Ухвала

від 20.03.2019 по справі 464/11778/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 464/11778/14-ц

провадження № 61-63св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю Андрол ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

відповідачі : ОСОБА_3 , ОСОБА_2,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

треті особи : товариство з обмеженою відповідальністю Андрол , товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сервус , ОСОБА_3, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Роксолана Іванівна,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_7,

представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_4, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року у складі судді Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В. , Бойко С. М., Копняк С. М. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сервус (далі - ТОВ Будівельна компанія Сервус ), приватного підприємства Сколівські бескиди (далі - ПП Сколівські бескиди ) та просив стягнути із відповідачів на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 16 061 011 грн 49 коп., яка складається з: 14 896 000 грн основного боргу, 988 708 грн 15 коп. - інфляційних втрат, 176 303 грн 34 коп. - процентів за користування коштами, а також понесені судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 3 654 грн; заборгованість із ПП Сколівські бескиди стягнути в межах субсидіарної відповідальності, передбаченої договором поруки від 31 грудня 2010 року.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово змінював позовні вимоги. На підставі заяв представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про зменшення розміру позовних вимог, ухвалами Сихівського районного суду м. Львова від 06 квітня 2015 року та від 21 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ Будівельна компанія Сервус , ПП Сколівські бескиди залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що 10 червня 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого він надав відповідачу у тимчасове безоплатне користування кошти у розмірі 980 000 доларів США. Відповідно до положень зазначеного договору (із врахуванням змін внесених до нього правочинами від 21 червня 2010 року та від 31 жовтня 2010 року) позичальник ОСОБА_3 зобов'язувалася повернути йому позику частинами, починаючи з червня 2013 року, із повним погашенням заборгованості до 30 червня 2014 року. У визначений термін ОСОБА_3 позику не повернула.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики від 10 червня 2009 року у розмірі 42 116 865 грн 07 коп., яка складається з: 25 042 084 грн 06 коп. основного боргу, що еквівалентно 980 тис. доларів США, 15 728 683 грн 23 коп. інфляційних втрат, 1 346 097 грн 78 коп. - процентів за користування коштами, а також понесені судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 6 090 грн.

У квітні 2015 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсним договір позики від 10 червня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та нею, із урахуванням змін, внесених договорами від 21 червня 2010 року та

від 31 грудня 2010 року.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 29 травня 2009 року в автокатастрофі загинув її чоловік - ОСОБА_9, який разом із ОСОБА_2 інвестував значні кошти у спільні бізнес-проекти. Оскільки подальша реалізація таких проектів унеможливлювалася смертю її чоловіка, ОСОБА_2 почав вимагати від неї особисто негайного повернення нібито вкладених ним коштів у спільний бізнес із ОСОБА_9, а саме 980 тис. доларів США. Такі вимоги супроводжувались постійними телефонними дзвінками відповідача та стійким психологічним тиском з його сторони. Оскільки коштів, вкладених ОСОБА_2 у спільний бізнес з її чоловіком, у неї не було, останній відразу після смерті ОСОБА_9 наполягав на негайному підписанні нею формального договору позики, згідно з яким вже вона була б винна ОСОБА_2 таку ж суму кошів за позикою.

Зазначала, що, підписуючи 10 червня 2009 року оспорюваний договір позики, вона перебувала у важкому психолого-психіатричному стані, пов'язаному із трагічною загибеллю свого чоловіка та знаходилась під постійним психологічним тиском ОСОБА_2, а відповідно не розуміла значення своїх дій, не могла ними керувати, організувати та визначити свою поведінку та дії, а також передбачити їх наслідки. У подальшому, продовжуючи психологічний тиск на неї, ОСОБА_2 домігся підписання неодноразових змін до указаного договору позики та інших правочинів.

При цьому вказувала на те, що коштів за договором позики від 10 червня 2009 року вона не отримувала та про відсутність у неї особисто будь-якої заборгованості перед ОСОБА_2 Оскільки кошти у позику їй не передавались, а за своєю суттю договір позики є реальним і вважається укладеним виключно з моменту передання позичальнику грошових коштів, вона вважала, що договір позики від 10 червня 2009 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, у зв'язку із чим відповідно до вимог частин першої, третьої, п'ятої статті 203, статей 215, 225, 231, 1046, 1051 ЦК України такий правочин підлягає визнанню його недійсним.

Протокольною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06 квітня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за цим же правочином.

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Андрол (далі - ТОВ Андрол ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним.

Позов мотивовано тим, що 31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ Андрол було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р. І., зареєстрований у реєстрі за № 1152, відповідно до умов якого для забезпечення повного та своєчасного виконання боржником (ОСОБА_3) боргових зобов'язань за договором позики від 10 червня 2009 року, іпотекодержатель (ТОВ Андрол ) передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (готель курортного типу 3А), загальною площею 1 021,2 кв. м (складовою частиною є паливна 1,Б загальною площею 21,5 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0983 га, кадастровий номер НОМЕР_8, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, комерційна діяльність (обслуговування готелю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначало, що відсутність у матеріалах справи доказів фактичної передачі ОСОБА_2 коштів ОСОБА_3 за договором позики від 10 червня 2009 року вказує на його неукладеність.

Ураховуючи викладене, ТОВ Андрол просило суд визнати договір іпотеки від 31 липня 2013 року недійсним.

Протокольною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2017 року позов ТОВ Андрол про визнання договору іпотеки від 31 липня 2013 року недійсним прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов ТОВ Андрол задоволено. Визнано договір іпотеки, підписаний 31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ Андрол , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1152, недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовано арешт, накладений ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2014 року, на будівлю виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір позики є реальною угодою та вважається укладеним з моменту передання обумовлених ним грошових коштів. При цьому, сам по собі факт підписання договору позики без передачі позичальникові обумовлених договором грошових коштів, не породжує для позичальника обов'язку повернути в майбутньому обумовлену договором позики суму грошових коштів. Таким чином, надаючи оцінку пункту 2.2. договору позики та іншим доказам у справі в сукупності, суд дійшов висновку, що на момент підписання договору позики 10 червня 2009 року кошти, зазначені в указаному договорі у розмірі 980 тис. доларів США, позичальнику ОСОБА_3 передані не були, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що підписанням 10 червня 2009 року договору позики сторони могли врегульовувати певне первісне зобов'язання, замінюючи його позиковим, та врахував при цьому те, що саме зі смертю ОСОБА_9 можуть пов'язуватися мотиви підписання указаного договору позики, оскільки такий підписувався на дванадцятий день з моменту загибелі ОСОБА_9 у дорожньо-транспортній пригоді і необхідність такого підписання ініціювалася саме ОСОБА_2

Також, суд звернув увагу на те, що юридичною підставою договору позики, що виникає при новації, є угода сторін про припинення первісного зобов'язання, проте таких обставин судом не встановлено.

Таким чином, районний суд встановив, що грошові кошти у розмірі 980 тис. доларів США в межах договору позики від 10 червня 2009 року ОСОБА_2 у позику ОСОБА_3 не передавались, а спірний договір позики в силу положень статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України є неукладеними, що свідчить про відсутність заборгованості та інших витрат та коштів, розрахованих позивачем.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, районний суд врахував те, що стороною позивача за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами неможливість усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та/або наявність тиску на позичальника при підписанні договору позики від 10 червня 2009 року, при цьому суд взяв до уваги висновок судово-психіатричної експертизи від 30 вересня 2015 року № 738, проведеної комунальним закладом Львівська обласна психіатрична лікарня , відповідно до якого ОСОБА_3 під час укладення указаного договору позики та договорів від 21 червня 2009 року та 31 грудня 2010 року хронічним психічним захворюванням та недоумством не страждала, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; елементів комунікативного або психологічного впливу на неї з боку ОСОБА_2 не простежується при учиненні означених договорів.

Суд звернув увагу на те, що самі по собі неодноразові прохання позивача за первісним позовом до ОСОБА_3 підписати оспорюваний договір позики з причин необхідності повернути спільно інвестовані ОСОБА_2 та покійним ОСОБА_9 кошти у бізнес-проект щодо приватизації підприємства Львівський іподром , висловлені в ході телефонних розмов та особистих зустрічей із ОСОБА_3, не свідчать про вчинення позивачем тиску у розумінні статті 231 ЦК України.

Крім того, підставою відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання спірного договору позики недійсним стало встановлення судом факту про неукладеність спірного договору позики від 10 червня 2009 року.

Ураховуючи те, що спірний договір позики є неукладеним, тому є підстави для задоволення позову ТОВ Андрол про визнання договору іпотеки недійсним, оскільки іпотека має акцесорний (додатковий) характер, як спосіб забезпечення виконання зобов'язання та не може існувати без дійсного основного зобов'язання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, приватного підприємства Сколівські Бескиди , представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд дійшов правильного висновку щодо відмови у позові ОСОБА_2 з підстав того, що за змістом договору позики від 10 червня 2009 року, позивач за первісним позовом ОСОБА_2 та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 врегулювали питання щодо передачі у день підписання указаного договору у тимчасове безоплатне користування позичальникові коштів у розмірі 980 тис. доларів США, строк користування коштами - до 31 грудня 2010 року, тому укладаючи договори, якими було внесено зміни до договору позики від 10 червня 2009 року, сторони вносили зміни в окремі пункти договору виключно в частині строку користування позичальником коштами та зміною у зв'язку із цим графіка повернення позики. При цьому змін щодо умови договору в частині порядку передачі коштів сторони не вносили.

Крім того, умови договорів про внесення змін до указаного договору позики не містять умови про те, що ОСОБА_3 визнає наявність у неї заборгованості перед ОСОБА_2 за спірним договором позики у розмірі 980 тис. доларів США чи в іншому розмірі.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Будь-яка обіцянка позикодавця надати позику в майбутньому не має юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника. Таким чином, якщо в договорі позики обумовлено передачу коштів в майбутньому (відсутня констатація факту передачі коштів), у разі пред'явлення позову про стягнення заборгованості за договором позики, суд повинен визначити правову природу правочину, а позикодавець повинен підтвердити своє право вимагати від позичальника виконання боргового зобов'язання шляхом представлення доказів про фактичну передачу коштів.

Проте ОСОБА_2 не було надано до суду розписку, яка б підтверджувала боргове зобов'язання ОСОБА_3 та містила умови отримання позичальником в борг грошей після підписаного договору позики від 10 червня 2009 року із зобов'язанням їх повернення та зазначенням дати отримання коштів.

Матеріалами та обставинами справи встановлено те, що ОСОБА_2 грошові кошти у позику ОСОБА_3 не передавав, а остання не приймала на себе зобов'язання з їх повернення у погоджені сторонами строки, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини, не пов'язані із передачею грошових коштів у позику.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3, то висновок суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 10 червня 2009 року, а відтак й безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за указаним договором позики, є правильним через факт неукладення спірного договору позики, що й було підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2

Щодо позову третьої особи ТОВ Андрол про визнання договору іпотеки недійсним, то апеляційний суд, враховуючи, що договір позики від 10 червня 2009 року є неукладеним та акцесорний (додатковий) характер іпотеки, як способу забезпечення виконання зобов'язання, неможливість існування іпотеки без дійсного основного зобов'язання, їх нерозривність, тому висновок суду першої інстанції про недійсність договору іпотеки, підписаного 31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ Андрол , є обґрунтованим.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 в особі представника -

ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив: скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову; скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позову ТОВ Андрол про визнання договору іпотеки недійсним та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову товариства.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, що при ухвалені судових рішень судами не було всебічно та об'єктивно досліджено обставини, які мають істотне значення для справи: мало місце недоведеність обставин, що мали значення для справи, які суд першої та апеляційної інстанції вважали встановленими; невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи: порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначав, що обставини справи зі сторони ОСОБА_3 підтверджені недопустимими доказами, зокрема не було взято до уваги той факт, що додатком до договору від 07 березня 2010 року ОСОБА_3 визнано наявність у неї заборгованості перед ним за договором позики від 10 червня 2009 року, оскільки мова іде вже не про позику, а про борг, який остання зобов'язується погасити до кінця 2010 року. Сам факт передачі грошей підтверджується безпосередньо змістом указаного договору позики та додатковими договорами до нього, якими відстрочувались та деталізувались зобов'язання позичальника ОСОБА_3 щодо повернення позики, а також договорами про забезпечення та про іпотеку, в яких міститься норма про борг, що виник у позичальника ОСОБА_3 Крім того, зазначав про однобічність дослідження доказів. Вказував на те, що ОСОБА_3, зважаючи на кількість внесених нею змін та доповнень до спірного договору позики, у тому числі в частині розстрочення платежів, дійсно отримала кошти за договором позики, укладала договір позики з власної волі, без будь-якого стороннього тиску на неї, як і наступні додаткові правочини до такого договору: 07 березня 2010 року документ під назвою додаток до договору від 10 червня 2009 року, 21 червня 2010 року укладено двосторонній договір про внесення змін до договору позики від 10 червня 2009 року, 31 грудня 2010 року на виконання документа від 07 березня 2010 року було укладено додаткову угоду до указаного договору позики.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких зазначено про те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ Андрол , про стягнення заборгованості за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа -

ТОВ Будівельна компанія Сервус , про визнання договору позики недійсним, за позовом ТОВ Андрол до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р. І., про визнання договору іпотеки недійсним та витребувано з Сихівського районного суду м. Львова вищезазначену цивільну справу. У задоволенні заяви ОСОБА_2, поданої представником - ОСОБА_4, про забезпечення позову у вказаній справі відмовлено.

У лютому 2019 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ Андрол , про стягнення заборгованості за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ТОВ Будівельна компанія Сервус , про визнання договору позики недійсним, за позовом ТОВ Андрол до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р. І., про визнання договору іпотеки недійсним призначено до розгляду.

У березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, надійшла заява про затвердження мирової угоди із проектом мирової угоди.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи заяви про затвердження мирової угоди та дослідивши проект мирової угоди, колегія суддів дійшла такого висновку.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Статтею 408 ЦПК України визначено, що незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження , відповідно до статті 4 якого у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Умови мирової угоди викладені у поданій до Верховного Суду спільній заяві сторін справи про затвердження мирової угоди від 01 березня 2019 року.

Зі змісту поданої до суду мирової угоди встановлено, що вона укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, які стосуються виключно прав і обов'язків сторін справи.

Затвердження судом цієї мирової угоди відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись статтями 207, 255, 408 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Андрол , про стягнення заборгованості за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сервус , про визнання договору позики недійсним, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Андрол до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Роксолана Іванівна, про визнання договору іпотеки недійсним та про закриття провадження у справі задовольнити.

Затвердити мирову угоду, укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариством з обмеженою відповідальністю Андрол , товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сервус , приватним підприємством Сколівські бескиди та ОСОБА_7, у такій редакції:

Ми, що нижче підписались, громадянин Канади ОСОБА_2 (позивач за первісним позовом у справі № 464/11778/14-ц), в подальшому іменується ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт громадянина Канади серії № НОМЕР_11, виданий 16 січня 2017року, дійсний до 16 січня 2027 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

громадянка Канади ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом у справі), в подальшому іменується ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, паспорт № НОМЕР_9, виданий 22 січня 2018 року, дійсний до 22 січня 2028 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2,

товариство з обмеженою відповідальністю Андрол (третя особа яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), в подальшому іменується ТзОВ Андрол , код згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ) 35019481, юридична адреса: Львівська область, місто Дрогобич, вул. Пластунів, будинок 44/1, в особі директора громадянина України ОСОБА_11, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, паспорт серії НОМЕР_10, виданий Дрогобицьким МРВ УМВС України у Львівській області 17 травня 2003 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, який діє на підставі Статуту ТзОВ Андрол (нова редакція), зареєстрованого державним реєстратором Столярчук В. Я. 18 грудня 2005 року за номером запису 14141050018001159, Рішення № 1 Учасника ТзОВ Андрол від 20 червня 2018 року,

товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сервус (третя особа яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), надалі іменується ТзОВ БК Сервус , код згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) 33628385, юридична адреса: Львівська область, місто Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, будинок 24, в особі директора громадянина України ОСОБА_13, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, НОМЕР_4, орган видачі 4623, дата оформлення 08 жовтня 2018 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5, який діє на підставі Статуту ТзОВ БК Сервус (нова редакція), зареєстрованого державним реєстратором Столярчук В. Я. 02 грудня 2008 року за номером запису 14141050007000404 та Протоколу № 4 Зборів учасників ТзОВ БК Сервус від 25 червня 2010 року,

приватне підприємство Сколівські бескиди (апелянт по справі), надалі іменується ПП Сколівські бескиди , код згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ) 36078747, юридична адреса: Львівська область, місто Львів, вул. Зелена, будинок 147, в особі директора громадянина України ОСОБА_14, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, паспорт серії НОМЕР_12, виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 27 травня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6, який діє на підставі Статуту ПП Сколівські бескиди (нова редакція), зареєстрованого державним реєстратором ОСОБА_15 10 березня 2016 року, Протоколу (рішення) Загальних зборів ПП Сколівські бескиди від 10 березня 2016 року,

громадянка України ОСОБА_7 (апелянт по справі), надалі іменується ОСОБА_7. , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, паспорт серії НОМЕР_13, виданий Самбірським МРВ УМВС України у Львівській області 22 травня 2003 року,

які в подальшому разом іменуються Учасники справи , а кожен окремо - Учасник справи , та є учасниками цивільної справи № 464/11778/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Андрол , про стягнення заборгованості за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сервус , про визнання договору позики недійсним, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Андрол до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Роксолана Іванівна, про визнання договору іпотеки недійсним , що перебуває у провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (суддя-доповідач ХоптаС. Ф.), погодили укладення цієї Мирової угоди на наступних умовах:

1.1. На розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду знаходиться касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у справі № 464/11778/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ТзОВ Андрол , про стягнення заборгованості за договором позики від 10 червня 2009 року (надалі іменується Договір позики ) у розмірі 42 116 865,07 грн (в тому числі: 25 042 084,06 грн - основний борг за договором (еквівалентно 980 000,00 доларів США), 15 728 683,23 грн - втрати від інфляції, 1 346 097,78 грн - проценти за користування коштами), зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ТзОВ Будівельна компанія Сервус , про визнання договору позики від 10 червня 2009 року недійсним та за позовом ТзОВ Андрол до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ЛМНО Тишківська Р. І. про визнання недійсним договору іпотеки від 31 липня 2013 року за реєстровим номером № 1152 (касаційне провадження № 61-63ск19).

2.1. Предметом цієї Мирової угоди є врегулювання відносин, які виникли між Учасниками справи № 464/11778/14-ц щодо погашення заборгованості за Договором позики від 10 червня 2009 року, дійсності зазначеного договору позики та договору іпотеки від 31 липня 2013 року.

2.2. Учасники справи, шляхом взаємних поступок та компромісів, погодили припинити дію Договору позики, підписаного 10 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі іменується - Договір позики ), а всі зобов'язання (права та обов'язки) Учасників справи за Договором позики припинити в повному обсязі за домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі статті 212, частини першої статті 604 Цивільного кодексу України з моменту передачі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 10 743 680,00 гривень (десять мільйонів сімсот сорок три тисячі шістсот вісімдесят гривень нуль копійок), що за офіційним курсом Національного банку України на момент підписання Мирової угоди еквівалентно 400 000,00 доларів США (чотириста тисяч доларів США нуль центів), згідно пункту 3.1. даної Мирової угоди.

2.3. Під припиненням зобов'язань за Договором позики Учасниками справи розуміється припинення всіх та будь-яких зобов'язань ОСОБА_3, ОСОБА_2 та інших Учасників справи, які виникають чи можуть виникнути із Договору позики від 10 червня 2009 року (у тому числі щодо сплати основного боргу (позики), відсотків (процентів) за користування коштами, неустойки (пені, штрафу), втрат від інфляції, курсової різниці, трьох процентів річних, нарахування яких передбачено частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, іншої фінансової відповідальності, відшкодування збитків, тощо).

3.1. Учасники справи погодили, що протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту затвердження судом даної Мирової угоди ОСОБА_3 передає ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 743 680,00 гривень (десять мільйонів сімсот сорок три тисячі шістсот вісімдесят гривень нуль копійок), що за офіційним курсом Національного банку України на момент підписання Мирової угоди еквівалентно 400 000,00 доларів США (чотириста тисяч доларів США нуль центів), які визначені в пункті 2.2. цієї Мирової угоди.

3.2. Сума коштів, визначена в пунктах 2.2., 3.1. цієї Мирової угоди передаються ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 шляхом готівкового розрахунку, якщо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не погодили інший спосіб розрахунку.

3.3. У випадку, якщо останній день строку, встановленого для здійснення оплати за мировою угодою, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства України, то оплату має бути здійснено не пізніше ніж в перший робочий день, що слідує за таким неробочим днем.

3.4. Датою оплати вважається дата фактичного отримання ОСОБА_2 грошових коштів.

3.5. Права та обов'язки ОСОБА_3, ОСОБА_2, інших Учасників справи за Договором позики припиняються з моменту настання обставини, визначених в пунктах 2.2., 3.4. Мирової угоди, якщо такі не припинились раніше.

3.6. З моменту припинення зобов'язань за Договором позики від 10 червня 2009 року (пункти 2.2., 3.4., 3.5. Мирової угоди) припиняються також усі зобов'язання (всі права та обов'язки) Учасників справи за усіма договорами, які підписувались ними з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики, якщо такі не припинились раніше.

3.7. В день припинення зобов'язань за Договором позики від 10 червня

2009 року ОСОБА_2 зобов'язується надати ОСОБА_3 заяву про повний розрахунок за мировою угодою по справі № 464/11778/14-ц та відсутність у нього (ОСОБА_2) будь-яких матеріальних претензій до ОСОБА_3 та інших Учасників справи, в тому числі за Договором позики від 10 червня 2009 року (підпис ОСОБА_2 на вказаній заяві підлягає нотаріальному посвідченню).

3.8. Судові витрати по справі № 464/11778/14-ц (у тому числі витрати на оплату судового збору, правової допомоги, проведення експертизи, відрядження, тощо) покладаються на тих Учасників справи, які їх фактично понесли.

3.9. Учасники справи погодили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за взаємною згодою вправі самостійно додатково передбачити підстави для відстрочення чи розстрочення виконання ОСОБА_3 зобов'язань, передбачених у пунктах 2.2., 3.1 цієї Мирової угоди.

3.10. У випадку повного або часткового невиконання ОСОБА_3 умов цієї Мирової угоди (у тому числі нездійснення оплати в розмірі та в строки визначені в пунктах 3.1. Мирової угоди), ОСОБА_2 на підставі положень Закону України Про виконавче провадження (чи іншого чинного на той момент нормативно-правового акту) вправі звернутися до компетентного органу державної виконавчої служби та/або приватного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали суду про затвердження цієї Мирової угоди.

4.1. Учасники справи підтверджують, що укладення цієї Мирової угоди відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі та переконанням, умови угоди є зрозумілі й відповідають реальній домовленості Учасників справи та спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених в ній.

4.2. Учасники справи стверджують, що цю Мирову угоду підписано повноважними особами і зобов'язання взяті ними за цією Мировою угодою є дійсними для усіх Учасників справи; наслідки укладення цієї Мирової угоди, а також наслідки затвердження судом мирової угоди Учасникам справи відомі, додатково роз'яснені та зрозумілі.

4.3. Ця Мирова угода передається Учасниками справи для затвердження у встановленому процесуальним законом порядку у Верховний Суд (Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду) та набирає чинності з моменту затвердження її судом.

4.4. Відповідно до положень статей 207, 208, 408, 409 Цивільного процесуального кодексу України рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року та постанова Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у вказаній справі підлягають визнанню нечинними, а провадження у справі № 464/11778/14-ц закриттю судом із постановленням відповідної ухвали.

Ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди є виконавчим документом.

4.5. У випадку порушення ОСОБА_3 умов цієї Мирової угоди щодо оплати грошових коштів визначених пунктом 3.1. угоди, ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди підлягає примусовому виконанню в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження згідно пункту 3.10. Мирової угоди.

4.6. Ця Мирова угода підписана Учасниками справи у 4-ох (чотирьох) оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТзОВ Андрол . Іншим Учасникам справи надається копія Мирової угоди.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року визнати нечинними.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Андрол , про стягнення заборгованості за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сервус , про визнання договору позики недійсним, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Андрол до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ТишківськаРоксолана Іванівна, про визнання договору іпотеки недійсним закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С. Ф.Хопта

Ю. В.Черняк