Ухвала

від 29.03.2019 по справі 757/13785/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13785/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 який діє в інтересах ТОВ «ГУАТО», про скасування арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.03.2019 року у кримінальномупровадженні №42017111200000142,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ «ГУАТО» звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.03.2019 року у кримінальному провадженні №42017111200000142, а саме з грошових коштів, які знаходяться на рахунках ТОВ «ГУАТО» (код 42086881): № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритих в АТ СКАЙ БАНК (МФО 351254), адреса: м. Київ, вул. О.Гончара, 76/2.

В судове засідання адвокат ОСОБА_3 , що діє в інтересах ТОВ «ГУАТО» не з`явився, до канцелярії суду подав заяву в якій просить клопотання слухати у його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.03.2019 року в рамках кримінального провадження №42017111200000142, внесеного до ЄРДР 17.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень передбаченими ч.1, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.222-1, ч.2 ст.364 КК України, задоволено клопотання прокурора четвертоговідділу процесуальногокерівництва управлінняорганізації іпроцесуального керівництвадосудовим розслідуваннямкримінальних правопорушень,підслідних Державномубюро розслідувань,яке здійснюєтьсяслідчими Головногослідчого управлінняГенеральної прокуратуриУкраїни таінших органівдосудового розслідуванняДепартаменту організаціїі процесуальногокерівництва досудовимрозслідуванням кримінальнихправопорушень,підслідних Державномубюро розслідувань,нагляду задодержанням законівйого оперативнимипідрозділами тапідтримання публічногообвинувачення увідповідних провадженняхГенеральної прокуратуриУкраїни ОСОБА_4 та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ГУАТО» (код 42086881) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритих в АТ СКАЙ БАНК (МФО 351254), адреса: м. Київ, вул. О.Гончара, 76/2.

У відповідності дост. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2019 року при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що грошові кошти на рахунках заявника можуть бути предметом злочину.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.

Підозра посадовим особам заявника не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.2017, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінніст. 86 КПК Українидоказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Враховуючи, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунків заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.98,167,170,171,172,173,174,379 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт,накладений напідставі ухвалислідчого суддіПечерського районногосуду містаКиєва від01.03.2019року укримінальному провадженні№42017111200000142, на майно ТОВ «ГУАТО», а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ГУАТО» (код 42086881): № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритих в АТ СКАЙ БАНК (МФО 351254), адреса: м. Київ, вул. О.Гончара, 76/2.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошено 01.04.2019 о 09:00 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1