Постанова

від 03.04.2019 по справі 804/392/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 804/392/18 (суддя Врона О.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Панченко О.М., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства Елін-2007 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 804/392/18 за позовом приватного підприємства Елін-2007 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Елін-2007 10 січня 2018 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 11.09.2017 року податкові повідомлення-рішення: №0014221418, №0014241418.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з суб'єктами господарювання викладені у акті №7727/04-36-14-02/35577263 від 27.07.2017 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.09.2017 року № 0014221418 в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 457 928 грн. 50 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями - 1 966 342 грн. 80 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 491 585 грн. 70 коп. та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.09.2017року № 0014241418 в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 216 423 грн. 50 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями - 1 883 646 грн. 90 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 332 776 грн. 59 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині вимог які задоволені судом. Судом встановлено наявність обставин реальності частини спірних господарських операцій позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нове рішення, яким позову задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає: про ненадання судом першої інстанції оцінці акта перевірки та наявності у ньому порушень; про суперечливість висновків суду щодо підприємств - контрагентів ТОВ "Куббера", ТОВ "Торговий Дім БЦ Шелтер", ТОВ "Флеш-Сток", ТОВ "Вінс-Трейд", ТОВ "Будмонтаж Груп"; не взяття судом до уваги додаткових пояснень позивача наданих в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 26.06.2017 року по 17.07.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.2017 року №7727/04-36-14-02/35577263 (далі - акт перевірки), у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

1. п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.135, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138 та п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2499834 грн.,

2. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2404107 грн.

Відповідач вважає, що між позивачем та контрагентами-постачальниками не відбулась поставка товару/послуг за господарськими операціями дослідженими під час зазначеної перевірки.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р від 11.09.2017р.:

- № 0014221418, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2884834,50 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями - 2499834 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 385000,50 грн.,

- № 0014241418, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3260575,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 2608460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 625115,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення в частини визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ріма-Торг , ТОВ Контакт-Плюс , ТОВ Проф-Строй , ТОВ Герикс , ТОВ Флип , ТОВ Мартак , ТОВ Легадо Груп , ТОВ Персоніос , ТОВ Лактонта Груп , ТОВ Верін Компані , ТОВ Меркурінс , ТОВ Мерентал , ТОВ Бізнес Перфект Груп , ТОВ Арфін-Хаус , ТОВ Верс Груп , ТОВ Торговий Дім-ПРО , ТОВ Лакус-22 , ТОВ Лібіраціо (попередня назва ТОВ Отедо Груп ), ТОВ Фінторг Тредінг , ТОВ Арена Інтернешнал , ТОВ Акцент-Торг , ТОВ Бонсай Трейд , ТОВ Охланд Компані , ТОВ Інтраст Інвест груп , ТОВ Аверс Буд Груп , ТОВ Джерело Сімпл прийнятті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов'язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

При цьому, як вірно з'ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Куббера", ПП "Артіум", ТОВ "Торговий ДІМ БЦ Шелтер", ТОВ "Флеш-Сток", ТОВ "Вінс-Трейд", ТОВ "Будмонтаж Груп" у перевіряємий період, встановлено наступне.

Так, згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2017 року по кримінальному провадженню № 201/8082/16-к (пр. № 1- ш/201/11/2017), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014040000000104, групу осіб визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч.ч. 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 212 КК України, а саме: на виконання розробленого ОСОБА_4 злочинного плану, всіма членами організованої групи, в т.ч. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для прикриття незаконної діяльності організованої злочинної групи та прикриття злочинів були залучені суб'єкти господарювання, які здійснювали фіктивну діяльність (у т. ч. ТОВ "Куббера", ПП "Артіум", ТОВ "Торговий ДІМ БЦ Шелтер"), які зареєстрували на підставних осіб та використовували у різні періоди часу існування організованої злочинної групи з січня 2013 року по лютий 2015 року для прикриття незаконної діяльності з конвертації безготівкових коштів, з метою ухилення від сплати податків підприємствами-контрагентами, та внаслідок пособницької протиправної діяльності яких до бюджету не було сплачено податок на додану вартість на загальну суму 1,8 млн грн. У судовому засіданні обвинувачені свою вину визнали (т.8 а.с. 48 - 189).

Крім того, згідно з вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 по кримінальній справі №200/5639/16-к директора TOB Флеш-Сток громадянина ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (т.3 а.с. 20 - 35).

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2015р. у справі №757/6766/15-к. вбачається, що ОСОБА_2 у вересні 2014р. було внесено у статут ТОВ "Вінс-трейд" завідомо неправдиві відомості, який було передано до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації для проведення державної реєстрації підприємства, що в свою чергу дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства. Дані дії кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 205 КК України, як створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, а також за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який посвідчується приватним нотаріусом, з метою використання його підроблювачем (т.3 а.с. 10 - 12).

Згідно з вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2016 року по справі №200/5642/16-к директора ТОВ Будмонтаж Груп визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 КК України, що виразилось у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб (т.3 а.с. 14 - 18).

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки, встановлено та не було спростовано позивачем під час судового розгляду справи, що на підставі аналізу інформаційних баз контролюючих органів підприємства ТОВ Куббера , ПП Артіум , ТОВ Торговий Дім БЦ Шелтер , ТОВ Вінс Трейд , ТОВ Будмонтаж Груп не є виробниками товару за документами поставленого позивачу, та по ланцюгу постачання такий товар ними не придбався. В наданих до перевірки позивачем видаткових накладних не наведено по яких довіреностям було отримано придбаний товар. Документи, що підтверджують транспортування товару відсутні.

Крім того, щодо ТОВ Вінс Трейд встановлено, що реєстрація податкових накладних на адресу позивача за листопад 2014 року на загальну суму 116261,30 грн. в тому числі ПДВ у сумі 19376,88 грн. відсутня.

Щодо ТОВ Флеш Сток встановлено, що до органів ДФС підприємство звіти про фінансові результати за 2015 рік -2016 рік та податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 - 2016 рік - не надано. Асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій електроізоляційній продукції, окрім текстоліту, який придбано у ТОВ Сонар який цей товар не виробляє та не придбавав.

Щодо ПП Артіум встановлено, що до органів ДФС підприємство податкові декларації з податку на додану вартість з січня 2014 року по час проведення перевірки - не надано.

Зазначене також свідчить про безпідставне документальне оформлення позивачем господарських операцій і безпідставне складання первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже враховуючи зазначені обставини в сукупності та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (ЄРДСР №55953481), згідно з якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за таких обставин документи підписані від імені фіктивних підприємств ТОВ "Куббера", ПП "Артіум", ТОВ "Торговий ДІМ БЦ Шелтер", ТОВ "Флеш-Сток", ТОВ "Вінс-Трейд", ТОВ "Будмонтаж Груп" не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ПП "Елін-2007".

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ПП "Елін-2007" та ТОВ "Куббера", ПП "Артіум", ТОВ "Торговий ДІМ БЦ Шелтер", ТОВ "Флеш-Сток", ТОВ "Вінс-Трейд", ТОВ "Будмонтаж Груп", та необхідністю відмови у задоволені позову в частині вимог, щодо неправомірності визначення відповідачем податкових зобов'язань позивачу з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з цими підприємствами.

Щодо доводів позивача щодо ненадання судом першої інстанції оцінки акта перевірки та наявності у ньому порушень, слід зазначити, що оформлення матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами здійснюється посадовими особами державної податкової служби на підставі Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 20.08.2015 р. № 727 (далі - Порядок). Відповідно до п. 2 Розділу 1 Порядку, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів.

Крім того, доводи позивача щодо суперечливості висновків суду першої інстанції щодо підприємств - контрагентів ТОВ "Куббера", ТОВ "Торговий Дім БЦ Шелтер", ПП "Артіум", ТОВ "Флеш-Сток", ТОВ "Вінс-Трейд", ТОВ "Будмонтаж Груп" та не взяття судом до уваги додаткових пояснень позивача наданих в судовому засіданні на думку колегії суддів не відповідають дійсності. Суд першої інстанції врахував всі зазначені у позові підстави для його задоволення, а з висновків суду першої інстанції викладених в оскаржуваному рішенні не вбачається протиріч які б свідчили б про помилковість висновку суду в частині відмови у задоволені позову.

Щодо доводів відповідача про наявність в оскарженому рішенні суду описок (арифметичних помилок), суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що згідно зі ст. 253 КАС України суд, який постановив рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Отже наявні в судовому рішенні описки може бути виправлено і це не є підставою для скасування судового рішення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Елін-2007 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі №804/392/18- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до статей 328, 329 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 квітня 2019 року.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2019 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя О.М. Панченко

суддя А.В. Суховаров