Ухвала

від 05.04.2019 по справі 0540/5662/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 квітня 2019 року

Київ

справа №0540/5662/18-а

адміністративне провадження №К/9901/8887/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №0540/5662/18-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРДОК до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю АРДОК звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо відмови в реєстрації податкових накладних;

- скасувати рішення від 11.06.2018 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №781287/39979027, № 781289/39979027, №781290/39979027, №781288/39979027, №781291/39979027, №781292/39979027, №781293/39979027 та №781294/39979027,

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 16.04.2018, №2 від 16.04.2018, №3 від 16.04.2018, №4 від 18.04.2018, №5 від 23.04.2018 №6 від 23.04.2018 №7 від 23.04.2018, №8 від 23.04.2018.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, позов задоволено частково. Скасовано рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №781287/39979027 від 11.06.2018, №781289/39979027 від 11.06.2018, №781290/39979027 від 11.06.2018, №781288/39979027 від 11.06.2018, №781291/39979027 від 11.06.2018, №781292/39979027 від 11.06.2018 №781293/39979027 від 11.06.2018, №781294/39979027 від 11.06.2018. Постановлено зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні подані Товариством з обмеженою відповідальністю АРДОК №1 від 16.04.2018, № 2від 16.04.2018, №3 від 16.04.2018, №4 від 18.04.2018, №5 від 23.04.2018, №6 від 23.04.2018, №7 від 23.04.2018, №8 від 23.04.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області 26.03.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верхового Суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №0540/5662/18-а є вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльність) Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо відмови в реєстрації податкових накладних; скасування рішення від 11.06.2018 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №781287/39979027, № 781289/39979027, №781290/39979027, №781288/39979027, №781291/39979027, №781292/39979027, №781293/39979027 та №781294/39979027, зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 16.04.2018, №2 від 16.04.2018, №3 від 16.04.2018, №4 від 18.04.2018, №5 від 23.04.2018 №6 від 23.04.2018 №7 від 23.04.2018, №8 від 23.04.2018 .

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові накладні, направлені позивачем на реєстрацію були сформовані за фактом передачі товарно-матеріальних цінностей контрагентам. Як встановлено судами, до пояснень щодо формування податкового кредиту позивачем додавались договори на постачання товарно-матеріальних цінностей із контрагентами, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання таких тощо. В даному випадку перерахування грошових коштів та проведення розрахунків на умовах укладених договорів не впливає на наявність у позивача права на формування податкового кредиту, оскільки податкові накладні складалися за фактом передачі товарно-матеріальних цінностей.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №0540/5662/18-а дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2018 у справі щодо визнання протиправними дій (бездіяльність) Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо відмови в реєстрації податкових накладних; скасування рішення від 11.06.2018 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №781287/39979027, №781289/39979027, №781290/39979027, №781288/39979027, №781291/39979027, №781292/39979027, №781293/39979027 та №781294/39979027, зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 16.04.2018, №2 від 16.04.2018, №3 від 16.04.2018, №4 від 18.04.2018, №5 від 23.04.2018 №6 від 23.04.2018 №7 від 23.04.2018, №8 від 23.04.2018, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Донецькій області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №0540/5662/18-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРДОК до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду