Ухвала

від 09.04.2019 по справі 240/4716/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

09 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/4716/19

категорія 105000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 підприємства фірми "Олфарм" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

03.04.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Приватне підприємство фірма "Олфарм", у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про прийняття ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області виконавчого провадження ВП №57893927 від 21.03.2019, якою постановлено прийняти виконавче провадження №57893927 з примусового виконання на основі виконавчого листа №276/759/16-ц від 20.11.2018, виданий Володарськ-Волинським районним судом про стягнення на користь ОСОБА_2М середній заробіток за час затримки розрахунку з 26.09.2014 до 20.12.2016 в сумі 27382,22 грн.

З'ясовуючи, після одержання позовної заяви, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, судом враховано наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.5 ст.125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано статтею 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №1404-VIII).

Так, частиною першою вказаної статті Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У частині другій статті 74 Закону України №1404-VIII закріплено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Законом України №1404-VIII та КАС України.

Подібних висновків дійшла ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 (справа №213/2012/16).

Водночас суд враховує позицію ОСОБА_3 Верховного Суду, викладену у п.25 постанови від 05.12.2018 у справі №279/2369/17, за змістом якої: юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ.

Зі змісту позовної заяви та приєднаних до неї документів встановлено, що оскаржувана позивачем постанова від 21.03.2019 про прийняття виконавчого провадження ВП №57893927, винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження (ВП №57893927) при примусовому виконанні виконавчого листа №276/759/16-ц виданого 20.11.2018 Володарськ-Волинським районним судом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26.09.2014 до 20.12.2016 у сумі 27382,22 грн з боржника ОСОБА_1 підприємства "Олфарм" на користь стягувача - ОСОБА_2.

Таким чином, виконавчий лист видано на виконання рішення суду у цивільній справі, яке ухвалено відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 447 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.448 Цивільного процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Приватне підприємство фірма "Олфарм" як сторона виконавчого провадження - боржник має право оскаржувати дії та/або рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області при виконанні рішення Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області у цивільній справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26.09.2014 до 20.12.2016 у сумі 27382,22 грн з боржника ОСОБА_1 підприємства "Олфарм" на користь стягувача - ОСОБА_2 у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Така позиція суду відповідає висновкам ОСОБА_3 Верховного Суду, викладеним у постановах від 05.12.2018 (справа №279/2369/17) та від 14.11.2018 (справа №820/4243/17).

За наведених обставин, суд вважає, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції.

Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 підприємства фірми "Олфарм" необхідно відмовити.

Згідно з ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 підприємству фірмі "Олфарм" у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 підприємства фірми "Олфарм" (Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 31279975) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Соборний, 1) про визнання протиправною та скасування постанови.

Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко