Рішення

від 28.03.2019 по справі 904/228/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019м. ДніпроСправа № 904/228/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е., за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС КОРП", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 271 072,44 грн., з яких: основний борг в сумі 240 000,00 грн., пеня в сумі 20 640,00 грн., індекс інфляції в сумі 8736,00 грн., 3 % річних в сумі 1696,44 грн. (за договором поставки № 14-3/135 від 04.05.2018)

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС КОРП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 271 072,44 грн., з яких: основний борг в сумі 240 000,00 грн., пеня в сумі 20 640,00 грн., індекс інфляції в сумі 8736,00 грн., 3 % річних в сумі 1696,44 грн. (за договором поставки № 14-3/135 від 04.05.2018).

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

04.05.2018 між сторонами укладено договір поставки №14-3/135.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 480 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 138 від 17.08.2018.

Згідно специфікації до договору відповідач мав здійснити оплату за отриманий від позивача товар в строк до 16.09.2018.

25.07.2018 відповідач здійснив часткову оплату у сумі 200 000,00 грн.

Також, 16.08.2018 відповідач здійснив часткову оплату у сумі 40 000,00 грн.

Таким чином, взяті на себе зобов'язання, відповідач у повному обсязі не виконав.

На момент подачі позову до суду заборгованість за видатковою накладною № 138 від 17.08.2018 становить 240 000,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, за період з 17.09.2018 по 11.12.2018, відповідно до пункту 6.1 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу:

- пеню в сумі 20 640,00 грн.,

- індекс інфляції в сумі 8736,00 грн.,

- 3 % річних в сумі 1696,44 грн.

За витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2019 справу № 904/228/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2019 вказана позовна заява залишена без руху, позивачем надано строк для усунення недоліків.

01.02.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 21.02.2019; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Господарський суд констатує, що належним чином засвідчена копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача 07.02.2019 та отримана останнім - 12.02.2019, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930007425793 (арк. справи 100).

Відзив на позов відповідачем не надано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 відкладено підготовче судове засідання на 12.03.2019.

12.03.2019 від представника відповідача надійшло до суду клопотання, в якому відповідач повідомив суд, про те, що 11.03.2019 останнім частково сплачено позивачу суму боргу у розмірі 5000,00 грн., згідно платіжного доручення від 11.03.2019 № 902646 (арк. справи 93). Також, у клопотанні відповідач просив суд, зобов'язати позивача провести перерахунок позовних вимог та розгляд справи здійснити по наявним документам, без участі відповідача.

12.03.2019 від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому позивач просив суд перейти до розгляду справи по суті, у зв'язку зі систематичним не з'явленням представників відповідача у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 28.03.2019.

28.03.2019 від представника відповідача надійшло до суду клопотання, в якому повідомлено суд про те, що 11.03.2019 та 13.03.2019 відповідач частково сплатив позивачу суму боргу у загальному розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 902646 від 11.03.2019 на суму 5000,00 грн. та № 902429 від 13.03.2019 на суму 10 000,00 грн. Крім цього, відповідач у клопотанні просив суд зобов'язати позивача провести перерахунок позовних вимог; розглянути можливість підписання між позивачем та відповідачем мирової угоди; розгляд справи здійснити за наявними документами без участі відповідача.

28.03.2019 від представника позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.03.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.03.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу який міcтиться у справі окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС КОРП" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №14-3/135 від 04.05.2018 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти і сплатити продукцію в порядку і на умовах, обумовлених в цьому договорі. Найменування, асортимент, якість, кількість, одиниці виміру, ціна одиниці продукції, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Ціну договору визначено у пунктах 2.1., 2.2., а саме, загальна сума договору складається згідно сум всіх специфікацій. Покупець здійснює оплату за продукцію на підставі рахунку постачальника на умовах та в строки, визначені сторонами у відповідній специфікації.

Строк. Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін до 31.12.2020 року, закінчення терміну дії даного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, пов'язаних з оплатою і претензійними вимогами (пункт 3.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір поставки № 14-3/135 від 04.05.2018 є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на суму 480 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 138 від 17.08.2018 (арк. справи 17).

Дослідивши вказану видаткову накладну господарський суд констатує, що остання підписана представниками сторін, підписи, яких засвідчено печатками підприємств позивача та відповідача. Відтак, зазначена видаткова накладна є належним доказом поставки товару позивачем відповідачу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2 специфікації від 14.05.2018 до договору визначено, що оплата за продукцію по даній специфікації здійснюється покупцем наступним чином:

- 50 % передплата протягом 5 банківських днів на рахунок постачальника;

- 50 % оплата по факту поставки з відстрочкою платежу до 30 календарних днів.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.

Докази повної оплати отриманого від позивача товару матеріали справи не містять, господарський суд застосовує положення статті 692 Цивільного кодексу України та констатує, що строк оплати товару за видатковою накладною настав - 16.09.2019.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався у розмірі 240 000,00 грн.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися дії з часткової оплати спірної заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 240 000,00 грн.

В процесі розгляду даної справи відповідачем проведено погашення заборгованості, шляхом сплати суми у розмірі 15 000,00 грн. за поставлений товар. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: № 902646 від 11.03.2019 на суму 5000,00 грн. та № 902429 від 13.03.2019 на суму 10 000,00 грн. (тобто після подачі позову до суду 21.01.2019).

Вищевикладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 000,00 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на момент розгляду справи основний борг відповідача складає 225 000,00 грн., докази оплати якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному об'ємі оплати покупцем продукції, поставленої згідно специфікації, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але у будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував пеню у розмірі 20 640,00 грн. (за період з 17.09.2018 по 11.12.2018).

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано (за період з 17.09.2018 по 11.12.2018) відповідачу до сплати: індекс інфляції в розмірі 8736,00 грн. та 3 % річних в розмірі 1696,44 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунки індексу інфляції та 3 % річних та визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Клопотання відповідача щодо зобов'язання позивача провести перерахунок позовних вимог та розгляд можливості підписання між позивачем та відповідачем мирової угоди не підлягає задоволенню судом, оскільки у відповідача було достатньої часу звернутися до позивача для врегулюванням спору мирним шляхом та проведення між позивачем взаємозаліку позовних вимог, але відповідач під час розгляду даної справи, наданим йому правом не скористався.

З урахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст заявлених позивачем вимог, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу у розмірі 15 000,00 грн., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За вказаних обставин, суд вважає, що сума 9,62 грн. надлишково сплаченого судового збору, підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідною заявою позивача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 4066,09 грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 238, 240, 241, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС КОРП" (69065, місто Запоріжжя, вулиця Електрозаводська, будинок 3; код ЄДРПОУ 41436554) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (49044, місто Дніпро, бульвар Катеринославський, будинок 2; код ЄДРПОУ 35495711) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 271 072,44 грн., з яких: основний борг в сумі 240 000,00 грн., пеня в сумі 20 640,00 грн., індекс інфляції в сумі 8736,00 грн., 3 % річних в сумі 1696,44 грн. (за договором поставки № 14-3/135 від 04.05.2018) - задовольнити у повному обсязі.

Закрити провадження у справі №904/228/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (49044, місто Дніпро, бульвар Катеринославський, будинок 2; код ЄДРПОУ 35495711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС КОРП" (69065, місто Запоріжжя, вулиця Електрозаводська, будинок 3; код ЄДРПОУ 41436554) основного боргу в сумі 15 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (49044, місто Дніпро, бульвар Катеринославський, будинок 2; код ЄДРПОУ 35495711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС КОРП" (69065, місто Запоріжжя, вулиця Електрозаводська, будинок 3; код ЄДРПОУ 41436554) основний борг в сумі 225 000,00 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.), пеню в сумі 20 640,00 грн. (двадцять тисяч шістсот сорок грн. 00 коп.), індекс інфляції в сумі 8736,00 грн. (вісім тисяч сімсот тридцять шість грн. 00 коп.), 3 % річних в сумі 1696,44 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто шість грн. 44 коп.), витрати по сплаті судового збору у сумі 4066,08 грн. (чотири тисячі шістдесят шість грн. 08 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС КОРП" (69065, місто Запоріжжя, вулиця Електрозаводська, будинок 3; код ЄДРПОУ 41436554).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (49044, місто Дніпро, бульвар Катеринославський, будинок 2; код ЄДРПОУ 35495711).

Повний текст рішення складено - 08.04.2019.

Суддя ОСОБА_1