Ухвала

від 08.04.2019 по справі 820/3813/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 квітня 2019 р. Справа № 820/3813/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Тацій Л.В. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року по справі № 820/3813/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімторгсервіс"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімторгсервіс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду, 07.08.18 р. Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 зазначена апеляційна скарга була залишена без руху з підстав несплати судового збору та наданий строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті шляхом направлення до Харківського апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2643,00 грн.

03.09.2018 р. до Харківського апеляційного адміністративного суду від Державної фіскальної служби України на виконання вимог ухвали від 08.08.2018 надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2018 вказане клопотання задоволено, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 про залишення без руху апеляційної скарги.

24.09.2018 р. від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційна скарга Державної фіскальної служби України повернута скаржнику.

11.01.19 р. на зазначене рішення суду Державною фіскальною службою України вдруге подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху, через пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою і через несплату судового збору та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску строку та обґрунтованих підстав для його поновлення з посиланням на відповідні докази та оригіналу документу про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду, 28.03.19 р., засобами поштового зв'язку, Державною фіскальною службою України направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та оригінал платіжного доручення № 2558 від 23.10.2018 р.

Згідно клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження Державною фіскальною службою України отримано копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 19.03.2019 року (вхідний ДФС від 19.03.2019 № 15101/5). Таким чином, останній день на усунення недоліків 29.03.2019 року.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач зазначає, у ситуації, що виникла при оскарженні рішення суду першої інстанції, відповідач діяв швидко та відповідно до ситуації, про що свідчить вчасно подана апеляційна скарга. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 було відмовлено ДФС України у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу відповідачу. Вказують, що платіжним дорученням № 2558 від 23.10.2018 було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги ДФС України. Проте, Казначейською службою не було вчасно надано платіжне доручення до ДФС України. Після взяємозвірки з Казначейською службою було виявлено, що останнім не було надано платіжне доручення до ДФС України, після отримання платіжного доручення, ДФС одразу подає апеляційну скаргу. Зазначають також, що як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 ст. 6 Конвенції. Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. 121 КАС України, просять суд у зв'язку з усуненням обставин, що фактично перешкоджали реалізації права на оскарження судового рішення по справі №820/3813/18 надати можливість захистити інтереси держави та не позбавляти права на оскарження судового рішення, визнати причини пропуску процесуального строку поважними та строк поновити. До клопотання додають оригінал платіжного доручення № 2558 від 25.10.2018 р. про сплату судового збору на суму 2643,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною першої статті 121 КАС України суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів вважає вказані у ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд зверну увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Окрім того, відповідачем не надано доказів вжиття заходів, направлених на своєчасну подачу апеляційної скарги, які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення суб'єкта владних повноважень до виконання процесуального обов'язку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, встановленого законом, на апеляційне оскарження вищеозначеного судового рішення, оскільки заявником не надано доказів, які би безспірно посвідчили цю обставину.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 804/958/17 (К/9901/60991/18).

Таким чином, відсутність фінансування та несвоєчасна сплата судового збору не можуть бути визнані такими обставинами, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що Казначейською службою не було вчасно надано платіжне доручення до ДФС України - жодним чином не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, доказів в підтвердження обґрунтування поновлення строку Державна фіскальна служба України до клопотання не надає.

Також, суд звертає увагу, що з урахуванням наведеного, посилання відповідача на Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі" є помилковим. При цьому колегія суддів зазначає, що в даному випадку суб'єктом звернення до суду є орган державної влади.

Також колегія суддів зазначає, що Державна фіскальна служба України, має однаковий обсяг процесуальних прав та обовязків поряд із іншими учасниками справи, діє як субєкт владних повноважень й, до того ж, є бюджетною установою, яка фінансується з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак неналежне фінансування податкового органу, що, в свою чергу, зумовило неможливість виконання вимог ухвал про залишення апеляційної скарги без руху, і, як наслідок, пропуск у звязку з цим строку апеляційного оскарження судових рішень, не є поважними підставами для поновлення цього строку.

Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 року не виконані, недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення процесуального строку.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року по справі № 820/3813/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімторгсервіс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош Л.В. Тацій