Рішення

від 03.04.2019 по справі 520/1428/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"03" квітня 2019 р. № 520/1428/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Мадевська Е.Д.

представника позивача - Монагарова О.Я.,

представника відповідача - Насібулліна Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартранскабель" (61001, м. Харків, вул. Юрївська, буд. 4-А) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хартранскабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми Р №00004511403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель (ідентифікаційний код 38631963) за платежем Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 на загальну суму один мільйон сто тридцять сім тисяч чотириста сорок сім гривень 50 копійок., визнати протиправним та скасувати повністю.

2. Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми Р №00004521403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель (ідентифікаційний код 38631963) за платежем Податок на додану вартість, 14060100 на загальну суму п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 75 копійок., визнати протиправним та скасувати повністю.

3. Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми ПН №00004531403 від 19.11.2018р., яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 297891,00 грн. та застосовано у зв'язку з цим штраф в розмірі 50% у сумі сто сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 50 коп., визнати протиправним та скасувати повністю.

4. Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми В4 №00004541403 від 19.11.2018р. яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.2 статті 189 Податкового кодексу України та встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 9209,00 грн., визнати протиправним та скасувати повністю.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми Р №00004511403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель за платежем Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 на загальну суму один мільйон сто тридцять сім тисяч чотириста сорок сім гривень 50 копійок.; форми Р №00004521403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель за платежем Податок на додану вартість, 14060100 на загальну суму п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 75 копійок; форми ПН №00004531403 від 19.11.2018р., яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 297891,00 грн. та застосовано у зв'язку з цим штраф в розмірі 50% у сумі сто сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 50 коп.; форми В4 №00004541403 від 19.11.2018р. яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.2 статті 189 Податкового кодексу України та встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 9209,00 грн., з якими позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представником позивача під час розгляду справи було заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат у вигляду судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат позивача.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі направлень від 24.09.2018р. № 9515, 9516, 9517, 9518 та від 25.09.2018р. №9594, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, ст77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 275 5-VI, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області Про проведення документально планової виїзної перевірки ТОВ ХАРТРАНСКАБЕЛЬ (код ЄДРПОУ 38631963) від 12.09.2018 №6755 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ХАРТРАНСКАБЕЛЬ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2015 по 30.06.2018р., валютного - за період 01.01.2015 по 30.06.2018р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 23.10.2018р. за № 4444/20-40-14-03-07/38631963, згідно висновків якого встановлено порушення з боку ТОВ ХАРТРАНСКАБЕЛЬ , зокрема:

1. п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 024 754,00 грн., у т.ч. за 2015 р. у сумі 573 980 грн., за 2016р. у сумі 157086 грн., за 2017 р. у сумі 254 286 грн., за 1пів.2018р. у сумі 39402 грн.;

2. п.44.1 ст.44, п187.1 ст.187, п.189.2 ст.189, п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 476231 грн., у тому числі за лютий 2016 року на 5987 грн., за березень 2016 року на 16344 грн., за квітень 2016 року на 8080 грн., за серпень 2016 року на 26160 грн., за вересень 2016 року на 31614 грн., за жовтень 2016 року на 886 грн., за листопад 2016 року на 19164 грн., за грудень 2016 року на 2096 грн., за січень 2017 року на 12740 грн., за лютий 2017 року на 20000 грн., за березень 2017 року на 19000 грн., за квітень 2017 року на 36020 грн., за травень 2017 року на 22240 грн., за червень 2017 року на 19980 грн., за липень 2017 року на 651 грн., за серпень 2017 року на 17094 грн., за вересень 2017 року на 12486 грн., за грудень 2017 року в сумі 66360 грн., за лютий 2018 року на 6160 грн., за квітень 2018 року на 1772 грн., за травень 2018 року 18008 грн., за червень 2018 року на 46031 грн. Зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд. 21 декларації всього у сумі 9209 грн., в тому числі за червень 2018 року на 9209 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства. Крім того, в порушення п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) по ТОВ ХАРТРАНСКАБЕЛЬ встановлена несвоєчасна реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також судом встановлено, що на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 23.10.2018р. за № 4444/20-40-14-03-07/38631963 Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми Р №00004511403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель (ідентифікаційний код 38631963) за платежем Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 на загальну суму один мільйон сто тридцять сім тисяч чотириста сорок сім гривень 50 копійок;

- податкове повідомлення-рішення форми Р №00004521403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель (ідентифікаційний код 38631963) за платежем Податок на додану вартість, 14060100 на загальну суму п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 75 копійок;

- податкове повідомлення-рішення форми ПН №00004531403 від 19.11.2018р., яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 297891,00 грн. та застосовано у зв'язку з цим штраф в розмірі 50% у сумі сто сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення форми В4 №00004541403 від 19.11.2018р. яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.2 статті 189 Податкового кодексу України та встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 9209,00 грн.

Також під час розгляду справи суд встановив, що відповідачем в ході перевірки було встановлено, що позивач отримував мідну жилу, СПМЖ на барабанах металевих та піддонах, які є зворотною тарою, про що є відповідні відмітки у видаткових накладних та договорах постачання. Згідно з наданими до перевірки документам, даним бухгалтерського обліку, фінансовим звітам суб'єкта малого підприємництва та деклараціями з податку на прибуток та інвентаризаційним описом ТМЦ, станом на 31.12.2015р., 31.12.2016р., 31.12.2017р. та 30.06.2018р. зворотна тара на балансі підприємства не обліковується, що, на думку відповідача, свідчить про реалізацію її на користь не встановлених осіб.

У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що, якщо тара обліковується як запас, то відповідно її вартість не бере участі у податковому обліку доти, доки вона рахується на балансі (перебуває на складі).

Суд критично ставиться до зазначеного, оскільки: відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , у балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Зворотна тара, отримана від постачальника товару разом з товаром, за своєю суттю не є ані активом, ані зобов'язанням підприємства, оскільки така тара не належить підприємству, а її рух не призводить до зміни показників економічної діяльності: прибуття тари не призводить до отримання підприємством економічних вигод, а повернення тари не призводить до зменшення кількості ресурсів підприємства. Відповідач в акті перевірки зазначає, що тара за своєю природою у бухгалтерському обліку належить до активів, які утримуються для споживання під час виробництва, продукції, виконання робіт та надання послуг, тобто може належати до запасів, і наводять положення Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів (наказ Мінфіну №2 від 10.01.2007р.), відповідно до яких тара має обліковуватися на субрахунку 204 Тара й тарні матеріали , рахунку 22 Малоцінні та швидкозношувані предмети або субрахунку 284 Тара під товарами . Проте вищезазначені положення не мають відношення до покупця, який отримав зворотну тару від постачальника продукції, а можуть бути застосовані виключно до власника цієї тари, яким у спірних правовідносинах були контрагенти позивача.

Відповідно до пункту 2.1 Методичних рекомендацій, запаси визнаються активом, якщо: підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси; підприємство здійснює управління та контроль за запасами; існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням; вартість запасів може бути достовірно визначена. Тільки за наявності усіх зазначених обставин будь-які об'єкти, у тому числі тара, можуть визнаватися активом підприємства і відповідно обліковуватися на його балансі. Отримавши зворотну тару від постачальників, позивач не набув права власності на зворотну тару під час придбання товарів та права використовувати отриману від постачальників тару під час виробництва чи постачання власної продукції.

Відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну №291 від 30.11.1999р., для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі) призначені позабалансові рахунки. Зокрема, рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні" призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю. А на позабалансовому субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" ведеться облік одержаних від постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ). Вищезазначене свідчить про необхідність обліку зворотної тари, отриманої від контрагентів разом з товаром на позабалансовому субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні", у зв'язку з чим відсутність тари на балансі позивача є правомірною.

Позивачем до матеріалів справи було надано бухгалтерські довідки до актів про повернення зворотної тари, з яких вбачається облік зворотної тари на позабалансовому субрахунку 023 , що відповідає вимогам Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Судом встановлено, що позивач повертав зворотну тару контрагентам у строк, що не перевищував одного календарного року, що вбачається з наданих до матеріалів справи актів про повернення зворотної тари, бухгалтерських довідок та товарно-транспортних накладних.

Аргументи відповідача про ненадання документів про повернення тари під час проведення перевірки спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи копіями листів №4/10 від 10.10.2018р., №5/10 від 16.10.2018р. та копією акта від 11.10.2018р. про ненадання документів, відповідно до яких на момент проведення перевірки позивач неодноразово повідомляв відповідача про надання йому повного обсягу бухгалтерських документів. Також суд визнає право позивача на будь-якій стадії оскарження неправомірного рішення надавати докази на підтвердження своєї позиції, про що свідчить практика Верховного Суду, викладена у постановах від 20.11.2018р. у справі №825/3776/15-а, від 20.11.2018р. у справі №806/434/16, 15.01.2019р. у справі № 826/14534/16.

Суд погоджується із аргументом позивача про відсутність документального підтвердження реалізації позивачем зворотної тари, що було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні та вбачається з акту перевірки, в якому відсутні посилання на виявлені під час проведення перевірки первинні облікові документи про реалізацію зворотної тари. У зв'язку з цим суд визнає передчасним та безпідставними висновок відповідача про факт реалізації зворотної тари, а також ціну та вартість тари, використані відповідачем для розрахунку податкового зобов'язання позивача.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що заниження позивачем доходу на загальну суму 2427200 грн. не відбулося, а відповідне збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств є неправомірним.

Судом встановлено, що факт реалізації позивачем зворотної тари не відбувся, зворотну тару було повернено контрагентам у строк, який не перевищував 12 календарних місяців, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування п.44.1 ст.44, п187.1 ст.187, п.189.2 ст.189, п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є безпідставним.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. У зв'язку з відсутністю факту реалізації зворотної тари, у позивача не виник відповідний обов'язок із реєстрації податкових накладних. Так само відсутні підстави для зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, оскільки відсутні порушення податкового законодавства, відображені в п.3.1.2.1, ІІІ акта перевірки.

Дослідивши акт перевірки від 23.10.2018р. за № 4444/20-40-14-03-07/38631963, суд встановив, що за результатами дослідження документів, наданих позивачем для проведення перевірки, відповідачем було встановлено, що директор ТОВ ХАРТРАНСКАБЕЛЬ ОСОБА_3, перебував у відпустці з 01.07.2015р. по 24.07.2015р., з 01.07.2016р. по 24.07.2016р. та 14.04.2017р. по 30.04.2017р., при цьому у зазначені періоди окремі первинні облікові документи складені за підписом директора ОСОБА_3

На підставі наказів № Х0000000004 від 01.07.2015р. та № Х0000000001 від 03.04.2017р. суд встановив, що директор ОСОБА_3 дійсно перебував у відпустці з 01.07.2015р. по 24.07.2015р., з 14.04.2017р. по 30.04.2017р.

Дослідивши надані до матеріалів справи копії видаткових накладних № 5265 від 30.06.2015р., № 202 від 01.07.2015р., № 626 від 07.07.2015р., № 5821 від 13.07.2015р., № 678 від 17.07.2015р., № 203 від 14.04.2017р. та товарно-транспортні накладні № Р 626 від 07.07.2015р., № 5821 від 13.07.2015р., № Р 678 від 17.07.2015р., № Р 203 від 14.04.2017р., суд встановив, що вищезазначені документи підписані ОСОБА_3

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що посадові особи підприємства не мають права підписувати договори та первинні документи, видавати накази і розпорядження, поза як усе це є частиною їх трудових обов'язків, а підписані ними у відпустці документи вважаються такими, що підписані не уповноваженими особами, отже, не мають легітимної сили і не можуть спричинювати наслідків, задля яких вони складені.

Суд не може погодитися із таким аргументом, оскільки директор товариства є посадовою особою і виконавчим органом з дати призначення і до дати припинення його повноважень. Відповідно до частини 3 статті 65 Господарського кодексу України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Таке призначення обов'язково має викладатися у формі відповідного документа - протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 60 ЗУ Про господарські товариства у редакції, чинній станом на 2015 - 2017 роки). Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу України (станом на 2015, 2017 роки), до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить створення та відкликання виконавчого органу товариства, що узгоджується з підпунктом в) пункту 10.2 статуту позивача, наявним у матеріалах справи, відповідно до якого призначення та відкликання Директора Товариства належить до компетенції Загальних зборів учасників Товариства.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (так само, як і у відповідній статті Закону в редакціях, що діяли станом на 2015 та 2017 роки), в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, зокрема, відомості про керівника юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до актуальних відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо ТОВ ХАРТРАНСКАБЕЛЬ (код ЄДРПОУ 38631963), керівником позивача з 28.02.2013р. є ОСОБА_3, що також підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з ЄДР від 11.02.2019р.

Таким чином, єдиним органом, здатним припинити повноваження директора Товариства, був і є вищий орган управління - загальні збори учасників Товариства. Натомість накази про відпустку ОСОБА_3 видавалися іншим органом управління - виконавчим, який не має права припиняти повноваження директора Товариства.

Із наказів № Х0000000004 від 01.07.2015р. та № Х0000000001 від 03.04.2017р. вбачається, що інші особи для виконання функцій директора на час перебування ОСОБА_3 у відпустці не призначалися.

В акті перевірки відсутні посилання на протоколи загальних зборів учасників ТОВ ХАРТРАНСКАБЕЛЬ , якими б припинялися повноваження директора ОСОБА_3

Враховуючи досліджені документи, суд дійшов наступного висновку. Дотримання позивачем норм трудового законодавства і трудових прав працівників не є предметом розгляду цієї справи. Інформація, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про наявність у ОСОБА_3 повноважень директора. Щорічна відпустка не є обставиною, яка перериває повноваження директора. При цьому перебування у відпустці директора товариства саме по собі не свідчить про дефектність первинних бухгалтерських документів. Правове значення має лише належність підпису працівнику, що уповноважений трудовим договором на здійснення відповідної господарської операції. Належність підписів на первинних документах саме ОСОБА_3 відповідачем не оспорювалася.

У матеріалах справи відсутні докази фактичного нездійснення операцій, що засвідчувалися зазначеними первинними документами. Фактичне здійснення операцій підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків, наявними у матеріалах справи та дослідженими судом.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що заниження позивачем фінансового результату до оподаткування в сумі 3265880 грн. не відбулося, а відповідне збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств є неправомірним.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що порушення податкового законодавства з боку позивача відсутні, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області а саме: форми Р №00004511403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель (ідентифікаційний код 38631963) за платежем Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 на загальну суму один мільйон сто тридцять сім тисяч чотириста сорок сім гривень 50 копійок; форми Р №00004521403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель (ідентифікаційний код 38631963) за платежем Податок на додану вартість, 14060100 на загальну суму п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 75 копійок; форми ПН №00004531403 від 19.11.2018р., яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 297891,00 грн. та застосовано у зв'язку з цим штраф в розмірі 50% у сумі сто сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 50 коп; форми В4 №00004541403 від 19.11.2018р. яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.2 статті 189 Податкового кодексу України та встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 9209,00 грн., підлягають скасуванню.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд вивчивши доводи заяви, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 139 КАСУ витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судові витрати - це витрати, які, згідно з КАСУ, повинні здійснити сторони для розгляду та вирішення адміністративної справи у суді. Після вирішення справи в суді судові витрати, що здійснила сторона, яка виграла справу, як правило, компен суються їй стороною, яка програла справу.

Норми права, що регулюють процесуальні відносини, пов'язані із визначенням розміру, сплатою та розподілом судових витрат, у своїй сукупності становлятьінсти тут судових витрат.

Інститут судових витрат в адміністративному судочинстві має щонайменше такі функції: стриму ючу, стимулюючу та компенсаційну.

Механізм дії стримуючої (або інакше - запобіжної, превентивної) функції поля гає у тому, що особа, перш ніж звертатися до суду, повинна дуже добре зважити свої шанси виграти справу, оскільки в разі програшу справи вона несе ризик втратити не лише кошти, понесені нею у зв'язку з розглядом справи, а й кошти, витрачені відпо відачем. Цими самими мотивами повинен керуватися відповідач, оскільки у багатьох випадках йому невигідно буде заперечувати проти адміністративного позову, тому що це може призвести до ще більших втрат у разі програшу справи. Таким чином, інститут судових витрат сприяє зменшенню кількості безпідставних адміністратив них позовів та запобігає використанню судів не для вирішення спору, а для тиску на суб'єктів правовідносин шляхом створення судової тяганини.

З таких міркувань можна вивести й розуміння стимулюючої функції судових ви трат, яка полягає у тому, що сторонам у багатьох випадках вигідніше примиритися, не доводячи справу до судового розгляду, оскільки у разі продовження спору судові витрати лише зростуть. Тож інститут судових витрат стимулює сторони до швидко го і мирного врегулювання спору без судового розгляду справи по суті.

Компенсаційна функція судових витрат проявляється у тому, що інститут судових витрат передбачає за результатами розгляду справи відшкодування стороною, яка програла справу, витрат, що понесла сторона, яка виграла справу, а за допомогою судового збору державі частково компенсуються витрати на суди та здійснення судочинства.

Отже, у разі вирішення спору на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу підлягають компенсації.

Крім того, відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

Судом встановлено, що позивачем понесені такі судові витрати:

- витрати на сплату судового збору у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, оригінал якого приєднано до позовної заяви (т.1 а.с.4);

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн., що підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 28.01.2019 р. (т.2 а.с. 145-148), актом приймання - передачі наданих послуг від 14.03.2019 р. по договору про надання професійної правничої допомоги від 28.01.2019 р. з Розрахунком вартості наданих послуг з професійної правничої допомоги (Додаток № 1 до акту) та платіжним дорученням № 112 від 11.03.2019 р. про сплату вищезазначеної суми адвокату Монагаровій Ользі Яківні (оригінали акту приймання-передачі послуг та платіжного доручення додаються).

Загальний розмір судових витрат, понесених Позивачем становить 35 210 (тридцять п'ять тисяч двісті десять гривен 00 копійок) грн. 00 коп. (19210 + 16000 = 35 210) та включає:

- 19210 грн. витрат на сплату судового збору;

- 16000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, оскільки дана справа є справою незначної складності, а отже розмір витрат не є співрозмірним та пропорційним до предмету спору.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартранскабель" (61001, м. Харків, вул. Юрївська, буд. 4-А) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області а саме: форми Р №00004511403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель (ідентифікаційний код 38631963) за платежем Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 на загальну суму один мільйон сто тридцять сім тисяч чотириста сорок сім гривень 50 копійок; форми Р №00004521403 від 19.11.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хартранскабель (ідентифікаційний код 38631963) за платежем Податок на додану вартість, 14060100 на загальну суму п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 75 копійок; форми ПН №00004531403 від 19.11.2018р., яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 297891,00 грн. та застосовано у зв'язку з цим штраф в розмірі 50% у сумі сто сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 50 коп; форми В4 №00004541403 від 19.11.2018р. яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.2 статті 189 Податкового кодексу України та встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 9209,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартранскабель" сплачений судовий збір у сумі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартранскабель" частину витрат на правову допомогу в розмірі 10666 (десять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2019 року.

Суддя Спірідонов М.О.