Рішення

від 20.03.2019 по справі 698/117/18

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/117/18

Провадження № 2/698/73/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 р. смт. Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі :

головуючого судді Кухаренка О.В.,

секретаря Гончар Т.О.,

за участю:

прокурора Керея О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2018 року до суду звернувся заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави з позовною заявоюдо Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним.

Представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду було направлено письмове клопотання, в якому останній вважав за необхідне закрити провадження у справі, так як дана справа не підсудна місцевому суду, на тій підставі, що спірні правовідносини виникли між державним органом і фізичною особою підприємцем, тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2

В судове засідання представник відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не зявилися, в клопотанні до суду просять розгляд справи проводити у їх відсутності, а провадження у справі закрити.

В судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, не зявився, жодних клопотань про розгляд справи за його відсутності або ж про відкладення судового розгляду до суду не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, який вважав за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства від 26.02.2015 року № 23-1112/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 22,8570 га (кадастровий номер 712281000:02:002:0367).

26.02.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 27.27.2016 року за № 10141020000000892 було зареєстроване Фермерське господарство Лащове (ЄДРПОУ 40692124), засновником якого є ОСОБА_1

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 71228100:02:002:0367, цільовим призначенням якої є ведення фермерського господарства, передано в суборенду Фермерському господарству Лащове на підставі договору суборенди від 05.08.2016, укладеним між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Лащове .

Таким чином, у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до Фермерського господарства Лащове з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Оскільки, фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути обєднано декілька вимог, повязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до ч.4 ст. 188 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбаченихцим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право такожзвертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та субєктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у звязку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 56 ЦПК України тастаттею 53 ГПК України, за змістом положень яких у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначенийорган набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до фізичної особи про розірвання договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладеного між відповідачем і місцевим органом виконавчої влади, та застосувати наслідки договору оренди від 26.02.2015 року, зобовязати ОСОБА_1 повернути до державної власності орендовану земельну ділянку, а також до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Черкаській області, на підставі якого і був укладений вказаний договір оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельної ділянки,укладення оспорюваного договору та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажаннявиробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку наземельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, повязані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державноїреєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо повязана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обовязковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, щоземельніділянки,яківикористовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земельфермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерськегосподарство можназробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуваєстатусу юридичної особи. З цього часу обовязки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки, фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Судом встановлено, що 26.02.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Після державної реєстрації цього договору відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване належним чином як юридична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обовязки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір виник між субєктами господарювання і такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно п.1ч.1ст.255ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадженняу справі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В звязку з вищевикладеним, провадження у даній цивільній справі слід закрити, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовною заявою керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним - закрити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя

Катеринопільського районного суду ОСОБА_3