Рішення

від 08.04.2019 по справі 923/945/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/945/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства Теплотехсервіс Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Теплотехніка

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Санаторний"

про стягнення 78 007,78 грн,

за участю:

секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

представників сторін:

від позивача - Ремиги М.Л.,

від відповідача - не з'явився,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи позивача

08.11.2018 Дочірнє підприємство Теплотехсервіс Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Теплотехніка (надалі Позивач) звернулося з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Санаторний (надалі Відповідач) про стягнення 208 207,78 грн, з яких: 162 346,82 грн основної заборгованості, 4 090,09 грн інфляційних, 3 500,06 грн річних та 38 270,81 грн пені.

У якості обґрунтування власної позиції, Позивач вказав, що на підставі договору № 30-ДУМ від 02.11.2015 довірчого управління здійснював управління майном Відповідача, а останній зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг та вартість енергоносіїв, які споживаються у процесі експлуатації майна. Зокрема, відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТС-0000011 від 31.01.2018, № ТС-0000038 від 28.02.2018 та № ТС-0000071 від 31.03.2018 були надані послуги на загальну суму 264 445,65 грн, проте відповідач своєчасно вартість послуг не сплатив, у зв'язку з чим заборгував 162 346,82 грн. У зв'язку з несвоєчасною оплатою ним нараховано за умовами договору та діючим законодавством до сплати відповідачу також 4 090,09 грн інфляційних, 3 500,06 грн річних та 38 270,81 грн пені.

Заявою від 04.02.2019 Позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суду стягнути 78 007,78 грн, з яких: 32 146,82 грн основної заборгованості, 4 090,09 грн інфляційних, 3 500,06 грн річних та 38 270,81 грн пені.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтвердив попередню позицію позивача та просив позовні вимоги задовольнити.

Дії та аргументи відповідача

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на наступні обставини:

- Позивачем невірно розраховано суму позову, оскільки для розрахунку взято період з 01.01.2018 по 06.09.2018, але у цей період Відповідачем сплачено 271 797,17 грн, що перевищує суму наданих послуг,

- у розрахунку вказана початкова сума 173 701,93 грн, яка не стосується предмету спору та не доведена Позивачем,

- пеня, інфляційні та річні нараховані безпідставно, оскільки він не є прибутковою організацією,

- деякі мешканці будинку мають пільги щодо сплати вартості житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим його вина у своєчасній оплаті відсутня.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 08.11.2018 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та підготовче засідання призначив на 06.12.2018. Цією ж ухвалою Відповідачу був встановлений строк для надання відзиву на позов, а Позивачу строк для надання відповіді на відзив.

У свою чергу Відповідач надав відзив на позов, а Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Безпосередньо підготовче провадження проведене у підготовчому засіданні 06.12.2018, 10.01.2019 та 05.02.2019, а розгляд справи по суті 08.04.2019.

У судове засідання представник відповідача не прибув та причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, підтвердженням чому є повідомлення про вручення поштового відправлення № 7302500718716.

При розгляді справи по суті судом відхилена заява ОСОБА_2 щодо вступу у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки аналогічна заява була вирішена судом на стадії підготовчого провадження, а крім того виішення спору у справі ніяким чином не впливає права та обов'язки безпосередньо заявника, оскільки юридична особа самостійно відповідає за наслідки своєї діяльності.

Установлені судом обставини

02.11.2015 між Позивачем, як управителем, та Відповідачем, як установником управління, укладений договір Довірчого управління майном № 30-ДУМ.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- В порядку і на умовах, визначених договором, установник управління передає управителю дахову котельну у будинку № 54 по вул. Червонофлотській, а управитель здійснює управління цим майном … (пункт 1),

- Установник управління зобов'язується відшкодувати управителю вартість енергоносіїв (природний газ), що споживається в процесі управління (пункт 3.1.4.),

- Установник управління відшкодовує управителю вартість енергоносіїв (природний газ), що споживається у процесі експлуатації майна, виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця в якому проводить споживання, остаточний розрахунок за фактично спожиті енергоносії здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем споживання (пункт 5.1.1.).

На виконання умов договору між сторонами складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 298 132,85 грн, зокрема № ТС-0000143 від 30.11.2017 на суму 53 687,20 грн, № ТС-0000011 від 31.01.2018 на суму 86 182,80 грн, № ТС-0000038 від 28.02.2018 на суму 79 509,36 грн та № ТС-0000071 від 31.03.2018 на суму 78 753,49 грн.

Проте, за обрахунками Позивача, Відповідачем станом на час розгляду справи у суді вартість отриманих послуг сплачено частково у сумі 265 986,03 грн, у зв'язку з чим несплаченою сумою є 32 146,82 грн.

Через невиконання умов договору позивачем нараховані також відповідачу 4 090,09 грн інфляційних, 3 500,06 грн річних та 38 270,81 грн пені.

Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг.

Так, за статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором . Водночас у відповідності до статті 903 того ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором .

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1); Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором про надання послуг замовник послуги зобов'язаний сплатити вартість отриманих послуг їх виконавцеві у встановлений договором строк.

У даному випадку Відповідач не сплатив 32 146,82 грн, а тому порушив взяті на себе зобов'язання.

Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягненої суми пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зокрема, у пункті 6.2. договору сторонами обумовлено нарахування пені, але її нарахування здійснюється у випадку несвоєчасної сплати послуг з управління майном та відшкодування власних коштів управителя, витрачених на забезпечення безперебійного постачання теплової енергії і гарячого водопостачання.

У даному випадку відшкодування вартості енергоносіїв у відповідності до пункту 5.1.1. не відноситься до послуг з управління майном, оскільки вартість таких послуг визначається розділом 2 укладеного між сторонами договору, та які не є тотожними відшкодуванню вартості енергоносіїв.

Отже, суд приходить до висновку, що сторонами не визначалася можливість нарахування та сплати пені за зобов'язаннями щодо несвоєчасної компенсації витрат на спожиті енергоносії, а тому нарахування пені на такі зобов'язання є неправомірним.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

У даному випадку позивач при розрахунках річних та інфляційних взяв за основу періоди відповідно з 12.02.2018 по 01.09.2018, з 12.03.2018 по 01.09.2018, з 11.04.2018 по 01.09.2018 та обрахував річні та інфляційні виходячи із загальних сум, вказаних у названих вище актах здачі-приймання.

Проте, як слідує з платіжних доручень про оплату наданих послуг, наданих Відповідачем, ним заборгованість сплачувалася протягом періоду з 19.01.2018 по 05.09.2018 частковими сумами, що вказує на відсутність правомірного розрахунку інфляційних та річних, який би враховував здійснені Відповідачем оплати.

За таких обставин, суд констатує, що Позивачем не наданий розрахунок нарахування інфляційних та річних, а тому вимоги про стягнення 4 090,09 грн інфляційних та 3 500,06 грн річних підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, за яким суд залишає позов без розгляду, якщо … позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору … .

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем 32 146,82 грн основної заборгованості у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цій сумі. Натомість вимоги про стягнення пені у сумі 38 270,81 грн є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 828 від 31.10.2018 у сумі 3 123,12 грн.

Зокрема, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог.

У даному випадку позивач зменшив суму позовних вимог зі стягнення 208 207,78 грн, з якої було сплачено 3 123,12 грн судового збору, до стягнення 78 007,78 грн, з якої до сплати підлягає 1 192 грн судового збору, а тому різниця сум судового збору у сумі 1 202,12 грн підлягає поверненню позивачу.

Інша частина сплаченого позивачем судового збору (у сумі 1 921 грн) згідно із приписами статті 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам (41,38 % задоволених вимог) у сумі 794,91 грн.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позов у частині стягнення 4 090,09 грн інфляційних та 3 500,06 грн річних залишити без розгляду.

2. Позовні вимоги у частині стягнення 32280,81 грн основної заборгованості задовольнити.

3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Санаторний (73000 м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 54; ідентифікаційний код 35220254) на користь Дочірнього підприємства Теплотехсервіс Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Теплотехніка (73008 м. Херсон, пров. Смоленський, буд. 2-а, ідентифікаційний номер 34457654) - 32280,81 грн основної заборгованості та 794,91 грн компенсації по сплаті судового збору.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення 38 270,81 грн пені відмовити.

5. Повернути Дочірньому підприємству Теплотехсервіс Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Теплотехніка 1 202,12 грн сплаченого платіжним дорученням № 828 від 31.10.2018 судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене - 08.04.2019

Суддя М.К. Закурін