Постанова

від 08.04.2019 по справі 922/2662/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. справа №922/2662/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попков Д.О. суддів Пушай В.І., Стойка О.В. секретар судового засідання Акімова К.К. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна , м.Харків на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 26.12.2018р. (повний текст підписано 26.12.2018р.) у м. Харкові у справі №922/2662/18 (суддя Калініченко Н.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Котляр Юрія Павловича, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна , м.Харків про стягнення коштів у розмірі 127557,00грн.

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Фізична особа-підприємець Котляр Юрій Павлович, м. Харків (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна , м. Харків (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 127557,00грн., у тому числі:

- 68244,00грн. заборгованості з оплати наданих Позивачем послуг за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р.;

- 18632,00грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 04.12.2016р. по 06.09.2018р.;

- 6490,00грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р., нарахованих за період з 19.12.2015р. по 06.09.2018р.;

- 34191,00грн. інфляційної індексації на заборгованість за невиконане зобов'язання з оплати, нарахованої за період з 19.12.2015р. по 06.09.2018р.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2018р. було відкрито провадження у справі №922/2662/18 та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2018р. (повний текст підписано 26.12.2018р.) у справі №922/2662/18 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Котляр Юрія Павловича були задоволені частково - стягнуто з Відповідача 83573,48грн., у тому числі:

- 53073,41грн. заборгованості з оплати наданих Позивачем послуг за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р.;

- 15754,06грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 04.12.2016р. по 06.09.2018р.;

- 3274,89грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р., нарахованих за період з 04.12.2016р. по 06.09.2018р.;

- 11471,12грн. інфляційної індексації на заборгованість за невиконане зобов'язання з оплати, нарахованої за період з 04.12.2016р. по 06.09.2018р.

4. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної оплати вартості наданих Позивачем послуг за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. в сумі 53073,41грн., тоді як в сумі заявлених позовних вимог в розмірі 15170,59грн. було відмовлено через їх необґрунтованість, оскільки Позивачем безпідставно визначено суму заборгованості саме в доларах США - 4052,09дол.США (з урахуванням проведених Відповідачем оплат, які Позивачем було визначено у еквіваленті до долару США), тоді як розрахунки між сторонами повинні проводитися виключно у національній валюті України - гривні (в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони мають право розраховуватися між собою в іноземній валюті), а в угоді від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. чітко визначено суму заборгованості Відповідача у гривні, яка складає 95822,61грн. (частко оплачена Відповідачем в сумі 42749,20грн.).

Своєю чергою, частковість задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації була зумовлена:

- щодо стягнення 3% річних та інфляційної індексації - невірним визначенням Позивачем початку періоду здійснення таких нарахувань, виникнення у Відповідача прострочення з оплати отриманих послуг - нарахування здійснено з 19.12.2015р., тоді як прострочення виконання Відповідачем свого грошового зобов'язання виникає з 04.12.2016р.;

- щодо стягнення пені - неврахування Позивачем, що саме з дня проведення часткової оплати вартості отриманих послуг, нарахування пені проводиться вже на зменшену суму.

Окрім того, судом було відмовлено у задоволені заяви Відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, оскільки п.1.7 угоди від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. сторонами змінено порядок нарахування пені та, як наслідок, збільшено позовну давність встановлену в один рік ст.528 Цивільного кодексу України, а отже проведене нарахування Позивачем пені здійснено в межах строків позовної давності.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Товариство з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018р. у справі №922/2662/18 скасувати в частині стягнення 15754,06грн. пені, 3274,89грн. 3% річних та 11471,12грн. інфляційної індексації та прийняти нове рішення, якими відмовити у задоволені означених сум позовних вимог, здійснити розподіл судових витрат.

6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:

- місцевим судом безпідставно відмовлено у задоволені клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення заявленої Позивачем пені, нарахованої з 04.12.2016р., адже останнім не надано до суду поважних причин пропуску такого строку, а також доказів, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності відповідно до ст.263 Цивільного кодексу України/ переривання перебігу позовної давності відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України.

- твердження Позивача про порушення його прав, які не підтверджені належними доказами, носять надуманий характер, ґрунтуються на довільному трактуванні норм права та обставин справи і, по суті, є нічим іншим, ніж припущення, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

7. Фізичною особою-підприємцем Котляр Юрієм Павловичем, в межах визначеного апеляційним судом строку, надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає що:

- апелянт за змістом відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги фактично визнав обставину порушення ним права Позивача на своєчасне отримання оплати наданих ним послуг за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. в сумі 53073,41грн.;

- заперечення апелянта щодо правомірності стягнення місцевим судом пені в розмірі 15754,06грн. та не застосування строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки п.1.7 угоди від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, а отже ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України не застосовується, окрім того, означеним пунктом цієї угоди сторони, на думку Позивача, збільшили строк позовної давності - встановили, що пеня нараховується до повної сплати усієї узгодженої в п.1.6 цієї угоди суми заборгованості.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 06.02.2019р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І. і Стойка О.В.

9. Ухвалою від 21.02.2019р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/2662/18 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.02.2019р.), а ухвалою від 04.03.2019р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а судова колегія не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були поінформовані про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

10. Враховуючи викладене в п.8 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І., Стойка О.В. відповідає вимогам суду, створеним відповідно до закону у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

11. Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

12. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 20.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Котляр Юрієм Павловичем (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №НПФ-1 (договір з додатками - а.с.а.с.18-25), відповідно до п.2.1 якого, з метою забезпечення процесу господарської діяльності Замовника, налагодження інформаційно-консультаційної підтримки господарської діяльності Замовника, а також дотримання податкового законодавства Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання протягом строку дії даного договору, в рамках здійснення власної підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку, надавати послуги у сфері - консультаційної діяльності, у сфері інформатизації щодо розробки детальних технічних завдань, розробки та тестування програмного забезпечення згідно технічних завдань, підтримки та супроводження існуючого програмного забезпечення, аналізу програмного забезпечення на предмет можливої оптимізації алгоритмів та структур даних, дослідження характеристик роботи програм під навантаженням, розробки технічної документації до програмного забезпечення тощо (надалі - послуги) у період 20 жовтня 2015р. по 31 жовтня 2016р. Замовник бере на себе зобов'язання протягом строку дії даного Договору оплачувати Виконавцю надані Виконавцем послуги.

13. Згідно з п.2.1 означеного договору, послуги, що передбачають консультаційну діяльність, включають в себе, серед іншого, наступне:

- виїзд до Замовника та надання результатів послуг його представникам за місцем знаходження Замовника;

- виїзди до контрагентів Замовника з представниками Замовника, додатково обумовлених сторонами в усній або письмовій формі, для надання консультаційних та/або інших послуг;

- пряма або опосередкована участь у переговорах з контрагентами Замовника, додаткове обумовленими сторонами в усній або письмовій формі, для надання консультаційних та/або інших послуг;

- консультаційне супроводження процесу виробництва, зокрема надання консультацій представникам Замовника;

- інші види послуг, додатково обумовлені сторонами в усній або письмовій формі, які не суперечать видам діяльності, передбаченим в свідоцтві про сплату єдиного податку Виконавця.

Послуги повинні відповідати вимогам, встановленим чинним законодавством України, даним договором, додатками до нього (у випадку їх підписання) та іншими документами, що підписані сторонами.

14. Фінальний перелік та обсяг послуг, наданих Виконавцем за один (кожний окремий) місяць протягом строку дії даного договору, а також вартість наданих послуг відображається сторонами шляхом підписання акту наданих послуг/акту виконання робіт до даного договору, який повинен бути підписаний не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з дати завершення надання послуг у відповідному місяці. Датою завершення надання послуг зазвичай вважається останній робочий день відповідного місяця (п.2.7 договору).

У п.2.13 договору сторони погодили, що отримання всіх видів вигод, пов'язаних із наданням послуг Виконавцем, здійснюється Виконавцем у вигляді вартості послуг, яка сплачується Замовником у відповідності із положеннями розподілу 3 даного договору.

15. Так, відповідно до п.3.1 означеного договору, за надані Виконавцем послуги за цим договором Замовник (згідно п.2.1. цього договору) виплачує Виконавцю суму винагороди, еквівалент якої складає 25854 (двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) дол. США 0 центів, що становить 573958 (п'ятсот сімдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. за курсом продажу замовником доларів США на Українській Міжбанківській валютній біржі у місяці, в якому відбувається підписання даного договору.

При цьому сторони узгодили, що сума винагороди, виплачуватиметься щомісяця протягом 10 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг сторонами (згідно п.2.7. даного договору) шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку Замовника на банківський рахунок Виконавця. Щомісячний платіж вважається сторонами виплаченим Замовником Виконавцю з моменту надходження всієї суми щомісячного платежу на банківський рахунок Виконавця (п.3.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору. Щомісячний платіж визначається сторонами на підставі акту наданих послуг та обраховується за формулою:

ЩП = СВ*ОК/12, де

ЩП - щомісячний платіж;

СВ - сума винагороди в доларах США;

ОК - середньозважений курс продажу Замовником доларів США на Українській Міжбанківській валютній біржі, в тому місяці, в якому були надані послуги Виконавцем.

При розірванні даного договору за ініціативою Замовника, згідно п.7.1.2 даного договору, до закінчення його строку (якщо ця відмова не була викликана порушенням Виконавцем п.п.2.3, 2.5 даного договору), Замовник сплачує Виконавцеві плату за фактично надану частину послуг (п.5.4 договору).

16. Відповідно до п.7.1 договору, означений договір припиняє свою дію:

- за ініціативою із сторін при умові повідомлення іншої сторони не менш, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору, а для Виконавця, крім того - при поверненні орендованих у порядку п.2.11 даного договору засобів виробництва (п.7.1.1 договору);

- за ініціативи Замовника при повідомленні про це Виконавця за 3 календарних дні - у випадку порушення Виконавцем зобов'язань, викладених у п.п.2.8, 2.9, 8.1-8.3 даного договору та Додатках №1, №2 (п.7.1.2 договору);

- за погодженням сторін, шляхом підписання сторонами угоди про розірвання договору про надання послуг (п.7.1.3 договору).

У п.9.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.10.2016р., а в частині здійснення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

17. Судом першої інстанції також встановлено, що 03.12.2015р. між сторонами було укладено угоду про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. (а.с.26), згідно з п.1.1 якої сторони погодили, що відповідно до пп.7.1.3 п.7.1 договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. за взаємним погодженням сторін, шляхом підписання сторонами цієї угоди дійшли взаємної згоди що договір про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. припиняє свою дію з 03.12.2015р.

Відповідно до п.1.6 угоди, сторони дійшли взаємної згоди, що Замовник заборгував Виконавцю оплату наданих ним Замовнику послуг та Замовник зобов'язаний протягом 365 календарних днів з дня підписання цієї угоди перерахувати на розрахунковий рахунок Виконавця суму, обраховану за курсом Національного Банку України на день фактичного платежу, еквівалент якої складає 4052 доларів США 09 центів, що становить 95822,61грн. за курсом НБУ на день підписання даної угоди.

У п.1.7 угоди, сторони дійшли взаємної згоди, що у випадку не сплати Замовнику узгодженої в п.1.6 цієї угоди суми боргу на рахунок Виконавця до кінця 365 календарного дня з підписання цієї угоди та розірвання (припинення дії) договору Замовник починаючи з 366-го дня зобов'язаний сплатити на розрахунковий рахунок Виконавця, крім залишку несплаченої узгодженої в п.1.6 цієї угоди суми, за кожен день прострочення також пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України (на день фактичної сплати) від залишку до повної сплати цієї узгодженої в п.1.6 цієї угоди суми боргу.

18. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач лише частково сплатив визначену в угоді від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. суму заборгованості за надані послуги, а саме в сумі 42749,20грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.а.с.93-118), банківською випискою по рахунку Позивача (а.с.27) та інформацією банку про перерахування коштів на рахунок Позивача (а.с.92).

19. Вказані в п.п.12-18 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються, так само як і обставина несплати Відповідачем стягуваної заборгованості, що й стало підставою для звернення Позивача до суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача:

- 68244,00грн. заборгованості з оплати наданих Позивачем послуг за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р.;

- 18632,00грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 04.12.2016р. по 06.09.2018р.;

- 6490,00грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р., нарахованих за період з 19.12.2015р. по 06.09.2018р.;

- 34191,00грн. інфляційної індексації заборгованості за невиконане зобов'язання з оплати, нарахованої за період з 19.12.2015р. по 06.09.2018р.

20. Своєю чергою, Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати строк позовної даності щодо позовних вимог в частині стягнення пені (а.с.85).

21. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів законодавства, що регулюють відносини з надання послуг.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

22. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

23. Сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з Відповідача нарахованої заборгованості з оплати вартості наданих послуг за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. в сумі 68244,00грн., що є еквівалентом на дату звернення залишку визначеної в угоді від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг заборгованості в розмірі 4052,09дол.США (з урахуванням здійсненої Відповідачем оплати, яку Позивачем було визначено у еквіваленті до долару США), а також стягнення 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.1.7 угоди від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору, як наслідків порушення означених грошових зобов'язань Відповідачем.

24. Беручи до уваги правову природу укладеного договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. (угоди від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг, що є його невід'ємною частиною), який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у їх сторін кореспондуючих прав і обов'язків, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини у сфері надання послуг.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

25. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, при цьому ст.903 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок з оплати наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

26. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

27. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

28. Таким чином, як вірно було зазначено місцевим судом, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повної оплати наданих Позивачем послуг в сумі 53073,41грн. (враховуючи часткову оплату Відповідачем наданих послуг та того, що в угоді від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. визначено суму заборгованості в розмірі 95822,61грн., що є еквівалентом 4052,09дол.США) Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається такими, що прострочив виконання такого грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

29. За змістом ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційних втрат та пені, передбаченої умовами угоди від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р.

30. Своєю чергою, суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з меж апеляційного оскарження переглядуваного рішення Господарського суду Харківської області, визначеного зі змісту апеляційної скарги в поряду ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи обсяг дослідження доказів, визначених в апеляційній скарзі та відзиві на неї, предметом перегляду в означеному випадку є задоволені позовні вимоги в частині стягнення 15754,06грн. пені, 3274,89грн. 3% річних та 11471,12грн. інфляційної індексації.

При цьому, базою нарахування всіх оскаржуваних Товариством з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна складових позовних вимог є прострочена заборгованість (п.28 цієї постанови), у відношенні належної до стягнення суми та моменту прострочення якої (04.12.2016р.) у сторін розходжень немає, що також відповідає встановленим судом першої інстанції обставинам.

31. Заперечуючи проти правомірності стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації, Відповідач за текстом апеляційної скарги не навів будь-яких аргументів в обґрунтування своєї позиції, враховуючи, що єдиним викладеним доводом є твердження про безпідставність незастосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення заявленої пені, викладеної у відзиві на позовну заяву. Оскільки правова природа передбачених ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційної індексації не може бути ототожнена зі штрафною санкцією та на ці нарахування розповсюджується загальний строк позовної давності (ст.257 Цивільного кодексу України), який не був пропущений Позивачем (позовна заява надана до суду 27.09.2018р.), то викладене в апеляційній скарзі жодним чином не спростовує обґрунтованості рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційної індексації. Своєю чергою, апеляційний суд не вбачає підстав у розумінні ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України для виходу за межі доводів апеляційної скарги в цій частині, які були б сумісні з приписами ст.ст.7, 13 цього Кодексу.

32. Відносно висновку суду першої інстанції щодо належної до стягнення суми пені та незастосування позовної давності в силу її збільшення сторонами, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне:

32.1. Згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, початок спливу якої у відповідності до ч.ч.1, 5 ст.261 цього Кодексу та виходячи з встановленого ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України порядку нарахування (за кожен день прострочення) є в означеному випадку 05.12.2016р. (виходячи з ст.253 Цивільного кодексу України) для пені, нарахованої за перший день прострочення грошового зобов'язання (04.12.2016р.). Відповідно, кожен наступний день є першим днем початку відліку позовної давності в один рік для пені, нарахованої за попередній день прострочення грошового зобов'язання.

32.2. Виходячи з викладеного, питання застосування наслідків спливу строку позовної давності у розумінні ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України повинен вирішуватися у відношенні кожного конкретного дня нарахування пені, який входить у заявлений (спірний) період стягнення.

32.3. При цьому, встановлений, у тому числі й ст.258 Цивільного кодексу України період позовної давності, згідно ст.254 цього Кодексу може бути збільшений за письмовою згодою сторін.

Між тим, місцевий суд безпідставно погодився з інтерпретацією Позивача положень п.1.7 угоди від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. як згоди на збільшення позовної давності, оскільки:

- згідно ч.1 ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальним правилом визначення строків, встановлених ст.ст.253-255 Цивільного кодексу України;

- у відповідності до ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається конкретним періодом часу (в даному випадку - роками, враховуючи встановлену ст.258 цього Кодексу позовну давність для пені), а не вказівками на подію, яка неминуче має настати (характерно для терміну);

- п.1.7 угоди від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. не містить жодної вказівки на встановлення/збільшення конкретного строку для позовної давності відносно вимог щодо стягнення пені;

- встановлення Замовнику обов'язку окрім суми заборгованості сплатити пеню за весь період прострочення до повної оплати узгодженої суми заборгованості співвідноситься з визначенням періоду нарахування, сплив якого припиняється нарахуванням пені, що регламентується ч.6 ст.232 Господарського кодексу України;

- між тим, період нарахування, визначений в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України не є позовною давністю, у зв'язку з чим формулювання п.1.7 угоди від 03.12.2015р. про розірвання (припинення дії) договору про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. дозволяє правомірно нараховувати Виконавцю пеню за весь період прострочення (й після шести місяців з моменту початку нарахування) до повної сплати боргу, проте не впливає на встановлену п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовну давність.

33. Безпідставне застосування ст.259 Цивільного кодексу України зумовило незастосування судом першої інстанції ч.ч.3, 4 ст.267 цього Кодексу, враховуючи наявність своєчасно поданої заяви Відповідача про застосування позовної давності.

34. Відтак, оскільки несплата (несвоєчасна оплата) заборгованості за надані послуги має триваючий характер та є триваючим правопорушенням, що випливає з порядку нарахування на неї пені за кожен день такого порушення, починаючи від дня прострочення (04.12.2016р.), враховуючи звернення Фізичної особи-підприємця Котляр Юрія Павловича до суду з позовною заявою - 27.09.2018р. та приписи ст.257 і ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, дотримання строку позовної давності зі стягнення суми пені має визначатись відносно такої дати. Означена дата визначає кінець періоду, в межах якого відносно відповідної суми пені (за один день) можливе стягнення із дотриманням строку давності - за попередній один рік до дня звернення до суду, тоді як момент початку такого періоду згідно ст.261 Цивільного кодексу України співпадає з першим днем прострочення оплати наданих послуг (04.12.2016р.).

34.1. Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність до вимог про стягнення пені становить один рік, що свідчить, враховуючи також вищевикладене в п.32 цієї постанови, про знаходження періоду нарахування заявленої Позивачем (період з 04.12.2016р. по 06.09.2018р.) та стягнутої місцевим судом (період з 04.12.2016р. по 06.09.2018р.) пені за межами позовної давності, що зумовлює відмову у задоволені вимог про стягнення пені згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України в частині нарахувань, що передували 27.09.2017р.

34.2. Таким чином, за період з 27.09.2017р. по 06.09.2018р. сума належної до стягнення пені, враховуючи часткові оплати Відповідача, становить:

- за 27.09.2017р. на суму залишку заборгованості в розмірі 60987,41грн. - 20,89грн. ;

- за період з 28.09.2017р. по 26.10.2017р. на суму залишку заборгованості в розмірі 58373,41грн. (оплата 28.09.2017р. в сумі 2614,00грн.) - 579,74грн. ;

- за період з 27.10.2017р. по 29.11.2017р. на суму залишку заборгованості в розмірі 55733,41грн. (оплата 27.10.2017р. в сумі 2640,00грн.) - 700,87грн. ;

- за період з 30.11.2017р. по 06.09.2018р. на суму залишку заборгованості в розмірі 53073,41грн. (оплата 30.11.2017р. в сумі 2660,00грн.) - 6706,88грн. ;

Усього підлягає стягненню пеня в розмірі 8008,38грн. за період з 27.09.2017р. по 06.09.2018р.

35. Враховуючи викладене в п.п.32-34 цієї постанови та допущені місцевим судом порушення норм матеріального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна підлягає частковому задоволенню, наслідком чого є часткове скасування рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018р. - в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Котляр Юрія Павловича про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. в сумі 7745,68грн., що за змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України зумовлює розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги між сторонами пропорційно задоволених вимог за результатами апеляційного перегляду, враховуючи також вимоги ч.4 ст.6 Закону України Про судовий збір , оскільки рішення оскаржується Відповідачем в частині стягнення 15754,06грн. пені, 3274,89грн. 3% річних та 11471,12грн. інфляційної індексації, а отже збір за подання апеляційної скарги повинен складати 686,25грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018р. (повний текст підписано 26.12.2018р.) у справі №922/2662/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018р. (повний текст підписано 26.12.2018р.) у справі №922/2662/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Котляр Юрія Павловича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна , м. Харків пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг №НПФ-1 від 20.10.2015р. в сумі 7745,68грн., у зв'язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна (61057, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 32, ідентифікаційний код 39938326) на користь Фізичної особи-підприємця Котляр Юрія Павловича (61070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 53073,41грн. основної заборгованості, 8008,38грн. пені, 3274,89грн. 3% річних, 11 471,12грн. інфляційної індексації та 1137,42грн. судового збору.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018р. (повний текст підписано 26.12.2018р.) у справі №922/2662/18 залишити без змін.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Котляр Юрія Павловича (61070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ентенсо Україна (61057, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 32, ідентифікаційний код 39938326) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 73,68грн.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

6. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2019р.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай

Суддя О.В. Стойка

Надіслано судом до ЄДРСР - 08.04.2019р.