Рішення

від 07.12.2018 по справі 369/10508/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10508/18

Провадження № 2/369/3690/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Дубас Т.В.,

за участю секретаря - Раситюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлдфудтрейд про розірвання трудового договору, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 31 травня 2016 року ОВАЙСІ ТОФІКУДДІН своїм рішенням призначив позивача на посаду Генерального директора ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД . 31 травня 2016 року на підставі Протоколу № 1-16 загальних Зборів Учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВОРЛДФУДТРЕЙД від 24 травня 2016 року, позивач приступила до виконання обов'язків Генерального директора ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД . ОСОБА_2 є єдиним учасником ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД , що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на 7 серпня 2018 року позивач є Генеральним директором ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД . Протягом усього періоду перебування на відповідній посаді позивач належним чином виконував свої обов'язки, жодних претензій від відповідачів не було отримано. Однак, починаючи із 2017 року ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД не здійснює жодні господарські операції, найманих працівників, окрім Генерального директора не має, дохід не отримує, поставлені економічні завдання не виконуються. Результатом чого стає невиплата позивачу належної заробітної плати. У зв'язку із вищенаведеним позивач прийняв рішення про звільнення з посади Генерального директора за власним бажанням, адже грошові кошти у вигляді заробітної плати позивач від ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД не отримує, жодної матеріальної, економічної та будь-якої іншої зацікавленості у перебуванні на посаді Генерального директора позивач не має. Позивач бажає змінити місце роботи, а перебування на відповідній посаді заважає у працевлаштуванні. Окрім цього позивач як Генеральний директор несе відповідальність за порушення податкового законодавства, порядку надання фінансової звітності ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД , яку позивач не має бажання більше нести. Враховуючи вищезазначене, позивач неодноразово направляв ОСОБА_2 заяви про звільнення, відправлення однієї з яких підтверджується Описом вкладення у цінний лист від 19.05.2017 року. Однак жодних дій після отримання відповідної заяви відповідачами не було здійснено. 19 березня 2018 року позивачем востаннє було направлено заяву про звільнення, шляхом відправлення електронного повідомлення, прийнятого через Інтернет за допомогою сервісу ПАТ УКРПОШТА . Відповідна заява про звільнення від 19.03.2018 р. містить дату звільнення, а саме відповідно до чинного трудового законодавства України два тижні з дати заяви, що визначається як 02 квітня 2018 року .

Згідно із пп. (с) п. 7.2. Статуту Відповідача 2 загальні збори учасників мають компетенцію обрання та відкликання Генерального Директора.

Також за змістом положень ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 58, 60, 62 Закону України Про господарські товариства праву позивача на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок відповідачів розглянути заяву про звільнення, прийняти відповідне рішення, створити новий виконавчий орган та внести зміни до відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Проте, станом на 7 серпня 2018 року загальні збори учасників ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД не були проведенні, не було прийняте жодне рішення стосовно вимог позивача ОСОБА_2, як єдиним учасником ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД , дані позивача як Генерального директора містяться у інформації про ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД в Єдиному державному реєстрі. Відповідачі проігнорували бажання позивача бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, а отже питання звільнення позивача з посади Генерального директора досі жодним чином не вирішено.

Відповідно до ст. 22 Кодексу законів про працю України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За нормами ч.3,6 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені -астинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Таким чином, позивач вважає, що бездіяльність відповідачів щодо припинення трудових відносин з позивачем, є протиправною, що порушує трудові права позивача, як градівника, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право вільного вибору праці, надане кожному Конституцією України.

Тому позивач просила суд розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ворлдфудтрейдз 02.04.2018 року. Визнати повноваження генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлдфудтрейд ОСОБА_1 припиненими з 02.04.2018 року. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлдфудтрейд на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.08.2018 року відкрито позовне провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з'явилась. Направила до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Письмовий відзив до суду не надходив.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно наказу генерального директора ОВАЙСІ ТОФІКУДДІН №1/16 від 31 травня 2016 року призначено ОСОБА_1 на посаду Генерального директора ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД .

Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД є ОСОБА_2 (а.с.34-42).

Позивач бажає змінити місце роботи, а перебування на відповідній посаді заважає у працевлаштуванні. Окрім цього позивач як Генеральний директор несе відповідальність за порушення податкового законодавства, порядку надання фінансової звітності ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД , яку позивач не має бажання більше нести.

З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 неодноразово направляла ОСОБА_2 заяви про звільнення, що підтверджується Описом вкладення у цінний лист від 19.05.2017 року.

Однак жодних дій після отримання відповідної заяви відповідачами не було здійснено.

19 березня 2018 року ОСОБА_1 повторно направила заяву про звільнення шляхом відправлення електронного повідомлення, прийнятого через Інтернет за допомогою сервісу ПАТ УКРПОШТА . Відповідна заява про звільнення від 19.03.2018 року містить дату звільнення.

Згідно із пп. (с) п. 7.2. Статуту Відповідача 2 загальні збори учасників мають компетенцію обрання та відкликання Генерального Директора.

Також за змістом положень ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 58, 60, 62 Закону України Про господарські товариства праву позивача на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок відповідачів розглянути заяву про звільнення, прийняти відповідне рішення, створити новий виконавчий орган та внести зміни до відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Станом на 7 серпня 2018 року загальні збори учасників ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД не були проведенні, не було прийняте жодне рішення стосовно вимог позивача ОСОБА_2, як єдиним учасником ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД , дані позивача як Генерального директора містяться у інформації про ТОВ ВОРЛДФУДТРЕЙД в Єдиному державному реєстрі. Питання звільнення позивача з посади Генерального директора не вирішено.

Відповідно до ст. 22 Кодексу законів про працю України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За нормами ч.3,6 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені -астинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову.

Судові витрати по справі, слід стягнути з відповідача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлдфудтрейд про розірвання трудового договору - задовольнити.

Розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ворлдфудтрейд (код ЄДРПОУ 39313536) з 02.04.2018 року.

Визнати повноваження генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлдфудтрейд ОСОБА_1 припиненими з 02.04.2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлдфудтрейд на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп (сімсот чотири грн. вісімдесят коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Повний текст рішення складено 14.12.2018 року.

Суддя: Дубас Т.В.