Ухвала

від 08.04.2019 по справі 138/94/17

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/94/17

Провадження №:4-с/138/5/19

УХВАЛА

Іменем України

05 квітня 2019 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Коняги В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області скаргу ОСОБА_1 на постанови заступника начальника Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 05.02.2019 в межах виконавчого провадження № 54285735 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду із вказаною вище скаргою, яка мотивована тим, що на виконанні в Могилів-Подільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відділ ДВС) перебуває виконавче провадження № 54285735, відкрите на підставі виконавчого листа № 138/94/17, виданого 16.06.2017 Могилів-Подільським міськрайонним судом в межах цивільної справи № 138/94/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

12.03.2019 скаржник дізнався, що 05.02.2019 заступник начальника відділу ДВС ОСОБА_2 в межах даного виконавчого провадження винесла постанови про: 1) встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. Вказані постанови направлені відповідним органам до виконання.

ОСОБА_1 вважає, що такі постанови підлягають скасуванню, так як в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про вручення йому оскаржуваних постанов, що відповідно до вимог ст.ст. 71, 74, 28 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виключало можливість направлення цих постанов до виконання. Крім цього, на думку скаржника, дані постанови не є мотивованими і суперечать ст. 2 Закону, так як порушують принципи верховенства права та співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. За таких підстав ОСОБА_1 просив визнати неправомірними постанови від 05.02.2019 в межах виконавчого провадження № 54285735 та зобов'язати заступника начальника відділу ДВС ОСОБА_2 скасувати такі постанови.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_5 не з'явились. Представник скаржника подала суду заяву про розгляд скарги у її відсутність та відсутність скаржника.

У судове засідання заступник начальника відділу ДВС ОСОБА_2 не з'явилась, подала суду заяву про розгляд скарги без її участі.

Стягувач ОСОБА_3, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилась без повідомлення причин неявки.

Вказане згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Також 04.04.2019 до Могилів-Подільського міськрайонного суду надійшло заперечення заступника відділу ДВС ОСОБА_2 на скаргу ОСОБА_1, в якому ОСОБА_2 просила скаргу залишити без розгляду та задоволення, провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору. Заперечення мотивоване тим, що, на думку державного виконавця, наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, є підставою для винесення оскаржуваних постанов. Так як у ОСОБА_1 така заборгованість зі сплати аліментів існує, то постанови державного виконавця є мотивованими. Крім цього, заборгованість не погашена і на час розгляду скарги, а відтак відсутні підстави для скасування зазначених постанов. Також виконавець вважає, що застосування відповідних обмежень до ОСОБА_1 є доцільним, так як останній ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду. Крім цього, ОСОБА_2 зазначає, що обов'язок повідомляти про те, що керування транспортними засобами є основним законним джерелом засобів для існування, покладається саме на боржника. Однак ОСОБА_1 такий обов'язок не виконав, декларацію про доходи не надав, згідно з інформаційними довідками боржник офіційно не працює, а відтак виконавець мала право обмежити боржника у праві керування транспортними засобами. Також ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення із даною скаргою до суду, так як оскаржувані постанови своєчасно направлялись боржнику рекомендованими відправленнями, що підтверджується знаками сплати за послуги поштового зв'язку. Можливість застосування обмежень до боржника також інформаційно розповсюджена в мережі Інтернет, на телебаченні тощо. Також така інформація неодноразово доводилась ОСОБА_1 особисто ОСОБА_2

Дослідивши зміст скарги та доданих до неї документів, матеріали цивільної справи та виконавчого провадження, що стосуються даної скарги, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2017 та рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 18.05.2017 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.01.2017 і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 18.05.2017 та підлягає виконанню.

16.06.2017 за даним рішенням суду видано виконавчий лист № 138/94/17, на підставі якого постановою державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_6 від 12.07.2017 відкрито виконавче провадження № 54285735.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, ОСОБА_1 аліменти у повному розмірі не сплачував, внаслідок чого станом на 05.02.2019 у нього утворилась заборгованість у сумі 19913,34 грн. Разом з тим, із інформації, наданої на запити державного виконавця, вбачається, що рахунки у фінансових установах, нерухоме майно, транспортні засоби та інші доходи, з яких ОСОБА_1 міг би сплачувати аліменти, в останнього відсутні.

Абзаци 1-5 ч. 9 ст. 71 Закону визначають, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Керуючись даною нормою закону, заступник начальника відділу ДВС ОСОБА_2 05.02.2019 в межах виконавчого провадження № 54285735 винесла постанови про накладення вказаних обмежень на боржника ОСОБА_1

Разом з тим відповідно до абзаців 7-8 ч. 9 ст. 71 Закону постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

З аналізу даних норм закону вбачається, що у разі винесення постанов, передбачених ч. 9 ст. 71 Закону, державний виконавець може направити такі постанови на виконання лише після направлення їх сторонам виконавчого провадження і ненадходження від сторін протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, скарг на такі постанови.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази про вручення ОСОБА_1 оскаржуваних постанов, якими на нього накладені тимчасові обмеження, що виключало можливість направлення їх до виконання відповідним органам.

Так, згідно з супровідними листами, наявними в матеріалах виконавчого провадження, копії оскаржуваних постанов 05.02.2019 направлені державним виконавцем одночасно сторонам виконавчого провадження для відома та відповідним органам для виконання.

При цьому, копії оскаржуваних постанов, направлені ОСОБА_1, повернулись із відміткою працівника відділу поштового зв'язку про те, що нікого не було вдома і ніхто не відчинив. Однак така відмітка не свідчить про відмову ОСОБА_1 від одержання листа чи про незнаходження останнього за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Крім цього, як вбачається із конверту, поштове відправлення направлялось ОСОБА_1 простою кореспонденцією, а не рекомендованим поштовим відправленням, як вимагає ч. 1 ст. 28 Закону.

Посилання заступника начальника відділу ДВС ОСОБА_2 на те, що оскаржувані постанови направлялись ОСОБА_1 рекомендованим відправленням, спростовується відсутністю в матеріалах виконавчого провадження заповненого бланку Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, доданого до конверту із відправленням на ім'я та адресу ОСОБА_1 саме наявність такого повідомлення і є доказом того, що кореспонденція направлялась адресату не простим відправленням, а рекомендованим.

Посилання державного виконавця про те, що боржник був обізнаний про наявність оскаржуваних постанов, так як в матеріалах виконавчого провадження міститься його заява від 11.06.2018, спростовується судом з тих підстав, що оскаржувані постанови прийняті заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_2 лише 05.02.2019, тобто вже після звернення боржника до відділу ДВС. Будь-які докази того, що під час такого звернення ОСОБА_1 вручались попередження про можливість застосування до нього передбачених законом обмежень, в матеріалах виконавчого провадження відсутні. Також такі докази не надавались суду.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 взагалі не був повідомлений про встановлення відносно нього оскаржуваних обмежень та не міг дізнатися про порушення його прав та свобод, а тому оскаржувані постанови не могли бути направлені на виконання.

Суд приходить до висновку, що такими діями заступник начальника відділу ДВС ОСОБА_2 порушила засади здійснення виконавчого провадження, а саме забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону), а також право особи на доступ до правосуддя, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Крім того, таке право гарантоване ОСОБА_1 як ст. 55 Конституції України, так і самим Законом (ч. 1 ст. 19).

Крім цього, за змістом ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

В матеріалах виконавчого провадження міститься адвокатський запит представника скаржника адвоката ОСОБА_5 від 11.02.2019 про надання копій документів виконавчого провадження. Згідно з відповіддю заступника начальника відділу ДВС ОСОБА_2 від 15.02.2019 у наданні таких документів адвокату відмовлено та запропоновано особисто ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження.

Вказані обставини підтверджують твердження ОСОБА_1 про те, що про наявність оскаржуваних постанов він дізнався лише 12.03.2019, коли його представник адвокат ОСОБА_5 ознайомилась із матеріалами виконавчого провадження.

За таких підстав, враховуючи відсутність доказів отримання ОСОБА_1 оскаржуваних постанов, суд вважає, що датою, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення свої прав внаслідок винесення оскаржуваних постанов є саме 12.03.2019, а відтак десятиденний строк його звернення із скаргою до суду закінчується 22.03.2019. При цьому із такою скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 21.03.2019, тобто з дотриманням строку, встановленого ст. 449 ЦПК України.

Щодо порушення принципу пропорційності (співмірності) суд зазначає таке.

Згідно з ч. 9 ст. 71 Закону постанови, визначені даною нормою закону, мають бути вмотивовані.

Так, відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 71 Закону тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що на даний час він не має офіційного місця роботи, його доходи становлять заробітки від виконання різного виду робіт, для здійснення яких боржник використовує належний його батьку автомобіль, який знаходиться в користуванні ОСОБА_1 Тому скаржник вважає, що обмеження його у праві керування транспортними засобами може мати наслідком зменшення його єдиних законних доходів та як наслідок неможливості взагалі сплачувати аліменти на утримання дитини.

Вказані обставини також підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1, з якої вбачається, що, починаючи з 31.05.2018, ОСОБА_1 не є офіційно працевлаштованим, однак має посвідчення водія серії ВАА № 395621 та може використовувати належний ОСОБА_7 автомобіль марки Renault Laguna , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Разом з тим, заступником начальника ВДВС ОСОБА_2 такі обставини не з'ясовані та не взяті до уваги при прийнятті постанови про обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, що, на думку суду, може позбавити боржника єдиного законного джерела доходів та ще більше ускладнити виконання рішення суду та сплату аліментів.

Посилання ОСОБА_2 на те, що саме боржник мав доводити, що позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його джерела доходу, спростовується змістом ст. 18 Закону України Про виконавче провадження . Так, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 18 даного Закону державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тобто законодавець уповноважив саме державного виконавця захищати інтереси стягувача і з цією метою надав йому право отримувати інформацію, необхідну для виконання рішення суду.

Щодо постанови про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України суд зазначає таке.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок та визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері є Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України .

Статтею 6 вказаного Закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.

Так, право громадянина України на виїзд з України може бути

тимчасово обмежено зокрема у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі ОСОБА_2 проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria , рішення від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Крім того, згідно роз'яснень Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, у ОСОБА_1 є заборгованість зі сплати аліментів, проте боржник сплачує їх щомісяця, але у меншому розмірі, ніж повинен сплачувати, а тому відсутні докази його свідомого ухилення від виконання рішення суду про стягнення аліментів, а відтак і підстави, визначені спеціальним законом, для накладення на ОСОБА_1 обмежень у праві виїзду за межі України.

Щодо постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, то ухвалюючи такі постанови заступник начальника відділу ДВС ОСОБА_2 мотивує їх єдиною підставою - наявністю у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. При цьому, державний виконавець не з'ясовувала, чи взагалі володіє боржник такими правами, а якщо володіє, то чи позбавлення таких прав сприятиме виконанню рішення суду та погашенню заборгованості по аліментам.

Практика Європейського суду з прав людини, яка згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України є джерелом права, свідчить про те, що складовим елементом принципу верховенства права є принцип пропорційності (співмірності).

Аналіз практики ЄСПЛ (рішення у справі Курочкін проти України , Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства , Свято-Михайлівська Парафія проти України , Санді Таймс проти Сполученого Королівства , Ляшко проти України , Фрессоз та Руар проти Франції , Гримковська проти України ) свідчить про те, що цей принцип пов'язаний насамперед із проблемою правомірностей обмежень прав людини. Завдяки діяльності суду в праві Конвенції щодо кожного з прав людини склалися критерії припустимого втручання держави, засновані на принципі пропорційності, унаслідок чого він набуває універсального значення. При цьому такі критерії стосуються як нормативно-правових, так і індивідуально-правових заходів. Вимога мінімальності державно-правового впливу на суспільні відносини означає, що засоби повинні бути якнайменш обтяжливими для суб'єктів права. В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).

Однак, аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_2 вказані вимоги Закону щодо вмотивованості оскаржуваних постанов не дотримані. Так само як не дотримано і принцип пропорційності (співмірності) як складового елементу верховенства права, так як оскаржувані постанови не містять обґрунтувань співмірності застосованих до ОСОБА_1 тимчасових обмежень та досягнення мети щодо погашення ним заборгованості по аліментам.

Крім цього суд бере до уваги і те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що заступник начальника відділу ДВС ОСОБА_2 з'ясовувала, чи має боржник посвідчення водія, мисливця чи право на користування зброєю та чи будуть обмеження цих прав спонукати останнього до погашення заборгованості по аліментам. Про з'ясування таких обставин державний виконавець не зазначала і в запереченні проти скарги ОСОБА_1

За таких підстав суд вважає, що оскаржувані постанови не відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження , а відтак скарга ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 2, 28 ч. 1, 71, 74 ч. 5 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 449-453, 258-261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанови заступника начальника Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 05.02.2019 в межах виконавчого провадження № 54285735 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання задовольнити повністю.

Визнати неправомірними постанови в межах виконавчого провадження № 54285735 про:

- встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Зобов'язати заступника начальника Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 скасувати постанови від 05.02.2019 в межах виконавчого провадження № 54285735 про:

- встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Могилів-Подільському міськрайонному відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повідомити Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області та ОСОБА_1 про виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення, шляхом подання апеляційної скарги через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.Ю.Лисенко

Повне судове рішення складене 08.04.2019.