Постанова

від 04.04.2019 по справі 818/1553/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №818/1553/16

касаційне провадження №К/9901/37850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Управління) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Любчич Л.В., Сіренко О.І.) та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Орбіта-В (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 15.11.2016 № 898 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства .

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що всупереч положенням абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України письмовий запит Управління не містив: підстав для його надіслання із зазначенням інформації, яка підтверджує підстави для надіслання запиту; фактів, що свідчать про порушення Товариством законодавства, з наведенням конкретних норм податкового та іншого законодавства, яке порушено; відомостей, які є джерелом інформації щодо конкретних фактів порушення Товариством податкового та іншого законодавства, з огляду на що Товариство звільняється від обов'язку надавати відповіді на такий запит в силу положень абзацу 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та, як наслідок, у Управління не було правових підстав для прийняття оспорюваного наказу.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2016 у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що: запит Управління від 19.10.2016 № 10801/8/18-28-14-0717 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) був складений у відповідності до вимог діючого законодавства; листом від 07.11.2016 Товариство відмовило Управлінню у наданні пояснень та їх документального підтвердження, з огляду на що у Управління були наявні підстави для прийняття оспорюваного наказу; оспорюваний наказ прийнятий відповідно до вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а його зміст та реквізити відповідають положенням пункту 81.1 статті 81 цього Кодексу.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.02.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ Управління від 15.11.2016 № 898 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ про проведення документальної виїзної перевірки Товариства оформлений з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки не дає можливості ідентифікувати обставини (підстави) для ініціювання перевірки, які повинні бути зрозумілими та конкретизованими не лише для органу доходів і зборів, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім свого права на захист інтересів шляхом недопуску посадових осіб до проведення контролюючого заходу.

Додатковою постановою від 13.02.2017 Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалив стягнути на користь Товариства судовий збір за подання позову по справі у розмірі 1378,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1515,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Управління оскаржило постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.04.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального права, оскільки про недостовірність даних, визначених Товариством по взаємовідносинах із ТОВ Тревіс Груп , вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди, та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України, відповідно до якої з'ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки неможливе виконання операцій з постачання послуг наявним трудовим ресурсом з особистою участю персоналу у наданні послуг з розвантаження піддонів. Також скаржник вказує, що порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи та, як наслідок, до неправильного розподілу судових витрат.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.02.2019 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 05.02.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Управління надіслало на адресу Товариства письмовий запит Про надання інформації (пояснень та її документального підтвердження) від 19.10.2016 № 10801/8/18-28-14-0717, у якому вказало, що Управлінням виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення Товариством даних податкового кредиту у сумі 391666,67 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Тревіс Груп , що містяться у податковій декларації за червень 2016 року, про що вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди, та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України, що відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань. У зв'язку з чим Управління з посиланням на підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункти 1, 3 абзацу третього пункту 73.3 статті 73, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу, пункт 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, просило надати протягом 10 робочих днів з дня отримання цього запиту інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених у запиті фактів. При цьому, необхідно обов'язково надати засвідчені підписом посадової особи Товариства та скріплені печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ Тревіс Груп у періоді з 01.06.2016 по 30.06.2016, зокрема, але не вичерпно, документи згідно вказаного у запиті переліку.

На вказаний запит Товариство листом надіслало Управлінню відповідь від 07.11.2016 (отриману Управлінням 07.11.2016), у якій відмовило у наданні пояснень та їх документального підтвердження, оскільки всупереч положенням абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України письмовий запит Управління не містив підстав для його надіслання із зазначенням інформації.

15.11.2016 в.о. начальника Управління, керуючись підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, прийняв наказ № 898 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства .

Копію вказаного наказу разом із направленням на перевірку було вручено директору Товариства під розписку 16.11.2016.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з абзацами першим, другим, пунктами 1, 3 абзацу третього, абзацу п'ятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації,що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений Управлінням на адресу Товариства, містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на Товариство покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у наказі про проведення документальної виїзної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

Наявний в матеріалах справи наказ Управління від 15.11.2016 № 898 відповідає цим вимогам.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання Товариства на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідають вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень був сформований Управлінням на підставі податкової інформації, отриманої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України.

За змістом пунктів 74.1, 74.2 статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган при направленні запиту від 19.10.2016 № 10801/8/18-28-14-0717, а також при прийнятті спірного наказу № 898 від 15.11.2016 діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволенні позовних вимог та, як наслідок, для здійснення відповідного розподілу судових витрат згідно з положеннями частин першої, шорстої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 та додаткова постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 підлягають скасуванню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 - залишенню в силі.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 скасувати, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна