Рішення

від 27.03.2019 по справі 910/13100/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.03.2019Справа №  910/13100/18 Господарський суд міста Києва у складі  судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О. розглянувши за правилами загального позовного матеріали справи №910/13100/18 за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 (02225, м.Київ, вул.Каштанова, 9) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м.Київ, просп.Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 37415088) в особі Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02217, м.Київ, вул.Закревського, 15а, код ЄДРПОУ 37501684) до Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м.Київ, просп.Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 37501627) третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Позашкільний навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва про повернення приміщення,- Представники учасників сторін: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 1 жовтня 2018 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача – Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про повернення приміщення. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.09.2015 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацію, Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №563, що належить до комунальної власності, строком дії до 29.07.2018. У зв'язку із закінченням строку дії Договору, заявник просить зобов'язати Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації звільнити нежитлове приміщення загальною площею 767,0 кв.м., вартістю 636 787,55 грн ДНЗ №744 за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 19-Б, повернувши вказане приміщення Управлінню освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за актом приймання-передачі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13100/18, підготовче засідання призначене на 07.11.2018. 25.10.2018 представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва був поданий письмовий відзив на позов. 30.10.2018 представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва була подана письмова відповідь на відзив. 06.11.2018 представником Позашкільного навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва про залучення останнього в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Судове засідання 07.11.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному. Наступне засідання у справі призначено на 30.11.18. У судове засідання 30.11.2018 представники учасників судового процесу з'явились. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 20.12.2018, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Позашкільний навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва. 06.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київської місцевої прокуратури №3 надійшли докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи та додаткові документи по справі. 13.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позашкільного навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва надійшло клопотання про зобов'язання доплати належної суми судового збору. 13.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позашкільного навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. 13.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позашкільного навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва надійшли пояснення по справі. 13.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позашкільного навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва надійшло клопотання про відкладення судового засідання. 17.12.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов відзив на пояснення третьої особи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 20.12.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, наступне  судове  засідання у справі  призначено  на  26.12.18.   У підготовче засідання з'явився представник третьої особи, подав письмове клопотання про застосування розумних строків розгляду справи та відкладення підготовчого засідання, інші представники учасників справи у підготовче засідання 26.12.2018 не з'явилися. Суд протокольно задовольнив клопотання про застосування розумних строків розгляду справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 відкладено підготовче засідання на 23.01.2019. У підготовче засідання 23.01.2019 з'явилися представники учасників справи. Представник Позашкільного навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва надав документи для долучення до матеріалів справи. В підготовчому судовому засіданні 23.01.2019 присутніми представниками учасників справи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті. Відповідно до ч.2 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Згідно з п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.02.2019. 18.02.2019 представником Позашкільного навчального закладу "Центр естетичного виховання "Гармонія" Деснянського району міста Києва" було подано клопотання про відкладення розгляду справи. 20.02.2019 судом залишено без розгляду клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду. У судовому засіданні 20.02.2019 суд протокольно ухвалив застосувати    принцип розумності строків розгляду справи відповідно до приписів статті ст. 114, 42 ГПК та    п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та оголосити перерву в судовому засіданні до 14.03.2019.           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 повідомлено   учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 14.03.2019 не відбудеться, у зв'язку із участю судді О.Є. Блажівської у З'їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Наступне засідання у справі призначено на 27.03.19.            11.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Позашкільним навчальним закладом "Центр естетичного виховання "Гармонія" Деснянського району міста Києва" були подані   письмові пояснення по справі.            20.03.2019 Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про відкладення розгляду справи.            27.03.2019 Заступником керівника Київської місцевої прокуратури №3 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані додаткові пояснення.           У судове засідання 27.03.2019 представники учасників судового процесу не з'явились. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 28.09.2015 між Деснянскою районною в місті Києві державною адміністрацією(позивач – 2, в інтересах якого до суду звернулась прокуратура, орендодавець) та Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (відповідач, орендар) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва №563 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2015 №38 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.07.2015 №421 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі – об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 19-Б, (ДНЗ №744), для розміщення бюджетної установи (позашкільного закладу «Центр естетичного виховання «Гармонія», далі – третя особа.). За умовами пункту 1.2 Договору, він визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом. Обє'ктом є нежиле приміщення, загальною площею 767,0 кв.м., у т.ч на 1 поверсі 310,3 кв.м., на 2 поверсі 311,5 кв.м., підвалі 145,2 кв.м., згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору. Відповідно до п. 9.1 та 9.2 Договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 29.07.2018. Термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього Договору, а саме з 31.07.2015. Всі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами. 31.07.2015 між сторонами Договору було підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди у користування. В подальшому, у зв'язку із закінченням терміну дії Договору Управлінням освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (далі – позивач - 3) листами № 34-1455 від 12.04.2018 та №34-3485 від 28.08.2018 попереджено відповідача про припинення дії Договору із вимогою про звільнення об'єкту оренди, та листом № 34-2572 від 25.06.2018 повідомлено про відмову продовження терміну дії Договору. За таких обставин, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.09.2015 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацію, Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №563, що належить до комунальної власності, строком дії до 29.07.2018. У зв'язку із закінченням строку дії Договору, заявник просить зобов'язати Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації звільнити нежитлове приміщення загальною площею 767,0 кв.м., вартістю 636 787,55 грн ДНЗ №744 за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 19-Б, повернувши вказане приміщення Управлінню освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за актом приймання-передачі. Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи про необхідність розміщення Позашкільного навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія” Деснянського району міста Києва у нежилій будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 19-Б, (ДНЗ №744). Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Частина 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. З матеріалів справи вбачається, що орендарем було виявлено бажання продовжити термін дії Договору для розміщення у нежилому приміщенні, яке є об'єктом оренди, дитячого Позашкільного навчального закладу “Центр естетичного виховання “Гармонія”. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є, зокрема, забезпечення права дитини, у тому числі дитини з особливими освітніми потребами, на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти. Держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття. Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про дошкільну освіту»). Держава, зокрема, сприяє розвиткові та збереженню мережі закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про дошкільну освіту»). Частинами 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: - забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; - формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Одним із принципів дошкільної освіти є, зокрема, доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про дошкільну освіту»). Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоров'я, особливих освітніх потреб, складних життєвих умов, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Здобуття дошкільної освіти в закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти. Виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти стосовно дітей з особливими освітніми потребами забезпечується з урахуванням їхніх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних можливостей та у тій формі, яка для кожної дитини є найбільш оптимальною. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Заклад дошкільної освіти: задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти; забезпечує відповідність рівня дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти; створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання; формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей; здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію з сім'єю; є осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку; планує свою діяльність та формує стратегію розвитку закладу; формує освітню програму закладу; забезпечує добір і розстановку кадрів; відповідно до установчих документів утворює, реорганізує та ліквідує структурні підрозділи (відділення, групи); додержується фінансової дисципліни, зберігає матеріально-технічну базу; здійснює інші повноваження відповідно до статуту закладу дошкільної освіти. Чинним законодавством України чітко визначено, що дошкільна освіта є важливим базовим етапом у вихованні та навчанні майбутнього громадянського суспільства, а тому держава має конституційний обов'язок захищати право дитини на здобуття дошкільної освіти, яке гарантується Законом. Крім того, частиною 2 ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб. Культура - сукупність матеріального і духовного надбання певної людської спільноти (етносу, нації), нагромадженого, закріпленого і збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурну спадщину, культурні цінності, науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про культуру»). З аналізу вищезазначених приписів чинного законодавства України можна зробити висновок, що, окрім театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, мистецьких шкіл, центрів дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо, освіта, яка надається у дитячих дошкільних закладах спрямована на розвиток культурних потреб дитини. При цьому, з листа Десняської районної в місті Києві адміністрації від 21.12.2018 №102104/37-11593 вбачається, що позашкільний навчальний заклад "Центр естетичного виховання "Гармонія" було включено до переліку закладів культури, які засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва. Забороняється виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, мистецьких шкіл, центрів дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення (ч. 4 ст. 20 Закону України «Про культуру»). Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»). Статтею 2 названого Закону регламентовано, що Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні. Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає, зокрема, визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;  забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності. Крім того, згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань бумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.           Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України: "В Україні визнається і діє принцип верховенства права." В силу положень ч.1 ст.129 Конституції України, ч.1 ст.2, ч.1 ст.6, ч.2 ст.48 чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.1 ч.3 ст.2, ч.1 ст.11 ч.1 ст.236 чинного Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне: "Відповідно до частини першої  статті  8  Конституції  України в  Україні  визнається і діє принцип верховенства права.  Верховенство права - це  панування  права  в  суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність,  зокрема у  закони,  які  за  своїм змістом мають   бути   проникнуті  передусім  ідеями  соціальної справедливості,  свободи,   рівності   тощо. Одним   з   проявів верховенства   права   є   те,   що   право  не  обмежується  лише законодавством як однією з його форм,  а включає й інші  соціальні регулятори,  зокрема  норми  моралі,  традиції,  звичаї тощо,  які легітимовані  суспільством  і   зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості,  ідеї права,  яка значною мірою   дістала   відображення   в   Конституції   України. Таке розуміння права не дає підстав для його  ототожнення  із законом,  який  іноді  може  бути  й несправедливим,  у тому числі обмежувати свободу та рівність  особи.  Справедливість  -  одна  з основних   засад   права,  є  вирішальною  у  визначенні  його  як регулятора суспільних відносин,  одним із загальнолюдських вимірів права.  Зазвичай  справедливість розглядають як властивість права, виражену,  зокрема,  в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері   реалізації   права   справедливість   проявляється, зокрема,  у  рівності всіх перед законом,  відповідності злочину і покарання,  цілях законодавця і  засобах,  що  обираються  для  їх досягнення. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд  України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі  про  розгляд  судом  окремих  постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише  за  умови,  що  воно  відповідає  вимогам  справедливості  і забезпечує ефективне поновлення в правах". Суд, здійснюючи  правосуддя  на  засадах  верховенства права, забезпечує захист гарантованих  Конституцією та законами  України  прав і свобод  людини  і громадянина,  прав і законних  інтересів  юридичних  осіб,  інтересів   суспільства і держави." Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства. На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року. Відповідно до п.п.41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є "заборона свавілля", який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону  владних  функцій  у  сучасних  складних  суспільствах,  ці  повноваження  не  мають  здійснюватись  у  свавільний  спосіб.  Їх здійснення у такий спосіб  уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №912/555/17 від 09.02.2018. За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем було висловлено волю на продовження терміну дії Договору, що підтверджується листом №260 від 21.06.2018, та те, що кожна дитина має право на освіту, а держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах відсутній повний текст Договору, з якого неможливо достеменно встановити його зміст, зокрема, відсутній аркуш Договору, який містить пункти 9.5, 9.6, 9.7. Суд звертає увагу на те, що з метою встанволення всіх обставин справи, було витребувано оригніал Договору для огляду, в якому також були відсутні згадні пункти, при цьому, жодних обгрнутованих пояснень щодо неповноти Договору суду надано не було. Більш того, виходячи зі змісту частини пункту 9.7, який частково відсутній у Договорі, який міститься у матеріалах справи, мова іде ймовірно про підстави для пролонгації Договору, що фактично позбавляє суд можливості встановити обставини спору, на які посилається прокуратура в інтересах трьох позивачів. Подані позивачем докази на підтримання власної позиції на думку суду неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Виходячи із змісту ст. ст.  15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України      та      Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Крім того, суд звертає увагу на те, що, відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”. Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.            У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини,  яка відображає принцип,  пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у  рішеннях  судів  та інших органів з вирішення спорів мають бути  належним чином зазначені підстави,  на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт   1   статті   6  Конвенції  зобов'язує  суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.  Міра,  до якої суд має виконати  обов'язок  щодо  обґрунтування  рішення,  може  бути різною  в залежності від характеру рішення (див.  рішення у справі  "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.  Spain) від  9  грудня 1994 року,  серія A,  N 303-A,  п.  29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі  та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін,  орган влади зобов'язаний виправдати  свої  дії,  навівши  обґрунтування  своїх  рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen  v.  Finland),  N 37801/97,  п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне  призначення   обґрунтованого   рішення   полягає   в   тому,   щоб продемонструвати  сторонам,  що  вони  були  почуті. Крім того, вмотивоване  рішення  дає  стороні  можливість  оскаржити  його та отримати його  перегляд  вищестоящою  інстанцією.  Лише  за  умови винесення  обґрунтованого  рішення  може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.  рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v.  Finland),  №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).     З огляду на вищенаведене, за висновками суду, позивачем не було доведено факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів, а саме позивачем не було належним чином доведено а ні вини відповідача у завданні збитків, а ні фактичного розміру упущеної вигоди, що є обов'язковою складовою для відшкодування таких збитків. Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи,  суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача. Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. У задоволенні позову відмовити. 2. Судовий збір покласти на позивача. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом     17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повний текст рішення складено 05.04.2019           Суддя                                                                                                              О.Є. Блажівська