Постанова

від 19.03.2019 по справі 910/17874/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. Справа№ 910/17874/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Суліма В.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісний позовом: Пономаренко А.О. (ордер №266841 від 06.08.2018)

від відповідача: Кобко Р.В. (директор)

від третьої особи 1 за первісним позовом : не з'явився

від третьої особи 2 за первісним позовом: Кузьмін Є.В. (угода б/н від 04.01.2019), (в режимі відеоконференції у приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова)

розглянувши матеріали апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" та фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича

на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року

у справі № 910/17874/17 (суддя: Літвінова М.Є.)

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група"

2. фізична особа - підприємець Плюта Олександр Олександрович

про стягнення 868 053,81 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"

про стягнення 423 080,46 грн.,-

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - третя особа 1), фізична особа - підприємець Плюта Олександр Олександрович (далі - третя особа 2) про стягнення 868 053,81 грн., з яких 809 249, 26 грн. вартість знищеного вантажу та 58 804, 55 грн. - вартість витрат на утилізацію товару непридатного для подальшої реалізації.

11.01.2018 року до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" про стягнення 391 603,83 грн., з яких 368 420,00 грн. основного боргу, 18 014,06 грн. пені, 3 210,24 грн. інфляційних втрат та 1 959,53 грн. 3 % річних. (а.с. 67-72 том 2)

14.03.2018 року представником відповідача подано заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, відповідно до змісту якої відповідач просив суд стягнути з позивача заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги в сумі 368 420,00 грн., пеню за несвоєчасну оплату транспортно-експедиційних послуг в розмірі 38 472,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 287,45 грн, 3% річних в сумі 3 900,94 грн., яка була задоволена судом. Крім цього, відповідач просив суд стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 7 636,06 грн. та витрати професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн. (а.с. 240-241 том 2)

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року первісні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" вартість знищеного вантажу у розмірі 809 249,26 грн. та 12138,74 грн. витрат по оплаті судового збору, в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик " відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування 809 249,26 грн. збитків, вартість пошкодженої продукції, є обґрунтованими, документально підтвердженими тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню. Відмовляючи в частині стягнення витрат на утилізацію продукції, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про понесення реальних збитків у розмірі вартості витрат на утилізацію вантажу в сумі 58 804,55 грн., який було пошкоджено під час спірного перевезення.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що зустрічні вимоги є передчасними з огляду на ненадання відповідачем належних та допустимих доказів виникнення у позивача зобов'язання з оплати наданих послуг.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" - звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення невірно застосував норми процесуального та матеріального права. Вказав на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 236 ГПК України, не прийняв до уваги той факт, що відповідач за зустрічними позовними вимогами визнавав позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги. Також, зазначив, що за змістом актів приймання-передачі наданих послуг підтверджується, що послуги з транспортно-експедиційного обслуговування були надані ТОВ Край-Логістик та прийняті відповідачем за зустрічним позовом без зауважень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 року справу № 910/17874/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі № 910/17874/17.

Також, не погодившись із вказаним рішенням, третя особа 2 - фізична особа - підприємець Плюта Олександр Олександрович - звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року в повному обсязі та закрити провадження у справі, у зв'язку із неналежністю позивача, наслідком чого є відсутність спору.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив, що ТОВ Юнілівер Україна не є належним позивачем по справі, власником пошкодженого товару є ТОВ Юнілевер Русь , а тому саме вказане товариство має право на звернення до суду із позовними вимогами про настання збитків. Також, апелянт зазначив на те, що не можна брати до уваги акт експертизи Уральської торгівельно-промислової палати Російської Федерації, оскільки Уральська ТПП знаходиться поза дією чинного законодавства України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі № 910/17874/17, та призначено справу до розгляду.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 року справу № 910/17874/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/17874/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М. А.- головуючий суддя; судді - Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року прийнято до провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" та фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича у визначеному складів колегії суддів, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 22.01.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2019 року (а.с. 31 том 4), у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. який входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів у складі: Руденко М. А.- головуючий суддя; судді - Дідиченко М. А., Сулім В.В.

У подальшому в розгляді справи неодноразово оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, 19.03.2019 року представник позивача за зустрічним позовом підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.

Представник третьої особи 2, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні пояснив про те, що в суді першої інстанції не заперечував про те, що існує заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги. Проти апеляційної скарги третьої особи 2 заперечував, вказав на те, що підстави для задоволення апеляційної скарги фізичної - особи підприємця Плюти Олександра Олександровича відсутні.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 43-48 т.4).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін та третіх осіб обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ Край Логістик підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ФОП Плюти О.О. слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2017 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № ЕХР-11 (далі - договір) (а.с.14 т.1), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується надавати клієнту послуги з організації перевезень вантажів клієнта, оформлення документів, необхідних для здійснення таких перевезень, а також інші транспортно-експедиційні послуги відповідно до заявки клієнта як особисто, так і шляхом залучення третіх осіб.

Відповідно до п. 2.2. договору, надання послуг буде здійснюватись відповідно до умов цього договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (ЄУРП), а також діючими нормативними актами України, що регулюють порядок перевезення вантажів транспортом і надання експедиційних послуг.

За умовами п. 3.1. договору послуги надаються на підставі даного договору та заявки, в якій визначаються характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення, умови перевезення та ін. умови. Заявка є невід'ємною частиною цього договору. Клієнт надає експедитору заявки в електронній формі - за допомогою електронної пошти на адресу (и) електронної пошти, узгоджені сторонами в п. 12.19. договору. Заявки є обов'язковими для виконання експедитором.

Згідно з поданою позивачем за зустрічним позовом заявкою № 18 від 20.06.2017 року (а.с.24 т.1) та на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної № CRM-959331 (а.с.25 т.1), відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу - 6236 коробок парфумерних та косметичних засобів з міста Єкатеринбург (Російська Федерація) до Київської області (Україна) автомобілем з причепом, реєстраційні номери: СА0443АК, СА9042ХХ відповідно.

На підставі п. 2.1. договору для виконання заявки експедитор залучив третю особу - фізичну особу - підприємця Плюту Олександра Олександровича (далі - ФОП Плюта О.О.), з яким уклав договір № 398 від 19.06.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні.(а.с.91 т.1)

Для здійснення перевезення відповідач надав ФОП Плюта О.О. договір-заявку № 247 від 19.06.2017 року на здійснення спірного перевезення.(а.с.96 т.1)

22.06.2017 року товар було завантажено у місті Єкатеринбурзі, проте під час його перевезення 23.06.2017 року на 20 км автодороги Кропачеве-Месягустово-Ачит трапилась пожежа автомобіля "Рено Магнум", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок якої вказаний автомобіль було знищено та пошкоджено напівпричіп, реєстраційний номер НОМЕР_2, разом з вантажем, що перевозився.

Так, факт пожежі підтверджується довідкою № 186 від 28.06.2017 року (а.с.186 т.1), виданою водію ОСОБА_7 Міністерством Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих.

Також, згідно з актом експертизи Уральської торгівельно-промислової палати № 0130200053 від 04.07.2017 року (а.с.32 т.1), під час огляду напівпричепа № НОМЕР_2 з продукцією встановлено, що тент відсутній (згорів), дерев'яні дошки по периметру борту частково обгоріли, товар, що перевозився накритий листами картону, під яким проглядається суцільна маса пошкодженого товару та упаковки, а саме: картонна упаковка пошкоджена, частково обгоріла, розмокла з розсипом та пошкодженням вмісту. Індивідуальні флакони (полімерні флакони, туби) з продукцією деформовані, оплавлені, зі слідами горіння (кіптяви) мають стійкий запах горілого. Уся продукція, що перевозилась, має дефекти від пожежі та її ліквідації. Відповідно до оцінки відділу якості філії ТОВ "Юнілівер Україна" в м. Єкатеринбурзі, продукція, що пошкоджена в результаті пожежі, визнана непридатною для її подальшої реалізації. Вивантаження товару на склад не здійснювалась, з огляду на суцільне пошкодження вантажу прийнято рішення про його повне знищення.

Отже, під час спірного перевезення відповідач в порушення умов 4.1.5. договору не забезпечив збереження вантажу та допустив його знищення.

Відповідно до інвойсу № 3940016573 від 21.06.2017 року вартість товару склала 1870664,04 російських рублів, вартість знищеного товару у перерахунку на гривні за курсом НБУ станом на 07.07.2017 року складає 809249, 26 грн. (а.с.40 т.1)

За позицією відповідача за первісним позовом, він не погоджується з визначеним розміром збитків з причини невідповідності ваги вантажу за заявкою та вагою утилізованої продукції за актом про знешкодження від 11.07.2017 року, актом передачі відходів від 07.07.2017 року та актом здачі-приймання робіт (послуг) від 11.07.2017 року, а саме різницю у 763, 54 кг.(а.с.38т.1)

Проте, колегія суддів вважає дані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки спірний вантаж було знищено внаслідок пожежі, тобто під час процесу горіння вантажу його маса могла змінитись за рахунок згорання пакування та випаровування складових продукції, що перевозилась, а отже різниця зазначеної у заявці та актах ваги є наслідком процесу горіння. При цьому, відповідно до умов укладеного між сторонами договору зобов'язання з відшкодування вартості пошкодженого вантажу не залежить від ступеня його пошкодження.

Листами № КL 1 від 07.07.2017 року, № 169 від 31.07.2017 року, № 187 від 31.08.2017 року позивач звертався до відповідача з вимогами про відшкодування завданої шкоди, які в свою чергу, відповідачем задоволені не були.(а.с.40,41,45 т.1)

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, спірний вантаж відповідачем було застраховано у ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-2809-16-00003 від 20.10.2016 року. (а.с.110 т.1)

26.06.2017 року відповідач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. (а.с.109 т.1)

Листом № 676 від 15.08.2017 року відповідач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з вимогою направити страховий акт з прийнятим рішенням щодо страхового відшкодування. (а.с.121)

12.09.2017 року відповідач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з заявою № 980 про виплату страхового відшкодування згідно банківських реквізитів ТОВ "Юнілівер Україна". (а.с.123 т.1)

В подальшому, листом № 1243 від 17.10.2017 року відповідач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група " з вимогою надати страховий акт з прийнятим рішенням щодо виплати страхового відшкодування, зазначивши, що на його думку має місце затягування процесу прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком. (а.с.124 т.1)

17.11.2017 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" листом № 03/5868 відмовила відповідачу у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що останнім не було вжито заходів недопущення виникнення страхового випадку та залучено до перевезення вантажу транспортний засіб, який не пройшов технічну перевірку відповідно до чинного транспортного законодавства. (а.с.7 т.2)

Також, листом № 973 від 19.07.2017 року відповідач звертався до фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича з вимогою відшкодувати збитки, що сталися в результаті пожежі під час спірного перевезення, проте вказані вимоги відповідача задоволені не були. (а.с.99 т.1)

Позивач звернувся з первісними позовними вимогами про стягнення вартості знищено вантажу у розмірі 809 249,26 грн. та вартості витрат на утилізацію товару непридатного для подальшої реалізації в сумі 58 804,55 грн. на підставі того, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо забезпечення збереження вантажу, внаслідок чого парфумерну та косметичну продукцію, що перевозилась, було пошкоджено та як наслідок втрачено.

Відповідач за первісним позовом, звернувся із зустрічною позовною заявою на підставі того, що відповідно до умов договору № EXP-11 від 03.04.2017 року він надав позивачу транспортно-експедиційні послуги, які позивачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 368 420, 00 грн. та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 38 472, 07 грн., втрат від інфляції 12 287, 45 грн. та 3 % річних в сумі 3 900, 94 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування 809 249,26 грн. збитків, вартість пошкодженої продукції, є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню, в частині вимог, витрат на утилізацію продукції, суд відмовив, оскільки позивачем не надано доказів які б свідчили, що саме ним понесені реальні збитки у розмірі вартості витрат на утилізацію вантажу в сумі 58 804,55 грн., який було пошкоджено підчас спірного перевезення. Відмовляючи в задоволенні зустрічної позовної заяви, суд зазначив, що зустрічні вимоги є передчасними з огляду не надання відповідачем належних та допустимих доказів виникнення у позивача зобов'язання з оплати наданих послуг.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 193 ГК України обумовлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як унормовано відповідно до приписів до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також, як передбачено вимогами ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як унормовано ст. 614 Цивільного кодексу України - особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто, мають бути прямими.

Отже, аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нормами діючого законодавства передбачено стягнення збитків з порушника, в незалежності від того чи передбачено таке право нормами договору, укладеного між сторонами чи не передбачено, сторона, права якої порушені, має право на відшкодування збитків, відповідно до вимог ст. ст. 16, 623 Цивільного кодексу України; ст.ст. 20, 216, 224 Господарського кодексу України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України

Так, відповідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Виходячи зі змісту наведених норм, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

Водночас, згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом частини 1 статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, зі змісту частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України вбачається, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.

Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Крім того, вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність " передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що України приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2017 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Частина 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) передбачає, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Так, враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач організовував перевезення ввіреного йому позивачем вантажу з території іншої держави на територію України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

Для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди (стаття 3 Конвенції).

Також, за змістом пунктом 2.3. договору сторони у добровільному порядку погодили, що для надання послуг експедитор має право за власний рахунок залучати третіх осіб за умови, що умови договорів, укладених з третіми особами, повністю відповідають умовам цього договору стосовно будь-яких вимог клієнта до перевезення вантажів та порядку надання послуг за цим договором. Експедитор, при цьому, залишається повністю відповідальним перед клієнтом за дії третіх осіб. Експедитор здійснює взаєморозрахунки з третіми особами самостійно і за свій рахунок.

Також, за умовами п. 4.1.5. договору на експедитора покладено обов'язок забезпечувати збереження вантажу на всіх етапах перевезення, а також під час навантажувальних і розвантажувальних робіт, в разі, якщо такі вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються експедитором.

У разі аварії, втрати або псування вантажу при перевезенні або виконанні навантажувальних і розвантажувальних робіт експедитор зобов'язаний негайно сповістити клієнта про заподіяний збиток і відшкодувати клієнту завдані збитки. Порядок і процедура визначення розміру збитків встановлюється Порядком розгляду та відшкодування претензій у випадках пошкодження, недостачі і втрати вантажу в процесі транспортування (додаток № 1 до договору) (пункт 4.1.7. договору).

Відповідно до пункту 4.2.1. договору експедитор має право залучати третіх осіб для виконання своїх обов'язків за цим договором від свого імені і за свій рахунок. При цьому, треті особи зобов'язані виконувати умови даного договору, а відповідальність за виконання договору лежить на експедиторі.

Пунктом 6.1. договору, визначено, що експедитор несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі, якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими Експедитором для виконання умов договору, до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Як вбачається з додатку № 1 до договору "Порядок розгляду і відшкодування претензій у випадках пошкодження, недостачі або втрати вантажу в процесі транспортування" (далі - Порядок), що експедитор несе повну відповідальність перед клієнтом за забезпечення схоронності і належної якості вантажів та дотримання умов перевезення (в т.ч. температурного режиму) з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі вантажоодержувачу. Експедитор несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі, якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими експедитором для виконання умов договору.

Пунктом 3 порядку передбачено, що у разі пошкодження вантажу або його втрати експедитор відшкодовує клієнту вартість пошкодженого (втраченого) вантажу. Під вартістю вантажу при перевезеннях усередині України сторони розуміють вартість вантажу, зазначену в супровідних і відвантажувальних документах, при міжнародних перевезеннях під вартістю вантажу сторони розуміють вартість вантажу зазначену в супровідних і відвантажувальних документах, яка збільшена на суму платежів, сплачених під час митного оформлення вантажу відповідно до імпортної митної декларації. Також компенсації може підлягати вартість перевезення вантажу повністю в разі втрати всього вантажу і пропорційно - в разі часткової втрати.

Як вже зазначалось вище, 03.04.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування №ЕХР-11 та додаток № 1 до договору, що визначає порядок розгляду і відшкодування претензії у випадку пошкодження, недостачі або втрати вантажу в процесі транспортування.

На виконання умов договору, 20.06.2017 року складено транспортну заявку №18 про замовлення перевезення, на основі якої була оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №959331, за умовами якої відповідач мав здійснити для позивача організацію перевезення парфумерних та косметичних засобів у кількості 6 236 коробок, з філіалу ТОВ Юнілевер Русь до позивача.

Відповідно до транспортної заявки та СМРІ перевезення здійснювалось на автомобілі з причепом, реєстраційні номери: СА 0443 АК, СА 9042 XX.

Завантаження товару, що підлягав перевезенню відбулось у м. Єкатеринбург, Росія 22.06.2017 р.

Перевезення розпочалось 22.06.2017 р., що підтверджується записом у СІШ. Однак 23.06.2017 р. під час здійснення перевезення сталась пожежа, в результаті якої товар, що перевозився, був частково знищений, а частина товару, що не була знищена, була пошкоджена. В результаті пожежі весь товар, що перевозився став непридатним до подальшої реалізації.

Згідно пункту 4.1.5. договору експедитор зобов'язаний забезпечувати збереження вантажу на всіх етапах перевезення.

Відповідно до пункту 6.1. договору експедитор несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі, якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими експедитором для виконання умов Договору, до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Згідно з пунктом 1 порядку експедитор несе повну відповідальність перед клієнтом за забезпечення схоронності і належної якості вантажів та дотримання умов перевезення (в т.ч. температурного режиму) з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі вантажоодержувачу. Експедитор несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі, якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими Експедитором для виконання умов Договору.

Факт пожежі підтверджується довідкою з вихідним номером 186 від 28.06.2017 р., виданою Міністерством Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих (а.с. 31 том 1).

Актом експертизи Уральської торгівельно-промислової палати N90130200053 від 04.07.2017 р. (а.с. 32 том 1) встановлено: Під час огляду напівпричепа №СА 9042 XX з продукцією встановлено: тент відсутній (згорів), дерев'яні дошки по периметру борту частково обгоріли, товар, що перевозився накритий листками картону, під яким проглядається суцільна маса пошкодженого товару та упаковки, а саме: картонна упаковка пошкоджена, частково обгоріла, розмокла з розсипом та пошкодженням вмісту. Індивідуальні флакони (полімерні флакони, туби) з продукцією деформовані, оплавлені, зі слідами горіння (кіптяви), мають стійкий запах горілого. Уся продукція, що перевозилась має дефекти від пожежі та її ліквідації.

Відповідно до оцінки відділу якості філіалу ТОВ Юнілівер Русь в м. Єкатеринбург, продукція, що пошкоджена в результаті пожежі, визнана непридатною для подальшої реалізації. Відвантаження товару на склад філіалу позивача не здійснювалось, через суцільне пошкодження вантажу прийнято рішення про повне його знищення.

Відповідно до інвойсу №3940016573 від 21.06.2017 р. вартість товару склала 1 870 664 (один мільйон вісімсот сімдесят тисяч шістсот шістдесят чотири) рублі 04 копійки. (а.с. 27-30 том 1). Вартість знищеного товару у перерахунку на гривні за курсом НБУ на 07.07.2017 р. складає 809 249 (вісімсот дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 26 копійок.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання за договором щодо забезпечення збереження вантажу, в результаті чого парфумерну та косметичну продукцію, що перевозилась було пошкоджено, а тому у відповідності до договору та нормами чинного законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині відшкодування 809 249,26 грн. збитків.

Необґрунтованими при цьому є доводи апелянта - фізичної особи підприємця Плюти О.О. про те, що ТОВ Юнілівер Україна не є належним позивачем у справі, що саме ТОВ Юнілевер Русь є власником пошкодженого товару, оскільки як передбачено вимогами додаткової угоди № 20 від 15 травня 2017 року, укладеної між представниками ТОВ Юнілівер Україна та ТОВ Юнілівер Русь право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі такого товару перевізнику. Окрім того, позивачем в повному обсязі було сплачено вартість товару на рахунок ТОВ Юнілівер Русь , що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень (а.с. 260-261 том 2).

Також, безпідставними є твердження фізичної особи-підприємця Плюти О.О. стосовно того, що акт експертизи Уральської торгово-промислової палати не можна приймати як належний та допустимий доказ, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказана експертиза проводилась за місцем події, а умовами укладеного між сторонами договору не передбачено якою саме торговельно-промисловою палатою має здійснюватись експертиза у випадку пошкодження вантажу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача вартості витрат на утилізацію товару непридатного для подальшої реалізації у розмірі 58 804, 55 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

За твердженнями позивача, оскільки весь об'єм продукції, що перевозився, став непридатним для подальшої реалізації, вона була утилізована, що підтверджується угодою № 1 до договору поставки товарів № S/3-2003 від 03.07.2017, а також актом № 2951323470 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей для утилізації від 03.07.2017 року (а.с. 34-35 том 1).

Для здійснення утилізаційних робіт ТОВ "Юнілівер Русь" звернулось до ТОВ "Інтер". Факт виконання робіт з утилізації парфумерної та косметичної продукції непридатної для подальшої реалізації загальною вагою 19 200 кг. підтверджується актом передачі відходів від 07.07.2017 (а.с. 37 том 1) та актом про знешкодження від 11.07.2017 року (а.с. 36 том 1).

За результатами виконання робіт з утилізації парфумерної та косметичної продукції непридатної для подальшої реалізації ТОВ "Інтер" було виставлено рахунок-фактуру № 270 від 11.07.2017, відповідно до якого вартість знищення складає 135 936 російських рублів, що за курсом НБУ станом на 07.07.2017 складає 58 804,55 грн (а.с. 38 том 1).

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України того, що саме позивач за первісним позовом сплатив кошти за утилізацію вантажу в сумі 58 804, 55 грн. чи сплатив рахунок фактуру № 270 від 11.07.2017 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі вартості витрат на утилізацію вантажу в сумі 58 804,55 грн., оскільки позивачем не надано доказів сплати зазначених коштів.

Щодо відмови судом першої інстанції в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги в сумі 368 420,00 грн. за договором транспортного експедирування № ЕХР -11 від 03.04.2017 року, пені в сумі 38 472,07 грн. на підставі п. 6.4.2 вищевказаного договору , інфляційних втрат в сумі 12 287,45 грн., 3% річних в сумі 3 900,94 грн. колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог зважаючи на наступне.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відмовляючи в задоволені зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних доказів направлення позивачу в повному обсязі оригіналів документів, встановлених пунктом 5.3. договору, як і не надано актів приймання-передачі наданих послуг, на підставі яких позивачу для оплати були виставлені рахунки № 0000000357 від 22.06.2017 на суму 24 480,00 грн., № 0000000360 від 27.06.2017 на суму 29 300,00 грн., № 0000000379 від 04.07.2017 на суму 29 300,00 грн., № 0000000386 від 08.07.2017 на суму 29 300,00 грн., № 0000000509 від 17.08.2017 на суму 45 200,00 грн., № 0000000521 від 22.08.2017 на суму 24 100,00 грн.

За умовами пунктів 5.1. - 5.3. договору розмір плати експедитору за цим договором встановлюється в тарифному додатку, який є невід'ємною частиною договору. Експедитор зобов'язаний виконати в повному обсязі в установленому порядку і в зазначений термін взяті на себе зобов'язання за умовами цього договору, за ціною, зазначеною в Тарифному Додатку, навіть якщо його витрати в порівняні із запланованими збільшилися. Оплата послуг здійснюється клієнтом протягом 90 календарних днів з дати, зазначеної в рахунку експедитора виписаного на підставі акту наданих послуг. Оплата може бути проведена тільки після отримання від експедитора оригіналів наступних документів: рахунок, Акт приймання-передачі наданих послуг, підтвердження заявки, яке завірено мокрою печаткою та належним чином оформленої податкової накладної згідно податкового законодавства України.

Також, як свідчать матеріали справи, на підтвердження надання послуг за договором транспортного експедирування №ЕХР-11 від 03.04.2017 року на суму 368 420,00 грн. позивач за зустрічним позовом надав наступні первинні бухгалтерські документи:

- рахунок №0000000357 від 22.06.2017 р. на суму 24480,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 30.06.2017 року, податкова накладна від 22.06.2017 року, накладна CMR №0926237, акт № 0000000357 здавання -приймання послуг від 22.06.2017 (а.с.94-97 т.2, а.с.178 т.3)

- рахунок №0000000360 від 27.06.2017 р. на суму 29300,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 30.06.2017 року, податкова накладна від 27.06.2017 року, накладна CMR №23061706, акт №0000000360 здавання -приймання послуг від 27.06.2017 (а.с. 98-102 т.2, а.с.170 т.3)

- рахунок №0000000379 від 04.07.2017 р. на суму 29300,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 07.07.2017 року, податкова накладна від 04.07.2017 року, накладна CMR №28061704, акт № 0000000379 здавання -приймання послуг від 04.07.2017 (а.с. 103-107, а.с.171 т.3)

- рахунок №0000000386 від 08.07.2017 р. на суму 29300,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 13.07.2017 року, податкова накладна від 08.07.2017 року, накладна CMR № 0053118, акт №0000000386 здавання -приймання послуг від 08.07.2017 року (а.с.108-112, а.с.176 т.3)

- рахунок №0000000509 від 17.08.2017 р. на суму 45200,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 27.08.2017 року, податкова накладна від 17.08.2017 року, накладна CMR № 430308, акт № 0000000509 здавання -приймання послуг від 17.08.2017 (а.с. 113-117 т.2, а.с.175 т.3)

- рахунок №0000000523 від 17.08.2017 р. на суму 24480,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 29.08.2017 року, податкова накладна від 17.08.2017 року, накладна CMR №0050434, акт № 0000000523 здавання - приймання послуг від 17.08.2017 року. (а.с.118-121 т.2, а.с. 173 т.3)

- рахунок №0000000524 від 17.08.2017 р. на суму 24480,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 29.08.2017 року, податкова накладна від 17.08.2017 року, накладна CMR №0082273, акт №0000000524 здавання -приймання послуг від 17.08.2017 року(а.с.123-126 т.2, а.с. 177 т.3)

- рахунок №0000000525 від 17.08.2017 р. на суму 24480,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 29.08.2017 року, податкова накладна від 17.08.2017 року, накладна CMR №483861, акт № 0000000525 здавання -приймання послуг від 17.08.2017 (а.с.128-131 т.2, а.с. 172 т.3)

- рахунок №0000000521 від 22.08.2017 р. на суму 34100,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 09.09.2017 року, податкова накладна від 22.08.2017 року, накладна CMR № 473652, акт № 0000000521 здавання -приймання послуг від 22.08.2017 (а.с. 133-137 т.2, а.с.174 т.3)

- рахунок №0000000522 від 23.08.2017 р. на суму 34100,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 09.09.2017 року, податкова накладна від 23.08.2017 року, накладна CMR № 0024280, акт № 0000000522 здавання -приймання послуг від 23.08.2017 (а.с.138-142 т.2, а.с. 169 т.3)

- рахунок №0000000586 від 05.09.2017 р. на суму 35100,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 20.09.2017 року, податкова накладна від 05.09.2017 року, накладна CMR № 468680 , акт №0000000586 здавання -приймання послуг від 05.09.2017(а.с.144-148 т.2 а.с. 180 т.3)

- рахунок №0000000596 від 09.09.2017 р. на суму 34100,00 грн. квитанція про реєстрацію податкової накладної від 27.09.2017 року, податкова накладна від 05.09.2017 року, накладна CMR №06091703, акт №0000000596 здавання -приймання послуг від 09.09.2017 (а.с.150-154 т.2, а.с. 179 т.3)

Вищезазначені акти здавання-приймання послуг мають підписи уповноважених осіб та печатки ТОВ Юнілівер Україна і свідчать про те, що первинні бухгалтерські документи були отримані відповідачем за зустрічним позовом відповідно до п.5.3 договору, а надані послуги - прийняті відповідно до Податкового кодексу України. Зазначене не заперечувалось відповідачем за зустрічним позовом у судовому засіданні.

Крім того, відповідно до п. 4.1.12. договору експедитор зобов'язаний виписати Клієнту податкову накладну на дату виникнення податкових зобов'язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) згідно з термінами і вимогами чинного Законодавства України.

Зважаючи на вказану умову договору, ТОВ Край Логістик своєчасно направив відповідачу (TOB Юнілівер Україна), податкові накладні, які разом з транспортними накладними (CMR) є письмовими доказами надання транспортно-експедиційних послуг та одночасно є доказами прийняття цих послуг відповідачем за зустрічним позовом.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції ТОВ Юнілівер Україна визнало зустрічні позовні вимоги про стягнення коштів за надані транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується змістом заяви про зарахування зустрічної вимоги від 15.05.2018 року за № 18\05-18 (а.с. 166 том 3) , в якій позивач за первісним позовом пропонував ТОВ Край -Логістик здійснити залік сум взаємних однорідних вимог за договором ЕХР -11 від 03 квітня 2017 року на суму його боргу 368 420, 00 грн.

Пунктом 1 ч.2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частково позовні вимоги) на будь-якій стадії судового процесу.

Як унормовано відповідно до вимог ч.6 ст. 236 ГПК України, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції помилково не було взято до уваги визнання ТОВ Юнілівер Україна позовних вимог за зустрічною позовною заявою, в порушення вимог ч.6 ст. 236 ГПК України. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем за зустрічним позовом, в порушення умов договору ЕХР -11 від 03 квітня 2017 року та норм чинного законодавства України, не виконані зобов'язання по оплаті грошових коштів за надані транспортно - експедиційні послуги, отже зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 368 420,00 грн.

Щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату транспортно-експедиційних послуг в розмірі 38472,07 грн., втрат від інфляції в сумі 12 287, 45 грн. , 3% річних - 3900,94 грн. колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Стосовно нарахування і стягнення пені, колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як унормовано вимогами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4.2. договору сторони погодили, що за прострочку платежу Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

Перевіривши розрахунок пені, який розраховано наступним чином: загальний розмір заборгованості складає 368 420,00 грн.

- рахунок №0000000357 від 22.06.2017 на суму 24480,00 грн.: строк оплати 21.09.2017, термін прострочення 175 календарних дні, розмір становить 3355,45 грн.

- рахунок №0000000360 від 27.06.2017 на суму 29300,00грн.: строк оплати 26.09.2017, термін прострочення 170 календарних дні, розмір становить 3915,77 грн.

- рахунок №0000000379 від 04.07.2017 на суму 29300,00грн.: строк оплати 03.10.2017, термін прострочення 163 календарних дні, розмір становить 3775,29 грн.

- рахунок №0000000386 від 08.07.2017 на суму 29300,00 грн.: строк оплати 07.10.2017, термін прострочення 159 календарних дні, розмір становить 3695,02 грн.

- рахунок №0000000509 від 17.08.2017 на суму 45200,00 грн.: строк оплати 15.11.2017, термін прострочення 120 календарних дні, розмір становить 4445,70 грн.

- рахунок №0000000523 від 17.08.2017 на суму 24480,00 грн.: строк оплати 15.11.2017, термін прострочення 120 календарних дні, розмір становить 2407,76 грн.

- рахунок №0000000524 від 17.08.2017 на суму 24480,00 грн.: строк оплати 15.11.2017, термін прострочення 120 календарних дні, розмір становить 2407,76 грн.

- рахунок №0000000525 від 17.08.2017 на суму 24480,00 грн.: строк оплати 15.11.2017, термін прострочення 120 календарних дні, розмір становить 2407,76 грн.

- рахунок №0000000521 від 22.08.2017 на суму 34100,00 грн.: строк оплати 21.11.2017, термін прострочення 114 календарних дні, розмір становить 3202,61 грн.

- рахунок №0000000522 від 23.08.2017 на суму 34100,00 грн.: строк оплати 22.11.2017, термін прострочення 113 календарних дні, розмір становить 3177,38 грн.

- рахунок №0000000586 від 05.09.2017 на суму 35100,00 грн.: строк оплати 05.12.2017, термін прострочення 100 календарних дні, розмір становить 2933,01 грн.

- рахунок №0000000596 від 09.09.2017 на суму 34100,00грн.: строк оплати 09.12.2017, термін прострочення 96 календарних дні, розмір становить 2748,56 грн.

Таким чином, колегія суддів перевіривши розрахунок пені, вважає його арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення пені, станом на 14 березня 2018 року в розмірі 38472,07 грн. за порушення строків щодо оплати транспортно-експедиційних послуг підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 26.04.2017 р. у справі № 3-1522гс16.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Колегія суддів перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, вважає його арифметично вірним (а.с. 10-13 том 3), а тому інфляційні нарахування в розмірі 12 287, 45 грн. та 3% річних в розмірі 3 900 грн. за період з вересня 2017 по січень 2018 року підлягають задоволенню. При цьому, колегія суддів зазначає, що обґрунтованих заперечень та контрозрахунку ТОВ Юнілівер Україна надано не було.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс частково помилкове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП Плюти Олександра Олександровича не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ "Край Логістик" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 р. підлягає скасуванню в частині підмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі № 910/17874/17 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі № 910/17874/17 - задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі №910/17874/17 - скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення яким, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" (код ЄДРПОУ 25641220) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (код ЄДРПОУ 39117060) заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги в розмірі 368 420,00 грн., пеню за несвоєчасну оплату транспортно-експедиційні послуги в розмірі 38472,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 12287,45 грн., 3% річних в розмірі 3900,94 грн ., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8 811,09 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва

Матеріали справи №910/17874/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 05.04.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді В.В. Сулім

М.А. Дідиченко