Ухвала

від 20.03.2019 по справі 757/53786/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», ТОВ «ПАНТЕРА К», ТОВ «КРІСП ПЛЮС», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках в тому числі і:

- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» рахунок № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , які належать ТОВ «ПАНТЕРА К»;

- ПАТ «Ідея Банк» рахунок № НОМЕР_5 , який належить ТОВ «КРІСП ПЛЮС»;

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що органом досудового розслідування доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині арешту майна ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», ТОВ «ПАНТЕРА К», ТОВ «КРІСП ПЛЮС», та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна вказаних товариств.

Так, згідно доводів апелянта, вказана ухвала є незаконною і необґрунтованою, а також такою, яка постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства. Як вбачається з апеляційної скарги, в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні дані, які б вказували на доведеність існування обґрунтованої підозри, відповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України, а також, що такий обмежувальний захід відповідає потребам досудового розслідування та виправдовує обмеження права особи на вільне користування і розпоряджання своїм майном.

Крім того, як зазначає представник, посадовим особам вказаних товариств про підозру не повідомлено, у зв`язку з чим вони не є юридичними особами відносно яких здійснюється кримінальне провадження.

Також представник ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», ТОВ «ПАНТЕРА К», ТОВ «КРІСП ПЛЮС» вказує на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власників майна та їх представника, а копія ухвали на адреси вказаних підприємств не надходила, про наявність ухвали від 02 листопада 2018 року представнику стало відомо 28 січня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами судового провадження, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Виходячи з положень ст. 404 КПК України, перегляд судового рішення здійснюється лише в межах поданої апеляційної скарги та лише щодо ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», ТОВ «ПАНТЕРА К», ТОВ «КРІСП ПЛЮС».

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення його власників та представника, а з постановленим судом рішення вони ознайомилися 28 січня 2019 року, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого суддя.

Що стосується посилань представника на незаконність і необґрунтованість постановленого судом рішення, то дослідивши надані суду матеріали, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Надані прокурором матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , які належать ТОВ «ПАНТЕРА К», а також ПАТ «Ідея Банк» рахунок № НОМЕР_5 , який належить ТОВ «КРІСП ПЛЮС», можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або можуть бути об`єктом кримінально протиправних дій чи набутими кримінально-протиправним шляхом, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів.

Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12017000000001580, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших, за попередньою змовою із службовими особами банківських установ, в тому числі державних, використовуючи реквізити підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, організували схему виведення безготівкових грошових коштів з банків у готівку.

Так, суб`єктами господарської діяльності реального сектору економіки, з використанням підконтрольних вказаній групі осіб суб`єктів господарської діяльності надаються послуги з переведення безготівкових коштів у готівку під виглядом здійснення реальних господарських операцій.

Отримання готівкових коштів відбувається з поточних рахунків, відкритих в банках ПАТ «Ідея-Банк», ПАТ «Радабанк», ПАТ КБ «Приватбанк» та інших, або по принципу «зустрічних курсів» у оптових продавців товарів народного споживання.

При цьому, деякі з підприємств фігурантів використовуються у схемах документального постачання металобрухту на адресу підприємств виробників з метою виготовлення продукції для експорту та подальшого відшкодування ПДВ.

Проведеними оперативними заходами встановлено, що зазначеній групі осіб підконтрольні в тому числі ТОВ «ПАНТЕРА К», код 41769496, ТОВ «КРІСП ПЛЮС», код 41522014, ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», код 41522061.

В ході досудового розслідування встановлено, що вищевказаними СПД на даний час для протиправної діяльності використовуються рахунки відкриті у наступних банківських установах:

- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» рахунок № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , які належать ТОВ «ПАНТЕРА К»;

- ПАТ «Ідея Банк» рахунок № НОМЕР_5 , який належить ТОВ «КРІСП ПЛЮС»;

Постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_15 від 29 жовтня 2018 року грошові кошти, що знаходяться на вказаних банківських рахунках визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12017000000001580.

Встановивши вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора, оскільки сукупність наданих ним матеріалів доводить наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках:

- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» рахунок № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , які належать ТОВ «ПАНТЕРА К»;

- ПАТ «Ідея Банк» рахунок № НОМЕР_5 , який належить ТОВ «КРІСП ПЛЮС»;

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у посадових осіб ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», ТОВ «ПАНТЕРА К», ТОВ «КРІСП ПЛЮС», статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 12017000000001580, то слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи апелянта щодо відсутності обґрунтованої підозри, оскільки надані суду матеріали містять достатньо фактів чи інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у ймовірності вчинення злочину, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вказує на обґрунтованість підозри.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2018 року, якою задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках в тому числі і:

- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» рахунок № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , які належать ТОВ «ПАНТЕРА К»;

- ПАТ «Ідея Банк» рахунок № НОМЕР_5 , який належить ТОВ «КРІСП ПЛЮС»; залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «СЕЛІНГ ПЛЮС», ТОВ «ПАНТЕРА К», ТОВ «КРІСП ПЛЮС», адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1428/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_16

Доповідач: ОСОБА_1