Рішення

від 05.04.2019 по справі 420/624/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі від 11.01.2019 року №3490 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи на шахті ім. А.І. Гайового у якості учня гірника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті та навчання у ННК ВО Артемвугілля з 16.09.1986 по 27.01.1987 роки та період роботи на шахті ім. А.І. Гайового за професією гірника очисного забою підземного з 28.01.1987 по 28.02.1992 роки;

зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, згідно частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням довідок про заробітну плату №2106/03 та №2106/04 від 21.06.2018 - з 01.05.2018 року.

Позов вмотивовано наступним.

05.07.2018 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах

25.09.2108 року протоколом, на підставі розрахунку страхового стажу з 01.05.2018 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 в розмірі 1681 грн. 69 коп.

03.10.2018 року ОСОБА_1 отримав пенсійне посвідчення НОМЕР_4.

З 24.10.2018 року Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Одесі нараховувалась та виплачувалась призначена пенсія.

З січня 2019 року нарахування раніше призначеної пенсії припинилось через протиправні дії відповідача.

По-перше: Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Одесі не зазначено жодного нормативно-правового акту, на підставі якого було прийнято спірне рішення від 11.01.2019 року №3490, відповідач лише зазначив, що відсутні підстави видачі довідок від 21.06.2018 року № 2106/014 та від 21.06.2018 року № 2106/03 та № 2106/04.

По-друге : відповідачем грубо порушено окремі приписі Конституції України та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Оскаржуване рішення відповідачем прийнято та оформлено відповідним протоколом від 25.09.2018 року на підставі розрахунку мого стажу. Згідно з цим протоколом та розрахунком стажу на час звернення із заявою про призначення пенсії страховий стаж склав 34 роки 11 місяців 19 днів, в т.ч. пільговий стаж за Списком № 1 - 5 років 8 місяців 1 день (при необхідності 5 років), а пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 призначено з 01.05.2018 року в розмірі 1681 грн. 69 коп.

Відповідно до п. 5 ст. 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Прийняття повторного рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії не передбачено жодним нормативно-правовим актом України.

По-третє: статтею 48 Кодексу законів про працю України та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - постанова КМУ №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 з 28.01.1987 по 28.09.1992 роки позивач працював на шахті ім. А.І. Гайового на посаді гірника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті. Зазначена професія передбачена Розділом І Постанови КМУ № 202.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування будь-яких інших додаткових умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (віднесення до Списку № 1, проведення атестації робочих місць тощо), крім зайнятості повний робочий день на підземних гірничих роботах з видобутку вугілля, немає.

По-четверте: Згідно довідки ДП Артемвугілля від 21.06.2018 року № 2106/02, яка знаходиться в пенсійній справі, наказом № 511 від 25.10.2006 року та наказом № 48 від 26.02.2007 року Міністерства вугільної промисловості України шахта ім. А.І. Гайового реорганізовано в структурний підрозділ Шахта ім.А.І. Гайового ДП Артемвугілля .

Саме ДП Артемвугілля , а не Шахта ім. А.І. Гайового , як стверджує відповідач, одразу ж після початку бойових дій на сході України здійснило перереєстрацію.

Згідно відомостей ЄДРПОУ після перереєстрації місцезнаходженням ДП Агтемвугілля як юридичної особи визначено: 84130, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 66. Місто Святогірськ Донецької області ніколи не знаходилось та до теперішнього часу не знаходиться на непідконтрольні українській владі території.

Тобто, надані довідки посвідчені печатками та штампами підприємства, утвореного та зареєстрованого відповідно до чинного законодавства України і яке знаходиться на підконтрольній українській владі території.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону

Припиняючи нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 06.02.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі 07.02.2019 року відповідно до розписки про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали (а/с.37).

21.02.2019 року за вхід. №ЕП/1411/19 через канцелярію суду від представника відповідача Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі Кур'ян Ю.О. (за довіеністю) надійшов відзив на адміністративний позов.

Документи подані представником відповідача у строк, встановлений судом.

Відзив обґрунтовано наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач зазначає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умов підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних дні страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід) виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до пункту 1 Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивач перебував на обліку в Управлінні з 01.05.2018 по 31.12.2018 рік та отримував пенсію за віком відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1681,69 грн.

27.12.2018 року після перевірки пенсійної справи в порядку контролю до управління надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2018 року №21720/02, яким зобов'язано пенсійну справу доопрацювати.

Під час перевірки виявлено, що підприємство СП Шахта ім. А.І. Гайового знаходиться на непідконтрольній території, незважаючи на перереєстрацію, архівні документи знаходяться по місцю знаходження підприємства. З таких тверджень відповідач вважає, що підстави видачи довідки від 21.06.2018 №2106/01 та довідок про заробітну плату від 21.06.2018 №2106/03 та №2106/04 є незрозумілими.

11.01.2019 року Управлінням прийнято рішення № 3490 про відмову в призначені пенсії за віком.

Крім того відповідач зазначає, що нарахована переплата з 01.05.2018 року по 31.12.2018 року склала 13455,32 грн.

Дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі є правомірними, прийняті рішення законними, що повністю відповідає ст. 19 Конституції України.

04.03.2019 року за вх. №7608/19 через канцелярію суду позивачем надано відповідь на відзив Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі, в якій зазначена наступна правова позиція.

У відзив відповідач наголошує на тому, що при призначенні пенсії на пільгових умовах необхідно встановити:

чи працював працівник повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці;

чи передбачена його посада Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України;

чи проведено атестацію робочих місць на підприємстві.

Позивач ще раз звертає увагу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі, що в жовтні 2017 року відбулася так звана пенсійна реформа.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 року ( Закон №2148) внесено зміни до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (Закон №1058). Даний Закон доповнено Розділом XIV 1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян . Статтею 114 визначено умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Тобто, відповідач, приймаючи спірне рішення, застосував норму законодавства, яка на дату прийняття цього рішення була вже не чинною і є однією з підстав для визнання цього рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також у відзиві відповідач наголошує на тому, що для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення необхідні документи про проведення атестації робочих місць та уточнюючі (пільгові довідки).

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для призначення пенсій працівникам шахтарських професій на підприємствах з видобутку вугілля такі умови відсутні.

Крім того, у трудовій книжці НОМЕР_2 з 28.01.1987 по 28.09.1992 роки ОСОБА_1 працював на шахті ім. А.І. Гайового на посаді гірника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті. Зазначена професія передбачена Розділом І постанови КМУ № 202.

Щодо відсутності підстав (на думку відповідача) видачі довідки від 21.06.2018 року № 2106/014 та довідок про заробітну плату від 21.06.2018 року № 2106/03 та № 2106/04 необхідно зазначити наступне.

Зазначений висновок зроблений відповідачем з урахуванням листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2018 року № 21820/0 в якому зазначено, що підстави видачі довідки від 21.06.2018 року №2106/01 та довідок про заробітну плату від 21 06 2018 року № 2106/03 та № 2106/04 не зрозумілі.

Проте, незрозумілість підстав видачі зазначених довідок не може бути підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком.

Вище зазначені аргументи ще раз підтверджують, що відповідачем грубо рушені норми пенсійного законодавства щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, з 03.10.2012 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а/с. 29-30).

ОСОБА_1 є пенсіонером (вид пенсії за віком) відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_3, отримав пенсійне посвідчення НОМЕР_4 (а/с. 31).

05.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі із заявою №3490 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а/с.33-34).

Протоколом №155250000590 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком у сумі 1681,69 грн.

31.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок з вересня 2018 року належних позивачу сум пенсії.

26.12.2018 року до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2018 року №21720/02 яким зроблено висновок, що за метеріалами пенсійної справи рішення про призначення пенсії прийнято безпідставно та зобов'язано доопрацювати пенсійну справу ОСОБА_1

На виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2018 року №21720/02, Розпорядженням №п/в65039 від 25.12.2018 року припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 року.

Розпорядженням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі від 10.01.2019 року скасовано протокол №155250000590, яким ОСОБА_1 призначена пенсія за віком згідно п.2 ХІ Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки підприємство СП Шахта ім. А.І. Гайового знаходиться на не підконтрольній території і архівні документи знаходяться по місцю знаходження підприємства, отже підстави видачі довідки від 21.06.2018 року № 2106/01 та довідок про заробітну плату від 21.06.2018 року № 2106/03 та № 2106/04 не має.

11.01.2018 року Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Одеси прийнято рішення рішенням №3490 про відмову в призначені пенсії за віком (а/с. 32).

25.01.2019 року позивач звернувся до центрального відділу обслуговування громадян Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одесі для з'ясування обставин.

29.01.2019 року позивач отримав копію рішення від 11.01.2019 року за №3490 про відмову в призначенні пенсії.

05.02.2019 року Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Одеси прийнято рішення про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій. Сума переплати, що підлягає поверненню становить 13455 грн. 32 коп.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією , опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття .

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ).

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року№1058-IV.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII.

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

З урахуванням викладених приписів чинного законодавства суд приходить до наступних висновків.

Права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

1.Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2.Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1 .

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі Тлімменос проти Греції (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Саме в такій особливій ситуації опинився ОСОБА_1, який раніше працював на підприємстві, яке залишилося на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює подання будь-яких уточнюючих довідок чи інших архівних документів щодо роботи позивача на цих підприємствах (а у випадку надання таких документів вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки неможливо перевірити їх достовірність).

Слід зазначити, що відповідач відмовляється визнати пільговий стаж позивача виключно на тій підставі, що позивач не надав уточнюючих довідок підприємства, виданих в установленому законом порядку, а надані позивачем довідки від 21.06.2018 року № 2106/01 та довідок про заробітну плату від 21.06.2018 року № 2106/03 та № 2106/04, які були видані підприємством, яке залишилося на тимчасово окупованій території України, відповідач не врахував як такі, що видані незаконно.

Суд в свою чергу вважає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Разом з трудовою книжкою БТ-І №3980120, позивачем було подано до відповідача для призначення пенсії довідки від 21.06.2018 № 2106/01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2018 №2106/03 та № 2106/04, видані Державним Підприємством АРТЕМВУГІЛЛЯ .

В Рішенні №3490 Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Одесі вказані довідки не були прийняті, оскільки вони були видані підприємство, що розташоване на території (м. Горлівка), яка непідконтрольна українській владі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р та від 02.12.2015 року місто м. Горлівка (у тому числі смт Гольмівський, смт Пантелеймонівка, с. Рясне, с-ще Озерянівка, с. Михайлівка, с-ще Ставки, с-ще Широка Балка, с-ще П'ятихатки, с-ще Федорівка) включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до загальнодоступного безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України прямо вбачається, що підприємство Державне відкрите акціонерне товариство Шахта ім. А.І. Гайового , ЄДРПОУ 00175490, припинено (реорганізовано) та правонаступником є Державне підприємство (ДП) АРТЕМВУГІЛЛЯ , ДП Артемвугілля , ЄДРПОУ 32270533, що знаходиться за адресою: 84130, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд.66.

А відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р та від 02.12.2015 року місто м. Слов'янськ не включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку визначено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 вказаного Порядку встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Отже довідки від 21.06.2018 №2106/01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2018 №2106/03 та №2106/04 видані підприємством яке знаходиться на підконтрольній для України території.

Згідно з п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, суд бере до уваги відомості, які зазначені у довідці від 21.06.2018 №2106/01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2018 №2106/03 та №2106/04, видані ДП АРТЕМВУГГІЛЯ , які засвідчені підписами в.о. генерального директора підприємства ОСОБА_6, заступником генерального директора ОСОБА_7, помічником генерального директора з правових питань ОСОБА_8 та печаткою із зазначенням коду ЄДРПОУ ДП АРТЕМВУГГІЛЯ .

Крім того, Верховний Суд у Постанові від 27.02.2018 р. справа № 172/718/17зазначив: Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Надана позивачем Довідка за формою відповідає Додатку 5 до п.20 Порядку №637, вона містить штамп підприємства та печатку, підписана уповноваженими особами, а тому мала бути прийнята органом Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу .

Отже, підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно ст. 13 п. а Закону № 1788-XII.

Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 п. а Закону № 1788-XII.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Andrejevav. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України , п.59 рішення у справі Мельниченко проти України , п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

З дослідженої у судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_1 копія якої знаходиться в матеріалах справи (а/с. 37-33), вбачається, що в ній мають місце записи, в яких присутні всі відомості що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на наведену практику ЄСПЛ, вмотивовувати - наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його прийняття.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії , заява №34884/97, п. 30).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була неминучою , так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 11.12.2019 року № 3490 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди його роботи на шахті ім. А.І. Гайового у якості учня гірника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті, також навчання у НКК ВО Артемвугілля з 16.09.1986 по 27.01.1987 роки, та період роботи на шахті ім. А.І. Гайового за професією гірника очисного забою підземного з 28.01.1987 по 28.09.1992 роки.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за

квитанцією №1-777К від 05.01.2019 року у сумі 768, 80 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 -АДРЕСА_1, телефон: НОМЕР_5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, електрона адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Центральне о об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 4-а, телефон 794-00-88, ідентичний код: 41248812, електрона адреса: prim@pfu.odtssa.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.