ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" квітня 2019 р. справа № 300/212/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Карпаш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування п.1 припису №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018 про усунення виявлених порушень та постанови №ІФ2339/1518/АВ/П/ТД-1ФС від 27.12.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернулася до суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування п.1 припису №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018 про усунення виявлених порушень та постанови №ІФ2339/1518/АВ/П/ТД-1ФС від 27.12.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4, про що 06.12.2018 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю №ІФ2339/1518/АВ. В акті, зокрема відображено, що ОСОБА_3 порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів №413 від 17.06.2015 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , а саме: здійснено фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі акту інспекційного відвідування №ІФ2339/1518/АВ від 06.12.2018 складено припис про усунення виявлених порушень №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018 та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ2339/1518/АВ/П/ТД-1ФС від 27.12.2018, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 558 450 гривень за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Позивач не погодилась із оскаржуваною постановою, яка суперечить вимогам чинного законодавства України і винесена без повного з'ясування й урахування фактичних обставин справи. Вважає п. 1 припису та постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області протиправними, а тому звернулася з позовом до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 01.02.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
У зазначений строк позивач недоліки позовної заяви усунула, тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 25.03.2019 витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю Захід ЛТД письмові докази, зокрема цивільно-правові договори, укладені із особами: ОСОБА_5, 1981 року народження; ОСОБА_6, 1990 року народження; ОСОБА_7, 1986 року народження; ОСОБА_8, 1988 року народження, ОСОБА_9, 1979 року народження, а також письмові пояснення щодо правових підстав користування товариством з обмеженою відповідальністю Захід ЛТД земельною ділянкою по вул. Довженка, 5 в м. Івано-Франківську та розташованими на ній об'єктами з наданням підтверджуючих документів. Дані докази були подані до суду 28.03.2019.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив, яка була подана до суду 21.03.2019 (а.с.96-97). Суду пояснив, що позивачем не було допущено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що особи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 Зазначив, що вказані особи, очевидно, не володіли інформацією, за чиїм замовленням виконують роботу, а найменування Томаш вказали, оскільки прочитали це прізвище на упаковці тротуарної плитки, яка була придбана у позивача. Вказав, що ці особи виконували роботи по укладенні тротуарної плитки на підставі цивільно-правових договорів, укладених із ТОВ Захід ЛТД., про що було встановлено Снятинським ВП Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області у результаті проведеної за зверненням самого ж відповідача перевірки та зафіксовано в довідці від 19.02.2019. Просив позов задовольнити.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 07.03.2019 (а.с.38-46), в якому просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві відповідач зазначив, що висновки, зафіксовані в акті інспекційного відвідування №ІФ2339/1518/АВ від 06.12.2018 про порушення позивачем вимог трудового законодавства, що слугували підставою для прийняття оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу, є обґрунтованими та відповідають дійсним обставинам справи. Зазначив, що на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №649-р Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення , окремого доручення голови Держпраці від 10.10.2018 №228/4.1-18 Управлінням Держпраці проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_3 У ході проведення інспекційного відвідування 05.12.2018 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено 5 осіб, які виконували роботу по укладанню тротуарної плитки. Відповідно до підпункту 3 пункту 11 Порядку №295 інспекторами праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області у даних працівників відібрано пояснення, згідно яких встановлено, що роботу по укладанні тротуарної плитки виконували такі громадяни: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_5 1984 р.н. та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_10 Таким чином позивач допустила п'ятьох працівників до роботи без укладення із ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомила центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На думку відповідача, позовні вимоги є безпідставними й необґрунтованими та такими, що спрямовані на звільнення від фінансової відповідальності за вчинене порушення законодавства про працю, тому не підлягають задоволенню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, покази свідка, дослідивши та оцінивши подані та витребувані докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, встановив наступне.
На підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №649-р Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення , окремого доручення голови Держпраці від 10.10.2018 №228/4.1-18, Управлінням Держпраці видано наказ від 05.12.2018 №1888-Д та направлення від 05.12.2018 №04-13/15-10/8364 на інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, АДРЕСА_2з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з працівниками.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.31-34).
У ході проведення інспекційного відвідування 05.12.2018 інспектором праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області відібрано пояснення у п'яти осіб, які виконували роботи по укладанні тротуарної плитки на автозаправній станції у м. Івано-Франківську по вул. Мазепи, 176.
Так, ОСОБА_6 щодо найменування роботодавця зазначив не знаю (фірма Томаш) . Працює на посаді робочий перший день. Зазначив, що трудовий договір укладено від учора - 04.12.2018 (а.с.62).
Працівник ОСОБА_7 зазначив найменування роботодавця фірма ОСОБА_3. , у якій працює на посаді бригадир із 2009 року. Зазначив, що трудовий договір укладено з 2009 року. Режим роботи: з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., обідня перерва із 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., субота та неділя є вихідними днями. Заробітна плата виплачується у розмірі 7 000 грн. та залежить від виробітку. У графі Інше зазначив, що проходив інструктажі із охорони праці та пожежної безпеки (а.с.63).
Громадянин ОСОБА_10 зазначив найменування роботодавця ТзОВ ОСОБА_3. , яка знаходиться за адресою с. Хутір-Будилів, Снятинського району. Працює громадянин на посаді різноробочий вісім днів. Працює за вільним графіком, заробітну плату отримує залежно від виробітку, яку виплачують по закінченню роботи (а.с.64).
ОСОБА_5 надав письмове пояснення про те, що працює у ТзОВ Томаш Т.В. із 2012 року та виконує роботу різноробочого (а.с.66).
Працівник ОСОБА_11 у своїх поясненнях зазначив у графі найменування роботодавця - вільнонайманий , а підприємство знаходиться за адресою с. Хутір-Будилів, Снятинського району. Працює громадянин на посаді різноробочий близько двох тижнів (а.с.66).
На підставі пояснень зазначених осіб, інспектор Держпраці в Івано-Франківській області дійшов висновку, що останні перебувають у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3, тому за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю за №ІФ2339/1518/АВ від 06.12.2018, яким встановлено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу від 17.06.2015 №415 (а.с.15-18).
На підставі акту інспекційного відвідування №ІФ2339/1518/АВ від 06.12.2018 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018, яким, зокрема пунктом 1, зобов'язано ФОП ОСОБА_3 до 26.12.2018 усунути порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с.10-12).
Також відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ2339/1518/АВ/П/ТД-1ФС від 27.12.2018, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 558 450 гривень за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с.13).
Вважаючи протиправними п.1 припису №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018 та постанову №ІФ2339/1518/АВ/П/ТД-1ФС від 27.12.2018, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.
При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі Закон №877-V).
Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч.1 ст.2 Закону №877-V).
Згідно із статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Пунктом 5 Порядку №295 передбачено підстави для проведення інспекційних відвідувань, зокрема, інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок інспектор праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_12 пояснив, що 04.12.2018 ним проводилась інформаційно-роз'яснювальна робота з питань дотримання законодавства про працю по АДРЕСА_1. На підставі інформації, отриманої під час такої інформаційно-роз'яснювальної роботи керівником Управління Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ від 05.12.2018 №1888-Д та направлення від 05.12.2018 №04-13/15-10/8364 на інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, АДРЕСА_2. При наданні показань свідок не міг пояснити, чому інспекційне відвідування проводилось по АДРЕСА_1, письмові пояснення відбирались в осіб, які виконували роботи по укладанні тротуарної плитки по АДРЕСА_3, попри те, що направлення видавалось на проведення інспекційного відвідування у АДРЕСА_2. Також ОСОБА_12 зазначив, що письмові пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 він заповнював власноручно на їх прохання, після чого такі пояснення були перечитані та підписані вказаними особами. Вказав, що особи цих робітників ним не встановлювались через відсутність у момент відібрання пояснень документів, які посвідчують особу. Щодо того, ким було підписано одне із пояснень, свідок висловив припущення, що громадянин ОСОБА_13 збрехав, зазначивши своє прізвище Ткачук . Оскільки дані особи вказали, що працюють в Томаш , інформацію про трудові відносини таких осіб із позивачем було включено в акт інспекційного відвідування №ІФ2339/1518/АВ від 06.12.2018.
Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Відповідно до пункту 24 Порядку припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об'єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень (пункт 25 Порядку).
Згідно матеріалів справи, за результатами проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 інспектором праці складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю за №ІФ2339/1518/АВ від 06.12.2018, яким встановлено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу від 17.06.2015 №415 (а.с.15-18).
Пунктом 27 Порядку передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
На підставі акту інспекційного відвідування №ІФ2339/1518/АВ від 06.12.2018 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018, яким, зокрема пунктом 1, зобов'язано ФОП ОСОБА_3 до 26.12.2018 усунути порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с.10-12).
21.12.2018 позивачем було подано відповідачу відповідь за №83 щодо інформації про усунення виявлених порушень відповідно до припису №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018, в якій вказала, що за адресою Довженка, 5 у м. Івано-Франківську не має укладених договорів з надання послуг по влаштуванню бруківки, внаслідок чого її працівники не могли там працювати. Зазначила, що перелічені в акті інспекційного відвідування особи у неї не працювали ні у період інспекційного відвідування, ні за період, вказаний деякими із них в письмових поясненнях, зокрема з 2012 року, про що свідчать копії книги наказів з 2012 по 2017 рік. Таким чином, нею не могло бути порушено вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с.67-70).
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Згідно пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу .
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку №509).
Відповідно до пункту 5 Порядку №509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Згідно пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункти 7 та 8 Порядку №509).
З огляду на вищевказані положення Порядку №509, механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення передбачає обов'язкове дотримання принципу прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття такого рішення.
При цьому, Порядок №509 встановлює часові межі для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими особами. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, а справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Так, на підставі акту інспекційного відвідування №ІФ2339/1518/АВ від 06.12.2018 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ2339/1518/АВ/П/ТД-1ФС від 27.12.2018, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 558 450 гривень за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с.13).
Суд зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних припису та постанови стали судження суб'єкта владних повноважень про існування між позивачем та п'ятьма працівниками (ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6.) фактичних трудових відносин без укладання письмових договорів та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.
Перевіряючи на відповідність закону оскаржуваних рішень відповідача, суд зазначає наступне.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - Кодексу законів про працю України).
Згідно із частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За визначенням частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на зміст наведених норм, суб'єкту владних повноважень при перевірці суб'єкта господарювання належить виявити, зібрати, зафіксувати та підтвердити фактичні дані, які доводять факт допуску виконання фізичною особою роботи як найманим працівником.
У спірних правовідносинах Головне Управління Держпраці в Івано-Франківській області стверджує про виконання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 робіт по укладанні плитки без офіційного працевлаштування у позивача.
Суд зазначає, що факт допущення ФОП ОСОБА_3 до роботи вказаних осіб повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що з наданих письмових пояснень громадян ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 не вбачається, що останні перебувають у трудових відносинах саме з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Так, ОСОБА_6 щодо найменування роботодавця зазначив не знаю (фірма Томаш ) (а.с.62). Працівник ОСОБА_7 зазначив найменування роботодавця фірма ОСОБА_3. , у якій працює на посаді бригадир із 2009 року. Зазначив, що трудовий договір укладено з 2009 року. (а.с.63). Громадянин ОСОБА_10 зазначив найменування роботодавця ТзОВ Томаш Т.В. (а.с.64). ОСОБА_5 надав письмове пояснення про те, що працює у ТзОВ Томаш Т.В. із 2012 року та виконує роботу різноробочого (а.с.66). Працівник ОСОБА_11 у своїх поясненнях зазначив у графі Найменування роботодавця - вільнонайманий (а.с.66).
З наданих пояснень не можливо встановити організаційно-правову форму суб'єкта господарювання, з яким дані особи начеб-то перебувають у трудових відносинах та ідентифікувати такого суб'єкта.
Крім того, суд звертає увагу, що такі письмові пояснення надані робітниками, особи яких не встановлено.
Також в ході проведення за зверненням самого ж відповідача перевірки Снятинським ВП Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області було встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та працівниками, які укладали плитку в м. Івано-Франківську по вул. Довженка, 5, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 не було укладено жодних договорів про працевлаштування. Вище вказані працівники до ФОП ОСОБА_3 не мають жодного відношення та ніколи на вище вказаній фірмі не працювали. Згідно цивільно-правових договорів від 03.12.2018 дані працівники працюють на ТОВ Захід ЛТД. У ході проведення перевірки факти наведенні у зверненні Управління Держпраці в Івано-Франківській області не знайшли свого підтвердження, в діях ФОП ОСОБА_3 відсутні ознаки будь-якого злочину. Результати проведеної Снятинським ВП Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області перевірки з приводу порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_3 зафіксовані в довідці від 19.01.2019 (а.с.99).
Окрім цього, згідно витребуваних судом у ТОВ Захід ЛТД письмових доказів вбачається, що останнім 03.12.2018 укладено цивільно-правові договори з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, предметом яких є надання послуг по установці плитки тротуарної на АЗС м. Івано-Франківськ, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.110-129).
Також згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 ТОВ Захід ЛТД належить на праві приватної власності земельна ділянка, яка розташована у м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 176, цільове призначення якої - для обслуговування автозаправочної станції (а.с.132). Також ТОВ Захід ЛТД належить автозаправна станція, розміщена у АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серії САВ №217398 (а.с. 134).
Зазначені докази спростовують зроблені під час інспекційного відвідування висновки відповідача про те, що особи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) перебувають у трудових відносинах із позивачем.
Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить до висновку, що відповідач жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту допущення ФОП ОСОБА_3 до роботи зазначених осіб без офіційного працевлаштування до матеріалів справи не надав.
Сам лише акт нагляду (контролю) не може бути розцінений як такий доказ, оскільки за своєю правовою суттю та змістом є виключно процедурним документом, у якому викладено офіційне звинувачення з боку держави в особі компетентного органу у вчиненні особою протиправного діяння.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що особи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 не перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3, а виконували роботи по укладанні плитки на підставі цивільно-правових договорів, укладених із ТОВ Захід ЛТД, у зв'язку з чим судом встановлено, що у спірних правовідносинах висновки суб'єкта владних повноважень щодо протиправного діяння позивача ґрунтуються лише на припущеннях інспектора праці.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем на обґрунтування правомірності своєї позиції у межах спірних правовідносин не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту допущення позивачем до виконання робіт п'ятьох працівників без укладення трудового договору.
Оцінюючи доводи сторін, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 р. по справі ОСОБА_10 проти Іспанії, від 22.02.2007 р. по справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 р. по справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 р. по справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 р. по справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 р. по справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_11 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), згідно з якою право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, для прийняття оскаржуваних припису №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018 в частині п.1 щодо усунення порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ2339/1518/АВ/П/ТД-1ФС від 27.12.2018, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню. Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при адоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 7 505,50 гривень, згідно з квитанцією №NOW4K54189 від 22.01.2019 (а.с.3) та платіжним дорученням №1308 від 11.02.2019 (а.с. 24).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати п. 1 припису Управління Держпраці в Івано-Франківській області про усунення виявлених порушень №ІФ2339/1518/П від 17.12.2018.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ2339/1518/АВ/П/ТД-1ФС від 27.12.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 67, код ЄДРПОУ - 39784625) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, РНОКПП - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 7 505 (сім тисяч п'ятсот п'ять) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, РНОКПП - НОМЕР_1).
Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області (76018, вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 39784625).
Суддя Главач І.А.
Рішення складене в повному обсязі 08 квітня 2019 р.
Суд | Івано-Франківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2019 |
Оприлюднено | 09.04.2019 |
Номер документу | 80982464 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Главач І.А.
Адмінправопорушення
Воловецький районний суд Закарпатської області
Вотьканич В. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні