Ухвала

від 05.04.2019 по справі 826/9821/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9821/18                                                                               УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху   05 квітня 2019 року                                                                                             м. Київ            Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Бєлова Л.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду   міста Києва від 28 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю   «Профстор»   до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві   про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, – ВСТАНОВИВ: Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу. Перевіривши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду   міста Києва від 28 січня 2019 року, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 296 КАС України з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач оскаржує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року. Первинну апеляційну скаргу відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року зареєстровано судом І інстанції 21 лютого 2019 року за вх. № 20066/19. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду   міста Києва від 28 січня 2019 року було повернуто особі, яка її подала. Вторинну апеляційну скаргу відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року зареєстровано судом І інстанції 25 березня 2019 року за вх. № 31366/19. Отже, апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України. Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Перевіривши клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених  частиною другою  статті 299 КАС України. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Так, у силу положень КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне її подання у порядку, встановленому законом. Разом з тим, право на повторне подання апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше апеляційну скаргу було подано у встановлений КАС України строк і у подальшому повернуто апелянту, то повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до апеляційного суду в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин. Таке тлумачення не відповідає принципу юридичної визначеності та наведеним нормам процесуального закону, якими передбачено право на повторне подання скарги виключно у порядку, встановленому законом. Відповідно, поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. Так, відповідачем не зазначено поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та не подано доказів їх поважності. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип             правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року. Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296  КАС України,  до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідно до п.п. 2 п. 3  статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір – 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Ставки судового збору обраховуються, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн., який встановлений станом на 01 січня 2018 року (рік звернення до суду з адміністративним позовом). Розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року становить 7 929 грн. (1762*3*150%). Разом з апеляційною скаргою, відповідач звертається з клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Перевіривши клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до ч. 1  ст. 8    Законом України «Про судовий збір»    суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Проте, відповідач не відноситься до жодної категорії, для якої передбачена можливість звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, складністю процедури виділення відповідних коштів тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09 січня 2018 року у справі К/9901/4048/17. Таким чином, відсутність коштів, передбачених для сплати судового збору не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору, обов'язок сплати якого встановлено чинним законодавством. Суд звертає увагу, що до клопотання не додано доказів вчинення відповідачем дій, направлених на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України. Отже, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для звільнення від сплати судового збору. Згідно з ч. 2 ст. 298     КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Тому, у зв'язку з викладеним, вважаю необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без руху та запропонувати усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання до апеляційного суду: - обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності; - оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору у встановленому Законом України “Про судовий збір” порядку в розмірі 7 929 грн. за наступними реквізитами: Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н  , код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897  , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)  , код банку отримувача (МФО): 899998  , рахунок отримувача: 34312206081055  , код    класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шостий апеляційний адміністративний суд. Керуючись ст. 169, 298, 328 КАС України, суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року –  відмовити. У клопотанні Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року – відмовити. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду   міста Києва від 28 січня 2019 року –  залишити без руху. Встановити Державній фіскальній службі України 10 (десять) днів  з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги. У разі невиконання вимог ухвали у зазначений вище строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею є остаточною та оскарженню не підлягає.             Суддя                                                                                           Л. В. Бєлова