Рішення

від 08.04.2019 по справі 240/6050/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Житомир справа №240/6050/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Обслуговуючий кооператив "Садова-дачне товариство "Високе", Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс" про визнання протиправною відмову, зобов'язання розглянути повторно та затвердити проект землеустрою,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Брусилівської селищної ради №612 від 15 червня 2018 року в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради;

- зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області на найближчому пленарному засіданні сесії повторно розглянути та затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення садівництва з правом передачі у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до пункту 2.12 Положення про порядок передачі у власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що суб'єктом владних повноважень за відсутності законних правових підстав було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення садівництва з правом передачі у власність, орієнтовною площею 0,12 га в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче судове засідання призначено на 05 лютого 2019 року об 11:00.

3. 25 січня 2019 року у строк та в порядку, визначеному статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до відділу документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення щодо позову (а.с. 63-64).

4. 05 лютого 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи (а.с. 111) у зв'язку із чим підготовче засідання було відкладено на 04 березня 2019 року о 12:30.

5. 19 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про долучення письмових доказів до матеріалів справи із додатками (а.с. 125-144).

Крім того, представником відповідача 19 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду також було подано клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 145).

6. 01 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку статті 162 КАС України надійшов відзив на позовну заяву вих. 04-26/377 від 26 лютого 2019 року (а.с. 147-151).

Так, ухвалою суду від 10 січня 2019 року відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Суд звертає увагу, що відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, примірник ухвали суду про відкриття провадження у справі було отримано Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області 18 січня 2019 року (а.с. 62).

Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд звертає увагу, що відповідачем відзив на позовну заяву було подано із пропуском процесуального строку, встановленого частиною п'ятою статті 162 КАС України та ухвалою суду від 10 січня 2019 року. Із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву одночасно із поданням відзиву в порядку статті 121 КАС України відповідач не звертався. Доказів поважності причин пропуску процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачем також надано не було.

7. 04 березня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 171).

В підготовче судове засідання, призначене на 04 березня 2019 року о 12:00 прибув представник третьої особи Обслуговуючого кооперативу "Садова-дачне товариство "Високе", перед початком підготовчого засідання подав до відділу забезпечення суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представники відповідача та третіх осіб Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, Приватного підприємства "Брусилів-Сервіс" в судове засідання не прибули, про причини неявки та їх поважність суду не повідомили. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись у встановленому законом порядку.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс", Обслуговуючий кооператив "Садова-дачне товариство "Високе" про визнання протиправною відмову, зобов'язання розглянути повторно та затвердити проект землеустрою. Призначено справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

8. 12 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України надійшла відповідь на відзив (а.с. 178-180).

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Як встановлено зі змісту позовної заяви та відповіді на відзив, заявлені вимоги вмотивовані тим, що відповідачем в порушення чинних норм Земельного кодексу України неодноразово було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. Позивач зазначає, що розгляд питання про затвердження проекту землеустрою було проведено із порушенням встановленого строку, а саме: протягом 35 днів. Вказує, що зазначена підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою не входить до вичерпного переліку таких підстав, визначеного Земельним кодексом України.

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до пункту 2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15 березня 2017 року №62 за наявності погодженого проекту землеустрою відповідач був зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність.

10. Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та подальшому його погодженні не було враховано інтереси територіальної громади смт. Брусилів.

За твердженнями відповідача, оскільки передача в приватну власність спірної ділянки суперечить інтересам територіальної громади смт. Брусилів та її жителів, селищною радою правомірно було прийнято рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

11. Згідно з письмовими поясненнями по суті позову Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області як на момент винесення спірного рішення, так і на момент судового розгляду вже не є розпорядником відповідних земель, а тому при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

12. Треті особи Обслуговуючий кооператив "Садова-дачне товариство "Високе" та Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс" правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву не скористались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13. Позивач зверталась до Головного управління Держземагенства у Житомирській області із заявою від 24 липня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, орієнтовною площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с. 46)

14. Наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області №6-1200/14-14-СГ від 14 серпня 2014 року позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва. Встановлено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог законодавства (а.с. 47).

15. Відповідно до Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області Головного управління Держеокадастру у Житомирській області №369 від 16 жовтня 2015 року позивачу погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва із земель запасу сільськогосподарського призначення за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, на території Брусилівської селищної ради (а.с. 48-49).

16. Згідно з Висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту населення Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 26 лютого 2016 року №48 позивачу погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва із земель запасу сільськогосподарського призначення за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, на території Брусилівської селищної ради. У вказаному висновку, зокрема, зазначено, що підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою відсутні (а.с. 50-51).

17. Як встановлено із витягу з рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області 18-ої сесії VII скликання від 15 червня 2018 року №612 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка використовується жителями смт. Брусилів під громадське пасовище (а.с. 55).

Не погоджуючись із наданою відмовою, наголошуючи, що зазначена підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою не входить до вичерпного переліку таких підстав, визначеного Земельним кодексом України та винесена в порушення пункту 2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15 березня 2017 року №62, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною другою статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

19. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).

Положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

20. Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі - Земельний кодекс України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України врегульовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Приписами частини десятої статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

21. Рішенням Брусилівської селищної ради від 15 березня 2017 року №62 затверджено Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради (далі - Положення №62).

Згідно з пунктом 2.12 Положення №62 за наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку та відповідного клопотання (заяви), Брусилівська селищна рада приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачі громадянину у власність.

Відповідно до пункту 2.13 Положення №62 підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генерального плану сіл та селища, відсутністю детального плану забудови території, іншої містобудівної документації, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів Брусилівської селищної ради, затверджених у встановленому законом порядку.

22. У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

ОЦІНКА СУДУ

21. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15 червня 2018 року, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою відповідачем зазначено те, що бажана земельна ділянка використовується жителями смт. Брусилів під громадське пасовище.

Суд критично ставиться до доводів відповідача в частині наявності правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та зазначає, що факт використання жителями смт. Брусилів земельної ділянки під громадське пасовище не передбачено як підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідно до пункту 2.13 Положення №62.

Позивачу наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області №6-1200/14-14-СГ від 14 серпня 2014 року було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 17), а розроблений ПП "Брусилів-Сервіс" на замовлення позивача проект землеустрою, як відділом Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області Головного управління Держеокадастру у Житомирській області (а.с. 48-49), так і відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту населення Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с. 50-51) було погоджено у встановленому законом порядку без зауважень.

22. Суд також звертає увагу відповідача, що юридична конструкція частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України передбачає імперативне затвердження проекту землеустрою у разі його належного попереднього погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України.

Підстави щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які встановлено пунктом 2.13 Положення №62, визначено Земельним кодексом України виключно як підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України) або для надання відмови у його погодженні (частина шоста статті 186-1 Земельного кодексу України).

Суд також критично ставиться до доводів відповідача в частині не врахування інтересів територіальної громади при наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та наголошує, що правомірність наказу Головного управління Держземагентства у Житомирській області №6-1200/14-14-СГ від 14 серпня 2014 року не є предметом розгляду у вказаній адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

23. Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також враховує, що протиправність спірного рішення в частині, що стосується прав та законних інтересів іншого громадянина також була предметом розгляду в адміністративній справі №0640/4346/18.

Так, судом в ході розгляду адміністративної справи №0640/4346/18 встановлено протиправність оскаржуваного рішення, у зв'язку із чим Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року визнати протиправним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15 червня 2018 року в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером №1820955100:04:000:0741 орієнтовною площею 0,12 га в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області (а.с. 181-187).

24. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15 червня 2018 року в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,12 га в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області.

25. Щодо заявлених позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.

Питання затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність належать в контексті спірних правовідносин до виключних повноважень Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження проекту землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

26. Враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,12 га в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до: пункту 2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15 березня 2017 року №62; норм Земельного кодексу України та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

27. Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15 червня 2018 року прийняте з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

28. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15 червня 2018 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

29. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 352,40 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, Брусилів, Житомирська область, 12601. ЄДРПОУ: 04348504), третв особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002. ЄДРПОУ: 38329757), Обслуговуючий кооператив "Садова-дачне товариство "Високе" (вул. Більшовицька, 231, Високе, Брусилівський район, Житомирська область, 12611 . ЄДРПОУ: 38395293), Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс" (вул. Митрополита Іларіона, 40, Брусилів, Житомирська область, 12601. ЄДРПОУ: 32837565) про визнання протиправною відмову, зобов'язання розглянути повторно та затвердити проект землеустрою - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15 червня 2018 року в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,12 га в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області.

Зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,12 га в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до: пункту 2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15 березня 2017 року №62; норм Земельного кодексу України та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

Стягнути з Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 08 квітня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова