Рішення

від 26.03.2019 по справі 902/763/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2019 р. Справа № 902/763/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", м.Вінниця

до Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації, смтТиврів Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фінансове управління Тиврівської райдержадміністрації

про стягнення 24062164,23 грн заборгованості за надані послуги газопостачання громадянам, які мають право на отримання субсидій та компенсацій

представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 27.11.2018 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації 22851811,20 грн заборгованості за надані послуги газопостачання громадянам, які мають право на отримання субсидій та компенсацій; 814695,13 грн - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 395657,90 грн 3% річних.

За вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/763/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі.

29.12.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01-16/2918 від 22.12.2018, в якому останній, поміж іншого, зазначає, що станом на 01.11.2018 перед ТОВ "Вінницягаз Збут" існувала кредиторська заборгованість в сумі 22851811,20 грн, підтверджена актом звіряння, та стосовно якої передано інформацію фінансовому управлінню. Разом з тим, в період з 22.11.2018 по 26.12.2018 вказаний борг сплачений, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

27.02.2019 на адресу суду надійшла заява позивача №217007.2-Ск-670-0219 від 27.02.2019 про зменшення розміру позовних вимог (а.с.130-131), в якій останній, посилаючись на сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 22851811,20 грн, просить постановити рішення про стягнення інфляційних втрат в розмірі 814695,13 грн та трьох відсотків річних в розмірі 395 657,90 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2019 вказану заяву ТОВ "Вінницягаз Збут" прийнято до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 07.03.2019.

07.03.2019 надійшло клопотання відповідача №01-18/578 від 05.03.2019 про долучення до матеріалів справи контррозрахунку позовних вимог, з якого слідує, що Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації визначило розмір інфляційних втрат у сумі 813425,54 грн та 3% річних у сумі 391665,26 грн.

Під час судового засідання, 07.03.2019, судом оголошено перерву до 26.03.2019 з метою забезпечення сторонам можливості реалізувати надані Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на подання пояснень.

На визначену судом дату (26.03.2019) представники сторін та третьої особи не з'явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою суду від 07.03.2019 (а.с.147).

Разом з тим, 28.03.2019 позивач звернувся через канцелярію суду з заявою №217007.2-Ск-978-0319 від 18.03.2019, в якій зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" ознайомилось з наданим Управлінням праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації контррозрахунком розміру позовних вимог та погоджується з виявленою останнім арифметичною помилкою, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 813425,54 грн - інфляційних втрат та 391665,26 грн - три проценти річних та провести судове засідання 26.03.2019 за відсутності його представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що позивачем у період з січня 2018 по листопад 2018 надано послуги з газопостачання пільговим категоріям населення, що проживають на території Тиврівського району Вінницької області, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на суму 38 737 679,63 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звіряння розрахунків за надані населенню субсидії на природний газ.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконав частково, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Разом з тим, в ході підготовчого провадження відповідач оплатив заявлену позивачем до стягнення заборгованість у сумі 22851811,20 грн.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог №217007.2-Ск-978-0319 від 18.03.2019 прийнята судом до розгляду, предметом позову у даній справі є стягнення інфляційних втрат у розмірі 813425,54 грн та трьох процентів річних у розмірі 391665,26 грн, в зв'язку з чим саме ці вимоги підлягають вирішенню судом.

На підставі встановлених обставин суд дійшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" надає послуги з газопостачання на пільгових основах населенню Тиврівського району.

Частиною 1 ст.102 Бюджетного кодексу визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належать видатки на державні програми соціального захисту населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню).

Згідно з ч.3 ст.102 Бюджетного кодексу України, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу надаються житлові субсидії населенню.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету (далі по тексту - Порядок), який встановлює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат надані житлові субсидії за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.5 Порядку: головні розпорядники коштів місцевих бюджетів (тобто, Відповідач) щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Згідно п.6 Порядку: фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад на підставі інформації, зазначеної у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі: протягом місяця, але не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання)."

При цьому, пунктом 8 Порядку визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків . Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями , що надають житлово-комунальні послуги, балансоутримувачами відомчого житла, гуртожитків, управителями багатоквартирних будинків, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання)".

Враховуючи норми законодавства, що регулюють порядок призначення пільг та їх відшкодування постачальникам соціальних послуг, зобов'язання сторін у даній справі виникли безпосередньо із закону.

Вирішуючи питання щодо граничного строку виконання відповідачем зобов'язання по здійсненню розрахунків за надані позивачем послуги суд враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами щомісячно підписувалися Акти звіряння розрахунків за надані населенню субсидії на природний газ (а.с. 13-23), в яких було засвідчено факт надання послуг із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, направлення позивачем на адресу відповідача Актів розцінюється судом, як письмова вимога про оплату вартості наданих послуг.

Як слідує із змісту п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29 січня 2003 року, розрахунки з підприємствами та організаціями, що надають послуги, проводяться щомісячно.

Відповідно до ч.3 ст.254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що звіряння між сторонами розрахунків в даних правовідносинах проводилися щомісяця (у місяці, наступному за звітним), а отже граничний строк виконання розрахунків настає в останнє число місяця, слідуючого за наступним.

Перевіряючи правильність нарахування сум, заявлених до стягнення, суд погоджується, що правомірним є визначений відповідачем період розрахунку заборгованості, про який зазначено в контррозрахунку (а.с.144).

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється згідно статті 598 Цивільного кодексу України частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статей 525, 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Аналогічні приписи містяться й в статті 193 Господарського кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних правомірною та обґрунтованою. При цьому, арифметично вірною є ціна позову, що міститься у заяві товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" №217007.2-Ск-928-0319 від 18.03.2019, в зв'язку з чим задоволенню підлягає 813425,54 грн - інфляційних втрат та 391665,26 - 3% річних.

Враховуючи, що предметом позову у справі №902/763/18 станом на час її вирішення є вимоги, викладені у заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог №217007.2-Ск-670-0219 від 27.02.2019 (а.с.130-131), позов в частині стягнення 1269,59 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 3992,64 грн 3% річних задоволенню не підлягає.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням на відповідача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації (вул.Першотравнева, 6, смтТиврів, Вінницька обл., 23300, код ЄДРПОУ 03191710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (пров.К.Широцького, 24, м.Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 39593306) 813425,54 грн - інфляційних втрат; 391665,26 - три проценти річних; 18076,36 грн - судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05 квітня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (пров.К.Широцького, 24, м.Вінниця, 21012);

3 - відповідачу (вул.Першотравнева, 6, смтТиврів, Вінницька обл., 23300);

4 - Фінансове управління Тиврівської райдержадміністрації ( 23300, Вінницька обл., Тиврівський район, селище міського типу Тиврів, вул.Тиверська, буд.40)