Постанова

від 03.04.2019 по справі 902/478/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Справа № 902/478/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2018р. (повний текст - 08.01.2019р.) у справі №902/478/18 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, м.Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-95", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика", м.Вінниця

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за участі представників:

від прокуратури Рівненської області: ОСОБА_1, посвідчення №050906 від 18.09.18р.;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.12.2018р. у справі №902/478/18 відмовлено у позові Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-95", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика", про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Вінницької області звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№384/19 від 11.02.2019р., арк.справи 225-233).

Апелянт вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2018р. прийнято з порушенням наступних норм матеріального та процесуального права: 83, 93, 96, 141 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 2, 13, 15, 21, 24, 31, 32, 34 Закону України Про оренду землі , ст.ст.525, 526, 629, 638, 651, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст.5, 7, 236, 237 ГПК України.

Зазначає, що аналіз положень ст.377 ЦК України та ч.2 ст.120 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, оскільки таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди. В Законі України Про оренду землі і не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, так як виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, у даній ситуації власником є Вінницька міська рада.

Посилається на висновок Верховного Суду України у постанові №21-804а16, №21-3078а16, що правочини, які тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю. Оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку, тобто, у випадку купівлі-продажу нерухомості на орендованій ділянці за землю платять обидва: продавець - орендну плату до припинення договору оренди, покупець плату за землю до оформлення договору оренди.

Також, не погоджується із висновком суду, що ТОВ "ТД "Корсика" є боржником у зобов'язанні по сплаті орендних платежів, та з тим, що саме відносно останнього є правомірним заявлення вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки з огляду на положення пп.14.1.136 п.14.1 ст.14, п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, п.1 ч.2 ст.11, ст.509, ч.ч.1,3 ст.626 Цивільного кодексу України, п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України.

В скарзі прокурор зазначає, що оскільки відповідач ТОВ Крок-95 допустив заборгованість з орендної плати, саме наявність такої заборгованості є правовою підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки. Систематична несплата орендної плати законодавством визначена як одна з підстав для дострокового розірвання договору оренди землі (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.05.2018р. у справі № 481/126/17).

Факт системної несплати орендної плати упродовж тривалого часу відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , ст.141 Земельного кодексу України, ст.651 Цивільного кодексу України та умов договору від 19.12.2007р. прокурор вважає достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди землі (постанови Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі №925/549/17, від 14.11.2018 у справі №484/301/18). І саме недоотримання коштів по орендній платі за договором оренди є порушенням істотної умови договору і тягне за собою неможливість досягнення основної цілі договору - плати за користування земельною ділянкою.

Прокурор вважає, що матеріалами позовної заяви повністю доведено порушення права позивача як розпорядника земельної ділянки, що підтверджує доводи, прокурора про порушення державних інтересів та неможливості розпорядження власником земельною ділянкою, недоотримання бюджетних коштів.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2018р. у справі №902/478/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Вінницької області судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3524,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5286,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2018р. у справі №902/478/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.02.2019р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.04.2019р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

28.03.2019р. на адресу суду від представника Вінницької міської ради надійшов лист в якому останній, керуючись статтею 42 ГПК України, повідомив, що Вінницька міська рада підтримує апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2018р. в повному обсязі, а також розгляд справи просив провести за відсутності позивача (арк.справи 254).

Товариство з обмеженою відповідальністю Крок-95 не забезпечило явку свого представника у судове засідання 03.04.2019р., хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому законом порядку (арк.справи 252а,б), ухвалою суду від 27.02.2019р., яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 21017, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Цимлянського, 2.

Ухвала повернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно частин 3,7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №910/15442/17.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика" не забезпечило явку свого представника у судове засідання 03.04.2019р., хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги було повідомлене у встановленому законом порядку (арк.справи 251).

Враховуючи клопотання позивача, приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування позиції. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задоволити.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

20.04.2010р. між Вінницькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крок-95" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до п.п.1, 3 якого Орендодавець надає, а Орендар набуває право оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Цимлянська, 2 площею 1,0363 га для виробничих потреб у якісному стані без техногенної забрудненості (арк.справи 21-24).

Договір укладається терміном на 10 років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою. Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації та діє протягом встановленого терміну (п.9 Договору).

Вказаний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.06.2010р. № 041006700031.

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 24.06.2010р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 1,0363 га розташовану м.Вінниця, вул.Цимлянська, 2 (арк.справи 24 - зворот).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0507902412018 від 16.02.2018р. та інформації з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.05.2018р. власником земельної ділянки площею 1,0363 га розташованої в м.Вінниця по вул.Цимлянська, 2 кадастровий номер якої 0510136300:01:020:0090 являється Вінницька міська рада, а орендарем ТОВ "Крок-95" (арк.справи 27-28, 31).

На підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2016р. укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика" останнє придбало ціле нежиле приміщення загальною площею 2333,3 кв.м., яке розташоване в м.Вінниці по вул.Цимлянській, 2 та яке знаходиться на земельній ділянці площею 1,0363 га, кадастровий номер якої 0510136300:01:020:0090.

Право власності на нерухоме майно було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика" 09.12.2016р., що підтверджується наявною у справі інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №132762217 від 31.07.2018 р. (арк.справи 33, 34).

30.03.2018р. Вінницькою міською радою прийнято рішення №1136, пунктом 24 якого було ухвалено: розірвати договір оренди земельної ділянки від 20.04.2010р. зареєстрований за №041006700031 від 24.06.2010р. укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Крок-95" на земельну ділянку площею 1,0363 га, кадастровий номер 0510136300:01:020:0090 у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, шляхом укладення відповідної угоди; а Департаменту земельних ресурсів міської ради направити Орендарю проект угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки для підписання в 5-денний термін; в разі непідписання Орендарем угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки направити матеріали до департаменту правової політики та якості міської ради з метою вчинення заходів щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки в судовому порядку (арк.справи 120, 121).

17.04.2018р. на адресу Орендаря Вінницькою міською радою було спрямовано повідомлення з пропозицією підписання угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки за згодою сторін (арк.справи 118, 119).

21.06.2018р. державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 прийнято рішення №41724540 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо припинення права оренди земельної ділянки, що розташована в м.Вінниця, вул.Цимлянська, 2, кадастровий номер 0510136300:01:020:0090 (арк.справи 113).

Також, в матеріалах справи наявний лист ГУ ДФС у Вінницькій області від 07.06.2018р. в якому вказано, що ТОВ "Крок-95" сплачено орендної плати за землю:

- за 2010-2013 роки - орендна плата не сплачувалась;

- за 2014 рік - 51812,27 грн;

- за 2015-2018 роки - орендна плата не сплачувалась (арк.справи 30).

У листі також зазначено, що ТОВ "ТД "Корсика" використовує нежитлове приміщення загальною площею 2333 кв.м. по вул.Цимлянська, 2 без документів на право користування землею та сплачуючи земельний податок за використання земельної ділянки площею 2333кв.м. по вул.Цимлянська, 2:

- за 2017 рік - 31537,25 грн;

- за 2018 рік - 11054,72 грн.

Несплата орендарем (ТОВ "Крок-95") орендної плати визначено прокурором в якості причини виникнення спору.

Водночас зміст пояснень позивача (арк.справи 112) та пояснень третьої особи - ТОВ "ТД "Корсика" (арк.справи 147) свідчить, що передумовою виникнення даного спору є неможливість оформлення права користування земельною ділянкою що розташована в м.Вінниця, вул.Цимлянська, 2, кадастровий номер 0510136300:01:020:0090 за набувачем нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.626 Цивільного кодексу України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов'язків сторін цього договору.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає/зобов'язується передати майно (товар), а покупець приймає/зобов'язується прийняти майно (товар).

Як встановлено ч.3 ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2016р. укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика" останнє придбало ціле нежиле приміщення загальною площею 2333,3 кв.м., яке розташоване в м.Вінниці по вул.Цимлянській, 2 та яке знаходиться на земельній ділянці площею 1,0363 га, кадастровий номер якої 0510136300:01:020:0090 з приводу чого було внесено запис про реєстрацію права власності 09.12.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З системного аналізу вищевказаних правових норм слідує, що вони закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з ч.2 ст.120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №915/672/17.

До цього, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018р. у справі №904/6296/17 зазначено наступне: "Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні".

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" визначені випадки припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" припинення договору оренди землі шляхом розірвання у наступних випадках: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Враховуючи викладене, відчуження об'єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №920/717/17.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що п.24 рішення Вінницької міської ради від 30.03.2018р. про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.04.2010р., з врахуванням наведених вище приписів законодавства, не несе жодного правового значення для учасників спірних правовідносин.

Доводи прокурора про систематичну несплату орендної плати ТОВ "Крок-95", як на підставу для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки не приймаються до уваги, оскільки з моменту переходу права власності на нерухоме майно до ТОВ "ТД "Корсика" право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Вказана норма є імперативною і відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, оскільки має місце заміна сторони у зобов'язанні. Тобто у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на придбану згідно договору купівлі-продажу від 19.12.2016р. нерухомість зареєстровано за ТОВ "ТД "Корсика" 19.12.2016р.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, з 19.12.2016р. відбулась заміна сторони (орендаря) в зобов'язанні (орендних правовідносинах) згідно договору оренди земельної ділянки від 20.04.2010р., а відтак і виникнення у ТОВ "ТД "Корсика", як нового власника нерухомості, прав та обов'язків орендаря за даним договором оренди, в тому числі щодо плати за оренду земельної ділянки.

Тобто, з моменту переходу права власності на нерухоме майно сторонами орендних правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 20.04.2010 р. є Вінницька міська рада та новий власник майна - ТОВ "ТД "Корсика", у зв'язку із чим останнє є боржником у зобов'язанні по сплаті орендних платежів та саме відносно останнього є правомірним заявлення вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Згідно з ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч.2 ст.48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З огляду на наведені вище процесуальні норми, колегія суддів вважає вірним висновок про те, що суд першої інстанції був позбавлений процесуальної можливості здійснити заміну неналежного відповідача належним при відсутності клопотання позивача.

У свою чергу заявлення позову до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, господарський суд Вінницької області дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову та необхідність у його відмові у повному обсязі.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України» , «Пронін проти України» , «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі ОСОБА_4 проти Іспанії» ).

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2018р. у справі №902/478/18 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08.04.2019р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.