Рішення

від 03.04.2019 по справі 910/13392/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019Справа № 910/13392/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Антимонопольного комітету України (03035, м.Київ, вул.Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767)

до Приватного підприємства "Інтерпласт" (03028, м.Київ, вул.Малокитаївська, буд.3, кв.59, код ЄДРПОУ 32798474)

про стягнення 165 200,00 грн,-

за участю учасників справи:

від позивача: Кондрашова А.О., довіреність № 300-122/02-97 від 06.09.18;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Антимонопольний комітет України, 8 жовтня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Інтерпласт", про стягнення 165 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що, оскільки Антимонопольним комітетом України станом на день подання позовної заяви не отримано від Приватного підприємства "Інтерпласт" документів на підтвердження сплати штрафу, накладеного Рішенням №230-р від 30.05.2017 та не виконано зобов'язання за зазначеним рішенням, позивач просить стягнути з Приватного підприємства "Інтерпласт" штраф у розмірі 82 600,00 грн та пеню у розмірі 82 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 14.11.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 05.12.18.

04.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Інтерпласт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання з'явився представники позивача, представник відповідача не з'явився.

У підготовчому засіданні 05.12.2018 присутнім представником позивача було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 27.12.2018.

27.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Інтерпласт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 27.12.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 відкладено підготовче засідання на 13.02.2019.

У підготовче засідання 13.02.2019 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце був повідомлений належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 13.02.2019 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 13.03.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 13.03.2019 не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 03.04.19.

У судове засідання, призначене на 03.04.2019, з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що неявка представника відповідача у судове засідання 03.04.2019 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2017 Антимонопольний комітет України (далі - Комітет) прийняв рішення №230-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким:

- визнано, що Приватне підприємство Інтерпласт (відповідач) вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді неподання інформації на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 21.07.2016 №127-26/09-7700 у встановлений ним строк.

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Приватне підприємство Інтерпласт штраф у розмірі 82 600,00 грн.

В резолютивній частині Рішення також було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Також в Рішенні було зазначено, що рішення може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Супровідним листом №127-26/09-6174 від 07.06.2017 Антимонопольний комітет України (далі - позивач, Комітет) направив копію Рішення АМК Приватне підприємство Інтерпласт , який був повернутий із відділення Укрпошти із зазначенням про закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: - відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); - відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення №230-р було опубліковано в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України Урядовий кур'єр від 11.08.2017 №149.

Таким чином Рішення вважається врученим відповідачу 21.08.2017.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, закінчився 23.10.2017, оскільки 21.10.2017 та 22.10.2017 припадають на вихідний день.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Позивач повідомив про те, що відповідач, не погодившись з Рішенням, оскаржив його до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12590/17.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.10.2017 позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 ухвалу господарського суду м. Києва від 11.10.2017 скасовано, справу № 910/12590/17 направлено на розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2017 справу № 910/12590/17 призначено до розгляду на 15.01.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2017 провадження у справі № 910/12590/17 зупинено до перегляду Верховним Судом постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017.

Постановою Верховного суду від 06.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2018 поновити провадження у справі 910/12590/17 та призначено підготовче засідання на 11.04.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 позов Приватного підприємства Інтерпласт залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Оскільки станом на час подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва відповідач не сплатив штраф, накладений Рішенням, позивач, керуючись статтями 16 та 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства Інтерпласт штрафу в розмірі 82 600,00 грн, накладених рішенням Антимонопольного комітету України від 30.05.2017 №230-р-р та пені в розмірі 82 600,00 грн., нарахованої відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за прострочення сплати штрафу.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати штрафу не надав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.

Пунктом 7 частиною 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

За змістом частини 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

В свою чергу, рішення Антимонопольного комітету України від 21.08.2017 №230-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

З огляду на наведене, а також зібрані у даній справі докази, підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 82 600,00 грн., накладеного на нього вищенаведеним рішенням Антимонопольного комітету України, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, з урахуванням при цьому зупинення виконання даного рішення на підставі імперативних положень ч.4 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 82 600,00грн., накладений Рішенням Комітету, залишається не сплаченим відповідачем, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 82 600,00 грн обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відповідачем штрафів в розмірі 82 600, 00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 позов Приватного підприємства Інтерпласт залишено без розгляду.

Таким чином, вірним початком періоду прострочення сплати штрафу є 12.04.2018 (період нарахування з 12.04.2018 по 17.09.2018).

Як встановлено судом вище, відповідач мав сплатити 82600,00 грн штрафу.

Розмір пені за один день прострочення штрафів відповідно до ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 1 239,00 грн (82 600,00 грн. * 1,5%= 1239,00 грн.).

За період з 12.04.2018 по 17.09.2018 відповідачем прострочено 158 днів сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 195762,00 грн (1239,00 грн. х 158 = 195762,00 грн).

Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Отже, як вірно визначив позивач, розмір пені в спірному випадку не може перевищувати 82600,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 82600,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною дев'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до вимог статті 29 Бюджетного кодексу України та статті 56 Закону "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені перераховуються до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції".

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Антимонопольного комітету України повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інтерпласт" (03028, м.Київ, вул.Малокитаївська, буд.3, кв.59, код ЄДРПОУ 32798474) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) штраф у розмірі 82600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) грн. 00 коп та пеню у розмірі 82600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) грн. 00 коп, зарахувавши зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31114106026010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Інтерпласт" (03028, м.Київ, вул.Малокитаївська, буд.3, кв.59, код ЄДРПОУ 32798474) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) судовий збір у розмірі 2 478,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складання повного тексту рішення: 08.04.2019

Суддя О.Є. Блажівська