Рішення

від 08.04.2019 по справі 909/198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/198/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, у розмірі 49 759, 25 грн,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

1.1 ПАТ "Укртелеком" звернулося з позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, у розмірі 49 759, 25 грн.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1 Суд відповідно до приписів ст. 252 ГПК України ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ухвала про відкриття провадження від 06.03.2019).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило. Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов.

3.1 Позовна заява від 01.03.2019 №1/19 (вх.№4014/19 від 01.03.2019).

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що товариство з січня по грудень 2018 року надало телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач, як розпорядник коштів бюджетного фінансування пільг на території Богородчанського району, не відшкодував за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 49 759, 25 грн.

3.2 Відзив на позовну заяву від 21.03.2019 №433/01-11 (вх.№5092/19 від 25.03.2019). Позов не визнає з таких підстав.

3.2.1 Між сторонами не укладено договору про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення за встановлення та користування телефоном, що передбачено законом. А тому між позивачем та відповідачем відсутні взаємні права та обов'язки, що унеможливлює стягнення заявленої заборгованості.

3.2.2 У Законі України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» не передбачені видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, тому у місцевому бюджеті такі кошти також не затверджені. Враховуючи відсутність відповідних кошторисних призначень, відповідач, як бюджетна організація, не має можливості відшкодувати вказані витрати.

3.2.3 При відсутності затвердження відповідних субвенцій, сторони не мали підстав для проведення звірки інформації, яка є в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, для подальшого проведення розрахунків за їх надання.

Повторно відповідні заперечення проти позову були викладені і у запереченнях відповідача на відповідь на відзив від 03.04.2019 №508/01-11 (вх.№6042/19 від 05.04.2019) .

3.3 Відповідь на відзив від 26.03.2019 №1/19/в (вх. №5490/19 від 29.03.2019).

Позивач вказує, що компенсація видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги здійснюється з місцевих бюджетів на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій, а відсутність коштів чи договору про компенсацію витрат не є підставою для звільнення від обов'язку виконання зобов'язання.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1 ПАТ "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Івано-Франківська філія ПАТ "Укртелеком", є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам.

ОСОБА_1 соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації (відповідач) є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення.

4.2 Договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення за встановлення та користування телефоном, у 2018 році між сторонами не укладався.

4.3 На підтвердження надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів з 01.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 49 759, 25 грн позивач подав розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня 2018 року по грудень 2018 року (а.с. 13-53).

Відповідні розрахунки, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку позивач надсилав відповідачу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 69-72), а також описами вкладення у поштові відправлення (а.с. 57-68).

Отже, позивач довів обставини надання ним телекомунікаційних послуг споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, впродовж 2018 року на суму 49 759, 25 грн.

4.4 ОСОБА_1 соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації витрати, пов'язані з наданням пільг, не відшкодувало.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1 При вирішенні даного спору суд враховує, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання (ч. 2 ст. 173 ГК України).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Отже, для виникнення господарських зобов'язань, цивільних прав та обов'язків не є обов'язковим укладення договору, такі можуть виникати безпосередньо з норм чинного законодавства.

5.2 Згідно зі ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів на пільгових умовах відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» , Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про охорону дитинства".

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Законом України "Про телекомунікації" та Правилами не встановлено жодних обмежень щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Наведені положення законодавства передбачають реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян. Визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5.3 На виконання вимог ст. 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (п. 2 Порядку).

Згідно з п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до пп. 1 п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03 № 117, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Згідно з п. 5 вказаного Положення ОСОБА_1 відповідно до визначених повноважень виконує такі функції: проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню (п. 29), забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП) (п. 34).

При цьому згідно з приписами Положення проведення відповідних звірок не поставлено в залежність від укладення договору.

Отже, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Богородчанського району державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач, як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги. Цей обов'язок обумовлюється тим, що, по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, - зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Наведене спростовує твердження відповідача щодо обов'язковості укладення відповідних договорів і відсутності правовідносин між сторонами.

5.4 Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач з 01.01.2018 по 31.12.2018 надав телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з оплати цих послуг, в сумі 49 759, 25 грн, які відповідач не відшкодував (п. 4.3, 4.4 рішення).

5.5 Заперечуючи проти позову відповідач також посилається на те, що відшкодування пільг за телекомунікаційні послуги проводитись не може у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на 2018 рік з державного та місцевих бюджетів.

Оцінюючи заперечення відповідача, суд враховує, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, не зважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із зазначеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Крім того, в ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00), держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Наведену правову позицію викладено у постановах ОСОБА_2 Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17.

6. Висновок суду.

Враховуючи викладене, позов є обґрунтованим і його слід задовольнити.

7. Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач, як судові витрати, визначив судовий збір у розмірі 1 921 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_1 соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, у розмірі 49 759,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації (вул. Грушевського, 2, смт Богородчани, Івано-Франківська область, 77701, ідентифікаційний код 03193324) в користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 21560766) заборгованість по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, у розмірі 49 759, 25 грн (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень двадцять п'ять копійок), а також 1 921 грн (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.04.2019.

Суддя О. В. Малєєва