Ухвала

від 21.03.2019 по справі 757/44152/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016100070008157, а саме грошових коштів у сумі 100000 доларів США.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення не доведено наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо відомостей і фактів, що дають підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Крім того, апелянт наголошує, що на даний час існує ризик втрати чи знищення цього майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Так, Головним слідчим управліннях (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100070008157, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України за фактами незаконного заволодіння грошовими коштами службовими особами ряду підприємств за підтримки представників Фонду соціального страхування при наданні послуг у сфері ІТ на адресу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі понад 8 млн. грн., що є особливо великим розміром, а також здійснення службовими особами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності спільно з представниками пов`язаних комерційних структур комплексу анти конкурентних узгоджених дій під час проведення закупівельних процедур, спрямованих на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг за цінами, які значно перевищують ринкові з подальшим переведенням грошових коштів у готівку і заволодінням надлишково-сплаченими коштами.

В рамках вказаного кримінального провадження, 03 серпня 2017 року було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 в домоволодінні АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .

Постановою слідчого в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 04 серпня 2017 року вилучені грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016100070008157.

Також, в рамках вказаного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт вилученого майна з метою збереження речового доказу.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним законом покладено на сторону, яка звертається до суду з клопотанням про арешт майна, обов`язок доведення викладених у клопотанні обставин.

При цьому, арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коле є сукупність підстав і підозр вважати, що таке майно може бути використано як доказ злочину.

Разом з тим, прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів у сумі 100000 доларів США, вказаних вимог закону не дотримався та не надав суду достатніх доказів на обґрунтування викладених у клопотанні доводів.

Зокрема, ні з доводів клопотання, ні з доданих до нього матеріали не вбачається яке відношення вилучене у ОСОБА_8 в ході обшуку майно, а саме грошові кошти у сумі 100000 доларів США мають відношення до тих подій, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100070008157. Сукупність наданих суду матеріалів не містить відомостей, які дають розумні підстави і підозри вважати, що ці грошові кошти є матеріальними об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або набуті кримінально-протиправним шляхом, що виключає їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Ті обставини, що зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016100070008157, відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, не є беззаперечною підставою для накладення на нього арешту у разі відсутності у такого майна ознак визначених ст. 98 КПК України.

Таким чином, на підставі вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, у зв`язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак апеляційна скарга прокурора, за викладених в ній доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016100070008157, а саме грошових коштів у сумі 100000 доларів США, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/57/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1