Рішення

від 08.04.2019 по справі 140/479/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/479/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства ІНВІД до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство ІНВІД (далі - позивач) звернулося з позовом до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач, Луцький РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.09.2018 року ВП № 47306697 про стягнення виконавчого збору у розмірі 49906,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження , оскільки передбачає стягнення з позивача коштів за виконання рішення суду у вигляді виконавчого збору, які вже стягнуті приватним виконавцем у вигляді основної винагороди за примусове виконання цього ж судового рішення на підставі того ж самого виконавчого документа, що свідчить про подвійне стягнення виконавчих витрат, як органом ДВС так і приватним виконавцем.

Ухвалою суду від 01.04.2019 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено вказаний строк, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у строки встановлені ухвалою суду від 01.04.2019 року, однак 04.04.2019 року подав до суду матеріали виконавчого провадження ВП № 47306697.

У судовому засіданні 05.04.2019 року представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити. Відповідач у тому ж судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 05.04.2019 року було оголошено перерву до 15:30 08.04.2019 року для підготовки до судових дебатів.

У судове засідання 08.04.2019 року представник позивача та відповідач не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною дев'ятою статті 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки неприбуття у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 05.04.2019 року, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження ВП № 47306697 з виконання виконавчого листа № 161/18953/13-ц, виданого 20.03.20105 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення солідарно з ПМП ІНВІД як основного боржника та з ОСОБА_1 як поручителя на користь ПАТ Укргазбанк заборгованість на загальну суму 497346,85 грн., з яких: 424355,59 грн. - заборгованість за кредитом; 25903,88 грн. - заборгованість за процентами; 47087,38 грн. - неустойка (пеня), стягнення з ПМП ІНВІД на користь ПАТ Укргазбанк понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

З оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження ВП № 47306697 слідує, що 18.09.2018 року заступником начальника Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Копетюком В. О. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

18.09.2018 року заступником начальника Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Копетюком В. О. прийнято в межах ВП № 47306697 постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника ПМП ІНВІД виконавчий збір у розмірі 49906,73 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 р. ХІІІ Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон України Про виконавче провадження ) рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Пунктом 7 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи те, що Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ набрав чинності 05.10.2016 року, а тому порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 18.09.2018 року у виконавчому провадженні ВП № 47306697, що відкрите за постановою за постановою від 23.04.2015 року, регулювався положеннями вказаного Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Частинами 1, 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Статтями 40, 42 Закону України Про виконавче провадження передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч. 3 ст. 40 Закону передбачає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, …, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (…..) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження є спеціальною нормою, яка регулює окремо випадки стягнення виконавчого збору, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто.

Як встановлено в ході розгляду даної справи у зв'язку з надходженням заяви стягувача (ПАТ Укргазбанк ) про повернення виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.03.20105 року № 161/18953/13-ц без виконання відповідачем на підставі ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження 18.09.2018 року в межах виконавчого провадження ВП № 47306697 прийнято постанову про стягнення з ПМП ІНВІД виконавчого збору у розмірі 49906,73 грн. (10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню) та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що в подальшому стягувачем виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.03.20105 року № 161/18953/13-ц був пред'явлений до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С., постановою якого від 01.10.2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 57325644 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа та постановлено стягнути з боржника ПМП ІНВІД основну винагороду приватного виконавця у розмірі 49906,73 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С. від 07.02.2019 року виконавче провадження № 57325644 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , у мотивувальній частині постанови зазначено, що заборгованість згідно виконавчого документа в повному обсязі перерахована стягувачу, основна винагорода приватного виконавця (виконавчий збір) та витрати виконавчого провадження у повному обсязі стягнуті з боржника.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про виконавче провадження кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Пунктом 5 ч. 5 та ч. 8 ст. 27 вказаного Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем. Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

Згідно із статтею 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Статтею 45 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості, зокрема, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). При цьому, основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є одною й тою ж сумою коштів, яка стягується у відповідному розмірі за примусове виконання рішення (10 %), тобто коштами виконавчого провадження. При цьому, з урахуванням приписів ст. 45 Закону України Про виконавче провадження стягненню з боржника підлягає лише або виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця, подвійне стягнення вказаних коштів виконавчого провадження не допускається.

Судом встановлено, що кошти виконавчого провадження - основна винагорода приватного виконавця у розмірі 49906,73 грн. станом на час розгляду даної справи вже стягнута з позивача приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Шульженком І. С. у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, а тому наявність оскаржуваної постанови від 18.09.2018 року свідчить про подвійне стягнення з боржника вищевказаних коштів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.03.20105 року № 161/18953/13-ц.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області від 18.09.2018 року ВП № 47306697 про стягнення виконавчого збору у розмірі 49906,73 грн. є такою, що підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., сплачений згідно з квитанції № 39278706 від 25.02.2019 року.

Керуючись ст.ст. 205, 229, 243 ч. 3, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про виконавче провадження , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Копетюка В. О. від 18.09.2018 року у виконавчому провадженні № 47306697 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27а, код ЄДРПОУ 35041407) на користь Приватного малого підприємства ІНВІД (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вулиця Медична, 25, ЄДРПОУ 30089030) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко