ґрунтуються на наданих поясненнях працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та за відсутності наданих під час інспекційного відвідування документів належного оформлення трудових відносин з вказаними працівниками та повідомлення відповідного органу про прийняття таких працівників на роботу.

Водночас, наявними матеріалами справи підтверджується факт виконання вимоги Головного управління Держпраці у Київській області №439 від 17 травня 2018 року, зокрема, в частині надання копій особових карток обліку спецобігу, особових карт працівників, заяв працівників, наказів на прийняття на роботу працівників та копій трудових книжок працівників.

При цьому, вимогою Головного управління Держпраці у Київській області №439/2 від 30 травня 2018 року підтверджується відсутність документів, які підтверджують факт укладення трудових відносин (цивільно-правові договори) на працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, копії яких були надані позивачем 30 травня 2018 року разом з табелями обліку робочого часу.

Також, листом від 15 червня 2016 року №1506/1, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс у відповідь на вимогу відповідача №439/3 від 31 травня 2018 року, підтверджується факт надання копій всіх особових карток форми П-2, наказів трудової діяльності, звітності до Державної фіскальної служби про призначення працівника на роботу, залучених до робіт на будівельному об'єкті за адресою: місто Київ, вулиця Калнишевського,10 листом від 23 травня 2018 року №2305/1, тобто в ході проведення інспекційного відвідування.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс надала в додаток до зауваження на акт інспекційного відвідування листом №0907/1 (вх. №14813/Б/18 від 10 липня 2018 року) копії повідомлень про прийняття працівника на роботу, копії трудових договорів та копії трудових книжок ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також звітів форми Д4 за квітень-травень 2018 року.

Так, в матеріалах справи міститься копія трудового договору від 13 липня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс (роботодавець) та ОСОБА_4 (працівник), відповідно до умов якого останній приймається на посаду зварювальника 3-го розряду.

Про прийняття ОСОБА_4 на роботу Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс видано наказ №1207/5к від 12 липня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 прийнятий на роботу з 13 липня 2016 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці працівника.

Відповідно до повідомлення про прийняття працівника на роботу від 12 липня 2016 року, яке надіслано до Державної фіскальної служби 18 липня 2016 року, остання повідомлена про прийняття вказаного працівника на роботу.

Водночас, суд звертає увагу, що вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Аналіз наведеної норми свідчить, що повідомлення можна подати у день прийняття працівника на роботу (день видачі наказу), однак за умови, що до роботи працівник ще не приступив.

Фактичними матеріалами справи підтверджується, що повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 надіслано позивачем 18 липня 2016 року, в той час як прийнятий на роботу працівник з 13 липня 2016 року, тобто вказане повідомлення надіслано після початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Однак, суд звертає увагу, вказаний працівник був звільнений за угодою сторін з 30 квітня 2018 року, відтак станом на момент проведення інспекційного відвідування позивача ОСОБА_4 не перебував із Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс у трудових відносинах, про що представник позивача повідомляв відповідача листом від 15 червня 2018 року №1506/1.

Відповідно до наявного в матеріалах справи трудового договору від 22 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 (працівник) прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс на посаду електрика, про що останнім видано наказ №1905/2-к від 19 травня 2017 року, яким передбачено прийняття ОСОБА_2 на роботу з 22 травня 2017 року.

Повідомленням про прийняття працівника на роботу від 19 травня 2017 року, яке отримано 19 травня 2017 року, підтверджується повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Також, факт прийняття ОСОБА_2 на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс підтверджується копією трудової книжки відповідного працівника.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія трудового договору від 17 жовтня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс (роботодавець) та ОСОБА_1 (працівник), на підставі якого працівник прийнятий на посаду тесляра.

Відповідно до повідомлення про прийняття працівника на роботу від 13 жовтня 2016 року, яке надіслано до Державної фіскальної служби 13 жовтня 2016 року, остання повідомлена про прийняття вказаного працівника на роботу.

При цьому, факт прийняття ОСОБА_1 на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс підтверджується копією трудової книжки відповідного працівника.

Відповідно до трудового договору від 01 травня 2015 року, ОСОБА_3 (працівник) прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс (роботодавець) на посаду бетоняр.

01 травня 2015 року позивачем видано наказ про прийняття ОСОБА_3 на роботу з 01 травня 2015 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці працівника.

При цьому, представником позивача не надано доказів подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Вимогами статті 24 Кодексу законів про працю України (в редакції станом на 01 травня 2015 року) передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, суд звертає увагу, що порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України №413 лише 17 червня 2015 року, тобто станом на момент прийняття ОСОБА_3 на роботу порядок надіслання роботодавцями повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу був відсутній, що свідчить про неможливість станом на 01 травня 2015 року виконання визначеного статтею 24 Кодексу законів про працю України обов'язку щодо повідомлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, в матеріалах справи наявні письмові пояснення вказаних працівників, які підтверджують факт належності оформлення з ними трудових відносин.

При цьому, представник відповідача не надав суду доказів, які б підтверджували неможливість взяття до уваги наданих позивачем документів, які спростовують викладені в акті інспекційного відвідування висновки та доводи.

Вимогами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність виникає у разі встановлення вини юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

З урахуванням того, що наявними в матеріалах справи спростовується факт допуску позивачем працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу, суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафу на підставі оскаржуваної постанови від 31 липня 2018 року №КВ439/656/АВ/ТД/ФС-343.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до фактичних обставин справи, акт інспекційного відвідування №КВ/439/656/АВ складено 06 липня 2018 року, однак рішення про розгляд справи про накладення штрафу прийнято відповідачем лише 24 липня 2018 року.

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку №509).

Вимогами пункту 6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

Листом від 24 липня 2018 року №43/2/18/10628 Головне управління Держпраці у Київській області повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс про дату та місце розгляду справи про накладення штрафу.

При цьому, як стверджує позивач та не спростовано представником відповідача, а також підтверджується наявною в матеріалах справи копією конверта, представником відповідача вказане повідомлення надіслане позивачу 26 липня 2018 року, тобто з порушенням вимог пункту 6 Порядку №509, а саме без дотримання визначеного п'ятиденного терміну.

Суд звертає увагу, що у пункті 6 Порядку №509 законодавцем чітко визначено необхідність завчасного повідомлення за 5 днів, а не надіслання такого повідомлення (хоча відповідачем не дотримано такого терміну і в частині надіслання), оскільки факт надіслання позивачу повідомлення та факт обізнаності позивача із змістом такого повідомлення не збігаються в часі.

Крім того, вимогами 7 Порядку №509 передбачена можливість розгляду справи без участі представника суб'єкта господарювання або роботодавця у разі наявності в сукупності таких обставин: такого представника поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

Оскільки матеріалами справи не підтверджується виконання відповідачем вимог пункту 6 Порядку №509 в частині належності інформування позивача про дату розгляду справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду справи за відсутності представника позивача, що свідчить про порушення порядку розгляду справи та, як наслідок, прийняття оскаржуваної постанови.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваного позивачем рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ439/656//АВ/ТД/ФС-343 від 31 липня 2018 року.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельна фірма Плюс (01103, місто Київ, вулиця Товарна, будинок 18, код ЄДРПОУ 38730364) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 701 (шість тисяч сімсот одна) гривня 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04660, місто Київ, вулиця Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко