Рішення

від 08.04.2019 по справі 910/1398/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2019Справа № 910/1398/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ КБ Хрещатик Славкіної Марини Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріел Деліверіз

про стягнення 65.371,84 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

06.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіної Марини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріел Деліверіз про стягнення 65.371,84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2018 зі строком дії до 31.12.2017. Після закінчення строку дії договору відповідачем не повернуто приміщення за актом прийому-передачі. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 65.371,84 грн, з яких: 51.935,50 грн боргу по орендній платі, яка нарахована по 21.03.2018, 6.071,90 грн боргу за комунальні послуги та 7.364,44 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1398/19 від 11.02.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

19.02.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/1398/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.02.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049541337 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.02.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 20.02.2019 (номер відправлення 0103049541337) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 20.02.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Індастріел Деліверіз (орендар, відповідач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик (орендодавець, позивач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, орендар приймає в оренду (строкове платну користування) нежитлове приміщення загальною площею 37,4 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов'язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по орендні платі в сумі 51.935,50 грн та по комунальним платежам в сумі 6.071,90 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нарахована пеня в сумі 7.364,44 грн.

Оцінюючи подані позивачами за первісним позовом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 1.3 договору орендодавець передає приміщення в оренду орендарю для розміщення в ньому офісу для здійснення господарської діяльності відповідно до статуту орендаря.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 8.1 договору даний договір укладено строком з 01.08.2017 по 31.12.2017 включно.

Відповідно до п. 8.5 договору чинність договору припиняється у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди.

Згідно з п.п. 8.2, 8.3 договору продовження договору формулюється шляхом укладення додаткового договору в письмовій формі.

Сторонами доказів в підтвердження укладення додаткового договору про подовження дії договору не подано, а отже договір є припиненим з 31.12.2017.

Відповідно до п. 2.1 договору передача орендованого приміщення орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення його при припиненні або розірванні договору оформлюється актами прийому-передачі, підписаними орендодавцем та орендарем.

Згідно акту прийому-передачі від 01.08.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення на четвертому поверсі (кімнати № 8 та № 9 згідно плану приміщення) загальною площею 37,4 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.2 договору за домовленістю сторін орендна плата за передане в оренду приміщення встановлюється в національні валюті України, відповідно до нижченаведеного розрахунку:

а) загальна площа приміщення складає 37,4 кв. м;

б) орендна плата за 1 кв. м орендної площі у місця складає 200,00 грн, включаючи ПДВ 20%;

в) загальна сума орендної плати за місяць становить 7.480,00 грн, у тому числі ПДВ 20%.

Орендна плата сплачується з урахування її щомісячної індексації на індекс інфляції.

Згідно з п. 3.3 договору розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно на підставі цього договору шляхом перерахування орендарем на рахунок орендодавця суми, визначеної відповідно до умов п. 3.2 даного договору, не пізніше 20-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Починаючи з другого календарного місяця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, за винятком випадків дефляції.

Відповідно до п. 3.5 договору у разі користування приміщенням протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається пропорційно дням користування з місячної орендної плати.

Згідно з п. 4.3.7 договору орендар зобов'язався у разі припинення або дострокового розірвання договору повернути орендодавцю приміщення у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 4.3.8 договору у випадку закінчення строку оренди або дострокового припинення дії цього договору орендар зобов'язався передати приміщення орендодавцю шляхом підписання акту прийому-передачі.

Пунктом 2.4 договору визначено, що обов'язок по складанню акту прийому-передачі покладається на сторону, яка здійснює передачу приміщення.

Доказів передачі приміщення позивачеві за відповідним актом відповідачем до матеріалів справи не надано та останнім у встановленому порядку не доведено протилежного.

Оскільки договірні відносини між сторонами припинились 31.12.2017, проте відповідач після закінчення дії договору приміщення за актом прийому-передачі позивачу не повернув, а отже має сплачувати орендну плату за час не повернення позивачу приміщень.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.3.2 договору орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати на користь орендодавця орендну плату встановлену даним договором та відшкодовувати витрати на комунальні послуги.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі за період з 01.08.2017 по 21.03.2018, в результаті чого виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 51.935,50 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 51.935,50 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.6 договору до складу орендної плати не входять витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сплата податку за земельну ділянку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказані витрати та податки сплачуються за фактичними витратами пропорційно площ, що орендуються.

Комунальні послуги за даним договором включають: послуги водопостачання, опалення, водовідведення, електропостачання (згідно з показань лічильників та діючих тарифів), інші експлуатаційні витрати (плата за користування площами спільного використання: коридор, туалетні кімнати, сходи та ін.; дератизація; дезінсекція; вивіз сміття та ін.), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на якій розташоване приміщення.

Орендодавець на підставі рахунків постачальників послуг у термін до 20-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок на відшкодування його витрат. Орендар в термін до 30-го числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок. При несвоєчасному перерахуванні внесення плати орендарем орендодавець може призупинити право користування комунальними послугами на строк до повного погашення заборгованості.

Позивачем в якості підтвердження наявності боргу за комунальні послуги надано рахунки: № К 08/17 від 20.09.2017 на суму 1.002,13 грн. та розшифровку до нього, № К 09/17 від 27.10.2017 на суму 892,39 грн. та розшифровка до нього, № К 10/17 від 29.11.2017 на суму 949,62 грн та розшифровка до нього, № К 11-12/17 від 06.02.2018 на суму 3.227,76 грн та розшифровку до нього.

Згідно наданих розшифровок до сплати входять суми за активну електроенергію, реактивну електроенергію, теплопостачання та водопостачання.

Проте, позивачем не надано: 1) доказів укладення договорів із постачальниками відповідних послуг; 2) доказів в підтвердження надання відповідачу зазначених комунальних послуг та їх обсяг; 3) доказів понесення позивачем витрат по сплаті комунальних послуг, які має відшкодувати відповідач; 4) доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача вказаних рахунків для оплати комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчили про існування у відповідача обов'язку зі сплати комунальних послуг у заявленому розмірі 6.071,90 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 6.071,90 грн боргу за комунальні послуги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату орендної плати не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору визначено, що у разі несвоєчасного перерахування орендарем платежів по орендній платі орендодавцю відповідно до умов даного договору орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0,1% від суми затриманого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов'язання від суми затриманого плету.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 4.029,99 грн (розрахована за надані послуги у період вересень - грудень 2017 року).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4.029,99 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 3.334,45 грн слід зазначити наступне

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт припинення дії договору з 31.12.2017, у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 31.12.2017 з посиланням на умови договору.

Оскільки докази про наявність між сторонами іншого укладеного в письмовій формі правочину щодо нарахування пені за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати за період після 31.12.2017 (дати припинення договору) відсутні, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 3.334,45 грн слід відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіної Марини Анатоліївни є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріел Деліверіз (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2-А, код ЄДРПОУ 39820469) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) 51.935 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн 50 коп. боргу по орендній платі, 4.029 (чотири тисячі двадцять дев'ять) грн 99 коп. пені, 1.644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова