Постанова

від 03.04.2019 по справі 820/4345/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 р. Справа № 820/4345/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

представника позивача Мосейчука А.М.

представників відповідача Потапенко І.О., Зекової С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.11.18 року по справі № 820/4345/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018р. №00000951411 (форма "Р") за платежем з податку на додану вартість, яким нараховане 305105,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 244084,00 коп., штрафними санкціями 61021,00 коп.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №00000961411 (форма "В4"), в якому зазначене, що підприємством зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 4796 грн., в тому числі за травень 2016 року у сумі 663 грн., за лютий 2017 року у сумі 4133 грн.; стягнути судові витрати з відповідача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що під час перевірки та судового розгляду на підтвердження дійсності та реальності господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Буд-Норма" надало усі необхідні та достатні первинні документи. Вважає, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження. Отже нарахована податковим органом сума грошового зобов'язання є необґрунтованою, а спірні податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018р. №00000951411 (форма "Р"), №00000961411 (форма "В4") підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення від 23.03.2018 року №2590, виданого ГУ ДФС у Харківській області, головним державним ревізором інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Красніковою А.Є. та наказу ГУ ДФС у Харківській області від 22.03.2018 року №1970 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ БУД-НОРМА за травень, липень, серпень, вересень 2016 року з ТОВ АЛЕТО - СОЮЗ , за грудень 2016 року з ТОВ ХСК РАКУРС .

За наслідками проведеної перевірки було складено акт №1239/20-40-14-11-11/34390176 від 05.04.2018 року (т.1 а.с.25-56), яким встановлені наступні порушення:

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 244084 грн., в тому числі за травень 2016 року у сумі 77622 грн., за липень 2016 року у сумі 7741 грн., за серпень 2016 року у сумі 2298 грн., за грудень 2016 року у сумі 156423 грн., та зменшено від'ємне значення з ПДВ на загальну суму 4796 грн., в тому числі за травень 2016 року у сумі 663 грн., за лютий 2017 року у сумі 4133 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 17.05.2018р. №00000951411 (Форма "Р") за платежем з податку на додану вартість, яким нараховано 305105,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 244084,00 грн., штрафними санкціями 61021,00 грн.; (т.1 а.с.64)

- від 17.05.2018р. №00000961411 (Форма "В4"), в якому зазначено, що підприємством зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 4796 грн., в тому числі за травень 2016 року у сумі 663 грн., за лютий 2017 року у сумі 4133 грн. (т.1 а.с.63)

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" листом від 17.05.2018р. №20433/10/20-40-14-11-18 (т.1 а.с.66), та були отримані позивачем 23.05.2018р. (т.1 а.с.68-69)

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період не мали на меті реального настання правових наслідків.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Буд-Норма" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Алето Союз" та ТОВ "ХСК Ракурс".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ "Алето Союз" 04.05.2016р. було укладено договір №4/05-с (т.1 а.с.92-95), відповідно до якого ТОВ "Алето Союз" (субпідрядник) приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту фасаду учбового корпуса НФаУ за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 4, а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість.

Фактичне виконання укладеного договору підтверджується копією акту приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.104-108), розрахунком витрат (т.1 а.с.109-110), актом прийому-передачі (т.1 а.с.111), відомістю ресурсів (т.1 а.с.112-115), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.99), платіжним дорученням №59 (т.3 а.с.112)

На підтвердження реальності виконання договору субпідряду від 05.05.2016р. №5/05- позивач надав до суду: копію акта прийому-передачі (т.1 а.с.119-120), розрахунок витрат (т.1 а.с.121), калькуляцію на виготовлення віконних блоків (т.1 а.с.122-127), відомість ресурсів (т.1 а.с.128-129), довідка про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.130), акт виконаних робіт (т.1 а.с.131-136), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.99), платіжне доручення №59 (т.3 а.с.112).

04.07.2016р. між позивачем та ТОВ "Алето Союз" укладено договір №12/07-с (т.1 а.с.137-140), відповідно якого субпідрядник (ТОВ "Алето Союз") приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту фасаду учбового корпуса НФаУ за адресою: м.Харків, вул.О.Невського, 18, а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість.

В матеріалах справи міститься первинна документація на підтвердження реалізації даного договору: відомість ресурсів (т.1 а.с.146-147), розрахунок загальновиробничих витрат (т.1 а.с.148), приймально-здавальний акт (т.1 а.с.149), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.1 а.с.150), акт приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.151), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.103), платіжне доручення №77 (т.3 а.с.113).

Відповідно договору субпідряду від 28.07.2016р. №29/07-с, субпідрядник (ТОВ "Алето Союз") приймає на себе виконання робіт по монтажу припливно-витяжної вентиляції у відповідності з умовами даного договору, а генпідрядник (ТОВ "Буд-Норма") зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість (т.1 а.с.155-156).

Позивачем надані суду наступні документи по зазначеному договору: договірна ціна (т.1 а.с.157), приймально-здавальний акт (т.1 а.с.158), акт приймання виконаних робіт (т.1 а.с.159-161).

Договором субпідряду №13/04-06с від 01.06.2016р. ТОВ "Алето Союз" - субпідрядник, прийняв на себе виконання робіт по технічному переоснащенню і доукомплектуванню обладнання системи припливно-витяжної вентиляції: м.Харків, вул.Кірова, 14-А, а ТОВ "Буд-Норма" - генпідрядник, зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість (т.1 а.с.162-163). Матеріали справи містять документи на підтвердження фактичного виконання даного договору, а саме: договірна ціна (т.1 а.с.164), приймально-здавальний акт (т.1 а.с.165), акт прийома виконаних робіт (т.1 а.с. 166), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.106).

На підтвердження виконання договору субпідряду №13/04-с від 05.05.2016р. між ТОВ "Буд-Норма" та ТОВ "Алето Союз" про виконання демонтажних робіт по вул. Кірова, 14-А в м.Харкові (т.1 а.с.167-168), надано наступні документи: акт виконаних робіт (т.1 а.с.169), калькуляція (т.1 а.с.170), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.99), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.105), платіжне доручення №59 (т.3 а.с.112)

Також судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ХСК Ракурс" 26.09.2016р. було укладено договір субпідряду №1/10-с (т.1 а.с.171-172), відповідно до умов якого ТОВ "ХСК Ракурс" (субпідрядник) приймає на себе виконання робіт по виготовленню повітропровід та фасоних частин для ТОВ ТОВ "Промтехбудінвест", а генпідрядник - позивач, зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість (т.1 а.с.171-172).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджено копіями: відомостей матеріалів (т.1 а.с.173, 180, 183, 186, 188, 197, 199, 202, 205, 209), розрахунку (т.1 а.с.174-177, 181, 184, 187, 189, 200, 203, 206, 208), приймально-здавальний акт (т.1 а.с.178), калькуляції (т.1 а.с.179, 182, 185, 196, 198, 201, 204, 207), квитанції про оплату за договором (т.3 а.с.100), платіжне доручення №169 (т.3 а.с.110).

Договором субпідряду №2/10-с від 03.10.2016р. субпідрядник - ТОВ "ХСК Ракурс", приймає на себе виконання робіт по виготовленню повітропровід та фасоних частин для ТОВ ТОВ "Промтехбудінвест", а генпідрядник - позивач, зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість (т.1 а.с.190-191), що підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт и витратах (т.1 а.с.192), розрахунком (т.1 а.с.193-194), відомістю матеріалів (т.1 а.с.195, 197), калькуляцією (т.1 а.с., 198), приймально-здавальний акт (т.1 а.с.210), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.100), платіжне доручення №169 (т.3 а.с.110).

Відповідно до договору субпідряду №16/11-с від 24.10.2016р.: субпідрядник - ТОВ "ХСК Ракурс", приймає на себе виконання робіт по виготовленню віконних блоків 45,834 кв.м. для учбового корпусу НФаУ по вул.Валентинівській, 4 (т.1 а.с.211- 212).

Договір підтверджується: відомістю матеріалів (т.1 а.с.213-241), калькуляцією (т.1 а.с.215-216), розрахунком (т.1 а.с.218), приймально-здавальним актом (т.1 а.с.219-220), актом прийома виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.221- 224), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.101), платіжне доручення №169 (т.3 а.с.110).

01.11.2016р. укладено договір №12/11-с, відповідно якого ТОВ "ХСК Ракурс" - субпідрядник, приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту фасада учбового корпусу коледжа НФаУ за адресою: м.Харків, вул.О.Невського, 18 (т.1 а.с.225-228).

На виконання договору до суду позивач надав: договірна ціна (т.1 а.с.229), локальний кошторис на будівельні роботи (т.1 а.с.230-237), розрахунок (т.1 а.с.238-239), відомість ресурсів (т.1 а.с.240-245), приймально-здавальний акт (т.1 а.с.246), довідка про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.247), акт приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.248-253), платіжне доручення №169 (т.3 а.с.110).

Відповідно до договору субпідряду від 01.11.2016р. №15/11-с, ТОВ "ХСК Ракурс" - субпідрядник, приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту фасада учбового корпусу коледжа НФаУ за адресою: м.Харків, вул.Валентинівська, 4, а генпідрядник - позивач, зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість. (т.2 а.с.1-4).

Виконання вказаного договору підтверджується: копією договірної ціни (т.2 а.с.5), відомістю ресурсів (т.2 а.с.6-7, 10-11), локальним кошторисом на будівельні роботи (т.2 а.с.8-9), приймально-здавальним актом (т.2 а.с.12), розрахунком (т.2 а.с.13), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.14), актом приймання виконання (т.2 а.с.15-17), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.100), платіжне доручення №169 (т.3 а.с.110).

02.11.2016р. укладено договір субпідряда №2/11-с між ТОВ "Буд-Норма" та ТОВ "ХСК Ракурс", відповідно якого ТОВ "ХСК Ракурс" приймає на себе виконання робіт по виготовленню віконних блоків 7,808 кв.м. для Регіонального філіала "Південна Залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". (т.2 а.с.18-19).

На підтвердження виконання договору позивачем до суду надано: відомість ресурсів (т.2 а.с.20-22), розрахунок (т.2 а.с.23), приймально-здавальний акт (т.2 а.с.24), калькуляція (т.2 а.с.25-27), відомість матеріалів (т.2 а.с.28-29), довідка про вартість виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.30), акт прийома виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.31-33), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.100), платіжне доручення №169 (т.3 а.с.110).

Відповідно до договору субпідряда №15/10-с від 03.11.2016р.: ТОВ "ХСК Ракурс" приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту фасада учбового корпуса НФаУ за адресою: м.Харків, вул. Валентинівська, 4, а генпідрядник - позивач, зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість (т.2 а.с.34-37).

Дана угода підтверджується: договірною ціною (т.2 а.с.38), локальним кошторисом (т.2 а.с.39-40), розрахунком (т.2 а.с.41), відомістю ресурсів (т.2 а.с.42-45), приймально-здавальним актом (т.2 а.с.46), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.47), актом приймання виконаних робіт (т.2 а.с.48-50), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.100, 101), платіжне доручення №169 (т.3 а.с.110).

Щодо договору субпідряду №9/11-с від 10.11.2016р., укладеним між ТОВ "Буд-Норма" (генпідрядник) та ТОВ "ХСК Ракурс" (субпідрядник): предметом договору є виконанням робіт по виготовленню монтажних систем витяжної вентиляції санітарного вузла ЗАО "Укрпрофздравница" (т.2 а.с.51-52), підтверджується калькуляцією (т.2 а.с.53-54), актом прийому виконаних робіт (т.2 а.с.55-56), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.101), платіжне доручення №170 (т.3 а.с.107).

Договір субпідряда №5/12-с від 16.11.2016р. укладався між ТОВ "Буд-Норма" (генпідрядник) та ТОВ "ХСК Ракурс" (субпідрядник) щодо виконання робіт по капітальному ремонту харчоблоку Червонодонецького дошкільного учбового закладу (яслі-сад) №2 Червонодонецької сільської ради Балаклійського района Харківської області (т.2 а.с.57-60).

На підтвердження реальності договору позивачем надані: договірна ціна (т.2 а.с.61), відомість ресурсів (т.2 а.с.62-67, 95-100), локальний кошторис (т.2 а.с.68-87), розрахунок витрат (т.2 а.с.88-92), приймально-здавальний акт (т.2 а.с.93-94), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.101), платіжне доручення №168 (т.3 а.с.109).

Відповідно до договору №4/12-с від 01.12.2016р. ТОВ "ХСК Ракурс" (субпідрядник) зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту фасада учбового корпуса НФаУ за адресою: м.Харків, вул.Валентинівська, 4, позивач - як генпідрядник, зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість (т.2 а.с.101-104).

На підтвердження реальності договору позивачем надані: договірну ціну (т.2 а.с.105), відомість ресурсів (т.2 а.с.106-108, 112-114, 117-118), локальний кошторис (т.2 а.с.109-111), розрахунок (т.2 а.с.115-116), приймально-здавальний акт (т.2 а.с.119), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.2 а.с.120), акт приймання виконаних робіт (т.2 а.с.121-124), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.101), платіжне доручення №170 (т.3 а.с.107).

01.12.2016р. укладено договір №3/12-с між ТОВ "Буд-Норма" (генпідрядник) та ТОВ "ХСК Ракурс" (субпідрядник), предметом якого є виконання робіт по капітальному ремонту фасада учбового корпуса НФаУ за адресою: м.Харків, вул.Валентинівська, 4 (т.2 а.с.125-128).

Фактичне виконання договору підтверджується: договірною ціною (т.2 а.с.129), локальним кошторисом (т.2 а.с.130-136), розрахунком (т.2 а.с.137-138), відомістю ресурсів (т.2 а.с.139-142), приймально-здавальний акт (т.2 а.с.143), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.144), акт приймання (т.2 а.с.145-149), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.101), платіжне доручення №170 (т.3 а.с.107).

Договором №6/12-с від 02.12.2016р. (т.2 а.с.150-151) між ТОВ "Буд-Норма" (генпідрядник) та ТОВ "ХСК Ракурс" (субпідрядник) сторони погодили виконання робіт по виготовленню віконних блоків 15,607 кв.м. для учбового корпуса НФаУ по вул.Валентинівській, 4, що підтверджується: відомістю матеріалів (т.2 а.с.152-157), розрахунком (т.2 а.с.158), калькуляцією (т.2 а.с.159-161), приймально-здавальним актом (т.2 а.с.162-163), довідкою про вартість виконаних робіт (т.2 а.с.164), актом приймання виконаних робіт (т.2 а.с.165-167), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.101), платіжне доручення №170 (т.3 а.с.107).

09.12.2016р. укладено договір субпідряду №1/12-с між позивачем та ТОВ "ХСК Ракурс" (субпідрядник), за яким субпідрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту приміщень ЦОА за адресою: Харківська обл., м.Зміїв, вул.Адміністративна, 5 (т.2 а.с.168-171).

Виконання даного договору підтверджується: договірною ціною (т.2 а.с.172), локальним кошторисом (т.2 а.с.173-180), відомість ресурсів (т.2 а.с.181-192), розрахунком (т.2 а.с.193-194), приймально-здавальним актом (т.2 а.с.195), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (т.2 а.с.196), актом приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.197-203), квитанція про оплату за договором (т.3 а.с.101, 102), платіжне доручення №8 (т.3 а.с.108).

Відповідно до договору субпідряду від 09.12.2016р. №2/12-с: ТОВ "ХСК Ракурс" (субпідрядник) приймає на себе виконання робіт з ремонту будівель ЦОА за адресою: Харківська обл., м.Лозова, вул.М.Грушевського, 7 (т.2 а.с.204-207).

На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано до суду: копію договірної ціни (т.2 а.с.208), локальний кошторис (т.2 а.с.209-217), відомість ресурсів (т.2 а.с.218-227), розрахунок (т.2 а.с.228-230), приймально-здавальний акт (т.2 а.с.231), довідку про вартість виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.232), акт приймання виконаних робіт (т.2 а.с.233-244).

Також позивачем до матеріалів справи надані копії податкових накладних по вищезазначеним договорам та квитанції про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.3 а.с.117-162).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, на те, що подані платником податків документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій є помилковими.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ґрунтуються на податковій інформації, з якої встановлено ознаки нереальності здійснення контрагентом позивача - ТОВ "ХСК Ракурс" господарської діяльності з огляду на недостатню облікову кількість працівників та обсяг задекларованої діяльності, а також відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам.

Також встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Алето Союз" анульоване 31.01.2018р., кількість працюючих станом на 30.09.2016р. становить 5 осіб, а фінансова звітність за 2 квартал 2016р., 3 квартал 2016р. не надано, тому встановити наявність чи відсутність основних засобів не має можливим.

З аналізу податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, встановлено, що ТОВ "Алето Союз" у ланцюгах постачання-реалізації вбачається "обрив ланцюга" товарної номенклатури та їх кількості. Підприємством протягом травня, липня, серпня, вересня 2016р. не було придбано робіт, які були реалізовані на адресу ТОВ "Буд-Норма".

Проте колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на вказану податкову інформацію, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За змістом ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України, для декларування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити понесення ним витрати на придбання товарів та нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними, платіжними документами та іншими первинними документами, а також довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, узагальнена податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивач та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування податкового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентами не мали реальний характер не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Северянін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, на підставі ст.317 КАС України, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 року по справі № 820/4345/18 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018р. №00000951411 (форма "Р") за платежем з податку на додану вартість, яким нараховане 305105,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 244084,00 грн., штрафними санкціями 61021,00 грн.;

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №00000961411 (форма "В4"), в якому зазначене, що підприємством зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 4796 грн., в тому числі за травень 2016 року у сумі 663,00 грн., за лютий 2017 року у сумі 4133,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 08.04.2019 року