Рішення

від 25.03.2019 по справі 905/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.2019р. Справа №905/28/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (04073, м.Київ, ОСОБА_2, 9, корпус 6, офіс 6-201, код ЄДРПОУ 34480657)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА (83009, м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9, код ЄДРПОУ 32123193; адреси для листування: 04655, м.Київ, просп.Московський, буд.21, офіс 12; 04214, м.Київ, а/с 64)

про вилучення та повернення предмета лізингу

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА , м.Донецьк про вилучення у лізингоодержувача Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА та повернення лізингодавцю Товариству з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 предмета лізингу за договором фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р., а саме: машини для виробництва пакетів Elba, 2011 року випуску, модель SU94E, серійний номер 5339.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.

Ухвалою суду від 14.01.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/28/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав, про розгляд справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду про дату та час судових засідань у справі №905/28/19.

Одночасно, у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 зазначено наступні адреси для листування Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА , а саме: 04655, м.Київ, просп.Московський, буд.21, офіс 12; 04214, м.Київ, а/с 64.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали від 14.01.2019р. про відкриття провадження у справі, від 06.02.2019р. про відкладення розгляду справи та від 12.03.2019р. про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси для листування відповідача.

Однак, конверти з ухвалами від 14.01.2019р., 06.02.2019р. були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками за закінченням встановленого строку зберігання , не обслуговується .

Ухвала суду від 12.03.2019р. або докази її вручення відповідачу до господарського суду не повернулись. Водночас, відповідно до інформації, яка наявна у розділі Форма пошуку офіційного веб-порталу Публічного акціонерного товариства Укрпошта , поштові відправлення за номерами №6102227837313, №6102227837305 були здані до пересилання та не вручені під час доставки.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за наведеними вище адресами Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА , з огляду на те, що інформація про час та місце судового засідання, призначеного, зокрема, на 25.03.2019р., була розміщена на офіційному веб-порталі Судова влада України , суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Одночасно, судом вчинялись дії, які були спрямовані на встановлення телефонного зв'язку з відповідачем, про що свідчить телефонограма №159 від 16.01.2019р.

Сторони у судове засідання 25.03.2019р. з розгляду справи по суті не з?явились.

У клопотанні б/н від 19.02.2019р. Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 позивач підтримав позовні вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи №905/28/19 за відсутності власного представника.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з тим, норми ст.43 вказаного кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність представників сторін у судовому засіданні 25.03.2019р. не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За умовами ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

За приписами ч.2 ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов?язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як свідчать матеріали справи, 05.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДПА (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №LС5432-06/11, за змістом п.1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до специфікації (додаток №2 до договору №LС5432-06/11 від 05.08.2011р.) предметом лізингу є машина для виробництва пакетів Elba, 2011 року випуску, модель SU94E, серійний номер 5339, вартістю 2726135,73 грн з ПДВ.

Згідно з п.1.6 договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.

Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізінгу за періоди з моменту виникнення заборгованості до настання першого періоду лізінгу за ставкою LIВОR 3М плюс 8% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п.3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (розділ 1 Визначення Загальних умов додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ. Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця (п.п.4.2, 4.3 договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.).

Пунктом 4.4 договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п.4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

За приписами п.4.6 вказаного договору фінансового лізингу, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п.8.1 договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.).

За змістом п.5.3 загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.) лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4 цих загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

За приписами п.5.4 загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі.

У відповідності до п.п.8.2.1, п.8.2.3 вказаних умов лізингоодержувач має право, зокрема, використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу; по закінченню строку лізингу та за умови належного виконання своїх зобов'язань за договором викупити предмет лізингу на умовах договору купівлі-продажу (викупу).

На виконання умов договору, відповідачеві був переданий предмет лізингу, а саме: машина для виробництва пакетів Elba, нова 2011 рік випуску, модель SU94E, серійний номер 5339, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізинга №б/н від 16.08.2011р.

Факт передачі предмета лізингу у спірних правовідносинах відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

У додатку №1 Графік платежів до договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. встановлено строк лізингу з вересня 2011 року по серпень 2016 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2015р. у справі №908/1815/15-г, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 299540,52 грн основного боргу та 5990,81 грн судового збору.

При цьому, у мотивувальній частині вказаного судового акту, суд дослідив обставини укладення договору фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р., передання лізингоодержувачу предмета лізингу (машини для виробництва пакетів Elba, 2011 року випуску, модель SU94E, серійний номер 5339), наявність обставин неналежного виконання лізингоодержувачем умов договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. в частині своєчасного та в повному обсязі внесення лізингових платежів та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 299540,52 грн за період з січня по березень 2015 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.01.2016р. у справі №905/3345/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 747023,52 грн та судовий збір в сумі 11205,35 грн.

У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, господарським судом досліджено обставини укладення договору фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р., передання лізингоодержувачу предмета лізингу (машини для виробництва пакетів Elba, 2011 року випуску, модель SU94E, серійний номер 5339), наявність обставин неналежного виконання лізингоодержувачем умов договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. в частині своєчасного та в повному обсязі внесення лізингових платежів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 747023,52 грн за період з квітня по листопад 2015 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2017р. у справі №905/849/17, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 918217,84 грн та судовий збір в сумі 13773,27 грн.

У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, господарським судом досліджено обставини укладення вищенаведеного договору фінансового лізингу, передання лізингоодержувачу предмета лізингу (машини для виробництва пакетів Elba, 2011 року випуску, модель SU94E, серійний номер 5339) за договором №LC5432-06/11 від 05.08.2011р., наявність обставин неналежного виконання лізингоодержувачем умов договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. щодо внесення своєчасно та в повному обсязі лізингових платежів, внаслідок чого суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 918217,84 грн за період з грудня 2015 року по серпень 2016 року.

Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справ №908/1815/15-г, №905/3345/15, №905/849/17 як такі, що відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини ).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч.5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю ДПА у зв'язку із закінченням строку лізингу, предмет лізингу не повернуло та продовжує ним користуватись, з огляду на наявність заборгованості за договором №LC5432-06/11 від 05.08.2011р., яка підтверджена, зокрема, рішеннями господарського суду Запорізької області від 06.08.2015р. у справі №908/1815/15-г, господарського суду Донецької області від 14.01.2016р. у справі №905/3345/15, від 23.05.2017р. у справі №905/849/17, позивач звернувся до суду з позовом про вилучення з незаконного володіння лізингоодержувача та повернення лізингодавцю спірного майна.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 вказаного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами п.7 ч.2 ст.11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п.6.1.2 договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку несплати лізингоодержувачем лізингового платежу (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів підряд.

Згідно з п.6.2 укладеного сторонами правочину у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.7 цього договору обставин лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Строк не повинен бути менш ніж 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідного повідомлення від лізингодавця. Якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинені порушення, лізингодавець має право здійснити наступні дії:

6.2.1. розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу.

6.2.2. вилучити предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

Відповідно до п 8.1 договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. останній набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Згідно з п.8.1.4 загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Лізингодавець має право вилучити предмет лізингу в порядку, передбаченому цими загальними умовами. Лізингодавець має право розірвати договір відповідно до цих загальних умов, положень договору та чинного законодавства України (п.п.8.4.4, 8.4.6 загальних умов фінансового лізингу).

За змістом п.8.2.1 загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.) сторонами погоджено, що лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.

За правилами п.п.10.2.1, 10.3.1 загальних умов фінансового лізингу цей договір достроково припиняється в останній день місяця, в якому відбулося направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених Розділом 6 договору. У разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п.10.2.1. цих загальних умов обставин лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю за власний рахунок у визначені лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження) такого предмету лізингу без будь-яких погоджень або лізингоодержувача з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.

Як вказувалось судом, п.1.6 договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. визначено, що строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, а останнім періодом лізингу встановлено серпень 2016 року (додаток №1 до вказаного договору фінансового лізингу).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо повернення предмету лізингу, у зв'язку із закінченням строку лізингу, не виконав, предмет лізингу - машину для виробництва пакетів Elba, 2011 року випуску, модель SU94E, серійний номер 5339, позивачу не повернув, доказів сплати лізингових платежів в повному обсязі суду не надав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 неодноразово зверталось до лізингоодержувача із вимогами сплатити прострочену заборгованість, в тому числі, за договором фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р., які були залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Крім того, з метою належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА про необхідність погашення заборгованості за наведеним договором фінансового лізингу, у зв'язку з неможливістю направлення поштової кореспонденції за юридичною адресою відповідача у м.Донецьк, 26.09.2018р. позивач опублікував відповідне оголошення у газеті Урядовий кур'єр (26.09.201р., середа, №180, с.15), з електронним примірником якого можна ознайомитися в мережі Інтернет.

Крім того, відповідні вимоги скеровувались Товариством з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 на електронну адресу відповідача, яка зазначена у договорі фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.

25.10.2018р. у газеті Урядовий кур'єр (25.10.2018р., четвер, №2000, с.23) Товариством з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 розміщено оголошення про односторонню відмову від договорів фінансового лізингу (в тому числі, від договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.) та вимогу про негайне повернення предметів лізингу.

За таких обставин, враховуючи наведене, беручи до уваги, що строк лізингу закінчився, заборгованість зі сплати лізингових платежів відповідачем не погашена, предмет лізингу не викуплений, суд дійшов висновку, що машина для виробництва пакетів Elba, 2011 року випуску, модель SU94E, серійний номер 5339 (предмет лізингу за договором №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.) перебуває у володінні відповідача без достатніх правових підстав.

Таким чином, з огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, умови договору та наявні у матеріалах справи докази, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА про зобов'язання повернути предмет лізингу за договором фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р., а саме: машину для виробництва пакетів Elba, 2011 року випуску, модель SU94E, серійний номер 5339, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.238 Господарського процесуального кодексу України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Водночас, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про порядок і строк виконання рішення. (ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі строку вчинення дій щодо повернення об'єкта лізингу протягом тридцяти днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п.2 ч.1 ст.163 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України Про судовий збір судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу норм ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018р. становить 1762 грн.

Заявлена у позовній заяві вимога про вилучення у лізингоодержувача Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА та повернення лізингодавцю Товариству з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 предмета лізингу за договором фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. є вимогою майнового характеру.

На підтвердження сплати судового збору до матеріалів позову було представлено платіжне доручення №56784 від 17.12.2018р. на суму 9657,34 грн.

При цьому, відповідну суму судового збору позивачем розраховано виходячи з вартості предмету станом на 12.12.2018р., яка відображена у бухгалтерській довідці б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (643822,07 грн *1,5%).

Разом з цим, господарський суд зазначає, що, в даному впадку, ціна позову має визначатись від вартості предмету фінансового лізингу, яка визначена у п.2.1 договору №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. та становить 2726135,73 грн з ПДВ.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення закону, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, при зверненні до суду з розглядуваним позовом сплаті підлягав судовий збір в розмірі 40892,03 грн (2726135,73 грн * 1,5%).

Відповідно до ч.4 ст.124 Господарського процесуального кодексу України суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст.6 Закону України Про судовий збір , у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

За приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, судовий збір в сумі 31234,69 грн підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України з подальшим його відшкодуванням за рахунок відповідача. Сплачена позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ДПА (83009, м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9, код ЄДРПОУ 32123193) повернути майно (предмет лізингу) за договором фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р. Товариству з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (04073, м.Київ, ОСОБА_2, 9, корпус 6, офіс 6-201, код ЄДРПОУ 34480657), а саме машину для виробництва пакетів Elba, нова 2011 року виуску, модель SU94E, серійний номер 5339, шляхом його вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА з наступною передачею Товариству з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 протягом 30 (тридцяти) календарних днів після набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (04073, м.Київ, ОСОБА_2, 9, корпус 6, офіс 6-201, код ЄДРПОУ 34480657) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 31234,69 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА (83009, м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9, код ЄДРПОУ 32123193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (04073, м.Київ, ОСОБА_2, 9, корпус 6, офіс 6-201, код ЄДРПОУ 34480657) судовий збір в сумі 40892,03 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 25.03.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця